Рішення

від 21.05.2019 по справі 160/8139/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року Справа № 160/8139/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. за участі секретаря судового засіданняМанько К.А. за участі: представника відповідача Малишевої А.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 04.05.2018 року №927317-1308-0461.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що законодавство, чинне на час виникнення спірних правовідносин, передбачало, що право користування та право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Позивач стверджував, що об`єкт оподаткування платою за землю не виник, оскільки органи місцевого самоврядування не надають відповіді на клопотання позивача про передачу в оренду земельної ділянки.

Представником відповідача подано відзив на адміністративний позов, в якому останній зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки позивачем порушено вимоги податкового законодавства, а відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України.

В судове засідання позивач не з`явився, повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Контролюючим органом встановлено, що 19.10.2016 року ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_3 та ОСОБА_1 придбали в рівних частках по 1/2 частці, нерухоме майно - будівлі та споруди, підприємства торгівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходяться на земельній ділянці площею 0,2295 га, кадастровий номер НОМЕР_1 .

Позивач, як власник нерухомого майна - будівель та споруд, підприємств торгівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . звернувся 08.04.2014 року з письмовим клопотанням до Дніпропетровської міської ради, з проханням надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 ) по фактичному розміщенню будівлі, підприємства торгівлі.

Згідно Інформації щодо суб`єкта та об`єкта земельних відносин на 2017 рік №10055 від 13.06.2017, ОСОБА_1 є землекористувачем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0.1487 га, частка користування - 50%, площа частки користування - 0,0744, кадастровий номер НОМЕР_1 .

Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було сформовано та направлено на адресу позивача податкове повідомлення-рішення від 04.05.2018 року №927317-1308-0461 щодо сплати земельного податку з фізичних осіб у сумі 101114,99 грн. з урахуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2018 рік відповідно до ст.289 Податкового кодексу України.

Дніпропетровським окружним адміністративним судом ухвалою від 16.04.2019 року витребувано від Дніпровської міської ради надати інформацію щодо того, чи надавалася земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 в оренду за період з 2015-2018 роки та надати відповідні докази.

Листом (вх.26180/19 від 17.05.2019 року) Дніпровська міська рада повідомила, що станом на 10.05.2019 року інформацією за результатами пошуку за кадастровим номером земельної ділянки ( НОМЕР_1 ) в Системі не виявлено реєстраційних записів щодо цивільно-правових угод, укладених між міською радою та юридичними або фізичними особами на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 за період 2015-2018 роки.

Статтею 67 Конституції України визначений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Правові норми, що містяться у п. п. 288.1-288.3 ст. 288 ПК України, визначають, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки; платником орендної плати є орендар земельної ділянки; об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду; розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно з п 288.7 ст. 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог ст.ст. 285 - 287 цього розділу.

Статтею 285 ПК України визначено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до п. п. 287.1-287.2, 287.5 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Статтею 288 ПК України визначено, що орендна плата за земельну ділянку нараховується на підставі договору оренди, який встановлює розмір та умови внесення орендної плати.

Згідно зі ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Підпунктом 6 п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону № 1952 передбачено, що право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Таким чином, суд приходить до висновку, що цивільні права та обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладання договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації, а договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику.

Отже, після державної реєстрації договору оренди землі сторони приймають на себе права та обов`язки, визначені в ньому.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до статті 139 КАС України підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 1011,15 грн.

Керуючись ст. ст.243-246, 250 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №927317-1308-0461 від 04.05.2018 року.

Стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 1011,15 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 31 травня 2019 року.

Суддя О.В. Єфанова