Рішення

від 14.08.2019 по справі 640/4317/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1/236

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 серпня 2019 року № 640/4317/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "Гувер"

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Гувер (надалі - позивач, адреса: 04073, м. Київ, провулок Куренівський, буд. 17, ідентифікаційний код 36872383) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - відповідач, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, ідентифікаційний код 39439980), в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 000157414102 від 20 грудня 2018 року Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, яким товариству з обмеженою відповідальністю Гувер збільшено суму грошового забезпечення за платежем податок на прибуток на суму 125 785,00 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням на суму 106 138,00 грн, за штрафними санкціями 19 647,00 грн. (надалі ППР № 000157414102)

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що при прийнятті оскаржуваного ППР № 000157414102 всупереч вимогам податкового законодавства України висновки відповідача в спірних правовідносинах базуються не на аналізі змісту договірних відносин між позивачем та контрагентами, а на аналізі обставин, що не можуть бути самостійно підставою для висновку про заниження податку на прибуток.

Зважаючи на викладене, позивач вважає, що прийняте відповідачем ППР № 000157414102 підлягає скасуванню.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

17 вересня 2018 року відповідач склав Акт № 630/26-15-14-02-01-14/36872383 про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Гувер (код 36872383), тел. 501-43-75, з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01ю2015 по 30.06.2018, валютного - за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 30.06.2018 (надалі - Акт).

За результатами перевірки позивачу було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 733 029,00 грн. та сформовано ППР № 00012551402 від 05 жовтня 2018 року.

ППР 00012551402 від 05 жовтня 2018 року позивач оскаржив в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України. Рішенням про результати розгляду скарги від 17 грудня 2018 року № 40789/619999-11-04-01-25 Державною фіскальною службою України частково задоволено вимоги скарги позивача.

На підставі Акта та рішення Державної фіскальної служби України № 40789/619999-11-04-01-25 від № 40789/619999-11-04-01-25 від 17 грудня 2018 року відповідачем сформовано ППР № 000157414102, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 125 785,00 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням на суму 106 138, 00 грн., за штрафними санкціями 19 647,00 грн.

Вважаючи ППР № 000157414102 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідач сформував ППР № 000157414102 із яким позивач не погодився, у зв`язку із чим оскаржив його до суду.

В позовній заяві позивач зазначає, що Акт не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727 (надалі - Порядок) в частині встановлення вказаного порушення та не містить посилань на первинні документи, що його підтверджують.

В обґрунтування позовних вимог позивач звертає увагу на те, що відповідно до п.п. 2 п. 4 розділу ІІІ Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно, зокрема, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Згідно п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Таким чином, фінансовий результат до оподаткування та, відповідно, база оподаткування податком на прибуток, визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Частиною 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, позивач вважає, що оборотно-сальдова відомість на початок перевіряє мого періоду (01.01.2015) не є первинним документом, на підставі якого відповідач уповноважений робити висновки про заниження показників у декларації.

Таким чином, позивач вважає, що висновки відповідача про заниження позивачем показників у рядку 2120 Інші операційні доходи звітів про фінансовий результат та рядок 02 Фінансовий результат до оподаткування податкової декларації з податку на прибуток підприємств, на загальну суму 312 854,00 грн. за 2015 рік є необґрунтованими.

Також у позову позивач не погоджується із твердженням відповідача в Акті про відсутність реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ Поліхім Дніпро та про те, що сума коштів, отримана на розрахунковий рахунок позивача від ТОВ Поліхім Дніпро відноситься до інших доходів цього підприємства.

Своє непогодження із такими твердженнями відповідача позивач обґрунтовує наступним.

Відповідно до ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у редакції, чинній на момент здійснення спірних операцій) у разі внесення відомостей, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідні зміни. Якщо ці відомості є недостовірними і були внесені до Реєстру, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Отже, позивач вважає, що навіть недостовірні відомості про суб`єкт господарювання (у тому числі через його фіктивність) можуть використовуватися іншими особами, хіба лише такі особи були свідомі щодо факту недостовірності.

У зв`язку із цим, позивач робить висновок про те, що ніхто не повинен удаватись до перевірки відповідних даних, будь-яка особа може сприймати відомості про свого контрагента як достовірні, якщо вони містяться в ЄДР.

Крім цього, позивач у позову звертає у вагу на те, що чинне законодавство України покладає відповідальність на особу, яка вчинила порушення певних норм податкового законодавства, і не містить норм, які можуть бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта господарювання.

На виконання вимог ухвали суду від 20 березня 2019 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що ППР № 000157414102 є правомірним.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

ВИСНОВКИ ЩОДО НАЯВНОСТІ/ВІДСУТНОСТІ ПОРУШЕНЬ

З огляду на викладене, ППР № 000157414102 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

НОРМИ ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків із борів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляється в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.

Згідно п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

П.44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абз. 1 цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Так, в розумінні ст. 1 Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 зазначеного Закону передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п.п. 2 п. 4 розділу ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727 (надалі - Порядок) у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно, зокрема, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Згідно п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно матеріалів справи, за результатами перевірки відповідач встановив заниження позивачем показників у рядку 2120 Інші операційні доходи звітів про фінансовий результат та рядок 02 Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+,-) податкової декларації з податку на прибуток підприємств на загальну суму 312 854,00 грн. за 2015 рік.

Відповідач дійшов такого висновку з огляду на те, що у оборотно-сальдові відомості на початок періоду, що перевірявся (01.01.2015) загальна сума запасів 120 985,40 грн. не відповідає залишкам запасів, визначених у рядку 1100 Фінансового звіту за аналогічний період в сумі 897 000,00 грн. Таким чином відповідачем встановлено збільшення запасів на 312 854, 40 грн.

Такий висновок відповідача є неправомірним виходячи з наступного. Перевірку позивачем було проведено з питань відповідності даних бухгалтерського обліку даним податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік. Позивач у фінансовому звіті суб`єкта малого підприємництва станом на 31 грудня 2014 року визначив розмір запасів у сумі 897 000,00 грн. Під час перевірки підтверджено цей показник задекларованих запасів позивача та не встановлено його заниження або завищення.

Під час перевірки за попередні періоди відповідачем встановлено, що розмір запасів позивача станом на 31 грудня 2014 року становить 897 000,00 грн., але відповідач виключно на підставі оборотно-сальдової відомості встановив, що станом на 01 січня 2015 року розмір запасів позивача становить 1 209 854,40 грн.

Висновок відповідача про невідповідність сум запасів позивача є неспроможним, оскільки відповідач під час перевірки не дослідив первинні документи, не прийняв до уваги висновки перевірки за попередній період, які могли б підтвердити суму запасів, задекларовану позивачем.

Отже, оборотно-сальдова відомість на початок періоду, що перевіряється (01.01.2015) не є первинним документом, на підставі якого відповідач повинен був робити перевірку і як наслідок робити висновки про заниження показників запасів у декларації.

Таким чином висновки відповідача про заниження позивачем показників у рядку 2120 Інші операційні доходи звітів про фінансовий результат та рядок 02 Фінансовий результат до оподаткування податкової декларації з податку на прибуток підприємств на загальну суму 312 854,00 грн. за 2015 рік є необґрунтованими.

Щодо порушення п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 34 ПК України, ст.ст. 1,9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ; п.п. 2.1., 2.15, 216 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку; п.5 П(С)БО 15 Доходи , внаслідок чого встановлено заниження задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 2120 звіту Інші операційні доходи за період, що перевіряється на загальну суму 58 000,00 грн., що призвело до заниження рядка 01 декларації Дохід від будь-якої діяльності (за вирахування непрямих видатків) визначений за правилами бухгалтерського обліку на суму 58 500,00 грн. за 2015 рік суд зазначає наступне.

Такі висновки відповідача ґрунтуються на тому, що позивач у січні 2015 року задекларував постачання на користь ТОВ ПОЛІХІМ ДНІПРО (код 23938358) транспортні послуги на суму 58 000,00 грн. в тому числі ПДВ 9 750,00 грн.

Відповідач зазначає, що між позивачем та його контрагентом відсутні реальні господарські операції виходячи з даних інформаційних джерел ДПІ та стверджує, що сума коштів, отримана на розрахунковий рахунок позивача від ТОВ ПОЛІХІМ ДНІПРО відноситься до інших доходів цього підприємства.

Згідно змісту Акту, під час перевірки встановлено, що позивач у січні 2015 року задекларував постачання на користь ТОВ ПОЛІХІМ ДНІПРО (код 23938358) транспортних послуг на суму 58 000,00 грн. в тому числі ПДВ 9 750,00 грн.

Як зазначає позивач, останній за замовлення ТОВ ПОЛІХІМ ДНІПРО здійснив перевезення вантажу реформат (продукт перегонки нафти за маршрутом м. Миколаїв- м. Дніпродзержинськ.

Позивач до перевірки надав:

- акт здачі - приймання робіт № 20 від 21 січня 2015 року на загальну суму 19 500,00 грн., сума ПДВ 3 250,00 грн., номенклатура - транспортні послуги авто марки DAF FT НОМЕР_3;

- акт здачі-приймання робіт № 21 від 21 січня 2015 року на загальну суму 19 500,00 грн., сума ПДВ 3 250,00 грн., номенклатура - транспортні послуги авто марки DAF НОМЕР_5;

-товарно-транспортну накладну (ТТН) № 074152 від 20 січня 2015 року, автомобіль реєстраційний номер DAF НОМЕР_1 , причіп реєстраційний номер НОМЕР_2 , перевізник - ТОВ ГУВЕР , вантажовідправник та вантажоодержувач ТОВ ПОЛІХІМ ДНІПРО , пункт навантаження - м. Миколаїв, пункт розвантаження - м. Дніпродзержинськ, водій - ОСОБА_1 , відповідальна особа вантажовідправника - ОСОБА_2

-товарно-транспортну накладну (ТТН) № 074156 від 21січня 2015 року, автомобіль реєстраційний номер DAF НОМЕР_3 , причіп реєстраційний номер НОМЕР_4 , перевізник - ТОВ ГУВЕР , вантажовідправник та вантажоодержувач ТОВ ПОЛІХІМ ДНІПРО , пункт навантаження - м. Миколаїв, пункт розвантаження - м. Дніпродзержинськ, водій - ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , відповідальна особа вантажовідправника - ОСОБА_2 .

Позивач на користь ТОВ ПОЛІХІМ ДНІПРО виписав наступні податкові накладні, що зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних:

-№ 21 від 21 січня 2015 року, дата реєстрації 30 січня 2015 року, загальна сума коштів, що підлягає сплаті - 19 500,00 грн., сума ПДВ - 3 250,00 грн., номенклатура - транспортні послуги авто марки DAF НОМЕР_1;

-№ 19 від 21 січня 2015 року, дата реєстрації 30 січня 2015 року, загальна сума коштів, що підлягає сплаті - 19 500,00 грн., сума ПДВ - 3 250,00 грн., номенклатура - транспортні послуги авто марки DAF НОМЕР_6;

-№ 20 від 21 січня 2015 року, дата реєстрації 30 січня 2015 року, загальна сума коштів, що підлягає сплаті - 19 500,00 грн., сума ПДВ - 3 250,00 грн., номенклатура - транспортні послуги авто марки DAF FT НОМЕР_3.

ТОВ ПОЛІХІМ ДНІПРО на користь позивача були перераховані грошові кошти:

- платіжне доручення № 34 від 28 січня 2018 року, сума - 19 500,00 грн.;

- платіжне доручення № 35 від 28 січня 2018 року, сума - 19 500,00 грн.;

- платіжне доручення № 36 від 28 січня 2018 року, сума - 19 500,00 грн.

Також, відповідачем у Акті зазначено, що відповідно до ІС Суб`єкти фіктивного підприємництва підсистеми Реєстр облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва по контрагенту покупцю ТОВ ПОЛІХІМ ДНІПРО значиться наступна інформація:

- зареєстровано (перереєстровано) у органах держреєстрації з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру продавати фінансову-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;

- порушено кримінальну справу за фактом скоєння злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України по факту здійснення перереєстрації ТОВ ПОЛІХІМ ДНІПРО на імя ОСОБА_2 , який не має відношення до діяльності Товариства;

- наявні ухвала Апеляційного суду Запорізької області від 10 червня 2015 року по справі (провадження № 11сс/778/543/15 зі змісту якої вбачається, що в ході досудового розслідування встановлено, що ТОВ ПОЛІХІМ АВТО (код за ЄДРПОУ 23938358) перебуває на обліку в ДПІ Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя з 01 листопада 2014 року, юридична адреса вищезазначеного підприємства: м. Запоріжжя, вулиця Перемоги, 63. Засновником, директором та головним бухгалтером даного підприємства є громадянин ОСОБА_2 … 19 лютого 2015 року отримано відповідь від власника приміщення за адресою місто Запоріжжя, вул.. Перемоги, 63 - ТОВ Український центр нерухомості , згідно якої встановлено, що ТОВ ПОЛІХІМ ДНІПРО за юридичною адресою не знаходиться, договір на оренду приміщення не укладався … З грудня 2014 року по травень 2015 року гр.. ОСОБА_2 перебуває у державному розшуку за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.2. ст. 263 Кримінального кодексу України… Згідно свідчень директора ТОВ ПОЛІХІМ ДНІПРО до фактичної діяльності Товариства він ніякого відношення не має, підприємство зареєстрував на своє імя за грошову винагороду, ніякою фінансово-господарською діяльністю вказаного підприємства не займався, документів господарської діяльності не складав та не підписував, товарно-матеріальні цінності нікому не постачав;

- стан підприємства - припинено, але не знято з обліку;

- свідоцтво платника анульовано 06 серпня 2015 року;

-ТОВ ПОЛІХІМ ДНІПРО не подано до органів ДФС звіт суб`єкта малого підприємництва за 2015 рік, декларацію з податку на прибуток за 2015 рік, остання звітність з податку на додану вартість подана за квітень 2015 року, а з травня 2015 року підприємство не звітує до органів ДФС взагалі;

- відсутня інформація щодо наявності основних фондів та виробничих потужностей на Товаристві, що унеможливлює отримання вищезазначених послуг.

Тобто, зазначені факти, на думку відповідача, свідчать про неможливість приведення фінансово-господарських операцій ТОВ ПОЛІХІМ ДНІПРО з позивачем в січні 2015 року.

Згідно документів, наданих для перевірки, даних інформаційних джерел на рівні ДПІ, перевіркою не підтверджено факт надання транспортних послуг позивачем ТОВ ПОЛІХІМ ДНІПРО , однак за даними бухгалтерського обліку собівартість наданих послуг списано у зв`язку з їх реалізацією.

Тобто, відповідач стверджує про відсутність реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ ПОЛІМЕР ДНІПРО виходячи з даних інформаційних джерел ДПІ та стверджує, що сума коштів, отримана на розрахунковий рахунок позивача від ТОВ ПОЛІХІМ ДНІПРО , відноситься до інших доходів товариства.

Натомість, позивач звертає увагу суду на те, що одним з основних його видів діяльності є перевезення вантажів; позивач має ліцензію на перевезення небезпечних вантажів; має відповідну матеріально-технічну базу; станом на січень 2015 року у позивача на балансі перебувало 20 транспортних засобів; відповідно до штатного розкладу позивача на підприємстві наявні 18 водіїв - експедиторів, що підтверджує наявність у нього кваліфікованого персоналу, який здійснював перевезення вантажів. Позивачем долучено до позовної заяви документи, що підтверджують перелічені факти.

Отже, на думку позивача, реальність господарської операції підтверджена наявністю матеріально-технічної бази у нього для здійснення перевезень вантажів, наявністю кваліфікованого персоналу, наявність первинних документів, що підтверджують здійснення господарських операцій, рухом активів, а саме оплатою ТОВ ПОЛІХІМ ДНІПРО вартості послуг з перевезення вантажу.

На думку суду, посилаючись на інформацію, отриману в межах кримінального провадження, належним доказом в даному випадку могли би бути вирок суду щодо посадових осіб позивача, чи контрагента, що набрали законної сили, щодо вчинення ними кримінальних правопорушень, пов`язаних з фіктивним підприємництвом чи ухиленням від сплати податків, тощо.

Проте, всупереч вимогам частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем таких доказів не надано.

Сам по собі факт того, що контрагенти позивача фігурують в досудових розслідуваннях, порушених за ознаками кримінального правопорушення не є підставою для віднесення суми коштів, отриманих позивачем від ТОВ ПОЛІХІМ ДНІПРО до інших доходів цього підприємства.

Також, суд не бере до уваги посилання відповідача на додаткову інформацію та інформацію із загальнодоступних джерел, а саме Єдиного державного реєстру судових рішень, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, складених за наслідками проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентом та не є належними доказами в розумінні процесуального закону.

Також, відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави, також не подав жодних доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, які підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків.

Зокрема, під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагента позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку статті 55-1 ГК України ( Фіктивна діяльність суб`єкта господарювання ), не надано рішення суду, прийнятого в порядку статті 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентами недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами частиною 3 статті 228 ЦК України. Також не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку статті 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тощо.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, його контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Суд виходить з того, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов`язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, поставляють йому товари чи надають послуги.

Також слід зауважити, що дійсно, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотримання його контрагентами правил оподаткування, а саме платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Згідно з положеннями ст. 627 Цивільного кодексу України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства , звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

У той же час, варто врахувати, що контролюючим органом при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками такої операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, за результатом системного аналізу вимог податкового законодавства, на підставі оцінки наявних у справі доказів окремо та у їх сукупності, суд звертає увагу на те, що включення сум доходу, отриманого позивачем від ТОВ ПОЛІХІМ ДНІПРО на надані послуги перевезення вантажу до розділу Інші операційні доходи призведе до коригування та виключення цієї суми із розділу Чистий дохід від реалізації продукції що ніяким чином не вплине на об`єкт оподаткування, оскільки останній визначається шляхом складання суми рядків 2000 Чистий дохід від реалізації продукції 2120 Інші операційні доходи 2240 Інші доходи .

Отже, висновки Акта не відповідають фактичним обставинам справи, наявним в матеріалах справи доказам та чинному законодавству України.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відтак, у матеріалах справи відсутні, а відповідачем як суб`єктом владних повноважень не надано належних доказів, які стали підставою для прийняття ППР № 0065761404.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Внаслідок викладеного, суд дійшов висновку, що посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві прийнято оскаржуване ППР № 000157414102 не в межах приписів, встановлених чинним податковим законодавством, а тому воно є протиправними, та такими, що підлягає скасуванню.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1 921,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 1 921,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Гувер до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 19 грудня 2018 року від 20 грудня 2018 року.

3. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Гувер (адреса: 04073, м. Київ, провулок Куренівський, буд. 17, ідентифікаційний код 36872383) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, ідентифікаційний код 39439980).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова