Рішення

від 14.08.2019 по справі 826/10052/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 серпня 2019 року №826/10052/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Лівіан Трейд" доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії , ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лівіан Трейд" (далі - ТОВ, позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач 1), Державної фіскальної служби України (далі - відповідач - 2) , в якому з урахуванням заяви про зміну (уточнення) позовних вимог просить суд:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві по розірванню в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів №1 від 08.06.2017 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівіан Трейд" та Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві;

- зобов`язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві поновити дію договору про визнання електронних документів №1 від 08.06.2017 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівіан Трейд" та Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві;

- визнати протиправним дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо відмови у прийнятті для реєстрації податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівіан Трейд" №1 від 20.06.2017 року, №2, №3, 4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13, №14, №15, №16, №17, №18, 19, №20, №21, №22, №23, №24, №25 від 30.06.2017 року;

- зобов`язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві визнати прийнятими та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних видаті Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівіан Трейд" протягом операційного дня, що є днем їх фактичного подання, податкові накладні №1 від 20.06.2017 року, №2, №3, 4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13, №14, №15, №16, №17, №18, 19, №20, №21, №22, №23, №24, №25 від 30.06.2017 року прийнятими та зареєстрованими 30.06.2017 року.

Позов обґрунтовано тим, що дії відповідача щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів є протиправними та такими, що порушують права і законні інтереси позивача.

Протокольною ухвалою суду залучено в якості другого відповідача Державну фіскальну службу України.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, заперечень не надали.

Від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі, з огляду на що, а також неявку інших осіб, які беруть участь у справі, розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи неявку в судове засідання представників сторін, на підставі вимог ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція КАС України, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України (в редакції з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Таким чином, справа розглядається з урахуванням положень пункту 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

08.06.2017 року між ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівіан Трейд" в особі ОСОБА_1 укладено договір №1 про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу державної фіскальної служби засобами телекомунікаційного зв`язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Згідно із пунктом 3 розділу 6 Строк дії договору вказаний договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до органу ДФС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів.

Згідно квитанції №2 відповідачем прийнято Договір про визнання електронних документів, реєстраційний номер 9106211815.

30 червня 2017 року позивач надіслав до органу Державної фіскальної служби податкові накладні, а саме: №1 від 20.06.2017 року, №2, №3, 4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13, №14, №15, №16, №17, №18, 19, №20, №21, №22, №23, №24, №25 від 30.06.2017 року.

Згідно з квитанціями вказану звітність доставлено до Державної фіскальної служби України 20.03.2017 року та 30.06.2017 року, проте документ не прийнято з відміткою Порушено вимоги інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 №233, а саме: - ЄДРПОУ: 41316599 . Можливо, припинено дію Договору про визнання електронної звітності .

За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне: спірні відносини між сторонами регулюються положеннями Податкового кодексу України, Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 № 233 "Про подання електронної податкової звітності" (далі - Інструкція7 № 233).

Відповідно до п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) платник податків зобов`язаний, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Безпосередньо порядок та спосіб подання податкової звітності врегульований п.п. 49.3 - 49.7 ст. 49 ПК України.

Разом з тим, 01.01.2015 року набрав чинності Закон України №71-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , яким внесено до Податкового кодексу України зміни, зокрема, введено систему електронного адміністрування податку на додану вартість. Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зокрема, п. 49.4 ст. 49 ПК України доповнено абзацом другим, яким встановлено, що податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

При цьому, абз. 3 вказаного пункту ст. 49 ПК України передбачено, що у разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами а і б пункту 49.3 цієї статті.

Отже, починаючи із 1 січня 2015 року усі платники податку на додану вартість мають звітуватися виключно в електронній формі. При цьому, абз. 3 вказаного пункту ст. 49 ПК України передбачено, що виключно у разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами а і б пункту 49.3 цієї статті.

Відповідно до норм Закону України Про електронні документи та електронний документообіг від 22.05.2003 року № 851-IVелектронний документообіг здійснюється на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу.

Процедура подання податкової звітності засобами електронного зв`язку в електронній формі до контролюючого органу регулюється Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 року №233 (далі по тексту - Інструкція №233), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 року за №320/15011.

Згідно з ч. 1 та 2 розд. II Інструкції № 233, платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Для подання податкових документів до органів ДПС в електронному вигляді платник податків повинен мати: спеціалізоване програмне забезпечення для формування податкових документів в електронному вигляді у затвердженому форматі (стандарті); доступ до мережі Інтернет та можливість відправлення/приймання електронних повідомлень по електронній пошті; засіб КЗІ (сумісний за форматами даних із засобами КЗІ, що використовуються в органах ДПС); чинні посилені сертифікати відкритих ключів, сформованих акредитованим центром сертифікації ключів для платника податків та уповноважених посадових осіб платника податків, підписи яких є обов`язковими для податкової звітності у паперовій формі.

Одночасно у п. 5 та 6 розд. ІІІ Інструкції № 233 передбачається в обов`язковому порядку укладання між платником податків та органом ДПС (нині орган державної фіскальної служби) договору про визнання електронних документів за типовою формою, затвердженою наказом ДПА України від 10.04.2008 № 233 як додаток 1 до Інструкції.

Крім того, у розумінні пп. 14.1.60 п. 14.1 ст.14 ПК України, єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Тобто, органом центральної виконавчої влади, у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 року №236, є Державна фіскальна служба України.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України, а саме затверджений постановою Кабінету Мінстрів України від 29.12.2010 року № 1246.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 201.10 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що подання в електронному вигляді податкової звітності з ПДВ за відсутності факту припинення дії договору про визнання електронних документів, а також реєстрація розрахунків коригування та податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є обов`язком відповідного платника податку.

Пунктом 7.3 розд. ІІІ Інструкції № 233 передбачено, що після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту).

Згідно з п. 1 розд. І Інструкції № 233 квитанція про одержання податкового документа в електронному вигляді (далі - перша квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт і час одержання податкового документа в електронному вигляді.

Відповідно до п. 7.4 розд. ІІІ Інструкції № 233 перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв`язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.

Відповідно до п. 8 Порядку № 1246 для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації платникові податку, який здійснює реєстрацію, видається квитанція в електронній формі, у якій наводяться реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про постачальника (продавця) товарів (послуг), дата і час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис ДФС, підлягає шифруванню та надсилається платникові податку, який здійснює реєстрацію, засобами телекомунікаційного зв`язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається у ДФС.

Згідно з п. 1 р. І Інструкції № 233 квитанція про приймання податкового документа в електронному вигляді (далі - друга квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт та час приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС.

Відповідно до п. 7.4 розд. ІІІ Інструкції № 233 підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв`язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Таким чином, процедура реєстрації податкових документів у базі даних податкових органів має загалом два етапи: перший етап - подання (направлення) платником податку електронного документа, який фіксується першою квитанцією; другий етап - приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді, який фіксується другою квитанцією.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні / розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Згідно п. 7.6 розд. ІІІ Інструкції № 233 якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв`язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Пунктом 9 Порядку № 1246 передбачено причини відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації: 1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної; 2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; 4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 201.3 статті 201 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); 5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується, що 30.06.2017 року позивачем було подано податкові накладну №1 від 20.06.2017 року, №2, №3, 4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13, №14, №15, №16, №17, №18, 19, №20, №21, №22, №23, №24, №25 від 30.06.2017 року для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, отримання яких контролюючим органом підтверджується першими квитанціями.

Вказані електроні документи не були прийнятті та зареєстровані контролюючими органами з підстави зазначеної у квитанціях , а саме: Порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 №233. Можливо, припинено дію Договору про визнання електронної звітності .

Суд встановив, а відповідачі не спростували, що договір про визнання електронних документів №1 від 08.06.2017року, укладений між позивачем і відповідачем 1, не був розірваний, а фактично був призупинений ДПІ починаючи з 08.06.2017 року.

Надаючи правову кваліфікацію цим діям ДПІ суд зазначає наступне.

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу, використання електронних документів, правовий статус електронного цифрового підпису регулюються Законом України Про електронні документи та електронний документообіг від 22.05.2003 № 851-IV (далі по тексту - Закон № 851-IV).

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 15 Закону № 851-IV електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу.

Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, та встановлюють для них систему (способи) захисту.

За змістом норм ст. 16 цього Закону суб`єкти електронного документообігу користуються правами та мають обов`язки, які встановлено для них законодавством.

Якщо в процесі організації електронного документообігу виникає необхідність у визначенні додаткових прав та обов`язків суб`єктів електронного документообігу, що не визначені законодавством, такі права та обов`язки можуть встановлюватися цими суб`єктами на договірних засадах.

Тобто, порядок закріплення переліку прав та обов`язків сторін, що виникають в процесі організації електронного документообігу між ними, чітко визначені, а саме: у законах та інших нормативно-правових актів та/або у відповідному договорі, укладеному між такими сторонами.

Водночас, суд зважає на те, що право контролюючого органу на призупинення дії договору про визнання електронних документів, нормами чинного законодавства та затвердженою у встановленому законом порядку типовою формою договору про визнання електронних документів контролюючому органу не надано, а передбачено лише положеннями додаткової угоди до такого договору, та не є абсолютним. У зв`язку з цим обставини щодо виникнення таких підстав (факт виникнення спірних питань, пов`язаних з автентичністю податкових документів в електронному вигляді) мають бути документально підтверджені контролюючим органом.

В силу приписів норм ч. 1 ст. 72, ч. 1 ст. 73 та ч. 2 ст. 74 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

При цьому, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Зокрема, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним процесуальним нормам відповідачі (суб`єкти владних повноважень) без поважних причин не надали суду документальні докази на підтвердження наявності обставин для виникнення спірних питань, пов`язаних з автентичністю податкових документів позивача в електронному вигляді, рішення про віднесення ТОВ Лівіан Трейд до ризикових підприємств, інформаційних матеріалів та документів, що кваліфікують товариство як ризикове за відповідними критеріями, пояснення щодо офіційності тих чи інших джерел інформації.

Враховуючи вищенаведене та наявні у справі матеріали суд приходить до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для призупинення дії договору про визнання електронних документів №1 від 08.06.2017 року.

Крім того, відповідно до п. 42.4 ст. 42 ПК України, з платниками податків, які подають звітність в електронній формі, листування з контролюючими органами може здійснюватися засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Інструкцією №233 визначено загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису. Ця Інструкція поширюється на Державну податкову адміністрацію України та її територіальні органи, платників податків, які за власним бажанням подають податкові документи в електронному вигляді.

Додатком 1 до Інструкції №233 затверджено примірний договір про визнання електронних документів, п. 4 розділу 6 якого визначено, що орган ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

Отже, законодавчо обґрунтованими підставами для розірвання договору про визнання електронних документів контролюючим органом в односторонньому порядку є 1) ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих; або 2) зміна платником податків місця реєстрації.

Водночас, суд звертає увагу, що право контролюючого органу на призупинення дії договору про визнання електронних документів, нормами чинного законодавства та затвердженою у встановленому законом порядку типовою формою договору про визнання електронних документів контролюючому органу не передбачено , а лише визначено, право розірвання договору, виключно, з підстав ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або зміни платником податків місця реєстрації.

При цьому, суд звертає увагу, що з матеріалів справи не вбачається, що позивачем було змінено місце реєстрації чи скасовано сертифікат відкритого ключа, тобто умови договору, недодержання яких могло б призвести до його розірвання, позивачем не порушено. До того ж, відповідачем взагалі не висловлено своєї позиції щодо позову.

Крім того, суд наголошує, що матеріали справи не містять доказів укладання додаткової угоди між позивачем та контролюючим органом, умовами якої передбачалось би зупинення дії договору про визнання електронних документів, а лише містять посилання відповідача в листі про необхідність укладання такої угоди.

Тобто, з аналізу вказаного, вбачається, що відповідач не мав жодних обґрунтованих та законних підстав для вчинення оскаржуваних дій.

З огляду на те, що в ході судового розгляду визнано протиправність дій Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві по розірванню в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів №1 від 08.06.2017 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівіан Трейд" та Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, та задля повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про зобов`язання Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві поновити дію договору про визнання електронних документів №1 від 08.06.2017 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівіан Трейд" та Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв`язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою; у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею (п.п. 48.3 - 48.4 ст. 48 ПК України), у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється (п. 49.10 ст. 49 ПК України).

Під час розгляду справи у суді наявність інших підстав для неприйняття податкової звітності та не реєстрації у Реєстрі податкових накладних, окрім факту призупинення дії діючого договору про визнання електронних документів, відповідачі суду не повідомили, а суд не встановив.

Відповідно до п. 49.13 ст. 49 ПК України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Положеннями п. 5 - 6 Порядку № 1246 ДФС України зобов`язана прийняти податкову декларацію та/або провести реєстрацію отриманої податкової накладної (розрахунку коригування) в електронній формі у разі відсутності причин для відмови.

При цьому, виключними причинами для відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації можуть бути лише: 1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної; 2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; 4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 201.3 статті 201 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); 5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

У свою чергу визнання неправомірним неприйняття податкової накладної для реєстрації тягне настання наслідків, передбачених у п. 201.10 ст. 201 ПК України, тобто податкова накладна вважається прийнятою протягом того операційного дня, коли вона була надіслана платником податків для реєстрації. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 16.05.2017 року у справі № 816/413/16.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 24.10.2013 року №1486/12/13-13, резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність неприйняття податкової накладної для реєстрації, з урахуванням вимог п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України повинна містити висновок про визнання протиправним неприйняття податкової накладної для реєстрації, а також зазначення того, що податкову накладну потрібно вважати прийнятою та зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було надіслано платником податку (із зазначенням дати).

З огляду на наведене, суд вважає, що дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо відмови у прийнятті для реєстрації податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівіан Трейд" №1 від 20.06.2017 року, №2, №3, 4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13, №14, №15, №16, №17, №18, 19, №20, №21, №22, №23, №24, №25 від 30.06.2017 року є протиправними, а порушені права та інтереси платника податку (позивача) можуть бути відновлені, шляхом зобов`язання Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві визнати прийнятими та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних видаті Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівіан Трейд" протягом операційного дня, що є днем їх фактичного подання, податкові накладні №1 від 20.06.2017 року, №2, №3, 4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13, №14, №15, №16, №17, №18, 19, №20, №21, №22, №23, №24, №25 від 30.06.2017 року прийнятими та зареєстрованими 30.06.2017 року.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Проте, в межах розгляду даної адміністративної справи відповідач, покладений на нього приписами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення не виконав та не надав суду жодних доказів на обґрунтування законності вчинених дій, жодних письмових пояснень чи заперечень по суті заявлених позивачем вимог контролюючим органом надано не було, крім того, в судове засідання явку свого законного представника суб`єкт владних повноважень також не забезпечив.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 2, 5, 9, 72-80, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівіан Трейд" задовольнити .

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві по розірванню в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів №1 від 08.06.2017 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівіан Трейд" та Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві;

Зобов`язати Державну фіскальну службу України поновити дію договору про визнання електронних документів №1 від 08.06.2017 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівіан Трейд" та Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві;

Визнати протиправним дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо відмови у прийнятті для реєстрації податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівіан Трейд" №1 від 20.06.2017 року, №2, №3, 4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13, №14, №15, №16, №17, №18, 19, №20, №21, №22, №23, №24, №25 від 30.06.2017 року;

Зобов`язати Державну фіскальну службу України визнати прийнятими та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних видаті Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівіан Трейд" протягом операційного дня, що є днем їх фактичного подання, податкові накладні №1 від 20.06.2017 року, №2, №3, 4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13, №14, №15, №16, №17, №18, 19, №20, №21, №22, №23, №24, №25 від 30.06.2017 року прийнятими та зареєстрованими 30.06.2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Лівіан Трейд" сплачений судовий збір за подання цього позову в сумі 3200,00 грн (три тисячі двісті гривень).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа