Рішення

від 14.08.2019 по справі 235/3263/19

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

14.08.19

Провадження 2/235/1266/19

Справа 235/3263/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2019 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого судді Філь О.Є.

за участю секретаря судового засідання Придворової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Покровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи Покровський координаційний комітет самоорганізації населення про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати в зв`язку з затримкою термінів її виплати, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 13 травня 2019 року звернувся до суду з позовом до Комунальної установи Покровський координаційний комітет самоорганізації населення про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати в зв`язку з затримкою термінів її виплати, в якому просила стягнути з відповідача на її користь компенсацію втрати частини заробітної плати в зв`язку з затримкою термінів її виплати в розмірі 91,98 грн.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначила, що вона перебувала в трудових правовідносинах з відповідачем з 22.02.2016 року, працюючи на посаді голови комітету мікрорайону, відповідно до наказу від 19.04.2016 року переведена на посаду інспектора. 29.04.2016 року була звільнена з посади інспектора відповідно до ч. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін.

Однак відповідачем були порушені строки та періодичність виплати заробітної плати, а саме заробітна плата за лютий, березень та квітень 2016 року була виплачена 08.06.2016 року, що підтверджується довідкою № 01-07/27 від 17.04.2019 року.

Позивач вважає, що відповідач своїми діями порушив її права, як працівника, які закріплені в ст. 115 КЗпП України та в ст. 24 Закону України Про оплату праці від 24.03.1995 року № 108/95-ВР.

Згідно наданого позивачем розрахунку розмір компенсації за лютий 2016 року складає 35,64 грн., за березень 2016 року - 54,91 грн., за квітень 2016 року - 1,43 грн., а всього 91,98 грн., які вона просила стягнути з відповідача.

13 травня 2019 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Філь О.Є.

Ухвалою судді від 14 травня 2019 року позивачу надавався строк для усунення недоліків позовної заяви, які позивач усунула 21 травня 2019 року.

21 травня 2019 року ухвалою судді відкрито провадження у справі, надано відповідачу 15-денний строк на подання відзиву на позов з дня вручення ухвали про відкриття провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутністю.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню за наступних підстав:

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала в трудових правовідносинах з відповідачем Комунальною установою Покровський координаційний комітет самоорганізації населення з 22.02.2016 року, працюючи на посаді голови комітету мікрорайону, відповідно до наказу від 19.04.2016 року переведена на посаду інспектора. 29.04.2016 року була звільнена з посади інспектора відповідно до ч. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін (а.с. 8-9).

Однак відповідачем були порушені строки та періодичність виплати заробітної плати, а саме заробітна плата за лютий, березень та квітень 2016 року була виплачена 08.06.2016 року, що підтверджується довідкою № 01-07/27 від 17.04.2019 року (а.с. 10).

Відповідно до статті 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі i сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

Частиною 3 статті 43 Конституції України встановлено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

На підставі частини 1 статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа Суханов та Ільченко проти України заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини , заява N9 42527/98 тощо) майно може являти собою існуюче майно або засоби, включаючи право вимоги відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні законне сподівання / правомірне очікування (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії статті 1 Протоколу № 1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Під час розгляду справи судом було достовірно встановлено, що позивач та відповідач перебували в трудових відносинах.

З довідки, яка видана відповідачем 17.04.2019 року, вбачається, що позивачу було нароховано заробітну плату за лютий 2016 року - 800,23 грн., за березень 2016 року - 1742,13 грн., за квітень 2016 року - 1619,25 грн., яка була виплачена 08.06.2016 року (а.с. 10).

Відповідно до частини 1 статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до статті 34 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР Про оплату праці компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (стаття 1).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) (стаття 2).

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4).

Відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати .

Відповідно до п. 2.2 рішення Конституційного Суду від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не

включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (пункт 4).

Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (пункт 5).

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, які викладені у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.05.2014 року у справі № 6-43цс14, від 14.12.2016 року у справі № 428/7002/14-ц, відповідно до ст. 34 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР Про оплату праці , Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-III Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Оскільки заробітна плата за лютий, березень та квітень 2016 року була виплачена позивачу 08.06.2016 року і затримка виплати заробітної плати складає більше, ніж на один місяць, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати сума компенсації обчислюється виходячи з суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів).

Заборгованість по виплаті заробітної плати за лютий 2016 року складала 800,23 грн., після утримання податків і обов`язкових платежів до сплати - 768,21 грн, була виплачена 08.06.2016 року.

Компенсація втрати частини грошових доходів за лютий 2016 року у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін за період з березня 2016 року по червень 2016 року складає 35,64 грн. (768,21 грн. х 1,010 Х 1,035 Х 1.001 = 803,85 грн., недоплачена сума складає 803,85 грн. - 768,21 грн. = 35,64 грн.

Компенсація втрати частини грошових доходів за березень 2016 року у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін за період з квітня 2016 року по червень 2016 року складає 54,91 грн. (1562,44 грн. х 1,035 Х 1.001 = 1581,54 грн., недоплачена сума складає 1581,45 грн. - 1526,44 грн. = 54,91 грн.

Компенсація втрати частини грошових доходів за квітень 2016 року у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін за період з травня 2016 року по червень 2016 року складає 1,43 грн. (1427,51 грн. х 1.001 = 1428,94 грн., недоплачена сума складає 1428,94 грн. - 1427,51 грн. = 1,43 грн.

Загальна сума компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням строків виплати доходів за лютий - квітень 2016 року складає 91,98 грн. (35,64 грн. + 54,91 грн. + 1,43 грн.)

Зазначена сума компенсації втрати частини грошових доходів підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до статті 14.1.180, статті 18, статті 162.1.3, статті 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач.

Згідно ч. 2 ст.233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право на звернення до суду з позовом про стягнення належній йому зарплати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідач на користь держави підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768,40 грн., оскільки позивач була звільнена від сплати судового збору під час звернення до суду з зазначеним позовом.

На підставі викладеного, керуючись Законом України Про оплату праці , Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати , ст. ст. 47, 115, 233 КЗпП України, ст.ст.259, 263-268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Комунальної установи Покровський координаційний комітет самоорганізації населення на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати в зв`язку з затримкою термінів її виплати в розмірі 91,98 грн.

Стягнути з Комунальної установи Покровський координаційний комітет самоорганізації населення на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті. Повний текст рішення складено 14 серпня 2019 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного суду, з врахуванням вимог п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України. Апеляційні скарги можуть бути подані протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Комунальна установа Покровський координаційний комітет самоорганізації населення, код ЄДРПОУ 40265334, місце знаходження: Донецька область, м. Покровськ, м-н Южний, 1.

Суддя: