Ухвала

від 12.08.2019 по справі 320/4274/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

12 серпня 2019 року м. Київ № 320/4274/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Мархалівської сільської ради , третя особа, на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про визнання незаконним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Мархалівської сільської ради , третя особа, на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення тридцять третьої сесії VII скликання Мархалівської сільської ради Васильківського району Київської області від 14 березня 2019 року;

- зобов`язати відповідача прийняти належне рішення щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,0425 га за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановлених статями 160, 161 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши зміст позовної заяви та приєднаних до неї документів, суд констатує її невідповідність вимогам положень статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає наступне.

В порушення пунктів 2, 8, 11 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява не містить: реєстраційний номер облікової картки платника податків позивача та третьої особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача; адресу електронної пошти позивача, третьої особи та офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти відповідача; інформацію щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до частини першої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи.

Проте, всупереч зазначеній нормі, до суду позивачем подано лише один примірник позовної заяви з додатками, а її копії для інших учасників справи та копії доданих до неї документів, позивачем не надано.

Також відповідно до частин 2, 4, 5 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 17.01.2019 в адміністративній справі №809/1092/18, звертає увагу, що відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Судом встановлено, що всупереч зазначеним нормам долучені до позову копії документів, не засвідчені жодним чином.

Висновок про те, що подання незасвідчених у передбачений законом спосіб ксерокопій документів є порушенням норм процесуального права, узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 11.09.2018 у справі № 826/15414/17 (К/9901/58858/18).

Також суд звертає увагу на інший аспект даної справи.

Відповідно до положень статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Так, предметом позову є протиправне, за переконанням позивача, рішення відповідача про відмову у наданні їй дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка, за твердженням позивача, належить їй на праві приватної власності відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 06.03.2009, оскільки входила до загального земельного масиву, визначеного у даному акті.

Слід зазначити, що відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Тобто суб`єкт владних повноважень, у даному випадку, наділений повноваженнями щодо розпорядження виключно землями, що перебувають у державній чи комунальній власності.

За наведених обставин, позивачеві слід надати пояснення з посиланням на конкретні норми права, які регламентують можливість розпорядженнями відповідачем землями, що перебувають у приватній власності осіб та ненадання дозволу, у такому випадку, порушує права позивача, або ж надати письмові пояснення з доказами на їх підтвердження щодо того, що земельна ділянка, дозвіл на розробку проекту землеустрою якої просив позивач, перебуває у державній чи комунальній власності.

Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.

Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду:

- належним чином оформленої позовної заяви, яка відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (у кількості примірників, відповідно до кількості учасників справи, один з яких до суду), зокрема, із зазначенням реєстраційного номеру облікової картки платника податків позивача та третьої особи; ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача; адреси електронної пошти позивача, третьої особи та офіційної електронної адреси або адресу електронної пошти відповідача; інформацію щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;

- належним чином завірені копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи та один екземпляр для суду;

- пояснення з посиланням на конкретні норми права, які регламентують можливість розпорядженнями відповідачем землями, що перебувають у приватній власності осіб та ненадання дозволу, у такому випадку, порушує права позивача, або ж надати письмові пояснення з доказами на їх підтвердження щодо того, що земельна ділянка, дозвіл на розробку проекту землеустрою якої просив позивач, перебуває у державній чи комунальній власності.

Суд також звертає увагу на те, що у постанові від 14 березня 2018 року у справі № 804/3703/16, Верховний Суд зазначив, що "Проаналізувавши наведені норми Земельного кодексу України, Суд дійшов правового висновку, що ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особа має право замовити розробку такого проекту самостійно. Таким чином, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність. Відтак, відмова відповідного органу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, навіть якщо вона, на думку особи, є протиправною, не має наслідком порушення прав та інтересів особи, яка має намір отримати земельну ділянку. Звертаючись до суду з позовом зобов`язати Головне Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надати дозвіл на виготовлення документації із землеустрою, позивач намагався усунути перешкоду у реалізації його прав, якої у дійсності немає".

Також суд зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя. Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, сформульовану, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 31) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у пункті 55 справи "Креуз проти Польщі", що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти ("Kreuz v. Poland" № 28249/95).

Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, Кодекс адміністративного судочинства України при цьому покладає обов`язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі, оскільки законодавством чітко встановлено наслідки невиконання таких вимог, а саме постановлення судом ухвали про залишання позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) до Мархалівської сільської ради (08633, Київська обл., Васильківський р-н, с. Мархалівка, вул. Шкільна, 13, код ЄДРПОУ 22206191) , третя особа, на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про визнання незаконним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Встановити позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.

Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду .

Суддя Панченко Н.Д.