Рішення

від 12.12.2018 по справі 810/1153/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2018 року м. Київ № 810/1153/18

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Волощук В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Криштопа А.А.,

від відповідача - Косюк О.Ю.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Завод Точмаш

до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

про визнання протиправним та скасування рішення від 13.02.2018 №50/10-36-

51-03-43,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство Завод Точмаш (далі - позивач, ПАТ Завод Точмаш ) з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Київській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Київській області про опис майна у податкову заставу від 13.02.2018 № 50/10-36-51-03-43.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним було отримано лист відповідача та рішення податкового органу про опис майна у податкову заставу, з якого вбачається, що підставою для опису майна є заборгованість позивача по податкам у розмірі 458793,08 грн, що обліковується згідно даних інтегрованих карток платника податків станом на 09.02.2018.

Позивач вважає оскаржуване рішення незаконним, прийнятим передчасно, оскільки у податкового органу не було достатніх правових передумов та підстав описувати майно в податкову заставу, оскільки вказаний розмір податкового боргу попередньо не супроводжувався надісланням позивачу будь-яких повідомлень-рішень та/або податкових вимог на суму 458 793,08 грн.

Також, позивач стверджує, що станом на 09.02.2018 у нього відсутні узгоджені грошові зобов`язання у розмірі 458 793,08 грн., а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.05.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2018 адміністративну справу прийнято до провадження суддею Пановою Г.В. та вирішено її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду.

Крім того, вказаною ухвалою суд запропонував відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали та роз`яснив відповідачу, що у разі ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву справа буде вирішена за наявними матеріалами.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2018 суд на підставі статті 183 Кодексу адміністративного судочинства України закрив підготовче судове засідання та призначив справу до судового розгляду.

Представник відповідача позов не визнав, у письмовому відзиві, поданому до суду, зазначив, що оскільки за позивачем обліковувався податковий борг з ПДВ, в розмірі - 92 125,98 грн. контролюючим органом (ГУ ДФС у Київській області) було прийнято та направлено позивачу податкову вимогу від 25.09.2014 № 2940-25. Після направлення податкової вимоги сума податкового боргу змінилася,але податкова вимога додатково не надсилалася, оскільки борг не був погашений в повному обсязі.

Станом на 31.01.2018, як зазначив представник відповідача, за платником податків рахувався податковий борг в розмірі - 458 793,08 грн., який виник на підставі декларацій з плати за землю на 2016 рік та 2017 роки, а також штрафних санкцій та пені нарахованих за порушення термінів сплати простроченої заборгованості на підставі судового рішення у справі № 810/4422/15, тому посадовими особами відповідача було прийняте рішення про опис майна ПАТ Завод Точмаш у податкову заставу від 13.02.2018 № 50/10-36-03-43.

При цьому, представник відповідача вказував, що посадові особи Головного управління ДФС у Київській області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржуване рішення прийнято відповідачем правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають. Разом з цим станом на 24.09.2018 опис майна не проводився, акт опису майна не складався, податкова застава не реєструвалася.

У судове засідання, призначене у справі, з`явились представники сторін.

Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити а рішення ГУ ДФС у Київській області про опис майна у податкову заставу скасувати, оскільки порушено процедуру прийняття рішення про опис майна, а саме не надіслано позивачу податкову вимогу, тобто не повідомлено про суму податкового боргу. Разом з тим, позивач вказав, що звертався до відповідача з приводу звірки сум податку на землю за період 2016 по теперішній час, проте до цього часу відповідач так і не повідомив позивача про результати звірки.

Уповноважений представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, при цьому вказав, що рішення про опис майна було прийнято у зв`язку з несплатою боргу, що виник з узгоджених зобов`язань на підставі декларацій з плати за землю на 2016 рік та 2017 роки, а також штрафних санкцій та пені нарахованих за порушення термінів сплати простроченої заборгованості на підставі судового рішення у справі № 810/4422/15.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У лютому 2018 року заступником начальника Головного управлінням ДФС у Київській області прийнято рішення від 13.02.2018 № 50/10-36-51-03-43 про опис майна ПАТ Завод Точмаш у податкову заставу (а.с.4).

На підставі вказаного рішення, Головне управління ДФС у Київській області направило на адресу позивача лист від 13.02.2018 № 2512/101/10-36-51-03-33 про надання переліку активів для опису та повідомило, що станом на 09.02.2018, згідно даних інтегрованих карток платника податків, у ПАТ Завод Точмаш обліковується заборгованість по податкам на загальну суму 458 793,08 грн. (а.с.6-7).

Судом встановлено, що оскаржуване рішення про опис майна у податкову заставу від 13.02.2018 № 50/10-36-51-03-43 було прийнято посадовими особами контролюючого органу на підставі даних ІТС "Податковий блок", згідно яких, станом на 09.02.2018, у ПАТ Завод Точмаш обліковувався податковий борг (код класифікації бюджету 18010600 - орендна плата з юридичних осіб) у сумі 458 793,08 грн., у тому числі недоїмка 379 513,06 грн. та штрафних санкцій та пені - 79 280,02 грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 25.09.2014 Переяслав-Хмельницькою ОДПІ прийнято податкову вимогу форми Ю № 2940-25, яка виставлена ПАТ Завод Точмаш на загальну суму податкового боргу станом на 24.09.2014 у розмірі 92 125,89 грн., в тому числі основний платіж - 32230,90 грн., штрафні санкції - 57336,10 грн., пеня- 1558,89 грн.

Як вбачається з матеріалів справи податкову вимогу було направлено та вручено позивачу, що підтверджується даними рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 53).

Разом з тим, судом встановлено, що у 2014 році Переяслав-Хмельницька ОДПІ ГУ ДФС у Київській області звернулося до суду з позовом до ПАТ Завод Точмаш про стягнення заборгованості.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2015 у справі № 810/4422/15 за позовом Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області до ПАТ Завод Точмаш про стягнення заборгованості, адміністративний позов задоволено та стягнуто з ПАТ Завод Точмаш до Державного бюджету України податковий борг у сумі 362426 (триста шістдесят дві тисячі чотириста двадцять шість) грн. 20 коп. Разом з тим, у вказаній постанові суд вказав про те, що відповідачем до винесення рішення у справі подано до суду заяву про розстрочення заборгованості, в якій фактично останній визнав позовні вимоги.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.10.2015 у справі № 810/4422/15суд розстрочив виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2015 року за позовом Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області до ПАТ Завод Точмаш про стягнення заборгованості та зобов`язав ПАТ Завод Точмаш сплатити на користь Державного бюджету України 362426 (триста шістдесят дві тисячі чотириста двадцять шість) грн. 20 коп. з листопада 2015 року в термін 36 місяців, щомісячно з 01.11. 2015 року по 01.10 2018 року по 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп., а з вересня 2018 року - 12426 ( дванадцять тисяч чотириста двадцять шість) грн. 20 коп.

У свою чергу, з інтегрованих карток платника податку ПАТ Завод Точмаш вбачається, що податковим органом за несвоєчасну сплату вказаної суми податкового боргу було донараховано штрафні санкції, пеню у розмірі 79280,02 грн.

Вважаючи оскаржуване рішення про опис майна у податкову заставу від 13.02.2018 № 50/10-36-51-03-438 протиправним, позивач звернувся за захистом своїх справ, з даним позовом, до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строк та у розмірах, встановлених Податковим кодексом та законами з питань митної справи.

Під грошовим зобов`язанням платника податків, згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, розуміється сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Під податковим боргом, при цьому, розуміється сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Пунктом 59.1статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Пунктом 59.5. вказаної статті визначено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Отже, законодавцем чітко регламентовано порядок дій контролюючих органів у разі зміни податкового боргу, який повністю погашений не був.

При цьому, суд звертає увагу на те, що контролюючим органом ДФС у Київській області було направлено позивачу податкову вимогу від 25.09.2014 Ю № 2940-25, однак у зв`язку із збільшенням податкового боргу, повторно податкова вимога не надсилалася. А тому, суд відхиляє доводи позивача щодо неправомірності винесення оспорюваного рішення, оскільки відповідачем не було направлено на адресу позивача податкову вимогу, оскільки чинним законодавством у даному випадку таких дій не передбачено.

Згідно з пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Приписами статті 88 Податкового кодексу України врегульовано, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Згідно з підпунктами 89.1.1 та 89.1.2. пункту 89.1 статті 89 Податкового Кодексу України, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до пункту 89.2 статті 82 Податкового Кодексу України, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов`язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов`язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.

Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з пунктом 89.3 статті 89 Податкового Кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового Кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Матеріали справи свідчать, що підставою для прийняття рішення про опис майна у податкову заставу від 13.02.2018 № 50/10-36-51-03-43 стала заборгованість у сумі 458 793,08 грн., що підтверджено матеріалами справи та позивачем не спростовано.

Разом з тим, як вбачається з пояснень представника відповідача, викладених у відзиві на позов станом на 24.09.2018 опис майна не проводився, акт опису майна не складався, податкова застава не реєструвалася.

Щодо тверджень позивача на рахунок неузгодженості грошового зобов`язання, що стало підставою для прийняття рішення про опис майна у податкову заставу суд зазначає наступне.

Обставини, з якими закон пов`язує факт узгодженості податкових зобов`язань є наявність належних та допустимих доказів направлення та вручення того чи іншого рішення платнику податків, в порядку встановленому ст. 41 ПКУ та наявність чи відсутність адміністративного чи судового оскарження, або ж результат оскарження таких рішень. Дане твердження безпосередньо стосується процедури узгодження податкових зобов`язань, які виникли на підставі податкових повідомлень-рішень.

Слід зазначити, що відповідно до статті 54 пункту 54.1. крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Що ж стосується самостійно задекларованих сум, то вони вважаються узгодженими, оскільки не потребують попереднього погодження,дослідження правомірності, адже самостійно визначаються платником податків.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення оскаржуваного рішення від 13.02.2018 №50/10-36-51-03-43, стала заборгованість зі сплати орендної плати з юридичних осіб у сумі 379 513,06 грн. та пені, нарахованої за прострочення сплати податкового боргу, згідно рішення суду у справі №810/4422/15 в сумі 79280,02 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до даних АІС "Податковий блок" щодо платника податків Публічне акціонерне товариство Завод Точмаш , код ЄДРПОУ 19277566 (орендна плата з фізичних осіб) станом на 31.01.2018 року рахується борг в сумі 379 513,06 грн., що виник на підставі декларацій з плати на землю на 2016 та 2017 роки, що позивачем не спростовано.

Щодо суми пені нарахованої за прострочення сплати податкового боргу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Стаття 129 Податкового кодексу України передбачає порядок нарахування пені, якою передбачено, що нарахування пені розпочинається:

- при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

- при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

- при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

- у разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов`язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов`язання (його частини) скасовується.

Згідно з нормами статті 113 пункту 113.1. Податкового кодексу строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов`язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

З аналізу викладеної норми Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин слідує, що нарахування пені проводиться у разі закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання.

Враховуючи ту обставину, що відповідачем не було погашено податковий борг, який було стягнуто згідно рішення суду у справі № 810/4422/15, відповідач мав всі правові підстави для нарахування пені за узгодженою сумою грошового зобов`язання, яка була стягнута за рішенням суду у справі № 810/4422/15.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги встановлені обставини, а також те, що наявність у позивача податкового боргу підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а вчинені контролюючим органом заходи, направлені на погашення усієї суми податкового боргу , суд дійшов висновку, що рішення ГУ ДФС у Київській області про опис майна у податкову заставу від 13.02.2018 № 50/10-36-51-03-43 є правомірним, прийнято уповноваженим органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством, тому позовна вимога про визнання протиправним та скасування вказаного рішення задоволенню не підлягає.

На думку суду, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виконано, та доведено правомірність прийняття рішення від 13.02.2018 № 50/10-36-51-03-43, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Положеннями частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а також не доведено обставин, які вказують на протиправність оспорювано рішення про опис майна.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що прийняте відповідачем рішення про опис майна в податкову заставу від 13.02.2018 №50/10-36-51-03-43 прийнято з урахуванням Податкового кодексу України та норм чинного законодавства, а тому позовні вимоги ПАТ Завод Точмаш є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Враховуючи відсутність підстав для задоволення позову судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 22 грудня 2018 р.