Рішення

від 06.08.2019 по справі 914/1067/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2019 справа № 914/1067/19

За позовом: Приватного підприємства «Електромайстер» , м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дукат ЛВ» , м. Львів

про стягнення 24 406 грн. 72 коп.

Суддя Морозюк А.Я.

за участю секретаря Іванів Н.С.

Представники сторін:

від позивача: Шепельський В.В. - адвокат

від відповідача: не з`явився

Процесуальні дії у справі:

Позов заявлено Приватним підприємством «Електромайстер» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дукат ЛВ» про стягнення 24 406 грн. 72 коп., з яких: 14 528 грн. 76 коп. - основного боргу, 3 160 грн. 63 коп. - пені, 4 358 грн. 63 коп. - 30% штрафу та 2 358 грн. 70 коп. інфляційних втрат (за договором поставки №ЮВ250603 від 25 червня 2015 року).

Ухвалою суду від 10.06.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання (з врахуванням періоду перебування судді у щорічній відпустці) призначено на 06.08.2019 р.; повідомлено учасників справи, що їх явка в судове засідання не є обов`язковою; встановлено сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення. Також вказаною ухвалою зобов`язано позивача письмово пояснити розбіжність між ціною позову у вступній частині позовної заяви 24 406 грн. 72 коп. і доданому розрахунку штрафних санкцій(в тому числі стосовно сум пені,інфляційних втрат), та між ціною позову у мотивувальній частині позовної заяви та її прохальній частині 23 217 грн. 05 коп. (в тому числі стосовно сум пені,інфляційних втрат).

25.06.2019 р. від позивача на адресу суду надійшло пояснення від 21.06.2019 р. до позовної заяви про стягнення заборгованості(копію якого надіслано відповідачу), в якому зазначено, що розбіжність між ціною позову у вступній частині позовної заяви і доданому розрахунку штрафних санкцій (в тому числі стосовно сум пені, інфляційних втрат) та між ціною позову у мотивувальній частині позовної заяви, та її прохальній частині (в тому числі стосовно сум пені, інфляційних втрат) сталася внаслідок технічної помилки. Таким чином, сума основної заборгованості складає 14 528,76 грн.; нарахована пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань складає 3 160,63 грн.; нарахований штраф за порушення термінів оплати (30%) складає 4 358,63 грн.; інфляційні втрати складають 2 358,70 грн., всього разом - 24 406,72 грн. (двадцять чотири тисячі чотириста шість гривень 72 копійки).

В судовому засіданні 06.08.2019 р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи, просив позов задоволити повністю.

Відповідач своїм правом на участь в судовому засіданні 06.08.2019 р. не скористався, про дату, час та місце судового засідання був належно повідомлений, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення. Ухвалою суду явка відповідача в судове засідання не визнавалась обов`язковою. Також відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд дослідивши наявні в матеріалах справи докази, врахувавши, що обом сторонам у справі були створені всі необхідні можливості для подання доказів та пояснень на підтвердження своїх вимог та заперечень, та у зв`язку із відсутністю підстав для відкладення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, визначених ч.4 ст.252 ГПК України, а також беручи до уваги, що явка сторін в судове засідання 06.08.2019 р. судом обов`язковою не визнавалася, дійшов висновку про прийняття рішення у справі.

Позиція позивача:

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач на виконання умов договору поставки №ЮВ 250603, укладеного 25.06.2015 р. між позивачем та відповідачем, здійснив згідно видаткових накладних №0002988 від 21.09.2018 р., №0003157 від 05.10.2018 р., №0002906 від 14.09.2018 р., №0002820 від 07.09.2018 р. відвантаження товару відповідачу на загальну суму 14 528,76 грн., що підтверджується підписом та печаткою відповідача на згаданих накладних. Відповідач відповідно до п. 3.1 договору мав розрахуватися за отриманий товар протягом 30 днів після отримання товару, проте зобов`язань по оплаті не виконав. 19.11.2018 р. відповідачу було скеровано претензію №19/11-1 від 19.11.2018 р. з вимогою в 3-денний термін перерахувати на рахунок позивача 19 469,25 грн. та надати відповідь на претензію. Відповідач у відповідь на претензію наполягав на поверненні асортименту електротехнічної продукції, та виниклу заборгованість не оплатив. Проте така вимога не передбачена умовами договору та є безпідставною, оскільки кількість та асортимент товару визначались сторонами на підставі п. 1.2 договору, і претензій стосовно якості товару відповідач не надсилав. Таким чином станом на дату подання позову до суду заборгованість відповідача складає 14 528,76 грн. За неналежне виконання договірних зобов`язань та прострочення платежу позивач відповідно до ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу інфляційні втрати в розмірі 2 358,70 грн., та на підставі п.п. 5.4, 5.5 договору пеню в розмірі 3 160,63 грн. та 30% штрафу за порушення термінів оплати в розмірі 4 358,63 грн., які просить стягнути.

Позиція відповідача:

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та не повідомив суду поважних причин неподання відзиву, строк на подання відзиву в даній справі сплив 04.07.2019 р. та вважається вичерпаним.

Обставини встановлені судом:

Між Приватним підприємством «Електромайстер» , як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дукат ЛВ» , як покупцем, 25.06.2015 року укладено договір поставки №ЮВ 250603, відповідно до умов якого: (п. 1.1) продавець (позивач) зобов`язується передавати у власність покупця, а покупець(відповідач) зобов`язується приймати та оплачувати товар електротехнічного призначення в кількості та за ціною згідно видаткових накладних; (п. 1.2) загальна кількість товару, одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначається сторонами в накладних, що узгоджуються сторонами при кожній окремій поставці та являються невід`ємними частинами даного договору. Загальна сума договору сторонами не обмежується і складається з сум вартості партій товарів, поставлених покупцем на протязі строку дії договору.

Пунктом 4.2 договору сторони погодили, що датою поставки вважається дата видаткової накладної на товар.

Пунктом 5.2.1 покупець зобов`язався прийняти товар та підписати відповідні документи (накладні на товар).

На підтвердження належного виконання умов договору поставки №ЮВ 250603 від 25.06.2015 р. позивач долучив до матеріалів справи належно засвідчені копії видаткових накладних №0002988 від 21.09.2018 р. на суму 435,48 грн., №0003157 від 05.10.2018 р. на суму 5 775,82 грн., №0002906 від 14.09.2018 р. на суму 3 468,90 грн., №0002820 від 07.09.2018 р. на суму 4 848,56 грн., які підписані та скріплені печатками сторін без жодних зауважень, та свідчать про поставку відповідачу товару електротехнічного призначення на загальну суму 14 528, 76 грн.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що розрахунки за договором здійснюються покупцем у національній грошовій одиниці України, протягом 30 днів після отримання товару від продавця. Інші умови оплати оговорюються окремо в додаткових угодах.

Пунктом 3.3 визначено, що датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний банківський рахунок продавця в повному обсязі.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2015 р. У випадку невиконання сторонами зобов`язань, обумовлених договором, він діє до повного виконання сторонами таких зобов`язань (п. 7.1); У випадку, якщо за 30 днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін письмово не повідомить другу сторону про його розірвання, то договір вважається пролонгованим на рік (п. 7.2).

Доказів, які б вказували на те що сторона договору письмово повідомляла іншу сторону про розірвання договору в порядку п.7.2. договору, суду не надано і такі в матеріалах справи відсутні. Відтак, договір вважається пролонгованим, тобто таким що діяв в період здійснення поставок товарів за вищепереліченими видатковими накладними.

Оскільки відповідач у встановлений п. 3.1. договору строк за отриманий на підставі видаткових накладних №0002988 від 21.09.2018 р., №0003157 від 05.10.2018 р., №0002906 від 14.09.2018 р. та №0002820 від 07.09.2018 р., товар не розрахувався у нього виникла заборгованість на загальну суму 14 528 грн. 76 коп.

В матеріалах справи наявна претензія №19/11-1 від 19.11.2019 р., якою позивач вимагав у відповідача перерахувати в 3-денний термін заборгованість за договором поставки №250603 від 25.06.2015 р. на загальну суму 19 469,25 грн. (докази вручення відповідачу 21.11.2018 р. претензії додаються). Проте як зазначено позивачем у позовній заяві відповідач у відповідь на претензію наполягав на поверненні асортименту електротехнічної продукції, та виниклу заборгованість не погасив. Слід зазначити, що умовами договору не передбачено повернення покупцем товару продавцю.

Причиною виникнення спору є невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором по своєчасній оплаті товару, відтак позивач звернувся до господарського суду Львівської області із вимогою стягнути з відповідача 14 528 грн. 76 коп. - основного боргу, 3 160 грн. 63 коп. - пені, 4 358 грн. 63 коп. - 30% штрафу та 2 358 грн. 70 коп. інфляційних втрат.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, з огляду на таке.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ( п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» ).

В силу приписів ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов`язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 692 ЦК України, встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідач будь-яких заперечень на позовні вимоги суду не надав, доказів погашення боргу не представив, відтак вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 14 528 грн. 76 коп., яка підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними №0002988 від 21.09.2018 р., №0003157 від 05.10.2018 р., №0002906 від 14.09.2018 р. та №0002820 від 07.09.2018 р., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до п.1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 4. ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.3 договору встановлено, що в разі невиконання, або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність передбачену діючим законодавством України.

Пунктом 5.4 договору сторони погодили, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань винній стороні може нараховуватися пеня в розмірі не нижче подвійної облікової ставки НБУ за кожен день протермінування платежу.

Пунктом 5.5 договору визначено, що при порушенні термінів оплати за товар покупцю може бути нарахований штраф у розмірі 30% від загальної вартості несплаченого товару.

В частині вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат, то як вбачається з наявного у справі розрахунку, інфляційні нарахування здійснені позивачем за період з жовтня 2018 р.(листопада 2018 р.) по квітень 2019 р. (окремо по кожній видатковій накладні, залежно від терміну оплати) та складають 2 358 грн. 70 коп. Проте перевіривши поданий розрахунок та здійснивши за допомогою системи Ліга Закон перерахунок інфляційних втрат(з врахуванням періоду їх нарахування позивачем), судом встановлено що сума інфляційних втрат, яка є обґрунтованою та підлягає стягненню, складає 982 грн. 00 коп. Решта заявлених до стягнення інфляційних втрат в розмірі 1 376 грн. 70 коп. нараховані безпідставно, та вимоги про їх стягнення задоволенню не підлягають.

Що стосується позовної вимоги в частині стягнення пені в розмірі 3 160 грн. 63 коп., нарахованої позивачем на підставі п. 5.4 договору, то дана вимога підлягає частковому задоволенню, оскільки при здійсненні розрахунку пені за період з 07.10.2018 р.(14.10.2018 р., 21.10.2018 р., 04.11.2018 р.) по 28.05.2019 р. позивачем не враховано ч. 6 ст. 232 ГК України, якою встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Таким чином, суд здійснивши за допомогою системи Ліга Закон перерахунок пені окремо по кожній видатковій накладній у відповідні періоди, з врахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України, дійшов висновку що обґрунтована сума пені, яка підлягає до стягнення складає 2 601 грн. 05 коп., в решті частині позовна вимога про стягнення пені в розмірі 559 грн. 58 коп. є безпідставною і задоволенню не підлягає.

В частині позовної вимоги про стягнення 30% штрафу від загальної вартості несплаченого товару, яка відповідно до розрахунку складає 4 358 грн. 63 коп., то перевіривши правильність її нарахування, суд дійшов висновку, що дана сума розрахована у відповідності з пунктом 5.5 договору, і позовні вимоги про її стягнення є обґрунтованими.

Відповідно до ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позовні вимоги підлягають до задоволення частково в розмірі 22 470 грн. 44 коп., з яких: 14 528 грн. 76 коп. - основного боргу, 2 601 грн. 05 коп. - пені, 4 358 грн. 63 коп. - 30% штрафу, 982 грн. 00 коп. - інфляційних втрат. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 1376 грн. 70 коп. та пені в розмірі 559 грн. 58 коп. суд відмовляє.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке:

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 4 ст. 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір за подання позову до суду покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог, що складає 1 768 грн. 60 коп. В решті суми судовогого збору 152 грн. 40 коп. судовий збір покладається на позивача.

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

Позивачем у позовній заяві заявлено клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 3 500 грн. 00 коп.

В підтвердження понесених витрат до матеріалів справи додано договір №1 про надання правової допомоги від 27.03.2019 р., укладений ПП Електромайстер з адвокатом Шепельським В.В.; Ордер серія ЛВ №171301 на надання правової допомоги ПП Електромайстер адвокатом Шепельським В.В.; Свідоцтво НОМЕР_1 №001409 про право на зайняття адвокатською діяльністю від 13.03.2019 р.

За умовами договору (п. 1.1) Адвокат зобов`язується надавати Замовнику правову допомогу в господарській справі за позовом ПП Електромайстер до ТзОВ Дукат ЛВ про стягнення боргу в господарському суді Львівської області; (п. 4.2) за правову допомогу, передбачену в п. 1.1 договору, замовник сплачує адвокату винагороду (гонорар). Розмір винагороди адвоката при наданні правової допомоги становить - 3500,00 грн. Кошти, за виключенням обов`язкових податків, в повному розмірі перераховуються на умовах 100% попередньої оплати у безготівковому порядку на картковий рахунок адвоката протягом 5-ти календарних днів від дати підписання договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Однак, представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано лише копію договір №1 про надання правової допомоги від 27.03.2019 р. Доказів про проведений позивачем перерахунок коштів на рахунок адвоката, як це передбачено п. 4.2 договору №1 від 27.03.2019 р., позивач не надав. Також відсутні в матеріалах справи, передбачені пунктами 5.1, 5.2 договору Акти прийому-передачі наданих послуг, які адвокат повинен надати замовнику для підписання, про виконані ним зобов`язання за цим договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оцінивши подані представником позивача документи, беручи до уваги, що позивач не підтвердив, що ним дійсно понесено витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 3 500,00 грн., при цьому врахувавши, що справа є малозначною та що участь позивача в судовому засіданні визнавалась судом не обов`язковою (про що позивача було повідомлено ухвалою суду від 10.06.2019 р.), у суду відсутні правові підстави для покладення на відповідача 3 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд. Так в п. 20 постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 05.02.2019 р. у справі №906/194/18, а також в п.7.7. постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 19.02.2019 р. у справі №914/1071/18 зазначено, що необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Докази про сплату учасниками справи інших судових витрат чи докази судових витрат, які сторона має сплатити у зв`язку з розглядом даної справи, суду не надано, і такі в матеріалах справи відсутні.

Виходячи з усього вищенаведеного, керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 126, 129, 236-241, 247, 250, 251, 252, 327 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дукат ЛВ» (79034, м. Львів, вул. Луганська, буд. 1 Б, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 23268449) на користь Приватного підприємства «Електромайстер» (79013, м. Львів, вул. Степана Бандери, буд. 5, кв. 7, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 33073809) 14 528 грн. 76 коп. - основного боргу, 2 601 грн. 05 коп. - пені, 4 358 грн. 63 коп. - 30% штрафу, 982 грн. 00 коп. - інфляційних втрат та 1 768 грн. 60 коп. - судового збору.

3. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 1376 грн. 70 коп. та пені в розмірі 559 грн. 58 коп. відмовити.

4. Наказ, відповідно до ст. 327 ГПК України, видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://lv.arbitr.gov.ua /sud5015/.

Повне рішення складено 12.08.2019 р.

Суддя Морозюк А.Я.