МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Дата документу 14.08.2019

Справа № 320/6616/19

1-кс/320/4478/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

14 серпня 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

слідчого судді - Юрлагіної Т.В.

за участю секретаря - Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, Москаленко Наталії Юріївни у кримінальному провадженні №12015230140000788 від 02.06.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України, погоджене прокурором військової прокуратури Херсонського гарнізону Південного регіону України Грубником А.М., про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Богатирівка Вільнянського району Запорізької області, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з професійно-технічною освітою, розлученого, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, на час вчинення злочину - молодшого інспектора прикордонної служби 1 категорії - водія 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби Генічеськ Бердянського прикордонного загону,

підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України,

за участю прокурора - Грубника А.М. (у режимі відеоконференції з військовою прокуратурою Херсонського гарнізону),

слідчого - Москаленко Н.Ю.,

підозрюваного - ОСОБА_1 ,

захисника підозрюваного - адвоката Медвідя Є.М.,

В С Т А Н О В И В :

14 серпня 2018 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, Москаленко Наталії Юріївни у кримінальному провадженні №12015230140000788 від 02.06.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України, погоджене прокурором військової прокуратури Херсонського гарнізону Південного регіону України Грубником А.М., про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання обґрунтовано тим, що у провадженні Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі перебуває кримінальне провадження №12015230140000788 за фактом кримінального правопорушення, відомості щодо якого, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.06.2015, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України. Нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у даному кримінальному провадженні здійснюється військовою прокуратурою Херсонського гарнізону Південного регіону України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом начальника Бердянського прикордонного загону Азово-Чорноморського регіонального управління Держаної прикордонної служби України від 18.02.2015 за №86-ос військовослужбовець військової служби за мобілізацією солдат ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу загону, поставлений на всі види забезпечення та призначений на посаду молодшого інспектора прикордонної служби 1 категорії - водія 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби Генічеськ цього ж прикордонного загону.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України Про оборону України , ст. 1 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою.

З часу видання ВО Президента України, Головою Верховної ради України Указу Про часткову мобілізацію №303/2014 від 17.03.2014 року, до цього часу на території України, згідно ст. 1 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію та ст. 1 Закону України Про оборону України , почав діяти особливий період, тобто період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Всупереч зазначених вимог, солдат ОСОБА_1 , достовірно знаючи статутні обов`язки, передбачені законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.

Так, проходячи військову службу та будучи забезпечений речовим, грошовим, продовольчим та іншими видами забезпечення, 30 квітня 2015 року солдат ОСОБА_1 , діючи умисно, всупереч інтересам служби та статутним вимогам, з метою взагалі ухилитись від військової служби, в умовах особливого періоду, самовільно залишив відділ прикордонної служби Генічеськ Бердянського прикордонного загону, який дислокується у м. Генічеськ Херсонської області, та ухилився від військової служби до 19 січня 2016 року.

У період з 30 квітня 2015 року по теперішній час солдат ОСОБА_1 без поважних причин обов`язки військової служби не виконував, до військової частини безпідставно не прибував, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з`явлення у військову частину, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління, за наявності реальної можливості для цього.

Таким чином, солдат ОСОБА_1 , за викладених вище обставин, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України - дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

30.11.2015 у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законодавством України для вручення повідомлень, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України, шляхом відправлення командуванню військової частини.

30 листопада 2015 року у зв`язку з тим, що місцезнаходження ОСОБА_1 невідомо, на підставі ст. 281 КПК України його було оголошено в розшук та в цей же день досудове розслідування у кримінальному проваджені зупинено, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Міщенко Т.М. від 25.06.2019 надано дозвіл на затримання підозрюваного з метою приводу для участі у розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

13.08.2019 місце знаходження підозрюваного ОСОБА_1 було встановлено та останнього, на підставі ухвали слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду від 25.06.2019 було затримано.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення підтверджується зібраними у ході досудового розслідування матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності, копії яких надаються до клопотання.

Санкція частини 3 статті 408 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років та, відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України, зазначене кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких.

Необхідність обрання стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю наступних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які можуть настати, якщо щодо підозрюваного не буде застосовано такий запобіжний захід.

Так, встановлено, що після вчинення вказаного кримінального правопорушення, ОСОБА_1 продовжує рахуватись у військовій частині (перебуває у розпорядженні командира), у якій має можливість вплинути на співслужбовців, неправдиві показання яких можуть зашкодити проведенню об`єктивного та неупередженого досудового розслідування даного кримінального провадження.

Наведені обставини свідчать про можливість незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження, шляхом застосування до останніх методів залякування, методів фізичного та морального впливу використовуючи своє становище, тобто може вчинити інші злочини.

Враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_1 більше 4 років незаконно ухилявся від проходження військової служби, тобто переховувався від командування військової частини, органів досудового розслідування, існує ризик того, що перебуваючи на волі останній може виїхати за межі країни або іншим чином переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, що у подальшому, у разі визнання його судом винним у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, унеможливить притягнення останнього до встановленої законом кримінальної відповідальності.

Слідчий вказує, що з 30 квітня 2015 року підозрюваний ОСОБА_1 незаконно без поважних причин та, не маючи на те вагомих підстав, був відсутній у військовій частині, проводячи час на власний розсуд, чим вчинив тяжкий злочин, передбачений ч. 3 ст. 408 КК України.

Вказані обставини, свідчать про можливість продовження протиправної діяльності, а саме незаконно ухилятись від проходження військової служби у військовій частині та/або скоєння інших злочинів, в тому числі, щодо свідків у даному кримінальному провадженні з метою помсти.

Більше того, підозрюваний на даний час проживає на значній відстані від органу досудового розслідування, органу прокуратури та суду за місцем вчинення ним злочину, не має міцних соціальних зв`язків, а тому обрання відносно нього іншого запобіжного заходу, не пов`язаного з обов`язком не відлучатися з місця проживання, створить передумови для його подальшого переховування від органів досудового розслідування або суду.

Крім того, враховуючи, те, що Херсонська область має адміністративну межу з тимчасово-окупованою територію Автономної Республіки Крим, підозрюваний може перейти на вказану територію, де буде у подальшому переховуватись від органу досудового розслідування.

З аналогічних міркувань, враховуючи, що на території Донецької та Луганської областей наразі проходить операція об`єднаних сил, тривають бойові дії, частина територій не підконтрольна владі та правоохоронним органам України, існують обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний, розуміючи невідворотність та тяжкість покарання, яке йому загрожує за вчинений злочин, може перейти на вказану територію, де тривалий час буде у подальшому переховуватись від органу досудового розслідування та суду.

Враховуючи викладене, спроби підозрюваного будь-яким чином ухилитися від слідства та перешкодити досудовому розслідуванню, на думку слідчого, є дуже ймовірними. У наведені способи підозрюваний також матиме можливість перешкоджати кримінальному провадженню та затягувати хід досудового розслідування. Запобігти настанню вказаних ризиків неможливо застосуванням більш м`яких запобіжних заходів.

Слідчий та прокурор у судовому засіданні підтримали зазначене клопотання в повному обсязі та зазначили, що запобігти вказаним у клопотанні ризикам при застосуванні інших більш м`яких запобіжних заходів неможливо. З метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження вважають доцільним застосувати вищевказаний запобіжний захід.

Підозрюваний ОСОБА_1 у судовому засіданні, причетність до інкримінованого не визнав зазначив, що поїхав у відпустку в 2015 році з дозволу командира частини, повертаючись з відпустки його побили та він лікувався по закінченню лікування телефоном дізнався, що йому непотрібно прибувати до частини, яка дислокована у м. Генічеськ, а потрібно їхати до м. Бердянска, де проходив військову службу до моменту звільнення згідно наказу до квітня 2016 року. Заперечував щодо обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просив обрати запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, у виді домашнього арешту, мотивуючи тим, що має зареєстроване місце проживання, де проживає, працевлаштований хоча і неофіційно, щодо отримання повідомлення про підозру зазначив, що засобами поштового зв`язку його не отримував, дізнався що перебуває у розшуку лише 12 серпня 2019 року коли до нього додому приїхали військові та відвезли його до військової прокуратури в м. Запоріжжя, а звідти він самостійно прибув до слідчого ДБР розташованого в м. Мелітополі, де і був затриманій в порядку ст. 208 КПК України.

