Постанова

від 08.08.2019 по справі 263/1985/19

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/2115/19

263/1985/19

Головуючий у 1 інстанції Музика О.М. Доповідач Мальцева Є.Є.

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

08 серпня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Донецького апеляційного суду у складі:

головуючого судді Мальцевої Є.Є.,

суддів Гаврилової Г.Л., Ткаченко Т.Б.,

секретар Тулянкіна М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Світанок @71 в особі голови ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за внесками на утримання будинку та прибудинкової території, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 14 червня 2019 року,

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів, в обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_2 є власником офісу АДРЕСА_1 . 01 жовтня 2016 року між ОСББ Світанок@71 та співвласником ОСОБА_2 укладений договір про взаємовідносини співвласників житлових та нежитлових приміщень, в якому зазначені права та обов`язки сторін, а також розмір оплати. Відповідач договір не виконує, має заборгованість по оплаті у розмірі 7366,5 грн. Позивач просив стягнути із ОСОБА_2 заборгованість за оплату послуг щодо утримання будинку та обслуговування прибудинкової території за період з листопада по грудень 2016 року у розмірі 596,28 грн., з січня по грудень 2017 року у розмірі 3581,28 грн., з січня по грудень 2018 року у розмірі 3581,28 грн., а усього 7759,44 грн.; витрати на професійну правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.; судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 14 червня 2019 року позов задоволений, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСБД Світанок@71 заборгованість за оплату послуг щодо утримання будинку та обслуговування прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_2 , за період з 01 листопада 2016 року по 31 травня 2019 рік у розмірі 6821,10 грн, витрати на професійну правничу допомогу - 1600 грн, судовий збір - 1921 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_2 оскаржив його, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції змінити в частині розміру судових витрат. Вказує, що судовий збір за позов повинен складати 768,4 грн, але суд стягнув з нього 1921 грн, хоча позивач фактично сплатив тільки 1762 грн. Також не погоджується із сумою на правничу допомогу, яку суд визначив в розмірі 1600 грн - на думку апелянта позивач не надав розрахунок проведених адвокатом робіт, тому така сума завищена. В решті рішення не оскаржує.

У відповідності до положень ч.2 ст.372 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу без участі позивача, належним чином повідомленого про час та місце розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представник відповідача - Самойлова С.Л., який підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідач має заборгованість за оплату послуг щодо утримання будинку та обслуговування прибудинкової території, яку суд стягнув з нього в повному обсязі.

В цій частині рішення суду ніким не оскаржується.

Як роз`яснено п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24.10.2008 року Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку , у разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо неоскарженої частини рішення ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення

Відповідач не погоджується із судовим рішенням в частині розподілу судових витрат.

Згідно з положеннями статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Під час ухвалення рішення суд вирішує питання, як розподілити між сторонами судові витрати (статті 264 ЦПК України).

У відповідності до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Законом України Про судовий збір встановлений мінімальний розмір судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою - 1,5 відсотка ціни позову (який складав би для даних позовних вимог 116,39 грн), але не менше одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII Про Державний бюджет України на 2019 рік прожитковий мінімум для працездатної особи з 01.12.2018 року і на час подачі позовної заяви складав 1921 грн. Отже, неможливо погодитися із твердженням відповідача, що суд повинен був стягнути з нього 768,4 грн, оскільки такий розмір судового збору підлягав би сплаті фізичною особою, а позивач є юридичною особою. Судом правильно в ухвалі від 11 березня 2019 року (а.с.87) визначено суму судового збору, який справляється за подання такої позовної заяви -1921 грн. Судом задоволено позовні вимоги майнового характеру повністю, тому всю суму судового збору відшкодовує відповідач. Разом з тим, зі справи вбачається, що суд помилково стягнув з відповідача на користь позивача всю суму 1921 грн, оскільки позивачем фактично сплачено до суду 1762 грн судового збору при зверненні до суду (а.с.2) і 153 грн судового збору на виконання ухвали суду про усунення недоліків (а.с.89), а всього 1915 грн. Таким чином, рішення суду підлягає зміні в частині розподілу судових витрат: з відповідача на користь позивача необхідно стягнути у відшкодування судових витрат 1915 грн., а різницю в розмірі 06 грн - на користь держави.

Перевіряючи доводи скарги про неправильність судового рішення в частині стягнення витрат на правову допомогу, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається зі справи, на підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем до позовної заяви доданий договір про надання юридичних послуг у даному спорі, укладений 22 березня 2018 року головою ОСББ Світанок @71 ОСОБА_5 та адвокатом Іоновою Л.І., акт про виконання адвокатом Іоновою Л.І. від 05 лютого 2019 року послуг, платіжне доручення № 2 від 10 квітня 2018 року на суму 3000 грн., сплачених головою правління ОСББ ОСОБА_5 адвокату Іоновій Л.І. за надання юридичної допомоги.

При вирішенні цього питання суд керувався статтею 137 ЦПК України, якою визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до вимог вказаної статті, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду не надав жодних підтверджень неспівмірності витрат на правничу допомогу, отриману позивачем.

Більш того, судом першої інстанції взято до уваги положення закону про те, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником витрати.

З точки зору таких вимог процесуального закону судом надано належну і ретельну оцінку письмовим підтвердженням обсягу і вартості правової допомоги, наданих позивачем. Так, судом зазначено, що представлений суду договір про надання правової допомоги не містить вартості послуг адвоката. Відповідно до акту наданих послуг від 05 лютого 2019 року адвокатом Іоновою Л.І. проведений збір доказів та підготовка матеріалів, складання позовної заяви про стягнення суми заборгованості з урахуванням складності протягом п`яти днів, тому визначена сума гонорару у 3000 грн. За рекомендаціями щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, вартість складання позовної заяви майнового характеру становить 1600 грн., адвокатський запит, складання документів, звернень, заяв, інше становить 500 грн. Судом проаналізовано обсяг наданих адвокатом послуг з урахуванням складності справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, ціною позову, з урахуванням принципу розумності та справедливості у зв`язку з чим суд зменшив розмір вартості послуг з правничої допомоги до 1600 грн, своїм висновкам надав мотивоване обґрунтування.

Такі висновки суду відповідач нічим в апеляційній скарзі не спростував, крім незгоди із висновками суду, переконливих доводів для відмови у відшкодуванні позивачу витрат на правову допомогу не навів. Тому в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу рішення зміні або скасуванню не підлягає.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення підлягає зміні в частині розподілу судового збору.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду Донецької області від 14 червня 2019 року змінити в частині розподілу судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСБД Світанок@71 у відшкодування судових витрат 1915 (одну тисячу дев`ятсот п`ятнадцять) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір 6 (шість) грн.

В частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складений 13 серпня 2019 року.

Судді Є.Є .Мальцева

Г.Л. Гаврилова

Т.Б. Ткаченко