Постанова

від 13.08.2019 по справі 640/21737/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/21737/18 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів Літвіної Н.М. та Сорочка Є.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного підприємства ТС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до приватного підприємства ТС про стягнення податкового боргу у розмірі 1459426,76 грн,

ВСТАНОВИЛА:

Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до приватного підприємства ТС про стягнення суми податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб у сумі 1459426,76 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2019 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права та неповно з`ясував обставини справи.

Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань приватне підприємство ТС (код ЄДРПОУ 30676085) зареєстровано, як юридична особа з 03 лютого 2000 року, про що в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи зроблено відповідний запис № 1 070 120 0000 028583 та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, місцезнаходження юридичної особи: 01021, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 16, квартира 3.

У відповідності до наданого суду розрахунку податкового боргу у приватного підприємства ТС обліковується податковий борг на загальну суму 1459426,76 грн (Т.1, арк. 14-16).

Зазначена вище сума податкового боргу у відповідача, як платника податків, виникла за узгодженими грошовими зобов`язаннями з земельного податку з юридичних осіб (Т.1, арк. 53-58).

Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на адресу приватного підприємства ТС надіслано податкову вимогу форми Ю від 27 липня 2015 №8993-23, яка отримана уповноваженою особою відповідача 08 серпня 2015 року (Т.1, арк. 50,51).

09 лютого 2017 року Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві винесено податкове повідомлення - рішення №0002851203 про нарахування приватному підприємству ТС штрафу у розмірі 20% у сумі 45524,65 грн за платежем: земельний податок з юридичних осіб, яке було направлено на адресу відповідача (Т.1, арк. 61,62).

Оскільки відповідачем не сплачено суму податкового боргу, Головне управління ДФС у м. Києві звернулось до суду з даним позовом про стягнення несплаченої суми заборгованості.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі по тексту - ПК України), у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно п. 42.2 ст. 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Отже, податкова вимога форми Ю від 27 липня 2015 року №8993-23, відповідно до статті 42 ПК України, вважається врученою приватному підприємству ТС , проте, сума податкового боргу останнім сплачена не була.

Пунктом 59.5 статті 59 ПК України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно з п. 95.1 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно п. 95.2 ст. 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків проводяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до абз. 1 п. 95.3 ст. 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з п. 95.4 ст. 95 ПК України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Отже, факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

Судом першої інстанції встановлено, що сума податкових зобов`язань станом на момент звернення до суду із даним позовом є узгодженою та набула статусу податкового боргу.

З урахуванням того, що узгоджена сума податкового зобов`язання набула статусу податкового боргу, а її розмір підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, беручи до уваги направлення службою податкової вимоги та відсутність доказів добровільної сплати відповідачем визначеної суми боргу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність законних підстав для стягнення з відповідача спірної суми заборгованості, яка є предметом розгляду даної справи.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта про те, що судом першої інстанції, в порушення статей 73,74,75,76,90 КАС України, здійснено оцінку доказів наданих позивачем, які не містять детального розрахунку заборгованості відповідача з 2014 року станом на 2018 рік; законодавчого обґрунтування, у тому числі застосування відповідного коефіцієнту для розрахунку суми земельного податку та податкового зобов`язання; підстав для нарахування пені, починаючи з 2014 року до 2018 року.

В апеляційній скарзі ПП ТС наголошується, що судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення було порушено, в тому числі норми процесуального права, з огляду на помилкове віднесення справи до категорії незначної складності, та відповідно розгляду справи у спрощеному позовному провадженні.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно із п. 7 ч. 6 ст. 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.

Частиною 4 ст. 257 КАС України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Посилання апелянта на п.4 ч. 4 ст.257 КАС України є необґрунтованим, оскільки наразі судом розглядається справа щодо стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження, а не саме рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З наведеного вбачається, що судом першої інстанції при визначенні форми розгляду даної справи не було порушено імперативних заборон, передбачених ст. 12 та 257 КАС України.

Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу приватного підприємства ТС залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС.

Головуючий суддя:

Судді: