Рішення

від 12.08.2019 по справі 922/2020/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2019 р. Справа № 922/2020/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Косенко К.Д.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Демянюка Олександра Миколайовича, с . Олександрівка, Богодухівський р.-н, Харківська обл. до Приватного підприємства "Ріна-Харків", м. Харків про стягнення 100097,97 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - Новікова В.Р. (довіреність б/н від 29.07.2019).

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Демянюк Олександр Миколайович, с. Олександрівка, Богодухівський р.-н, Харківська обл. звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного підприємства "Ріна-Харків", м. Харків 100097,97 грн., з яких:

35002,00 грн. заборгованості за договором надання послуг;

21503,71 грн. пені;

1956,85 грн. 3% річних;

6633,41 грн. інфляційних;

35002,00 грн. штрафу.

Позов обґрунтовано з посиланням на невиконання відповідачем умов договору надання послуг по внесенню засобів захисту рослин та мінеральних добрив № 01/06-У від 01.06.2017 щодо повного проведення розрахунків за надані послуги.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.07.2019 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Демянюка Олександра Миколайовича прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено розгляд справи по суті на 29.07.2019.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 29.07.2019 розгляд справи відкладено на 12.08.2019.

В процесі розгляду справи відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву (вх. № 17938 від 24.07.2019), в якому просить суд застосувати строки позовної давності для нарахування штрафу та пені, а також позовну заяву залишити без задоволення.

Дані вимоги обґрунтовані відповідачем з посиланням на те, остаточний розрахунок за виконані роботи відповідач не зміг здійснити у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем, а також загибеллю частиною врожаю через неякісне виконання робіт по внесенню засобів захисту рослин та мінеральних добрив позивачем.

Крім того, відповідач також зазначає що позивачем при зверненні до суду пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій, а відповідного договору про його збільшення між сторонами в передбаченій законом формі не укладалося.

Також відповідач зазначає, що при здійсненні розрахунку інфляційних та річних позивачем не враховано оплату проведену згідно з платіжним дорученням № 121 від 02.03.2018.

Позивач надіслав на адресу суду заяву про зменшення позовних вимог (вх. № 19231 від 09.08.2019), в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 76391,00 грн. заборгованості, яка складається з:

25567,00 грн. заборгованості за договором надання послуг;

17300,80 грн. пені;

1582,35 грн. 3% річних;

6373,85 грн. інфляційних збитків;

25567,00 грн. штрафу.

Оскільки формування позовних вимог та зменшення їх розміру є диспозитивним правом позивача, відповідну заяву позивачем подано у відповідності до вимог ст. 46 ГПК України до початку розгляду справи по суті (29.07.2019 розгляд справи було відкладено без її розгляду по суті), вказана заява позивача підлягає задоволенню, а розгляд позовних вимог суд продовжує в редакції зазначеної заяви.

На судове засідання 12.08.2019 прибув представник відповідача, який повідомив суд про те, що відповідач визнає існування основної заборгованості, однак, просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності щодо нарахованих позивачем штрафних санкцій.

Позивач у судове засідання 12.08.2019 свого уповноваженого представника не направив, його представник звернувся до суду з клопотанням (вх. № 19232 від 09.08.2019), в якому просить суд проводити судове засідання без його участі в зв`язку з його зайнятістю в іншому судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки неявка на судове засідання представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справи за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 202 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, 01.06.2017 між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як господарством, укладено договір надання послуг по внесенню засобів захисту рослин та мінеральних добрив № 01/06-У (далі за текстом - договір; а. с. 19-20), за умовами якого виконавець бере на себе зобов`язання власними силами та у відповідній якості надати послуги по внесенню засобів захисту рослин та мінеральних добрив (далі по тексту - послуги/робота) на полях, наданих господарством, а господарство зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити надані послуги (роботу) в порядку, строки та у розмірі, передбачені цим договором (п. 1.1 договору).

Згідно з п. п. 3.1-3.3 договору розрахунок між сторонами за надані послуги (виконану роботу) здійснюється за безготівковим розрахунком в національній валюті України - гривні шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок виконавця. Вартість послуг (робіт) по внесенню засобів захисту рослин та/або мінеральних добрив становить: 185,00 (сто вісімдесят п`ять гривень 00 коп.) за 1 (один) гектар обробленої площі. Загальна вартість виконаних виконавцем робіт по цьому договору складає: 37000,00 (тридцять сім тисяч гривень 00 коп.) та буде остаточною на момент підписання акта приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно з п. 3.4. договору, оплата послуг (робіт) за цим договором проводиться на підставі акту приймання-передачі виконаних робіт протягом 10 (десяти) календарних днів від дати підписання вище вказаного акту.

Відповідно до п. п. 3.7-3.8 договору зобов`язання виконавця щодо виконання робіт вважаються виконаними у повному обсязі з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт. Зобов`язання господарства щодо оплати наданих виконавцем послуг вважаються виконаними з моменту отримання виконавцем грошових коштів на поточний банківський рахунок.

За умовами п. п. 4.3, 4.5, договору при порушенні термінів оплати згідно п. п. 3.4-3.6 договору, господарство сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на даний період, за кожен день прострочення. У разі прострочення остаточного платежу більш ніж на 10 (десять) календарних днів, господарство сплачує виконавцю штраф у розмірі 100% від вартості наданих послуг.

При цьому, пунктами 4.7-4.8 договору також передбачено, що нарахування штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором здійснюється без обмеження строку. Згідно з ст. 259 ЦК України застосовується загальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій, передбачених цим договором, не застосовуються положення ч. 6 ст. 232 ГК України. Строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором становить три роки.

У відповідності до п. 6.3 договору останній набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2017.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов договору надав відповідачу послуги по внесенню засобів захисту рослин та мінеральних добрив, про що сторонами підписано та скріплений їх печатками акт здачі-приймання робіт № ОУ-0000006 від 10.07.2017 на суму 25567 грн.

Однак, в порушення умов договору відповідач оплату наданих послуг згідно з даним актом не здійснив.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду із позовною заявою, в якій позивач просить стягнути з відповідача борг в сумі 25567 грн.

Крім того, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов`язань з оплати виконаних робіт, позивачем на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України нараховано до стягнення з відповідача 25567,00 грн. штрафу, а також 1582,35 грн. 3% річних, 6373,85 грн. інфляційних, 17300,80 грн. пені за період прострочення з 21.07.2017 по 12.08.2019.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, зокрема передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт надання позивачем на користь відповідача послуг по внесенню засобів захисту рослин та мінеральних добрив та їх вартість підтверджуються матеріалами справи, зокрема актом здачі-приймання робіт № ОУ-0000006 від 10.07.2017 на суму 25567 грн., та відповідачем не спростовується.

Посилання відповідача на неякісне надання послуг суд вважає безпідставними та такими, що не доведені останнім будь-якими доказами.

Строк виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати наданих послуг за зазначеним актом визначений умовами договору (п. 3.4) та є таким, що настав.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 25567,00 грн. заборгованості за договором надання послуг по внесенню засобів захисту рослин та мінеральних добрив № 01/06-У від 01.06.2017.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань зі сплати спожитих послуг, оскільки не виконав його в строк, визначений умовами договору.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Прострочення виконання зобов`язань з боку відповідача надає право позивачу на нарахування інфляційних та 3% річних за весь період прострочення.

Разом з тим, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних, суд приходить до висновку про його часткову арифметичну невірність, тоді як розрахунок 3% річних здійснено вірно.

Здійснивши відповідний розрахунок, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1582,35 грн. 3% річних та 5003,52 грн. інфляційних за період прострочення з 21.07.2017 по 12.08.2019.

В решті позову про стягнення інфляційних слід відмовити в зв`язку з безпідставністю їх нарахування до стягнення.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, п. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами п. п. 4.3, 4.5, договору при порушенні термінів оплати згідно п. п. 3.4-3.6 договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на даний період, за кожен день прострочення. У разі прострочення остаточного платежу більш ніж на 10 (десять) календарних днів, господарство сплачує виконавцю штраф у розмірі 100% від вартості наданих послуг.

Враховуючи встановлений законом принцип свободи договору, встановлене сторонами договору надання послуг по внесенню засобів захисту рослин та мінеральних добрив № 01/06-У від 01.06.2017 забезпечення виконання зобов`язання у вигляді одночасної сплати штрафу та пені є правомірним.

Позивач прострочив виконання своїх зобов`язань з оплати спожитих послуг за актом здачі-приймання робіт № ОУ-0000006 від 10.07.2017 на суму 25567 грн. більше ніж на 10 календарних днів.

Зазначене надає право позивачу на нарахування штрафу за таке прострочення у розмірі 100% від вартості наданих послуг, тобто в сумі 25567 грн.

За таких обставин, позов в частині стягнення зазначеного штрафу в зазначеній сумі з відповідача на користь позивача також підлягає задоволенню.

Крім того, прострочення виконання зобов`язань надає позивачу право на нарахування пені за весь час прострочення. Суд також констатує, що при такому нарахуванні не застосовуються вимоги п. 6 ст. 232 ГК України щодо можливого строку нарахування пені, оскільки п. п. 4.7. 4.8. укладеного між сторонами договору передбачено, що при нарахуванні штрафних санкцій, передбачених цим договором, не застосовуються положення ч. 6 ст. 232 ГК України, а їх нарахування відбувається без обмеження строку.

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість вимог позивача про нарахування відповідачу пені в сумі 17300,80 грн. пені за період прострочення з 21.07.2017 по 12.08.2019.

Враховуючи викладене, позов в цій часині також підлягає задоволенню.

Посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності при зверненні до суду з вимогами про стягнення штрафних санкцій є також безпідставними з огляду на наступне.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, згідно з вимогами ст.. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Разом з тим, згідно зі ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Як свідчать матеріали справи, сторони при укладанні договору надання послуг по внесенню засобів захисту рослин та мінеральних добрив № 01/06-У від 01.06.2017 скористалися своїм правом щодо збільшення строку позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій.

Зокрема, в п. 4.8. договору сторони узгодили, що згідно з ст. 259 ЦК України застосовується загальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені); строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором становить три роки.

Матеріали справи свідчать про те, що з вимогами про стягнення штрафу та пені позивачем звернувся без пропуску строку позовної давності, яка в даному випадку визначена п. 4.8. договору та становить 3 роки.

Посилання відповідача на не укладання окремого договору про збільшення позовної давності суд вважає безпідставними, та такими що не спростовують зазначених вище обставин.

З урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 1886,54 грн., тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Ріна-Харків" (адреса: 61037, м. Хакрів, пр.-т Московський, буд. 199-Б, офіс 1024; код ЄДРПОУ: 34859376) на користь Фізичної особи-підприємця Демянюка Олександра Миколайовича (адреса: АДРЕСА_2 ; ІПН НОМЕР_1 ):

25567,00 грн. заборгованості за договором надання послуг;

17300,80 грн. пені;

1582,35 грн. 3% річних;

5003,52 грн. інфляційних;

25567,00 грн. штрафу;

1886,54 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "14" серпня 2019 р.

Суддя О.І. Байбак