Рішення

від 06.08.2019 по справі 917/898/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.19 р. Справа № 917/898/19

Суддя Господарського суду Полтавської області Білоусов С.М. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Костянтинівський метизний завод", вул. Святослава Хороброго, 44, офіс 705-А, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 40821827

до Кременчуцького учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих, вул. Майора Борищака, 22/6, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 05477505

про стягнення грошових коштів

Без виклику сторін

В С Т А Н О В И В:

04.06.2019 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Костянтинівський метизний завод до відповідача Кременчуцького учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих про стягнення 29 556, 39 грн. заборгованості на підставі договору постачання № ДП - 118-06.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що повна оплата заборгованості за поставлений Товар була здійснена відповідачем 14.05.2019 року, а згідно умов договору постачання покупець зобов`язався сплатити пеню та штраф.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 06.06.2019 р. у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та надано строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, позивачу надано строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, відповідачу надано строк протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив (у разі подання такого) подати заперечення на відповідь на відзив.

Копію ухвали про відкриття провадження відповідачем отримано 10.06.2019 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

20.06.2019 р. до Господарського суду Полтавської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 6428), в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування заперечень щодо заявлених позовних вимог відповідач у поданому відзиві зазначає, що позовна заява про стягнення грошових коштів є необґрунтована, вимоги позивача не відповідають закону.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив:

28 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Костянтинівський метизний завод" (позивач) та Кременчуцьким учбово - виробничим підприємством Українського товариства сліпих (відповідач) було укладено договір постачання № ДП-118-06 (договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язався поставити та передати у встановлений термін у власність, а покупець прийняти та сплатити на умовах, викладених у договорі, продукцію, що іменується далі по тексту товар, ассотримент, кількість та якість і ціна якого вказані в рахунках, специфікаціях і видаткових накладних, що є невід`ємною частиною даного договору.

Згідпо п. 2.1 договору кількість кожної партії товару погоджується в рахунках або специфікаціях до даного договору.

28.11.2018 року сторонами підписана специфікація № 1 до договору № ДП-118-06 від 28.11.2018 року.

На умовах укладеного договору та специфікації №1 відповідач отримав від позивача товар на загальну суму - 124 135, 99 грн., що підтверджується видатковою накладною № 509 від 05 грудня 2018 року та товарно - транспортною накладною № Р509 від 05 грудня 2018 року (копії містяться в матеріалах справи).

Згідно з п.3 Специфікації №1 до Договору постачання № ДП -118-06 від 28.11.2018 року передбачено строк оплати Товару: 50% з відстрочкою до 25 грудня 2018 року, 50% з відстрочкою до 15 січня 2019 року.

Як вказує позивач у позовній заяві відповідач вчасно не виконав умови щодо оплати за отриманий товар та повністю сплатив за нього тільки 14.05.2019 року.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача штрафу за прострочення оплати товару в розмірі 9 413,60 грн., штрафу за відмову від підписання та повернення акту звітки взаєморозрахунків у розмірі 1 000,00 грн., пеню у розмірі 10 693,35 грн., інфляційних витрат у розмірі 2 604,54 грн. та 3 % річних у розмірі 892,85 грн.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (надалі Господарського кодексу України), господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами у п. 6.1 Договору було визначено, що оплата товару здійснюється в національній валюті в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на підставі відповідного рахунку.

В п. 6.2 Договору зазначено, що оплата за Договором проводиться у формі переоплати у розмірі ста відсотків, якщо інше не обумовлено в специфікації в терміни вказані в рахунку або специфікації.

Згідно з п.3 Специфікації №1 до Договору постачання № ДП-118-06 від 28.11.2018 року передбачено строк оплати Товару: 50% з відстрочкою до 25 грудня 2018 року, 50% з відстрочкою до 15 січня 2019 року.

Таким чином, відповідно до умов Договору постачання № ДП - 118-06 та специфікації до нього, оплата за отриманий товар мала надійти від відповідача на розрахунковий рахунок позивача в повному обсязі до 15 січня 2019 року включно.

Повна оплата заборгованості за поставлений товар була здійснена відповідачем лише 14 травня 2019 року.

Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення з відповідача 892,85 грн. 3% річних, нарахованих за зобов`язанням з 26 грудня 2019 року по 14 травня 2019 року та 2 604,54 грн. - інфляційних нарахувань за період грудень 2018 року - лютий 2019 року.

Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань дійшов висновку про часткове їх задоволення, оскільки позивач при розрахунку не врахував строк оплати товару, визначений специфікацією а саме: 50% з відстрочкою до 25 грудня 2018 року, 50% з відстрочкою до 15 січня 2019 року.

Тому здійснивши перерахунок за допомогою калькулятора "ЛІГА:ЗАКОН для всіх" суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача 729,90 грн. 3% річних, нарахованих за зобов`язанням з 26 грудня 2019 року по 14 травня 2019 року та 1 402,04 грн. - інфляційних нарахувань за період грудень 2018 року - лютий 2019 року.

Щодо стягнення пені та штрафів слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно із статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, визначений ст. 1 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Умовами п. 8.4 договору постачання встановлено: у разі прострочення оплати Товару, Покупець зобов`язаний сплатити пеню Постачальнику з розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє на момент прострочення, від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 10 693,35 грн. пені, нарахованої за зобов`язаннями з 26 грудня 2018 року до 14 травня 2019 року.

Суд врахувавши строк оплати товару, визначений специфікацією, а саме: 50% з відстрочкою до 25 грудня 2018 року, 50% з відстрочкою до 15 січня 2019 року, здійснив за допомогою калькулятора "ЛІГА:ЗАКОН для всіх" перерахунок пені та прийшов до висновку про стягнення з відповідача пені у розмірі 8 738,91 грн., нарахованої за період з 26 грудня 2019 року по 14 травня 2019 року.

Також позивачем заявлено вимога про стягнення з відповідача за прострочення оплати товару понад 20 днів штраф в розмірі 10% від загальної суми неоплаченого товару, що становить 9 413, 60 грн.

Відповідно до п. 8.5 Договору постачання № ДП - 118-06 від 28.11.2018 року встановлена відповідальність Покупця за прострочення оплати Товару понад 20 днів у вигляді штрафу в розмірі 10% від загальної суми неоплаченого Товару.

Дана вимога судом визнається правомірною, обґрунтованою та обумовленою сторонами у договорі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 000,00 грн. штрафу за відмову від підписання та повернення акту звірки взаєморозрахунків.

Умовами п. 8.12 договору встановлено, що у разі відмови або ухилення будь-якою із сторін від здійснення звітки стану взаєморохрахунків за даним договором, в тому числі від підписання та повернення акту звірки, сторона яка відхиляється від проведення звірки виплачує іншій стороні штраф у розмірі 1 000,00 грн. Штраф сплачується протягом 5 календарних днів з моменту відправлення такої вимоги.

Дана вимога позивача задоволенню не підлягає, оскільки у суду в матеріалах справи відсутні будь-які докази відправлення такої вимоги до відповідача. Посилання позивача на претензію № 110 від 26.03.2019 року судом не беруться до уваги, так як в матеріалах справи вона відсутня, що підтверджується актом канцелярії суду від 04.06.2019 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є громадською організацією людей з інвалідністю по зору, з всеукраїнським статусом, яке здійснює свою діяльність на території України відповідно до Конституції України, Конвенції ООН про права інвалідів, чинного законодавства та цього статуту.

Частиною 1 статті 233 ГК України передбачалось, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

У частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналізуючи матеріали справи в їх сукупності на можливість зменшення розміру пені суд приймає до уваги ступінь виконання відповідачем основного зобов`язання, як наявності збитків у кредитора. Так, з матеріалів справи вбачається, що сума основної заборгованості в розмірі 124 135,99 грн. була погашена Кременчуцьким учбово-виробничим підприємством Українського товариства сліпих ще до моменту подання позову. При цьому матеріальні втрати кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами повністю компенсуються позивачеві у вигляді стягнення з відповідача 729,90 грн. 3% річних, та 1 402,04 грн. інфляційних втрат.

У п. 7 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)" від 29.04.2013 р. № 01-06/767/2013 зазначено, що положеннями частини першої статті 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зазначені норми законодавства ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Таким чином, суд має право, виходячи з конкретних обставин справи, зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільняти повністю боржника від їх сплати.

Враховуючи наведене, інтереси позивача, а також те, що боржник не звільнений від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов`язань, беручи до уваги те, що основне зобов`язання відповідачем виконане у повному обсязі, те, що заявлені до стягнення штрафні санкції є, на думку суду, надмірно великими, керуючись інтересами як боржника, так і кредитора, суд вважає за доцільне скористатись наданим йому ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України правом та зменшити розмір пені та штрафу на 50%, тобто 4 369,46 грн. та 4 706,80 грн. і цим самим забезпечивши баланс інтересів сторін.

Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заявленої суми з відповідача, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання розподілення між сторонами судових витрат.

Частиною 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, судом враховано, що витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Враховуючи зазначено до стягнення підлягає з відповідача 1 583,73 грн.

Одночасно, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 031,05 грн., яка складається з 2 000,00 грн. сума винагороди, 447,20 грн. податок на доход фізичної особи, 37,27 грн., військовий збір та 546,58 грн. єдиний соціальний внесок.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження факту надання правничої допомоги позивачем до матеріалів справи додано Договір № Ю-22-2 від 22.04.2019 про надання правової допомоги, укладений із Фізичною особою Вельможко ОСОБА_1 , додаткова угода №1 від 22.04.2019 року, Акт приймання-передачі наданих послуг №2 від 27.05.2019 року та платіжне доручення №1561 від 27.05.2019 року на суму 2 000,00 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката є частково обґрунтованими на суму 2 000,00 грн., так як податок на доход фізичної особи, військовий збір, єдиний соціальний внесок не відносяться до цілей розподілу судових витрат згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232 - 233, 237-238 ГПК України, Господарський суд Полтавської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Кременчуцького учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих (вул. Майора Борищака, 22/6, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, Індефікаційний код 05477505) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Костянтинівський метизний завод" вул. Святослава Хороброго, 44, офіс 705-А, м. Дніпро, 49000, Індефікаційний код 40821827) - 4 369,46 грн. пені, 4 706,80 грн. штрафу, 729,90 грн. 3% річних, 1 402,04 грн. - інфляційних нарахувань, 2 000,00 грн. - правова допомога та 1 583,73 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (через Господарський суд Полтавської області), за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дата складення повного судового рішення: 06.08.2019 р.

Суддя Білоусов С. М.