Рішення

від 06.08.2019 по справі 453/788/19

СКОЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 453/788/19

№ провадження 2/453/363/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2019 року Сколівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Брони А.Л.

секретаря судового засідання - Бендеш А.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Довгенько В.І.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Сколе в порядку позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лавочненської сільської ради Сколівського району Львівської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду із позовною заявою до Лавочненської сільської ради Сколівського району Львівської області про визнання права власності на нерухоме майно, а саме на житловий будинок (позначений у технічному паспорті літерою А-1) загальною площею 105,5 кв. м., з неї житлова площа - 65,5 кв. м., з господарськими будівлями: сараєм - літера Б , сараєм - літера В , сараєм - літера Д , убиральнею - літера Г , гаражем - Гараж , літньою кухнею - літера Л , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на ту обставину, що його батьку - ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , належав на праві власності спірний житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується виписками з погосподарських книг Лавочненської сільської ради Сколівського району Львівської області № 1 та № 1-37 за 1995-2000 роки, а також довідкою № 389 від 20.06.2019 року.

Позивач зазначає, що він прийняв спадщину за законом після смерті батька шляхом фактичного вступу в управління та користування спадковим майном, оскільки на момент смерті батька проживав із ним у спірному будинку та продовжує там проживати.

12.03.2019 року позивачем було подано у Сколівську державну нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини за законом після смерті батька, однак державним нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з відсутністю у нього оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, а саме на спірний житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок чого він вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Представник відповідача - Лавочненської сільської ради Сколівського району Львівської області, Довгенько В.І. , позовні вимоги позивача визнав та просив їх задовольнити, на підтвердження чого подав до суду заяву від 06.08.2019 року.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача - ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 , видане Лавочненською сільською Радою народних депутатів від 08.11.1996 року у відповідності до актового запису № 25.

Про родинні відносини позивача з батьком ОСОБА_2 свідчить свідоцтво про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , видане Сколівським районним бюро ЗАГС Львівської області від 29.02.1960 року згідно актового запису № 10.

Згідно довідки Лавочненської сільської ради Сколівського району Львівської області від 20.06.2019 року № 939 ОСОБА_2 заповіту в сільській раді не складав. Також ця обставина підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 55420301, виданою Сколівською державною нотаріальною конторою від 12.03.2019 року, копія якої наявна в матеріалах справи.

Внаслідок смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої увійшов житловий будинок з господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 .

Із довідки Стрийського МБТІ від 04.04.2019 року № 681 вбачається, що загальна площа спірного житлового будинку (літера А-1 ), становить 105,5 кв. м, з неї житлова - 65,5 кв. м. Вказаний жилий будинок побудований в 1984 році та є придатним для проживання Приналежним майном до нього є господарські будівлі сарай (літера Б ), сарай (літера В ), сарай (літера Д ), убиральня (літера Г ), гараж (літера гараж ), літня кухня (літера Л ). Інвентаризаційна вартість даного нерухомого майна становить 458 779 грн.

Згідно Виписок з погосподарської книги № 1 та № 1-37 с. Лавочне за 1995-2000 роки, виданих Лавочненською сільською радою від 20.06.2019 року № 390, від 20.06.2019 року № 389 вищезазначений житловий будинок належав померлому ОСОБА_2 на праві власності та розташований на земельній ділянці орієнтовною площею 0,01 га для обслуговування житлового будинку, яка перебувала в його користуванні.

Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до п. 3.1 листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до норм ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Слід зазначити, що державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до роз`яснень, викладених у листі ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 7 грудня 1990 року № 533-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та іншими нормативними актами.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Згідно довідки Стрийського МБТІ від 04.04.2019 року № 681 вбачається, що спірний житловий будинок було побудовано спадкодавцем ОСОБА_2 у 1984 році. Крім цього, відповідно до виписок з погосподарських книг Лавочненської сільської ради Сколівського району Львівської області за 1995-2000 роки вбачається, що власником спірного будинку зазначено ОСОБА_2 .

Таким чином, аналіз вищенаведених норм закону дає підстави стверджувати, що покійний ОСОБА_2 набув за життя право власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини 5 статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК).

Якщо спадщина відкрилась у період чинності ЦК УРСР, застосовуванню підлягають норми ЦК УРСР про належність спадщини спадкоємцеві з часу відкриття спадщини незалежно від оформлення права на спадщину.

Слід зазначити, що спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилась у день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто в період чинності ЦК УРСР 1963 року.

Нормами статті 548 ЦК УРСР 1963 року зазначалось, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину , зокрема, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Як вбачається з довідки Лавочненської сільської ради Сколівського району Львівської області № 939 від 20.06.2019 року, покійний ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті проживав по АДРЕСА_1 разом зі своїм сином - ОСОБА_1 .

Відтак, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті батька шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном.

Таким чином, з урахуванням визнання позову відповідачем, оскільки іншим чином, окрім звернення до суду, захистити своє набуте в порядку спадкування право власності на майно спадкодавця не можливо, а також з метою забезпечення належної реалізації права власності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 524, 529, 548, 549 ЦК УРСР, ст. 1268 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 90, 95, 258-259, 264-265, 268, 280-281 Цивільного процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на житловий будинок (літера А-1 ) загальною площею 105,5 кв. м., з яких житлова площа - 65,5 кв. м., з господарськими будівлями: сараєм - літера Б , сараєм - літера В , сараєм - літера Д , убиральнею - літера Г , гаражем - Гараж , літньою кухнею - літера Л , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Сколівський районний суд Львівської області.

У зв`язку з оголошенням в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Лавочненська сільська рада Сколівського району Львівської області, місцезнаходження: 82652, Львівська обл., Сколівський р-н, с. Лавочне, код ЄДРПОУ 04370521.

Суддя

Повний текст рішення виготовлено 12.08.2019 року