Рішення

від 12.08.2019 по справі 826/14699/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 серпня 2019 року № 826/14699/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Інтеграл-Банк" Андронова Олега Борисовича 1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціальні реєструючі системи" про представники учасників справи:зобов`язання вчинити певні дії позивача - ОСОБА_2 ; відповідача та третіх осіб - не прибули,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Інтеграл-Банк" Андронова Олега Борисовича (надалі - відповідач або Уповноважена особа фонду), у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного Товариства "Інтеграл-Банк" Андронова Олега Борисовича щодо визнання нікчемним Договору банківського рахунку № 9332 від 13 липня 2015 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Інтеграл-Банк" та ОСОБА_1 , операцій з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору (в тому числі в частині визнання нікчемною операцію щодо безготівкового зарахування коштів на рахунок ОСОБА_1 в сумі 195000,00 грн. (сто дев`яносто п`ять тисяч гривень) від ТОВ "СРС") та застосування наслідків недійсності правочину;

- визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Інтеграл-Банк" Андронова Олега Борисовича щодо визнання нікчемним Договору банківського рахунку № 9332 від 13 липня 2015 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Інтеграл-Банк" та ОСОБА_1 та операцій з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору (в тому числі в частині визнання нікчемною операцію щодо безготівкового зарахування коштів на рахунок ОСОБА_1 в сумі 195000,00 грн. (сто дев`яносто п`ять тисяч гривень) від ТОВ "СРС");

- зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Інтеграл Банк" Андронова Олега Борисовича подати до Державної організації (установа, заклад) "Фонду гарантування вкладів фізичних осіб" зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Державної організації (установа, заклад) "Фонду гарантування вкладів фізичних осіб", стосовно рахунків ОСОБА_1 , відкритих в Публічному акціонерному товаристві "Інтеграл-Банк", у межах гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протиправно визнано нікчемним безготівкове зарахування коштів на рахунок позивача від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціальні реєструючі системи" в сумі 195 000,00 грн. на рахунок № НОМЕР_1 , згідно договору про надання зворотної фінансової допомоги від 02.03.2015, у зв`язку з чим позивача не включено до Переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві "Інтеграл-Банк" (надалі - ПАТ "Інтеграл-Банк") за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти позову, оскільки, Уповноважена особа фонду у спірних правовідносинах діяла в межах повноважень, які визначено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Крім того, відповідач наголошує, що на кошти розміщені на розрахункових рахунках позивача відкриті в ПАТ "Інтеграл-Банк" накладено арешт згідно ухвал Печерського районного суду м. Києва від 20.04.2016 та 19.05.2017, а відповідно до ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не відшкодовує кошти, що розміщенні на рахунках, які перебувають під арештом за рішенням суду.

У письмових поясненнях на позовну заяву, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд) вказує на правомірність дій відповідача та просить у задоволенні позову відмовити.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціальні реєструючі системи" (надалі - ТОВ "СРС") у своїх письмових поясненнях зазначає, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 06.06.2016 встановлено правомірність перерахунку грошових коштів ТОВ "СРС" на рахунок позивача, відкритого в ПАТ "Інтеграл-Банк", і тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповіді на відзив позивач вказує на те, що відповідач не довів того, що на момент укладення договору банківського вкладу та здійснення транзакції ПАТ "Інтеграл-Банк" щодо зарахування коштів на рахунок позивача від ТОВ "СРС", позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував у чому полягає така перевага; посилання відповідача на арешт коштів на рахунках позивача відповідно до увал суду позивач вважає безпідставними, оскільки останній не заявляє позовних вимог до Фонду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2018 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 25.10.2018; залучено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та ТОВ "СРС" до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору; витребувано в Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Інтеграл-Банк" Андронова Олега Борисовича: інформацію та належним чином завірені документи щодо визнання нікчемним Договору банківського рахунку № 9332 від 13 липня 2015 року між ПАТ "Інтеграл-Банк" та ОСОБА_1 ; інформацію щодо визнання нікчемною операції щодо безготівкового перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в сумі 195000,00 грн.

25.10.2018 та 29.11.2018 судом оголошувались перерви, розгляд справи призначено на 22.02.2019.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2018 повторно витребувано в Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Інтеграл-Банк" Андронова Олега Борисовича: інформацію та належним чином завірені документи щодо визнання нікчемним Договору банківського рахунку № 9332 від 13 липня 2015 року між ПАТ "Інтеграл-Банк" та ОСОБА_1 ; інформацію щодо визнання нікчемною операції щодо безготівкового перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в сумі 195000,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.02.2019 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 04.04.2019.

04.04.2019 судом оголошувалася перерва, розгляд справи призначено на 30.05.2019.

У судовому засіданні 30.05.2018 представник позивача був присутній, представники відповідача та третіх осіб не з`явилися. З матеріалів справи вбачається, що представники відповідача та третіх осіб були належно повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання. Повідомлення про причини неявки відповідача та третіх осіб до суду не надходило.

Окрім того, представник позивача звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Зважаючи на викладене, адміністративна справа, відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

13.07.2015 між ОСОБА_1 , як клієнтом, та ПАТ "Інтеграл-Банк", як банком, укладено договір банківського рахунку № 9332 (поточний рахунок фізичної особи-резидента) та відкрито рахунок № НОМЕР_1 в гривні.

На виконання умов цього договору, згідно з платіжним дорученням від 21.07.2015 №2154, на банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у ПАТ "Інтеграл-Банк" на ім`я ОСОБА_1 , ТОВ "СРС" перераховано грошові кошти у розмірі 195 000,00 грн. із зазначенням у призначені платежу "Перерахування звор. фінансової допомоги ОСОБА_1 зг. дог. про надання ЗФД від 02.03.2015 Без ПДВ".

13.08.2015 Національним банком України прийнято постанову № 527/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Інтеграл-Банк" до категорії проблемних", якою ПАТ "Інтеграл-Банк" визнано проблемним та запроваджено обмеження у його діяльності.

15.09.2015 Національним банком України прийнято постанову № 606 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Інтеграл-Банк" до категорії неплатоспроможних". Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 16.09.2015 прийнято рішення № 170 про запровадження строком на три місяці з 16.09.2015 по 15.12.2015 тимчасової адміністрації та призначення на той самий строк уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Інтеграл-Банк" з делегуванням останній всіх повноважень, визначених статтями 37-39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Інтеграл-Банк" було призначено Андронова О.Б.

У подальшому постановою Правління Національного банку України від 25.11.2015 № 816 вирішено відкликати банківську ліцензію й ліквідувати ПАТ "Інтеграл-Банк". На підставі цієї постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26.11.2015 № 210 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Інтеграл-Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Інтеграл-Банк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію цього Банку Андронова О.Б. строком на період з 27.11.2015 по 26.11.2017 включно.

Інформацію про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку, делегування повноважень ліквідатора банку та відшкодування коштів вкладникам ПАТ "Інтеграл-банк" опубліковано в газеті "Голос України" від 02.12.2015 № 224 (6228).

На підставі пункту 2 частини п`ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п`ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 16.11.2017 № 5073 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ "Інтеграл-Банк" строком на один рік до 26.11.2018 включно.

Водночас, згідно вказаного рішення продовжено повноваження ліквідатора ПАТ "Інтеграл-Банк", визначені статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, в тому числі щодо підписання договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку, у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Андронову О.Б. строком на один рік до 26.11.2018 включно.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішенням від 08.11.2018 № 3088 продовжено ліквідацію ПАТ "Інтеграл-Банк" до 26.11.2019 включно.

Позивач неодноразово зверталася (27.11.2015, 18.02.2016, 19.02.2016) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Інтеграл-банк Андронова О.Б. із заявою про включення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами.

У відповідь на вказані заяви Уповноважена особа листами від 28.12.2015 №19/03-2450 та від 25.03.2016 №01-1/295, повідомила позивача, що враховуючи необхідність додаткового вивчення обставин, які мають бути підставою для виплати, включення його до переліку вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування тимчасово обмежено.

Згодом, відповідач листом від 10.05.2018 № 01-2-08/157/4 повідомив позивача про нікчемність безготівкового зарахування коштів на рахунок ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) № НОМЕР_1 в сумі 195 000,00 грн. від клієнта Банку, а саме від ТОВ "СРС", згідно договору про надання ЗФД від 02.03.2015.

Вважаючи незаконним рішення відповідача про визнання правочину нікчемним, що мало наслідком не включення інформації про позивача та гарантованої суми вкладу до списків (переліку) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", та іншими нормативно-правовими актами (тут і по тексту відповідні нормативно-правові акти наведено в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Нормативно-правовим актом, яким встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також яким регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків є Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 № 4452-VI (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, по тексту - Закон № 4452-VI або повністю назва).

Частиною 1 статті 3 Закону № 4452-VI встановлено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з частинами 2-4 статті 38 Закону 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до "; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Згідно з частиною 5 статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Частина 6 статті 27 Закону №4452-VI визначає, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14 (далі по тексту - Положення) Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.

Інформація про вкладника в Переліку має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення. Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях. Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.

Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

При цьому уповноважена особа може надавати Фонду протягом процедури ліквідації додаткову інформацію про вкладників, зокрема щодо збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.

Як зазначалося вище, відповідачем не включено позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у зв`язку з нікчемністю транзакцій з рахунку ТОВ "СРС" на рахунок позивача в силу положень ст. 38 "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно з підпунктами 3, 4 частини 1 статті 2 Закону №4452-VI вкладом є кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Вкладник фізична особа (крім фізичних осіб-суб`єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" від 15.11.2016 № 1736-VIII розділ X Перехідних та прикінцевих положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" доповнено пунктом 15, яким передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності цим Законом віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної частиною першою статті 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв`язку з їх прирівнянням до вкладників.

Судом встановлено, що грошові кошти на рахунку позивача є його вкладом. Докази, які б спростовували назване в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані.

Щодо нікчемності переказу коштів (транзакції), суд зазначає наступне.

Обов`язок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо забезпечення перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними відповідно до положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; підстави для визначення правочинів (договорів) нікчемними; право Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та уповноваженої особи Фонду повідомляти сторони за договорами про нікчемність договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів встановлено частинами другою та третьою, четвертою статті 38 та пунктом 4 частини другої статті 37 Закону.

Частиною третьою статті 38 Закону №4452-VI встановлено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Отже, законодавчо визначене право відповідача на визнання правочинів неплатоспроможного банку такими, що порушують публічний порядок, у випадках, визначених у статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Водночас, відповідно до положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", право перевірки правочинів на предмет перевірки виявлення серед них нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов`язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов`язує нікчемність правочину, тобто самого твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно у даному випадку нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність договору.

Аналогічна правова позиція щодо питання перевірки правочинів, викладена Вищим адміністративним судом України в постанові від 14 вересня 2017 року, справа № К/800/26371/16.

Відповідач наголошує, що перерахування грошових коштів з рахунку ТОВ "СРС" на рахунок позивача є нікчемним в силу закону, а саме п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI: правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з підстав якщо банк уклав правочин (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Проте, будь-яких документальних доказів на підтвердження факту надання Банком, за результатами укладення Договору банківського рахунку з позивачем, переваг третім особам перед іншими кредиторами Банку в отриманні відшкодування з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб понад законодавчо гарантовану суму коштів, відповідач всупереч вимог ч. 1 ст. 72, ч. 1 ст. КАС України суду не подав та про причини відсутності таких не повідомив.

Відповідачем не надано до суду документальні докази, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави та/або про визнання в судовому порядку недійсними договору банківського вкладу (депозиту).

Суд вважає, що Уповноважена особа, встановивши обставини, передбачені ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI, має право не включити фізичну особу до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами посилаючись на нікчемність договору (правочину). Натомість, вкладник, договір із яким Уповноважена особа вважає нікчемним, може захистити свої права, які випливають із договору банківського вкладу або із договору рахунка, шляхом пред`явлення позову про визнання протиправними дій Уповноваженої особи фонду, вчинених у зв`язку з визнанням відповідного правочину нікчемним.

У такому випадку висновок про визнання судом нікчемності правочину є правовою оцінкою, яка має бути викладена у мотивувальній частині судового рішення.

Такий же підхід до вирішення адміністративних спорів, пов`язаних із застосуванням наслідків нікчемності правочину, викладений у постанові Верховного Суду України від 19.08.2008 (реєстраційний номер у Єдиному державному реєстрі судових рішень 2182152).

Суд зазначає, що при виявленні нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону, незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 Закону №4452-VI перевірка правочинів банку і виданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду - особою, що здійснює повноваження органу управління банку (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 826/1476/15).

Перевіряючи правомірність дій Уповноваженої особи фонду щодо проведення перевірки на наявність ознак, передбачених ст. 38 Закону №4452-VI, саме операцій з розміщення коштів на поточному рахунку позивача, а також обґрунтованість висновку про нікчемність таких операцій, суд виходить із наступного.

У відповідності до ч. 2 ст. 38 Закону №4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Зазначена норма права визначає коло правочинів, які Уповноважена особа фонду зобов`язана перевірити на предмет наявності ознак нікчемності. Обов`язковою умовою перевірки правочину (договору) на відповідність ознакам, визначеним у ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI, є їх укладення або вчинення саме банком.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Суд зазначає про те, що здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені Цивільним кодексом України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492, та договорами з відповідними клієнтами банку.

Тому, враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що операції по зарахуванню коштів на рахунок позивача від 21.07.2015 в сумі 195 000,00 грн. не належить до правочинів та не підлягав перевірці на предмет нікчемності відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Наявність вказаних коштів на рахунку позивача відповідачем не заперечується.

