Рішення

від 14.08.2019 по справі 826/7174/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

14 серпня 2019 року №826/7174/18

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкор" доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування Наказу № 7691 від 27.04.2018 року, В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкор" (код ЄДРПОУ 23728075, адреса: вул. Братиславська, 14-Б, м. Київ, 02156) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, м. Київ, 04116, вул. Шолуденка 33/19) про визнання протиправним та скасування наказу №7691 від 27.04.2018 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про те, що спірний наказ про проведення перевірки видано безпідставно, з порушенням вимог чинного законодавства та є таким, що порушує права та інтереси позивача як платника податку.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з тих підстав, що перевірку вже проведено а за її результатами складено відповідне податкове повідомлення-рішення, внаслідок чого оскарження наказу є неналежним способом захисту порушеного права. За таких обставин контролюючий орган просить суд в позові відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 березня 2016 року начальником ГУ ДФС у м. Києві Демченко Л.Д. прийнято наказ № 7691 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкор" (код ЄДРПОУ 23728075) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом ТОВ УКРІНЖИНІРІНГ ВІН (код 39474831) за липень 2015 року, тривалістю 5 робочих днів з 27.04.2018 року по датку завершення перевірки

Як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу, він прийнятий на підставі пп. 78.1.4 ст.78 Податкового кодексу України.

Позивач, не погоджуючись із винесеним ГУ ДФС у м. Києві наказом № №7691 від 27.04.2018 року Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Інкор", звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити.

Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок врегульовано ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

За змістом п. 78.4 ст. 78 ПК України (у редакції чинній на моменту виникнення спірних правовідносин) про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Одночасно у п. 78.1 цієї ж статті ПК України встановлені підстави, за наявності хоча б однієї з яких, контролюючим органом може бути проведена документальна позапланова перевірка.

З наявних матеріалів справи вбачається, що наказом ГУ ДФС у м. Києві від 27.04.2018 року на підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Інкор щодо дотримання ним вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ УКРІНЖИНІРІНГ ВІН (код 39474831) за липень 2015 року.

Згідно пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Зі змісту наведеної норми ПК України можна дійти висновку, що передумовою для призначення перевірки на підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України має бути сукупність двох обставин: виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, та ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу.

Зазначені у пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України обставини є юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов`язує подальшу реалізацію контролюючим органом свого права на проведення документальної позапланової перевірки.

При цьому, факти, які свідчать про недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Суб`єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді. У такому спорі суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб`єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

З дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання вимог пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Наведена правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 27.01.2015 у справі №21-425а14, а також Верховним Судом в постанові від 14.03.2018 у справі №810/1923/17.

Отримання податкової інформації та направлення запитів контролюючими органами регламентовано ст. 73 ПК України та Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1245, якими визначено перелік підстав для направлення суб`єкту господарювання запиту про подання інформації, а також вимоги до його оформлення.

Так, відповідно до п. 73.3 ст. 73 ПК України (у редакції чинній на момент оформлення письмового запиту ) контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

У разі проведення зустрічної звірки платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту. Документальне підтвердження цієї інформації на вимогу контролюючого органу може бути надано в електронному або паперовому вигляді на вибір платника податків.

У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Порядок отримання інформації контролюючими органами за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.

За змістом п. 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1245, встановлено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують. У разі, коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому пункту 73.3 статті 73 Кодексу, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Положення цього пункту Порядку, узгоджується з п. 73.3 ст. 73 ПК України, яким також встановлено, що у разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Виходячи з аналізу наведених норм, вимоги, які висуваються до змісту запиту, є нормативно визначеними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №813/932/17.

В тексті своєї позовної заяви позивач посилався на відсутність у запиті підстави для отримання інформації.

Дослідивши та проаналізувавши зміст письмового запиту відповідача від 27.04.2018 суд дійшов висновку, що такий складено відповідно до наведених вище вимог податкового законодавства. Зокрема, на думку суду, даний Запит містить підстави його направлення товариству, а також обставини, які свідчать про наявність у відповідача сумнівів щодо реальності господарських операцій позивача із його контрагентом-постачальником ТОВ УКРІНЖИНІРІНГ ВІН (код 39474831) .

За таких обставин, на думку суду, в ТОВ Інкор виник обов`язок надати відповідну інформацію та копії документів у відповідь на такий письмовий запит позивача. При цьому, оскільки позивач ні відповідних пояснень по суті господарських операцій з постачальником, ні документів на запит ГУ ДФС у м. Києві не надав, то у контролюючого органу виникло право на призначення перевірки з підстави, передбаченої пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

При цьому, у контексті доводів позивача про недоведеність фактів (обставин), наведених у письмовому запиті від 27.04.2018 року, суд враховує наступну правову позицію Верховного Суду, що викладена в його постанові від 28.02.2019 у справі №820/437/18. Зокрема, переглядаючи в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ТОВ Ізоляційні матеріали про визнання протиправним та скасування наказу про призначення документальної позапланової виїзної перевірки Верховний Суд дійшов наступних висновків: запит контролюючого органу про надання платниками податків податкової інформації надсилається у випадку обґрунтованого сумніву (підтвердженого отриманою у встановленому законом порядку інформацією) податкового органу щодо дотримання платником податку вимог законодавства та з метою надання можливості платникам податків усунути такі сумніви поясненнями та документами, які підтверджують такі пояснення, для спростування висновків податкового органу про ймовірні порушення. У випадку ненадання відповіді та запитуваної інформації на запит контролюючого органу, що оформлений у відповідності до норм Податкового кодексу України, у податкового органу відсутня можливість перевірити отриману інформацію про можливі порушення платниками податків податкового законодавства, наслідком чого є призначення перевірки у встановленому Податковим кодексом України порядку.

Таким чином, наявність у податкового органу податкової інформації, що вказує про ймовірні порушення позивачем вимог податкового законодавства, не свідчить беззаперечно про те, що такі порушення мають місце. Задля можливості у платника податків спростувати таку інформацію і направляється запит податкового органу.

Посилання позивача на окремі дефекти запиту про надання інформації не впливають на обов`язок позивача надати всю необхідну інформацію за запитом та не можуть бути підставою для визнання запиту таким, що не відповідає вимогам п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, та, як наслідок, бути підставою для визнання наказу про проведення податкової перевірки протиправним.

Таким чином, враховуючи встановлені у справі обставини та беручи до уваги наведену правову позицію Верховного Суду, суд вважає, що при винесенні спірного наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені податковим законодавством.

Надаючи окремо правову оцінку позиції відповідача стосовно відсутності підстав для задоволення позову з огляду на те, що оскаржуваний наказ вичерпав свою дію у зв`язку з проведенням документальної позапланової виїзної перевірки, суд зазначає наступне.

Пунктом 81.1 ст. 81 ПК України встановлено, зокрема, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Наявні матеріал справи свідчать про те, що наказ від 27.04.2018 року №7691 був вручений 27.04.2018 року.

Надаючи оцінку подібним спірним правовідносинам, Верховний Суд за результатами проведеного правового аналізу норм ст. 81 ПК України дійшов наступних висновків: платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки, при цьому, якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Позови платників податків, спрямовані на оскарження дій контролюючих органів при проведенні перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. Саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе, водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки (дана правова позиція наведена в постановах Касаційного Суду від 30.10.2018 у справі №826/6376/16, від 07.11.2018 у справі №П/811/824/17, а також у постанові Верховного Суду України від 24.12.2010 у справі №21-25а10).

Зі змісту наявних у справі матеріалів суд встановив, що акт про не допуск до перевірки посадовою особою ГУ ДФС у м. Києві не складався. При цьому, Товариство окремо листом про свою незгоду з наказом про призначення перевірки та про не допуск до її проведення ГУ ДФС у м. Києві не повідомляло.

Як встановлено судом під час розгляду справи, ГУ ДФС у м. Києві на підставі оскаржуваного наказу проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, за результатом якої складено акт від 14.05.2018 року та прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.05.2018 року №00006371402.

Наведене свідчить про те, що допуск до перевірки фактично відбувся, що не спростовано позивачем.

Як наслідок станом на день звернення позивача із цим позовом до суду наказ від 27.04.2018 року №7691, як ненормативний правовий акт одноразового застосування, вичерпав свою дію фактом його виконання. З урахуванням вказаного суд вважає, що правові наслідки оскаржуваного наказу за таких обставин є вичерпаними, а його оскарження не сприяє відновленню порушених прав позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.01.2019 №К/9901/40298/18, від 13.03.2018 у справі № 804/1113/16 (К/9901/19326/18), від 30.11.2018 у справі № 808/1641/15 (К/9901/6626/18).

Таким чином, оскільки допуск до проведення документальної позапланової виїзної перевірки відбувся, а ГУ ДФС у м. Києві фактично реалізовано свою компетенцію на проведення такої перевірки та оформлення її результатів, то Наказ контролюючого органу щодо призначення та проведення розглядуваної перевірки не є таким, що порушує права позивача.

При цьому позивач не позбавлений права оскаржити прийняте за результатами документальної виїзної перевірки податкове повідомлення-рішення з підстав його невідповідності закону чи компетенції контролюючого органу.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкор" (код ЄДРПОУ 23728075, адреса: вул. Братиславська, 14-Б, м. Київ, 02156) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Г. Вєкуа