Захисник підозрюваного - адвокат Медвідь Є.М. заперечував щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , вважає, що підстави для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відсутні, посилаючись на те, що прокурором не обґрунтовано наявність будь-яких ризиків, зокрема, не доведено, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення, ухилитися від суду, впливати на свідків, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. У зв`язку з чим захист просить суд не обирати запобіжний захід у виді тримання під вартою та обрати більш м`який запобіжний захід.

Вислухавши думку учасників процесу, перевіривши матеріали клопотання, кримінального провадження, керуючись принципом правової визначеності, відповідно до положень ст.ст.183, 331 КПК України, суд доходить наступних висновків.

Так, на стадії досудового розслідування відповідно до ст. 194 КПК України під час вирішення питання застосування запобіжного заходу або продовження строку його дії має бути встановлена наявність трьох складових - чи є обґрунтованою підозра; чи наявні достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК України ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Отже, до завершення судового розгляду оцінка доведеності винуватості особи є передчасною.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників процесу та дослідивши надані докази, встановив, що Другим слідчим відділом слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015230140000788 за фактом кримінального правопорушення, відомості щодо якого, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.06.2015, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України.

30.11.2015 у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законодавством України для вручення повідомлень, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України, шляхом відправлення командуванню військової частини.

30 листопада 2015 року у зв`язку з тим, що місцезнаходження ОСОБА_1 невідомо, на підставі ст. 281 КПК України його було оголошено в розшук та в цей же день досудове розслідування у кримінальному проваджені зупинено, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Міщенко Т.М. від 25.06.2019 надано дозвіл на затримання підозрюваного з метою приводу для участі у розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

13.08.2019 місце знаходження підозрюваного ОСОБА_1 було встановлено та останнього, на підставі ухвали слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду від 25.06.2019 було затримано.

Надані стороною кримінального провадження докази свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 року № 4 Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту повинно бути мотивованим і містити підстави для обрання такого запобіжного заходу.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу ( Murrey v. the United Kingdom ). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати обґрунтованим , залежить від усіх обставин справи ( Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom ).

Клопотання слідчого вмотивоване тим, що досудовим слідством встановлена причетність підозрюваного до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 408 КК України, та наявні ризики того, що підозрюваний ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

При вирішенні питання запропонованого запобіжного заходу належить оцінити у сукупності всі інші обставини, що відповідно до положень ст. 178 КПК України враховуються судом при обранні запобіжного заходу.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного, його майновий стан; наявність судимостей.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Частина ч. 2 ст. 194 КПК України, передбачає обов`язок слідчого судді, суду постановити ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті, а саме: наявність обґрунтованої підозри, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Виходячи із приписів ст. 184 КПК України слідчий (прокурор), як в клопотанні, так і в суді, зобов`язаний зазначити один або кілька ризиків, вказаних у ст. 177 КПК України, послатися на обставин, на підставі яких він дійшов висновку про наявність такого ризику або ризиків у вигляді відповідних дій підозрюваного, і на докази, що підтверджують ці обставини.

Крім того, в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня ( Панченко проти Росії ). Ризик втечі має оцінюватися факторами, пов`язаними з характером особи, її моральністю, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню ( Бекчиєв проти Молдови ).

Як вбачається із наданих суду матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 , обґрунтовано підозрюється у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення.

Разом з тим, слідчий та прокурор не довели у судовому засіданні наявність усіх зазначених у клопотанні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та не навели доказів ухиляння ОСОБА_1 від слідства, внаслідок чого його було оголошено у розшук.

У судовому засіданні під час дослідження матеріалів кримінального провадження, достатніх доказів щодо наявних підстав для оголошення ОСОБА_1 у розшук не встановлено, тим самим ставиться під сумнів факт ухилення підозрюваного від слідства.

Крім того, посилання слідчого та прокурора на те, що ОСОБА_1 може скоїти нові злочини не підтверджено доказами. Суд критично ставиться до посилань слідчого в обґрунтування вказаного ризику, на те, що з 30 квітня 2015 року підозрюваний ОСОБА_1 незаконно без поважних причин був відсутній у військовій частині, тим самим незаконно ухилявся від проходження військової служби у військовій частині чотири роки, оскільки у судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 з січня до квітня 2016 року проходив військову службу і потім був звільнений з військової частини, про що свідчить досліджений військовий квиток підозрюваного ОСОБА_1 та наказ від 13 квітня 2016 року № 259-ос долучений до матеріалів кримінального провадження.

Доказів можливого незаконного впливу на свідків у судовому засіданні ані прокурором, ані слідчим також не надано. Зазначені у клопотанні доводи слідчого про те, що ОСОБА_1 продовжує рахуватись у військовій частині (перебуває у розпорядженні командира), у якій має можливість вплинути на співслужбовців, неправдиві показання яких можуть зашкодити проведенню об`єктивного та неупередженого досудового розслідування даного кримінального провадження, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки, як було встановлено судом та не заперечувалося слідчим та прокурором під час розгляду даного клопотання, ОСОБА_1 звільнений з військової служби та не перебуває у розпорядженні командира.

Враховуючи те, що під час розгляду клопотання прокурором також не надано доказів про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначених в клопотанні (п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України), то слідчий суддя має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений в клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Згідно ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Згідно ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; 5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; 6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; 7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, однак вперше притягається до кримінальної відповідальності, має постійне місце реєстрації та проживання, крім того, суд бере до уваги, покази свідка ОСОБА_2 , яка є його мамою в частині того що її син ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що також підтверджується довідкою, вона є власницею будинку та в судовому засіданні просила суд обрати її сину запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі, оскільки він їй допомогає по господарству у вільний від роботи час, зазначила що він працює у місті Запоріжжі, також ОСОБА_1 позитивно характеризується за місцем проживання, відповідно до наданої характеристики стороною захисту, тобто має міцні соціальні зв`язки.

Аналізуючи обставини справи, дані про особу підозрюваного, запропоновані законодавцем запобіжні заходи, слідчий суддя доходить висновку, що в даній справі найбільш дієвим заходом процесуального примусу попереджувального характеру, застосованим до підозрюваного ОСОБА_1 може бути домашній арешт без застосування електронних засобів контролю із забороною підозрюваному залишати місце проживання у певний період доби - з 21-00 години до 06-00 години, з покладенням на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Суд вважає доцільним покладення на ОСОБА_1 , згідно ч.5 ст.194 КПК України, наступних обов`язків: 1) прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою; 2) не відлучатися за межі Запорізької області, без дозволу слідчого, прокурора чи суду; 3) утриматися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.

Обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Керуючись ст.29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 183, 184, 187-190, 193, 207, 309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, Москаленко Наталії Юріївни у кримінальному провадженні №12015230140000788 від 02.06.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України, погодженого прокурором військової прокуратури Херсонського гарнізону Південного регіону України Грубником А.М., про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.

Звільнити з під варти в залі суду ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною покидати місце проживання у період часу з 21.00 години до 06.00 години, без застосування електронних засобів контролю, строком до 14 жовтня 2019 включно .

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою; 2) не відлучатися за межі Запорізької області, без дозволу слідчого, прокурора чи суду; 3) утриматися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.

Ухвалу про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту передати для виконання до Вільнянського відділення поліції Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області (70002, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, 17).

Вільнянському відділенню поліції Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області негайно поставити на облік ОСОБА_1 .

Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу внутрішніх справ, з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до ч.6 ст. 195 КК України відмова від носіння засобу електронного контролю, умисне зняття, пошкодження або інше втручання в його роботу з метою ухилення від контролю, а рівно намагання вчинити зазначені дії є невиконанням обов`язків, покладених судом на підозрюваного, обвинуваченого при обранні запобіжного заходу, не пов`язаного з позбавленням волі або у вигляді домашнього арешту.

Встановити строк дії даної ухвали до 14 жовтня 2019 включно.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого Другого СВ СУ ТУ ДБР у м. Мелітополі Москаленко Н.Ю.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Т.В.Юрлагіна

Дата ухвалення рішення 14.08.2019
Зареєстровано 15.08.2019
Оприлюднено 15.08.2019

Судовий реєстр по справі 320/6616/19

Проскрольте таблицю вліво →
Рішення Суд Форма
Постанова від 27.05.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд Адміністративне
Ухвала від 18.05.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд Адміністративне
Ухвала від 18.05.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд Адміністративне
Рішення від 26.02.2020 Київський окружний адміністративний суд Адміністративне
Ухвала від 02.12.2019 Київський окружний адміністративний суд Адміністративне
Ухвала від 14.08.2019 Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області Кримінальне

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Стежити за справою 320/6616/19

Встановіть Опендатабот та підтвердіть підписку

Вайбер Телеграм

Опендатабот для телефону