Також, в матеріалах справи відсутні докази визнання зазначеного договору недійсним у встановленому законом порядку чи застосування наслідків нікчемності такого договору в судовому порядку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про визнання протиправними дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного Товариства "Інтеграл-Банк" Андронова Олега Борисовича щодо визнання нікчемним Договору банківського рахунку № 9332 від 13 липня 2015 р. укладеного між Публічним акціонерним товариством "Інтеграл-Банк" та ОСОБА_1 , операцій з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору (в тому числі в частині визнання нікчемною операцію щодо безготівкового зарахування коштів на рахунок ОСОБА_1 в сумі 195000,00 грн. (сто дев`яносто п`ять тисяч гривень) від ТОВ "СРС") та застосування наслідків недійсності правочину, тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо доводів відповідача про арешт коштів відповідно до ухвал Печерського районного суду м. Києві дів 20.04.2016 та 19.05.2017 суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону №4452-VI Фонд не відшкодовує кошти:

1) передані банку в довірче управління;

2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень;

3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника;

4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов`язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом року до дня прийняття такого рішення);

5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, у разі якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - один рік до дня прийняття такого рішення);

6) розміщені на вклад власником істотної участі банку;

7) за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку;

8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов`язань;

9) за вкладами у філіях іноземних банків;

10) за вкладами у банківських металах;

11) розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду.

Частина 6 статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14 (далі по тексту - Положення) Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Отже, Уповноважена особа фонду наділена правом складати відповідні переліки вкладників, кошти яким підлягають відшкодуванню, а також тих, кошти яких відшкодуванню не підлягають.

Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутній Перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню, а також відсутня інформація що позивача включено до такого переліку.

Крім того, згідно ухвали Печерського районного суду м. Києва від 25.03.2019 скасовано арешт, що накладений ухвалою слідчого Печерського району суду м. Києва № 757/18843/16-к від 20.04.2016, в частині грошових кошів, які знаходяться у ПАТ "Інтеграл-Банк" на рахунку позивача (ухвала міститься у вільному доступі за адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/81661287).

Також ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.06.2019 скасовано арешт, що накладений ухвалою слідчого Печерського району суду м. Києва № 757/2775217-к від 19.05.2017, в частині грошових кошів, які знаходяться у ПАТ "Інтеграл-Банк" на рахунку ОСОБА_1 (ухвала розміщена у вільному доступі за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/Review/82884049).

З огляду на викладені обставини, суд приходить до висновку про те, що підстави, з яких Уповноважена особа фонду не включила інформацію щодо позивача до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - є необґрунтованими.

Відповідно до положень пункту 5 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 14 від 09.08.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за №1548/21860, протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.

Тобто, в даному випадку, відповідач наділений повноваженнями на подання додаткової (уточнюючої) інформації про вкладників, які мають право на відшкодування.

Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладам, вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Інтеграл-Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на суму 195 000,00 грн., а також подати до Фонду зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.

Разом з тим, не підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення відповідача щодо визнання нікчемним договору банківського рахунку від 13.07.2015 № 9332, оскільки, враховуючи викладене вище, визнання протиправним та скасування вказаного рішення ніяким чином не впливає на факт нікчемності правочину та на застосування наслідків правочину, то суд у задоволенні вказаної частини позову відмовляє.

У відповідності до частин 1, 2, 4 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно з п. 6.8 ч. 6 р. V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 № 2, оплата витрат, пов`язаних зі здійсненням ліквідації, здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду, в тому числі, витрат на сплату судового збору.

З огляду на викладене, судові витрати у відповідній частині покладаються на ПАТ "Інтеграл-Банк".

Отже, стягненню на користь ОСОБА_1 з ПАТ "Інтеграл-Банк" підлягає 1 409,60 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72- 77, 241- 246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного Товариства "Інтеграл-Банк" Андронова Олега Борисовича щодо визнання нікчемним Договору банківського рахунку № 9332 від 13 липня 2015 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Інтеграл-Банк" та ОСОБА_1 , операцій з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору (в тому числі в частині визнання нікчемною операцію щодо безготівкового зарахування коштів на рахунок ОСОБА_1 в сумі 195000,00 грн. (сто дев`яносто п`ять тисяч гривень) від ТОВ "СРС") та застосування наслідків недійсності правочину;

3. Зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Інтеграл Банк" Андронова Олега Борисовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, стосовно рахунків ОСОБА_1 , відкритих в Публічному акціонерному товаристві "Інтеграл-Банк", у межах гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами.

4. У іншій частині позову відмовити.

5. Стягнути з Публічного акціонерного Товариства "Інтеграл-Банк" (ідентифікаційний код 22932856, адреса: 03680, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 52/2) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) понесені ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 409 (одна тисяча чотириста дев`ять) грн. 60 коп.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко