Постанова

від 13.08.2019 по справі 460/2720/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2019 рокуЛьвів№ 857/5461/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Судової-Хомюк Н.М., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Дідик Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року, головуючий суддя - Минько Н.З., ухвалене о 15:41 год. у м. Рівне, повний текст якого складено 05.04.2019 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агролюкс до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2018 року позивач - ТзОВ Агролюкс звернулося в суд з позовом до ГУ ДФС у Рівненській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.08.2018 року №0008031401 про збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість, код платежу 14060100 на суму 697 051,00 грн. та від 15.08.2018 року №0008041401 про збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток, код платежу 11021000 на суму 539 670,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що податкове повідомлення-рішення від 15.08.2018 року №0008041401 про збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток, код платежу 11021000 на суму 539 670,00 грн. суперечить ст. 134.1 Податкового кодексу України, ст. 7 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні , Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 16 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 7 Основні засоби . Щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 15.08.2018 №0008031401 про збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість, код платежу 14060100 на суму 697 051,00 грн. позивач вказував про те, що в акті перевірки у п. 3.1.2.3. міститься висновок про заниження нарахування податку на додану вартість на суму 557 641 грн. Зазначав також про те, що в акті перевірки зазначено, що в п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПКУ підприємством не нараховано податкові зобов`язання на балансову вартість основного засобу, яка була безпідставно уцінена до моменту передачі його до статутного капіталу іншого підприємства, в результаті чого занижено податкові зобов`язання в сумі 557 641 грн. Проте, позивач не погоджувався з таким висновком, оскільки він спростовується даними бухгалтерського обліку в якому відображено залишкову вартість об`єкта, що передавався, актом приймання - передачі майна до статутного капіталу підприємства, відповідно до якого вартість передачі майна було визначено не нижче залишкової. Звертав увагу на те, що з метою спростування хибних порушень інспектора, 03.08.2018 року ТОВ Агролюкс звернулося до РВ ФДМУ з проханням провести рецензування звіту про оцінку майна складеного ТОВ Бюро оцінки власності . За результатами рецензування звіту про оцінку майна 07.08.2018 року було складено рецензію та встановлено, що звіт відповідає вимогам нормативно правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність інформації.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 15.08.2018 року №0008031401 та №0008041401.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДФС у Рівненській області оскаржило в його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що в порушення п.п. 14.1.11, п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134. ст. 134 ПК України позивачем не включено до доходів від будь-якої діяльності, визначених за правилами бухгалтерського обліку, кредиторську заборгованість, термін позовної давності якої минув в 2017 році. Позивач, здійснивши суттєве поліпшення основних засобів, не збільшив первісну вартість основних засобів, а відніс до витрат, що призвело до заниження значення у р. 02 Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності . Також, позивачем, в порушення п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, не нараховані податкові зобов`язання на балансову (залишкову) вартість основного засобу, яка була безпідставно уцінена до моменту передачі його до статутного капіталу іншого підприємства.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі направлень, виданих ГУ ДФС у Рівненській області №1419/17-00-14-01, №1418/17-00-14-01, №1432/17-00-14-02, №1420/17-00-14-01 від 10.07.2018 року відповідно до ст. 75, 77, 81, 82 Податкового кодексу України, плану графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2 квартал 2018 року, на підставі наказу Головного управління ДФС у Рівненській області від 23.06.2018 року №1788 відповідачем було проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Агролюкс з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт №1819/17-00-14-01/31960883 від 30.07.2018 року (далі - акт перевірки) (а.с. 26-40).

На підставі висновків зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0008041401, №0008031401 від 15.08.2018 року.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку (а.с.20-24).

Рішенням про результати розгляду скарги № 34346/6/99-99-11-01-01-25 від 23.10.2018 року податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області №0008041401, №0008031401 від 15.08.2018 року залишено без змін, скаргу без задоволення (а.с.12-18).

Згідно податкового повідомлення-рішення №0008041401 від 15.08.2018 року, за порушення п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, зі змінами та доповненнями, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 539 670,00 грн., з яких за податковими зобов`язаннями - 532 111 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7 559 грн. (а.с. 25).

Відповідно до податкового повідомлення-рішення №0008031401 від 15.08.2018 року, за порушення п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, зі змінами та доповненнями, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 697051грн., з яких за податковими зобов`язаннями - 557641 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 139 410 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень не обґрунтував обставини щодо правомірності прийнятих ним рішень, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

У відповідності до пункту 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

За визначенням підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статі 14 ПК України фінансовою допомогою є фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Таким чином фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що зобов`язання це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Тобто, під кредиторською заборгованістю мається на увазі заборгованість підприємства перед іншими юридичним і фізичним особам, що виникла в результаті здійснених раніше дій (подій), оцінена в гривнях і щодо якої в підприємства існують зобов`язання її погашення в певний строк.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що покликання відповідача на наявність кредиторської заборгованості позивача перед юридичними особами є безпідставними та необґрунтованими, оскільки спростовуються доказами наявними в матеріалах справи.

З матеріалів справи видно, що наявність заборгованості перед ПП Мега-Профі в сумі 31400,00 грн. спростовується договором від 20.03.2004 року, відповідно до якого оплата за поставлений товар повинна бути виконана не пізніше 31.12.2020 року (п.4.1 розділу 4 даного договору) (а.с. 119-120).

Щодо заборгованості перед ТОВ Явір в сумі 23826,60 грн., суд зазначає, що відповідно до договору купівлі-продажу між ТзОВ Явір та ТОВ Агролюкс від 28.09.2007 року та додаткової угоди до даного договору від 28.09.2010 року встановлено обов`язок перерахунку коштів на поточний рахунок Продавця в строк до 28.09.2020 року (п. 6.1 розділу 6 договору) (а.с.121-126).

Відповідно до Договору поставки №9 від 28.08.2013 року укладеного між ФГ Млинівська чайка та ТОВ Агролюкс , строк виконання грошового зобов`язання ФГ Млинівська чайка не встановлено.

Обов`язок оплати поставленого товару відповідно до договору поставки №9 від 28.08.2013 року виникає в покупця після пред`явлення вимоги про таку оплату. В ході розгляду справи, судом було встановлено, що дана вимога на даний час не пред`являлася. Тому, строк виконання зобов`язання ще не настав.

Матеріали справи також не містять підтвердження того, що за ТОВ Агролюкс наявна кредиторська заборгованість перед юридичними особами та фізичними особами-підприємцями, а саме: Фермерським господарством АМіЛа в сумі 681,00 грн., ТОВ Астрея в сумі 4 744,00 грн., Фермерським господарством Власюка в сумі 3 154,50 грн., ТОВ Дедденс-Агро в сумі 1 373,60 грн., СФГ Єфрафа в сумі 239,67 грн., ФОП ОСОБА_1 в сумі 5 150,00 грн., ПНТП КМ-Група в сумі 84,50 грн., ПП ОСОБА_2 в сумі 490,00 грн., ТОВ Колос в сумі 100,00 грн., Фермерським господарство Колос в сумі 2 188,72 грн., ТОВ Петролгаз в сумі 79,27 грн., ТДВ Плодоросадник в сумі 602,00 грн., ДП Ремонтна майстерня в сумі 36,00 грн., СТОВ Случ в сумі 200,76 грн., Фермерським господарством Темп в сумі 28,0 грн., ПСП Україна в сумі 84,99 грн., ПП ОСОБА_3 в сумі 138,00 грн., ПП ОСОБА_4 в сумі 124,98 грн., ПП ОСОБА_5 в сумі 4 620, 07 грн., ПП ОСОБА_6 в сумі 150,00 грн., ПАТ Острозьке ХПП в сумі 271,12 грн.

Таким чином, посилання відповідача про наявність у позивача кредиторської заборгованості не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної справи.

Також, в ході проведення перевірки було встановлено наявність взаємовідносин між ТОВ Агролюкс та ФОП ОСОБА_7 , де вказано про те, що згідно наданих до перевірки документів, встановлено, що у березні 2017 року ФОП ОСОБА_7 проводив капітальний ремонт двигуна Камазу на загальну суму 63 000 грн. без ПДВ. До перевірки було надано накладну № 01/03 від 01.03.2017 року. Відповідно до даної накладної виконувались роботи по капітальному ремонту двигуна.

Зазначено також про те, що по бухгалтерському обліку отримані послуги відображено наступним чином: Д-т 93 Витрати на збут Кт 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками товарів (робіт, послуг) - отримання послуг; Д-Т 79 Фінансовий результат операційної діяльності К-т 93 Витрати на збут . Також ревізором-інспектором зроблено висновок про те, що підприємством безпідставно було включено до витрат на збут роботи по капітальному ремонту двигуна автомобіля, які підлягають включенню до збільшення первісної вартості основного засобу (п.п. 2 п. 3.1.1.1 акта перевірки).

Порядок проведення технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів регулює Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затверджене наказом Міністерства транспорту України №102 від 30.03.1998 року (далі - Положення).

Відповідно до п. 1.3 Положення, капітальний ремонт (КР) - ремонт, який виконується для відновлення справності та повного або близького до повного відновлення ресурсу виробу із заміною чи відновленням будь-яких частин, у тому числі базових.

Згідно із п. 3.14 Положення, будь-який ремонт агрегатів належить до поточного ремонту дорожніх транспортних засобів.

Пунктом 3.15 Положення передбачено, що капітальний ремонт виконується за потреби згідно з результатами діагностики технічного стану і призначений для продовження строку експлуатації дорожніх транспортних засобів.

01.03.2017 року між ТОВ Агролюкс (замовник) та ФОП ОСОБА_7 (виконавець) укладено договір №01/03 на проведення технічного обслуговування та поточного ремонту транспортних засобів (а.с. 129-130).

Відповідно до п. 1.1 розділу 1 даного договору Виконавець зобов`язується виконати діагностику технічне обслуговування та поточний ремонт транспортних засобів Замовника, а Замовник зобов`язується оплатити Виконавцеві виконанні роботи на умовах даного договору.

Перелік автомобілів Замовника, що приймаються Виконавцем на проведення ремонтних робіт: Камаз 45143, 2006 р.в., д.н. НОМЕР_1 (п. 2.1 розділу 2).

Згідно з нарядом замовлення до Договору №01/03 від 01.03.2017 року на проведення технічного обслуговування та поточного ремонту транспортних засобів від 01.03.2017 року, ремонти, що підлягають виконанню на підставі проведеної діагностики зазначено поточний ремонт двигуна для забезпечення роботоздатності транспортного засобу (а.с.132).

За результатами виконаних робіт було складено акт виконаних робіт від 01.03.2017 року, зі змісту якого видно, що поточний ремонт двигуна для забезпечення роботоздатності транспортного засобу виконаний належним чином. Вказано про те, що даний акт є підставою для оплати ремонтних робіт в сумі 63 000,00 грн. (а.с. 132).

Також, було виписано накладну №01/03 від 01.03.2017 року на підставі договору №01/03 від 01.03.2017 року, в якій зазначено, що проводився капітальний ремонт двигуна. Вартість - 63 000,00 грн. (а.с. 105)

Так, поточний ремонт двигуна проводився, який є складовою частиною транспортного засобу Камаз 45143 та його ремонт був необхідний для відновлення роботоздатності автомобіля і жодним чином не мав характеру поліпшення об`єкта його модифікації; модернізації; дообладнання; чи підвищення якості транспортного засобу.

Зазначення в накладній №01/03 від 01.03.2017 року про проведення капітального ремонту двигуна очевидно є помилковим, оскільки відповідно до договору на проведення технічного обслуговування та поточного ремонту транспортних засобів та акта виконаних робіт, на підставі яких було видано дану накладну, проводився саме поточний ремонт двигуна.

Таким чином, витрати на проведення технічного та поточного ремонту транспортного засобу слід відносити до складу витрат, що і було здійснено позивачем.

Так, актом перевірки передбачено, що згідно акта приймання-передачі майнового вкладу Учасника від 10.05.2016 року ТОВ Агролюкс в майновій формі внесло до статутного капіталу ТОВ Агролюкс експорт Україна наступне майно: будівлю, складські приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 2095,5 кв.м. - оціночною вартістю 519386 грн.; земельну ділянку розташована на території Великожитинської сільської ради, кадастровий номер НОМЕР_2 , площею 0,7595 га - оціночною вартістю -109224 грн.

Вказано також про те, що передача основних засобів за оціночною вартістю обумовлена проведенням наступних операцій: згідно картки рахунку 103 Будівля свинарника під складські приміщення за період з 01.01.2015 року - 31.12.2017 року встановлено, що первісна вартість даної будівлі станом на 01.01.2015 року становить 4 050 108,42грн.; 31.12.2015 року підприємством проведено уцінку основного засобу Будівля свинарника під складські приміщення на суму 2 788 202,62 грн. В бухгалтерському обліку дана операція відображена наступним чином: 31.12.2015 року Дт 131 Кт -103 - 625 644,19 грн. (Дебетове сальдо по рах. 103 після операції 3 424 164,23грн.); 31.12.2015 року Дт 975 Кт 103 - 2 788 202,62 грн. (Дебетове сальдо по рах.103 після операції 635 961,61 грн.). Вказано про те, що дана операція вплинула на фінансовий результат в сторону зменшення та відображена в бухгалтерському обліку Дт79 Кт975-2788202,62 грн.).

Зі змісту акта перевірки також видно, що контролюючим органом не було взято до уваги звіт про оцінку майна від 24.12.2015 року, проведеної ТОВ Бюро оцінки власності , що став підставою для уцінки основних засобів.

Статтею 7 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні передбачено, що оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

Згідно з ч. 1, 2 ,3 ст. 13 Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону.

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов`язковим.

Матеріалами справи підтверджено, що 14.12.2015 року між оціночною компанією ТОВ Бюро оцінки власності та ТОВ Агролюкс було укладено договір на проведення незалежної оцінки (а.с. 89).

Предметом даного договору були будівлі складу, загальною площею 2095,5 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Звіт про оцінку майна №ON151224-019, зареєстровано в базі Фонду Державного майна України, що підтверджується листом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській області від 07.08.2018 №11-06-03155 (а.с. 46).

Зі змісту Звіту про оцінку майна №ON151224-019 видно, що було проведено оцінку будівлі складу, загальною площею 2095,5 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Метою оцінки вказано - для прийняття фінансово-майнових рішень, вид вартості, що визначалася - ринкова вартість, використані методичні підходи - порівняльний. Вказано також про те, що ринкова вартість об`єкта оцінки складає, без ПДВ: 519 386 грн. (а.с. 47).

До переоцінки об`єктів основних засобів позивачем було залучено професійного оцінювача, а саме: ТОВ Бюро оцінки власності , звіт про оцінку майна зареєстровано в базі Фонду Державного майна України.

Рецензія звіту про оцінку майна, складена Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Рівненській області, є позитивною.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що відсутність первинних документів, що підтверджують оплату отриманих послуг по взаємовідносинах позивача з ТОВ Бюро оцінки власності не може свідчити неправомірність проведення оцінки майна та ставити під сумнів звіт про оцінку майна.

Отже, всі дії підприємства здійснено у відповідності норм чинного законодавства, а висновки контролюючого органу щодо неправомірності зменшення фінансового результату до оподаткування та зниження податку на прибуток у розмірі 532 111,00 грн. є помилковими.

Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень не обґрунтував обставини щодо правомірності прийнятих ним рішень, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими.

Крім цього, згідно із ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Так, у п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року у справі №460/2720/18 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 243 КАС України - з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді Н. М. Судова-Хомюк В. В. Святецький

Повний текст постанови складено 14.08.2019 року.