Рішення

від 31.07.2019 по справі 460/770/19

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

31 липня 2019 року м. Рівне №460/770/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Мороза Д.Ю., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі

позивача: представник Гуль Н. В. ,

відповідача: представник Форет М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з додатковою відповідальністю "Рівненський домобудівний комбінат" доГоловного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В:

Товариство з додатковою відповідальністю Рівненський домобудівний комбінат (надалі - ТДВ Рівненський домобудівний комбінат , позивач) звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (надалі - ГУ ДФС у Рівненській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.03.2019 №0004731401 про донарахування податку на додану вартість в сумі 628828 грн (в т.ч. 503062 грн основного зобов`язання та 125766 грн застосованих штрафних (фінансових) санкцій) та від 26.03.2019 №0004741401 про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 565945 грн (в т.ч. 452756 грн основного зобов`язання та 113189 грн застосованих штрафних (фінансових) санкцій).

Позов обґрунтовано тим, що зазначені податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки обставини, встановлені відповідачем під час проведення позапланової виїзної документальної перевірки не відповідають дійсності. Господарські операції позивача з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю ЗФ Юзовська мали реальний товарний характер, тому висновки відповідача про завищення податкового кредиту та валових витрат, сформованих за операціями з вказаним контрагентом, є безпідставними.

Ухвалою суду від 08.04.2019 позовна заява залишалась без руху. Позивачу було встановлено строк для усунення недоліків. У вказаний строк позивачем було усунено недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 17.04.2019 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 13.05.2019.

13.05.2019 відповідачем подано відзив на позовну заяву.

Відзив мотивовано тим, що за результатами опрацювання зібраної податкової інформації Слов`янської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області щодо ТОВ ЗФ Юзовська (податкова інформація від 22.05.2017 №5632/7/05-22-12-01/40110922), згідно з якою ТОВ ЗФ Юзовська не є гірничим підприємством та не має спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами, який видається згідно з законодавством.

Таким чином, під час проведення перевірки встановлений факт використання у господарській діяльності вугілля, ідентичного задекларованому, що в свою чергу є свідченням набуття останнього платником податку у власність без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання.

13.05.2019 підготовче засідання не відбулося у зв`язку з відпусткою головуючого судді.

20.05.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 20.05.2019 підготовче засідання відкладено до 11:00 год. 10 червня 2019 року.

У підготовчому засіданні 10.06.2019 судом витребувано у відповідача узагальнену податкову інформацію Слов`янської ОДПІ від 15.05.207року №5481/7/05-22-12-01/40110922 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 14.06.2019.

Ухвалою суду від 14.06.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

У судовому засіданні представник позивача надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та відповіді на відзив. Додатково вказала, що з урахуванням первинних документів, що містяться в матеріалах справи, а саме: податкових та видаткових накладних, банківських виписок, актів надання послуг, товарно-транспортних накладних, відомостей вагонів, паспортів якостей на кожну партію вугілля, позивачем підтверджено реальність вказаних господарських операцій з ТОВ ЗФ Юзовська .

Доводи податкового органу, що у ТОВ ЗФ Юзовська відсутні власні або орендовані засоби, трудові ресурси, неможливо дослідити як здійснювалось транспортування вугілля до станції відправлення, що свідчить про відсутність реального здійснення операцій, позивач вважає безпідставними, оскільки вказаний факт не позбавляє ТОВ ЗФ Юзовська можливості залучати для виконання умов договору третіх осіб.

Наявність на підприємстві працюючих у кількості 3 осіб дає можливість контрагенту організувати процес перевезення і без наявності таких засобів у власності. Так, необхідні необоротні активи могли бути орендовані у інших осіб, а робочі активи могли залучатись на умовах підряду з суб`єктами підприємницької діяльності.

У матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб контрагента позивача.

Крім того, на момент здійснення господарської діяльності товариство-контрагент позивача ТОВ ЗФ Юзовська був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість, а відповідач в ході розгляду справи не надав переконливих доказів про те, що контрагент позивача був ліквідований або припинено його господарську діяльність під час укладання та виконання господарських договорів.

З наведених підстав просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказала, що узагальненою податковою інформацією підтверджується неможливість ТОВ ЗФ Юзовська виконання зобов`язань з постачання вугілля кам`яного марок Г 0-100 та ДГ 13-100 через відсутність будь-яких матеріальних та трудових ресурсів, основних засобів тощо.

Під час проведення перевірки встановлений факт використання у господарській діяльності вугілля, ідентичного задекларованому, що в свою чергу є свідченням набуття останнього платником податку у власність без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання.

Отже, позивачем порушено п.5 П(С)БО 15 Доходи та п.5 П(С)БО 11 Зобов`язання . Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що у період з 04.02.2019 по 01.03.2019, на підставі ст.ст. 75, 77, 82 Податкового кодексу України, плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік, на підставі наказу ГУ ДФС у Рівненській області від 22.01.2019 року №210, ГУ ДФС у Рівненській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ТДВ Рівненський домобудівний комбінат код за ЄДРПОУ 22555939 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018.

За наслідками проведеної перевірки складено акт перевірки №494/17-00-14-01/22555939 від 11.03.2019 про результати документальної планової виїзної перевірки ТДВ Рівненський домобудівний комбінат код за ЄДРПОУ 22555939 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018 (т.1 - а.а.с.160-181).

Висновками акта перевірки встановлено наступні порушення:

- п.44.1, п.44.2 ст. 44, п.п.134.1 ст. 134 розд. ІІІ Податкового кодексу України, п.5, 21 П(С)БО 15 Дохід , п.5 П(С)БО 11 Зобов`язання , ст.9 ЗУ Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні , п.2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, а саме: підприємством занижено податок на прибуток в сумі 452756,00грн, у тому числі: за І квартал 2016 року в розмірі 62999грн, за ІІ півріччя 2016 року в розмірі 162544грн., за ІІІ квартали 2016 року в розмірі 258122грн, за І квартал 2017 року в розмірі 143623грн, за ІІ півріччя 2017 року в розмірі 194634грн;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198, п.45 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 503 062 грн., у тому числі: за березень 2016 - 69999грн, травень 2016 - 40647грн, червень 2016 - 69959грн., липень 2016 - -5718грн, жовтень 2016 - 100479грн, лютий 2017 - 51366грн, березень 2017 - 108215грн, квітень 2017 - 56679грн.

ТДВ Рівненський домобудівний комбінат не погодилося з висновками акту перевірки та було подано заперечення. За результатами їх розгляду, листом №3728/10/17-00-14-01 від 25.03.2019 зазначені заперечення позивача залишено без задоволення, а висновки акта перевірки без змін.

26.03.2019 ГУ ДФС в Рівненській області, на підставі акта перевірки №494/17-00-14-01/22555939 від 11.03.2019 було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0004731401 від 26.03.2019 про донарахування податку на додану вартість в сумі 628828грн (в т.ч. 503062грн основного зобов`язання та 125766грн застосованих штрафних (фінансових) санкцій) та від 26.03.2019 №0004741401 про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 565945грн (в т.ч. 452756 рн основного зобов`язання та 113189грн застосованих штрафних (фінансових) санкцій) (т.1 - а.а.с.18-19).

ТДВ Рівненський домобудівний комбінат не погодилося з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 26.03.2019 №0004731401 про донарахування податку на додану вартість та від 26.03.2019 №0004741401 про донарахування податку на прибуток підприємств та звернулось із вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - Податковий кодекс України).

Правові основи оподаткування податком на прибуток та податку на додану вартість встановлено розділом ІІІ та розділом V Податкового кодексу України.

Згідно з п.п.134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно зі ст.198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 (далі - Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складенні під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - після її закінчення.

Згідно з абзацом 2 п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальної зміни майнового стану суб`єкта господарювання кореспондує з положеннями розділів ІІІ, V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (надалі - Податковий кодекс України), якими встановлено порядок формування платниками податків валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість та визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств і податком на додану вартість.

При цьому слід зазначити, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат та податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Як вбачається з акта перевірки від 11.03.2019 №494/17-00-14-01/22555939, вибірковою перевіркою ТДВ Рівненський домобудівний комбінат повноти визначення задекларованих платником податків показників у рядку 01 Декларацій дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за період з 01.01.2015 по 30.09.2018 встановлено його заниження у розмірі 2 515 311 грн. в результаті перевірки достовірності визначення фінансового результату та нарахування сум ПДВ при правових взаємовідносинах з ТОВ ЗФ Юзовська код ЄДРПОУ 40110922 за період з 01.01.2016 по 30.09.2018. Вказане порушення призвело на думку контролюючого органу до завищення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ ЗФ Юзовська в розмірі 503062грн, у тому числі: за березень 2016 - 69999грн, травень 2016 - 40647грн, червень 2016 - 69959грн, липень 2016 - -5718грн, жовтень 2016 - 100479грн, лютий 2017 - 51366грн, березень 2017 - 108215грн, квітень 2017 - 56679грн.

Протягом 2016-2017 років ТДВ Рівненський домобудівний комбінат придбало у ТОВ ЗФ Юзовська вугілля кам`яне марки ДГ 0-100, 13-100 в кількості 1616,85 тон, загальною вартістю 3051370,50грн, у т.ч. ПДВ 503062,24грн.

Судом встановлено, що придбання вугілля ТДВ Рівненський домобудівний комбінат у ТОВ ЗФ Юзовська відбувалося в межах договору купівлі-продажу №010 від 11.02.2016 (т.1- а.а.с.20-21).

Згідно п.1.1 Договору, Продавець зобов`язується передати у власність /повне господарське відання Покупця вугільну продукцію (надалі - товар), а Покупець належним чином прийняти і своєчасно оплатити цей товар.

Згідно п.3.1 Договору, постачання товару здійснюється Покупцю партіями в полувагонах навалом.

Умови поставки товару: FCA-станція Рівне згідно правил ІНКОТЕРС-2000. Станція призначення товару за цим пунктом є станцією передачі товару перевізнику та/або Покупцю (п.3.3 Договору).

Факт постачання підтверджується передачею Покупцю факсом або електронною поштою залізничної накладної. Кожна партія відвантаженої продукції повинна супроводжуватись наступними документами: залізнична квитанція №4, документ про якість або засвідчена копія, податкова накладна та акт приймання-передачі відвантаженої продукції (п.3.4 Договору).

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

На підтвердження факту отримання від ТОВ ЗФ Юзовська вугілля кам`яного марки ДГ 0-100, 13-100 в кількості 1616,85 тон, позивачем надано наступні документи: належним чином засвідчені копії накладної №1 від 19.02.2016, акта приймання-передачі виконаних робіт, послуг від 19.02.2016, акта приймання-передачі виконаних робіт, послуг від 19.02.2016, залізничної накладної №52124211 від 19.02.2016, залізничної накладної №52124195 від 19.02.2016, посвідчення №110 про якість вугілля кам`яного, накладної №5 від 28.03.2016, акту приймання-передачі виконаних робіт, послуг від 28.03.2016, акта приймання-передачі виконаних робіт, послуг від 28.03.2016, залізничної накладної №52921731 від 23.03.2016, залізничної накладної №52921723 від 23.03.2016, накладної №19 від 07.05.2016, акта приймання-передачі виконаних робіт, послуг від 07.05.2016, акта приймання-передачі виконаних робіт, послуг від 13.05.2016, акта приймання-передачі виконаних робіт, послуг від 13.05.2016, акта приймання-передачі виконаних робіт, послуг від 07.05.2016, залізничної накладної №48008163 від 07.05.2016, залізничної накладної №48008155 від 07.05.2016, накладної №25 від 26.05.2016, накладної №26 від 26.05.2016, акта приймання-передачі виконаних робіт, послуг від 26.05.2016, акт приймання-передачі виконаних робіт, послуг від 26.05.2016, залізничної накладної №48492011 від 27.05.2016, акта приймання-передачі виконаних робіт, послуг від 26.05.2016, залізничної накладної №48488753 від 27.05.2016, накладної №28 від 10.06.2016, акта приймання-передачі виконаних робіт, послуг від 10.06.2016, акта приймання-передачі виконаних робіт, послуг від 10.06.2016, залізничної накладної №48761548 від 10.06.2016, залізничної накладної №48761522 від 10.06.2016, посвідчення №747 про якість вугілля кам`яного, накладної №36 від 26.07.2016, акта приймання-передачі виконаних робіт, послуг від 26.07.2016, акта приймання-передачі виконаних робіт, послуг від 26.07.2016, залізничної накладної №49775851 від 26.07.2016, залізничної накладної №49775935 від 26.07.2016, накладної №40 від 08.08.2016, акта приймання-передачі виконаних робіт, послуг від 08.08.2016, акта приймання-передачі виконаних робіт, послуг від 08.08.2016, залізничної накладної №50077445 від 08.08.2016, залізничної накладної №50077486 від 08.08.2016, накладної №45 від 15.08.2016, акта приймання-передачі виконаних робіт, послуг від 15.08.2016, акта приймання-передачі виконаних робіт, послуг від 15.08.2016, залізничної накладної №50235415 від 15.08.2016, залізничної накладної №50235456 від 15.08.2016, видаткової накладної №РН-0000012 від 21.02.2017, акта приймання-передачі виконаних робіт, послуг від 21.02.2017, акта приймання-передачі виконаних робіт, послуг від 21.02.2017, результату показників якості контрольної проби №290ДГ/13-100 від 23.02.2017, залізничної накладної №48600217 від 21.02.2017, видаткової накладної №РН-0000017 від 03.03.2017, акта приймання-передачі виконаних робіт, послуг від 03.03.2017, акта приймання-передачі виконаних робіт, послуг від 03.03.2017, результату показників якості контрольної проби №356ДГ/13-100 від 03.03.2017, залізничної накладної №48784409 від 03.03.2017, видаткової накладної №РН-0000030 від 20.03.2017, специфікації №2 на вугільну продукцію від 20.03.2017, акта приймання-передачі виконаних робіт, послуг від 20.03.2017, акта приймання-передачі виконаних робіт, послуг від 20.03.2017, результату показників якості контрольної проби №474ДГ/13-100 від 20.03.2017, залізничної накладної №49079189 від 20.03.2017, залізничної накладної №49106099 від 22.03.2017, видаткової накладної №РН-0000038 від 03.04.2017, специфікації №3 на вугільну продукцію від 03.04.2017, акта приймання-передачі виконаних робіт, послуг від 03.04.2017, акта приймання-передачі виконаних робіт, послуг від 03.04.2017, результату показників якості контрольної проби №617ДГ/13-100 від 03.04.2017, залізничної накладної №49322662 від 03.04.2017 (т.1 - а.а.с.22-98).

Щодо покликань відповідача про недійсність залізничної накладної №49106099 від 22.03.2017 у зв`язку з відсутністю будь-яких реквізитів вказаної накладної, які б могли ідентифікувати відправника та одержувача вантажу, оскільки в графі 1 (відправник) та графі 2 (одержувач) вказано начальник станції, що засвідчує в свою чергу, що поставок вугілля не відбувалося, суд зазначає наступне.

Так дійсно судом встановлено, що в графі 1 залізничної накладної №49106099 відправником вказано Начальник станції, в графі 4 (одержувач) вказано Начальник станції ЄДРПОУ 55555555. Судом встановлено, що в графі 20 (найменування вантажу) вказується, вугілля кам`яне досилається до основної відправки №49079189 Новогродовка-Рівне, одержувач 1219. Досилається до основної відправки 49079189 №49106099. Власний вагон. Філіал ДВРЗ ПАТ Укрзалізниця . Навал. В графі 49 (відмітки залізниці) вказано: Акт від 25.03.2017 року №1716 про вагон відчеплено по технічній несправності 25/3-7, 05ПО 26/3-15,00 акт №152 від 22.03.2017 року відчеплений по зменшенню довжини поїзда . В матеріалах справи міститься накладна №49079189 з якої вбачається, що вугілля марки ДГ 13-100 прямувало від ТОВ ЗФ Юзовська до ТДВ Рівненський домобудівний комбінат по маршруту Новогродовка - Рівне, одержувач 1219. Як пояснила представника позивача в судовому засіданні у випадку, якщо вагон відчеплюється від поїзда за технічною несправністю або з іншої причини і потім досилається до одержувача, відповідальним за вказаний вагон є саме начальник станції і саме він вказується як відправник та одержувач в залізничній накладній. Також зазначила, що спірна залізнична накладна містить календарний штепмель дати видачі вантажу, а саме 31.03.2017, що засвідчує той факт, що позивачем було забрано товар із залізниці.

Отже, суд погоджується із твердженнями позивача, що вказана залізнична накладна складена відповідно до вимог законодавства та за своїм юридичним змістом підтверджує факт постачання вугілля.

З матеріалів акта перевірки встановлено, що оплата проведена в повному обсязі, кредиторська заборгованість станом на дату проведення перевірки - відсутня.

Придбане вугілля використане ТДВ Рівненський домобудівний комбінат як паливо для парових котлів, що вироблять пар в межах технологічного процесу виготовлення залізобетонних конструкцій.

На підтвердження факту використання вугілля у власній господарській діяльності позивачем надано наступні документи: копію наказу про затвердження норм витрат вугілля при тепловій обробці залізобетонних виробів, копію акту-розрахунку норм енерговитрат на виготовлення 1м3 залізобетонних виробів, копію загальновиробничих норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів на 2016 рік, копію загальновиробничих норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів на 2017 рік, копію матеріального звіту по складу ОСОБА_2 за жовтень 2016 року, копію звіту про використання вугілля на виробництво збірного з/бетону за жовтень 2016 року, копію матеріального звіту по складу ОСОБА_2 за вересень 2016 року, копію звіту про використання вугілля на виробництво збірного з/бетону за вересень 2016 року, копію матеріального звіту по складу ОСОБА_2 за серпень 2016 року, копію звіту про використання вугілля на виробництво збірного з/бетону за серпень 2016 року, копію матеріального звіту по складу ОСОБА_2 за липень 2016 року, копію звіту про використання вугілля на виробництво збірного з/бетону за липень 2016 року, копію матеріального звіту по складу ОСОБА_2 за червень 2016 року, копію звіту про використання вугілля на виробництво збірного з/бетону за червень 2016 року, копію матеріального звіту по складу ОСОБА_2 за травень 2016 року, копію звіту про використання вугілля на виробництво збірного з/бетону за травень 2016 року, копію матеріального звіту по складу ОСОБА_2 за квітень 2016 року, копію звіту про використання вугілля на виробництво збірного з/бетону за квітень 2016 року, копію матеріального звіту по складу ОСОБА_2 за березень 2016 року, копію звіту про використання вугілля на виробництво збірного з/бетону за березень 2016 року, копію матеріального звіту по складу ОСОБА_2 за лютий 2016 року, копію звіту про використання вугілля на виробництво збірного з/бетону за лютий 2016 року, копію матеріального звіту по складу ОСОБА_2 за червень 2017 року, копію звіту про використання вугілля на виробництво збірного з/бетону за червень 2017 року, копію матеріального звіту по складу ОСОБА_2 за травень 2017 року, копію звіту про використання вугілля на виробництво збірного з/бетону за травень 2017 року, копію матеріального звіту по складу ОСОБА_2 за квітень 2017 року, копію звіту про використання вугілля на виробництво збірного з/бетону за квітень 2017 року, копію матеріального звіту по складу ОСОБА_2 за березень 2017 року, копію звіту про використання вугілля на виробництво збірного з/бетону за березень 2017 року, копію матеріального звіту по складу ОСОБА_2 за лютий 2017 року, копію звіту про використання вугілля на виробництво збірного з/бетону за лютий 2017 року (т.1 - а.а.с.124-155).

Даними документами підтверджується факт використання вугілля, придбаного у ТОВ ЗФ Юзовська у власній господарській діяльності позивача.

Щодо висновків податкового органу про те, що місценавантаження вугілля зазначеного у залізничних накладних не відповідають місцезнаходженню ТОВ ЗФ Юзовська , то, на думку суду, вони є безпідставними виходячи з наступного.

Відсутність орендованих засобів, трудових ресурсів не позбавляє ТОВ ЗФ Юзовська можливості залучати для виконання умов договору третіх осіб. Наявність на підприємстві працюючих у кількості 3 осіб дає можливість контрагенту організувати процес перевезення і без наявності таких засобів у власності.

Так, необхідні необротні активи могли бути орендовані у інших осіб, а робочі активи могли залучатись на умовах підряду з суб`єктами підприємницької діяльності.

У матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб контрагента позивача.

Крім того, на момент здійснення господарської діяльності товариство-контрагент позивача ТОВ ЗФ Юзовська був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість, а відповідач в ході розгляду справи не надав переконливих доказів про те, що контрагент позивача був ліквідований або припинено його господарську діяльність під час укладання та виконання господарських договорів.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство не пов`язує право платника на формування витрат та податкового кредиту із знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою. У свою чергу, платник податків не зобов`язаний перевіряти наявність його контрагента за місцем реєстрації під час здійснення підприємницької діяльності, на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов`язки, не передбачені чинним законодавством.

