Рішення

від 14.08.2019 по справі 910/7754/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.08.2019Справа № 910/7754/19 За позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова

до Товариства з обмеженою відповідальністю Міра будматеріали

про стягнення 4320,23 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Відповідача на користь Позивача боргу за договором зберігання №3 від 01.01.2014 (з урахуванням його пролонгації), разом у сумі, що дорівнює вказаній вище ціні позову, у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань оплатити надані йому послуги охорони.

Відповідач у поданому відзиві проти позову заперечує, оскільки на його думку Позивачем не доведено факту надання послуг у період листопад-грудень 2016 року. А саме, згідно п. 6.1 вказаного Договору охоронець зобов`язаний прийняти від поклажодавця майно по акту приймання-передачі майна для подальшого його зберігання, але Позивачем акт приймання-передачі майна на зберігання не надано. Також Відповідач вказує, що Позивач на підтвердження виконання договірних зобов`язань не надав акти виконаних робіт щодо надання послуг зберігання за період листопад-грудень 2016 року у якості належних первинних документів, що є підставою для оплати поклажодавцем послуг охоронця. Таким чином, Відповідач стверджує, що у листопаді-грудні 2016 року Позивач не виконав свої обов`язки за Договором по зберіганню майна поклажодавця, тому підстав для їх оплати не вбачає.

Окремо Відповідач зауважив, що Позивачем не додано актів звірки взаєморозрахунків, що проводиться з метою підтвердження даних, які містяться в бухгалтерському обліку підприємств і встановлення факту існування документально підтвердженої заборгованості, якби така мала б місце.

Заперечень на відповідь на відзив від Позивача не надходило.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі договору №3 від 01.01.2014 (далі - Договір) Матеріально-інвентарний склад квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, як Охоронець , зобов`язався надавати Відповідачу, як Поклажодавцю, послуги по зберіганню майна Поклажодавця та забезпечувати його схоронність в нежилому приміщенні на площі 100 кв.м. в будівлі №400 військового містечка №58, розташованому за адресою : м. Львів, вул. Авіаційна, 5 .

За умовами Договору, майно для зберігання передається Поклажодавцем Охоронцеві по акту прийому-передачі, який є додатком № 1 до Договору, та всупереч посиланням Відповідача у матеріалах справи наявний вказаний акт - додаток до Договору, згідно з яким Відповідачем було передано Охоронцю будівлю (складське приміщення) №400, і вказано, що Охоронець після підписання акта нестиме відповідальність за його збереження.

Згаданий вище додаток №1 від 01.01.2014 до Договору - акт приймання-передачі майна на зберігання, станом на час розгляду спору є чинним та не скасованим; матеріали справи не містять доказів протилежного.

При цьому, судом враховано, що мала місце пролонгація Договору шляхом викладення його змісту у новій редакції у додатку від 01.04.2015, і дійсно, у зв`язку з укладенням додатку від 01.04.2015 до Договору сторонами не складався новий акт передачі майна на зберігання. Але, ані умовами Договору, ані нормами чинного законодавства не вимагається повторне складення акта, якщо прийняте раніше на зберігання майно поклажодавцю не поверталось. З огляду на наведене, підписаний сторонами акт від 01.01.2014 про передачу майна на зберігання є дійсним і після внесення змін у Договір 01.04.2015.

У подальшому, сторонами також були внесені зміни у Договір шляхом підписання додаткової угоди від 31.03.2016. Передане Охоронцю раніше за актом від 01.01.2014 майно, не було повернуте Поклажодавцю і станом на 31.03.2016, а отже, і після 31.03.2016 майно підлягає зберіганню та охороні на підставі Договору, а послуги - оплаті.

Умовами Договору (тут і далі - з урахуванням змін, внесених 01.04.2015 та 31.03.2016) передбачено, що оплата за надані послуги становить за базовий місяць розрахунку, квітень 2015 року, 1700 грн. без ПДВ; нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством; оплата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування оплати за попередній місяць на індекс інфляції за наступній місяць.

Згідно з п. 3.3 Договору, оплата у розмірі 100% перераховується на спеціальній реєстраційний рахунок Охоронця щомісячно не пізніше 5 числа місяця, наступного звітним. Після закриття рахунків Охоронця, оплата перераховується в зазначеному порядку на рахунок Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (Позивача), який є правонаступником майна, усіх прав, зобов`язань Матеріально-інвентарного складу квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова.

Предметом спору є стягнення заборгованості по Договору за надалі послуги зберігання у листопаді та грудні 2016 року.

Заперечення Відповідача, що обумовлене Договором майно на зберігання не передавалось, спростовані описаним вище актом приймання-передачі майна від 01.01.2014, і тому відхилені судом.

Строк дії Договору, з урахуванням змін від 31.03.2016, сторонами було встановлено до 31.12.2016, тобто, Позивач заявляє до стягнення суму заборгованості, яка виникла під час дії Договору.

Матеріали справи не містять доказів, що Відповідач забрав майно зі зберігання протягом вказаного спірного періоду, отже послуги зберігання підлягають оплаті.

Усупереч твердженням Відповідача, ані умови Договору, ані норми чинного законодавства не зобов`язують сторін складати та підписувати двосторонні акти на підтвердження надання послуг зберігання по Договору, і також усупереч твердженням Відповідача звірка розрахунків є правом, а не обов`язком Позивача.

Натомість, судом враховано, що матеріали справи не містять (Відповідачем суду не надано) доказів наявності у Відповідача претензій щодо якості, обсягу та/або комплектності наданих по Договору послуг зберігання майна до подачі Позивачем позову до суду про стягнення заборгованості за ці надані послуги.

При цьому, за умовами п.3.4 Договору Відповідач мав право ініціювати перегляд розміру оплати по Договору, але матеріали справи не містять доказів, що Відповідач вимагав зменшення оплати по договору оскільки вважав, послуги не надавалися.

Отже, наявність у Відповідача не погашеної заборгованості (строк оплати якої з огляду на всиновлені судом вище обставини є таким, що настав) у сумі 4320,23 грн. за надані по Договору послуги Позивачем належним чином відповідно до ст.ст. 525, 526, 530, ЦК України та ст. 193 ГК України доведена, документально підтверджена і Відповідачем не спростована; розрахунок заборгованості судом перевірено та визнано обґрунтованим.

З огляду на наведене позовні вимоги про стягнення 4320,23 грн. заборгованості визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати, які складаються зі сплаченої Позивачем суми судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями ст.ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Міра будматеріали (м. Київ, вул. Будіндустрії, 5; ідентифікаційний код 31745657) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (м. Львів, вул. Батуринська, 2; ідентифікаційний код 07638027) 4320 (чотири тисячі триста двадцять) грн. 23 коп. заборгованості, а також 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені розділом IV ГПК України.

Суддя Сташків Р.Б.