Крім того, Вищий адміністративний суд України у низці рішень висловив правову позицію про те, що не є обґрунтованими доводи контролюючого (фіскального) органу про відсутність контрагентів за місцезнаходженням, оскільки цей факт не може однозначно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань перед платником. На момент виникнення спірних правовідносин вказані юридичні особи не були позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання договори з метою забезпечення власної господарської діяльності, були належним чином зареєстровані (від 14 вересня 2016 року в справі № К/9991/11294/11; від 8 вересня 2016 року в справі № К/800/37886/15; від 7 вересня 2016 року в справі № К/800/28971/14).

Враховуючи вимоги Першої директиви Ради ЄС "Про координацію гарантій (застережних заходів), які вимагаються країнами-членами від компаній в рамках контексту другого абзацу Статті 58 Договору для захисту інтересів членів та інших з перспективою зробити такі гарантії однаковими в усьому Співтоваристві" від 9 березня 1968 року N68/151/ЄЕС, суд вважає правову позицію відповідача необґрунтованою та такою, що не відповідає національному законодавству.

Вищевказана Директива в ст.11 також визначає, що закони країн-членів можуть не передбачати недійсність компанії у випадках відмінних від наступних: 1. Недійсність компанії повинна оголошуватись рішенням суду, що діє відповідно до норм статутного права; 2. Недійсність компанії може оголошуватись лише за наступними причинами: (а) жоден документ про заснування не був виконаний, або правила превентивного контролю чи вимоги стосовно юридичних формальностей не були дотримані; (б) цілі компанії є незаконними або протилежними суспільній політиці; (в) документ про заснування або устав не вказує назву компанії, кількість індивідуальних підписаних капіталів, загальну суму підписаного капіталу або цілей компанії; (г) незмога дотриматись положень національного законодавства стосовно мінімального розміру капіталу, що має бути оплаченим; (д) обмежена дієздатність всіх членів-засновників; (е) порушення національного законодавства, що регулює діяльність даної компанії, коли кількість членів-засновників є меншою за два.

Окремо від вищезгаданих підстав недійсності компанії, остання не підпадає не під які інші причини неіснування, повної чи порівняльної недійсності або заяви про недійсність.

Так, відсутність у контрагента трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ. Адже сторони самі призвані перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

Беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, - у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб, у зв`язку з чим право платника податків, тобто позивача, на кредит та витрати не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Крім того, зазначення в залізничних накладних в графі пункт навантаження фактичної адреси навантаження товару замість юридичної адреси контрагента не є внесенням до вказаних документів недостовірних відомостей, оскільки юридична адреса - це адреса даних контрагентів згідно з Єдиним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а товариство має право здійснювати свою господарську діяльність на будь-якій території.

У зв`язку із цим, відсутність у первинних документах відомостей про місце навантаження тих чи інших товарів або зазначення у них юридичної адреси підприємств не нівелює змісту вказаних документів та не впливає на їх належність у розумінні ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та ст.44 Податкового кодексу України.

Окрім того, як вбачається з акта перевірки по ланцюгу постачання ТОВ ЗФ Юзовська придбавало вугілля кам`яне у інших контрагентів, а, отже, мало можливість його реалізувати для ТДВ Рівненський домобудівний комбінат упродовж 2016-2017 років.

Судом встановлено, що дата внесення запису до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення ТОВ ЗФ Юзовська 29.01.2018, тобто в часі пізніше, ніж відбувалися спірні господарські операції.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до частини першої ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 N3477-IV підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ Мукачівський лісокомбінат до Мукачівської об`єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Окрім того, слід зазначити, що поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб`єкта господарювання додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі №К/9991/5398/12).

Таким чином, суд прийшов до переконання, що висновки податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток в розмірі 452756грн та податку на додану вартість в розмірі 503062,00грн за господарськими операціями з ТОВ ЗФ Юзовська , є безпідставними, а, отже, оскаржувані податкові повідомлення рішення є протиправними та підлягають скасуванню у повному обсязі.

Згідно з підпунктом 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для повного задоволення позовних вимог.

Враховуючи положення частини 1 статті 139 КАС України, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подання даного адміністративного позову сплачено судового збору в сумі 17 921,60 (сімнадцять тисяч дев`ятсот двадцять одна) гривня 60 копійок, що підтверджується платіжним дорученням від 03.04.2019 року №509 (т.1 - а.с.4).

Відтак, судові витрати позивача в частині сплаченого судового збору в розмірі 17 921,60 (сімнадцять тисяч дев`ятсот двадцять одна) гривня 60 копійок підлягають відшкодуванню.

Щодо розподілу витрат, пов`язаних з розглядом справи, суд зазначає наступне.

Частиною 3 статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1).

При цьому, статтею 134 КАС України передбачає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2).

Разом з тим, частиною 3 статті 134 КАС України регламентовано, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).

Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивача надано договір про надання правничої допомоги №18/03/19 від 18 березня 2019 року, укладений між Товариством з додатковою відповідальністю Рівненський домобудівний комбінат та Адвокатським об`єднанням Прищепа і партнери ; ордер від 10.06.2019 серії РН-645 №179 на ім`я адвоката Гуль Н.В.; акт здачі-приймання наданих послуг від 13.05.2019 №1 на суму 15 000,00грн.; рахунок на оплату послуг від 13.05.2019 №13/05/19 на суму 5 000,00грн; копію платіжного доручення від 13.05.2019 №807 на суму 15 000,00грн з призначенням платежу: Оплата за надану професійну правничу допомогу згідно договору №18/03/19 від 18.03.2019 та акта №1 від 13.05.2019 у адміністративній справі №460/770/19 (т.1 - а.а.с.212-221).

Згідно з умовами вищевказаного договору, адвокатське об`єднання, на підставі звернення клієнта, приймає на себе зобов`язання з надання наступної правничої допомоги (п.2.1), зокрема щодо підготовки позовної заяви до Рівненського окружного адміністративного суду з приводу оскарження податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Рівненській від 26.03.2019 №0004731401 про донарахування податку на додану вартість в сумі 628 828грн (в т.ч. 503062грн основного зобов`язання та 125766грн застосованих штрафних санкцій); від 26.03.2019 за №0004741401 про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 565945грн (в т.ч. 452756грн основного зобов`язання та 113189грн застосованих штрафних санкцій), представництво інтересів у суді, вчинення інших процесуальних дій, тощо. Вартість послуг становить 1500,00грн. за 1 годину роботи адвоката (п.4.1).

Відповідно до акта здачі-приймання наданих послуг від 13.05.2019 №1, адвокатським об`єднанням згідно з умовами вказаного договору надано наступну правничу допомогу: проведено зустріч із замовником для обговорення суті спору та правової позиції - 1 год.; опрацювання наданих замовником документів - 3 год.; опрацювання законодавства - 2 год.; підготовка та подання позовної заяви - 4 год., що загалом становить 10 годин затраченого часу адвоката.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 (№11-562ас18) судом висловлено правову позицію, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як зазначено в абзаці 268 рішення Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 у справі East/West Alliance Limited проти України (заява №19336/04): Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії [ВП], заява N 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V) .

З огляду на викладене, з урахуванням складності справи та наданих позивачем доказів понесення витрат на правничу допомогу, суд вважає цілком обґрунтованою вартість послуг адвоката, які є співмірними виконаним адвокатом роботам (наданим послугам), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відповідно до умов договору про надання правничої допомоги від 18.03.2019 №18/03/19.

Таким чином, з урахуванням положень ч.1 ст. 139 КАС України, суд присуджує на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю "Рівненський домобудівний комбінат" (вул.Будівельників, будинок 1, м.Рівне, 33016, код ЄДРПОУ 22555939) до Головного управління ДФС у Рівненській області (вул.Відінська,12, м.Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 39394217) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 26 березня 2019 року №0004731401.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 26 березня 2019 року №0004741401.

Стягнути на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Рівненський домобудівний комбінат" (код ЄДРПОУ 22555939) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, Головного управління ДФС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39394217) судові витрати у сумі 32921,60грн (17921,60грн - судовий збір, 15000,00грн - витрати на професійну правничу допомогу).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 09 серпня 2019 року.

Суддя Дудар О.М.