Рішення

від 12.08.2019 по справі 440/2599/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/2599/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання - Панькіної А.С.,

представника позивача - Панченко О.О.,

представника відповідача - Стоцького Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕМЕТРА-ВЕЛЕС" до Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

18 липня 2019 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕМЕТРА-ВЕЛЕС" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови від 09 липня 2019 року №138344 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ним отримано копію постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 09 липня 2019 року №138344, згідно якої на позивача накладено штраф у розмірі 1700 грн. за те, що на автомобілі позивача DAF, номерний знак НОМЕР_1 , зафіксовано факт перевезення вантажу із перевищенням вагових норм. Однак, позивач не погоджується з винесеною постановою, оскільки зазначений автомобіль перебуває у користуванні ФОП ОСОБА_1 на підставі договору оренди транспортних засобів від 01.01.2018 №5 та відповідно до товарно-транспортної накладної №450555 від 04.07.2019 автомобільним перевізником зазначено ФОП ОСОБА_1 .

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного провадження з викликом учасників справи.

05.08.2019 відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що під час складання матеріалів, водієм було надано виключно свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу і товарно-транспортну накладну №450555 від 04.07.209, де у графі "автомобільний перевізник" вказано " ОСОБА_3 ". На запитання інспектора чи безпосередньо ОСОБА_3 являється автомобільним перевізником, водій відповів, що перевізником є фірма, що вказана у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу. Будь-яких інших документів, що дають можливість встановити фактичного перевізника у водія при собі не було. Також просив врахувати той факт, що транспортним засобом DAF, номерний знак НОМЕР_1 , перевозився вантаж з перевищенням норм вагових параметрів, що призводить до руйнування дорожнього покриття та завдає збитків Державному бюджету України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідив письмові докази, з`ясував фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що згідно направлення на рейдову перевірку від 08.07.2019 №008025 та затвердженого графіку проведення спільних заходів державного контролю за перевезеннями небезпечних вантажів та габаритно-вагового контролю на території Полтавської області в липні місяці 2019 року від 28.06.2019, Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області у період з 08.07.2019 по 14.07.2019 проводить рейдову перевірку транспортних засобів, зокрема, на а/д М03 Київ-Харків-Довжанський км 346+700.

04.07.2019 року при проведенні рейдової перевірки, місце проведення перевірки - а/д М03 Київ-Харків-Довжанський км 346 старшим державним інспектором ВДК Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області було проведено зважування автомобіля (тягача) DAF, номерний знак НОМЕР_1 , причіпу (напівпричу) BODEX, модель KIS 33 номерний знак НОМЕР_2 , що належить ТОВ "ДЕМЕТРА-ВЕЛЕС", за кермом якого перебував ОСОБА_3 .

Після проходження габаритно-вагового контролю співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області було встановлено, що навантаження на одиночну вісь, на строєну вісь та загальна вага транспортного засобу перевищує нормативно-встановлені параметри, а саме: на строєну вісь 24,2 т, замість встановленої 22 т, загальна маса 40,96 т, нормативно допустима маса 40 т.

За результатами перевірки складений акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 04.07.2019 № 0015453, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 04.07.2019 №0023802 та розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування 0015453, у якому визначено плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у розмірі 393 євро.

Начальником Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №138344 від 09.07.2019, відповідно до якого до ТОВ "ДЕМЕТРА-ВЕЛЕС" застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 1700грн., за порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Не погодившись з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог, суд виходить з наступного.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно п.п. 1 п. 4 Положення, основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Відповідно до п.п. 15, 27 п. 5 Положення, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які проводять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт урегульовано Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 № 1567 (надалі - Порядок № 1567).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Порядок та підстави проведення перевірки позивачем не оспорюються.

Пунктом 15 Порядку № 1567 зокрема передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

А відповідно до пункту 16 згаданого порядку, під час проведення рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагонів та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" (надалі - Порядок № 879).

За визначеннями у пункті 2 цього Порядку, габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; повторне вимірювання і зважування - будь-яке наступне вимірювання транспортного засобу, що перебуває в межах одного стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю, з часу в`їзду такого транспортного засобу на територію пункту до виїзду з неї. Не є повторним вимірювання, яке проводиться через технічні перебої в роботі вимірювального і зважувального обладнання, що не суперечить вимогам затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології методики; точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.

Відповідно до п.3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Особливості габаритно-вагового контролю та вимоги до нього закріплені у пунктах 15 - 25 зазначеного Порядку. Так, габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль (пункт16 Порядку).

За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати (пункт 18 Порядку).

За результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. Водії під час перебування в зоні стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю повинні виконувати законні вимоги посадових осіб та/або працівників Укртрансбезпеки, її територіальних органів та відповідного підрозділу МВС, що забезпечує безпеку дорожнього руху (пункт 20 Порядку).

Пунктом 21 Порядку передбачено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України. У разі наявності підозри щодо перевищення нормативних габаритно-вагових параметрів транспортного засобу, працівники пунктів габаритно-вагового контролю проводять його повторне зважування.

Пунктом 27 Порядку № 879 передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України, справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд. Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень (абз.1 п.28 Порядку №879).

Відповідно до п. 30 Порядку № 879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.

Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Згідно статті 1 Правил дорожнього руху України власником транспортного засобу є фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб та має на це відповідні документи.

Положеннями Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що плата за проїзд автомобільними дорогами справляється з власників транспортних засобів або осіб, які користуються транспортними засобами на законній підставі, якими здійснюється перевезення вантажів.

За змістом ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги" рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198 затверджено Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, відповідно до пункту 16 яких перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства.

Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі - Правила №30), згідно п. 3 яких, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Разом з тим, п. 4 Правил №30 передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

В силу абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.ст. 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом із матеріалів справи встановлено, що власником транспортного засобу DAF, номерний знак НОМЕР_1 є ТОВ "ДЕМЕТРА-ВЕЛЕС", що не заперечується відповідачем.

Разом із тим, зі змісту договору оренди №5 від 01.01.2018 судом встановлено, що сідловий тягач марки DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , ТОВ "ДЕМЕТРА-ВЕЛЕС" надано в оренду ФОП ОСОБА_1 .

Також, до даного договору оренди складено акт приймання-передачі від 01.01.2018, що безпосередньо підтверджує факт передачі транспортного засобу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 799 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 203 ЦК України однією із загальних вимог чинності правочину є вчинення його у формі, встановленій законом.

За приписами ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України регламентовано, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Положеннями ч. 2 ст. 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

У матеріалах справи відсутні докази щодо визнання договору від 01.01.2018 №5, укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_1 , не дійсним.

Крім того, згідно відомостей товарно-транспортної накладної № 450555 від 04.07.2019 року на товар, який перевозився вказаним транспортним засобом під час проведення зважування, перевізником значиться ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_1 .

Згідно копії наказу від 22.10.2018 №4 "Про прийняття на роботу" та повідомлення про прийняття працівника на роботу від 22.10.2018 ФОП ОСОБА_1 прийнято ОСОБА_3 на посаду водія транспортних засобів з 23.10.2018.

Факт перевезення вантажу іншим суб`єктом господарювання підтверджується листом ФОП ОСОБА_1. від 17.07.2019, що відповідає змісту ТТН, де вказано перевізником останнього.

Таким чином відповідачем не доведено, що на момент здійснення габаритно-вагового контролю 04.07.2019 року транспортний засіб DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 перебував у користуванні позивача, а відтак не підтверджено його обов`язок щодо внесення плати за проїзд автомобільними дорогами.

За змістом частини другої статті 801 Цивільного кодексу України витрати, пов`язані з використанням транспортного засобу, в тому числі зі сплатою податків та інших платежів, несе наймач.

Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За ч.ч. 1-2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень. Відповідач, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, не довів законність та обґрунтованість власних рішень.

Відповідачем не встановлено усіх обставин, які мали значення для застосовуються адміністративно-господарських штрафів за надання послуг з перевезень вантажів без оформлення документів, а саме: документально не підтверджено статус позивача як користувача транспортного засобу DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , який у розумінні Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, є перевізником, що 04.07.2019 здійснював перевезення вантажу зазначеним транспортним засобом, а відтак його обов`язок справляти плату за проїзд.

З огляду на викладене, постанова Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області від 09 липня 2019 року №138344 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700 грн, винесена без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Відтак, позовні вимоги ТОВ "ДЕМЕТРА-ВЕЛЕС" підлягають задоволенню.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 1921 грн., що підтверджується квитанцією від 16.07.2019 №0.0.1409477204.1.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на вищевикладене, зважаючи на задоволення адміністративного позову ТОВ "ДЕМЕТРА-ВЕЛЕС", суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області на його користь витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що 15.07.2019 між ТОВ "ДЕМЕТРА-ВЕЛЕС" (клієнт) та адвокатським бюро "Олени Панченко" (адвокатське бюро) укладено договір про надання правничої допомоги №01-15/07/19, за умовами якого вартість послуг за даним договором за годину роботи складає 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати, але не більше 850020 000 гривень. Оплата гонорару проводиться на підставі рахунку-фактури.

Позивачем надано акт виконаних робіт №1 від 24.07.2019 на загальну суму 8500 грн, детальний опис робіт (наданих послуг) від 24.07.2019, рахунок №36/19 від 15.07.2019, платіжне доручення від 17.07.2019 №@2PL085327, квитанцію від 16.07.2019 №0.0.1409473232.1.

При цьому законодавством не встановлено права суду змінювати розмір гонорару і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Дослідивши акт виконаних робіт за договором, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, значення справи для сторони, суд приходить висновку про необхідність стягнення на користь ТОВ "ДЕМЕТРА-ВЕЛЕС" за рахунок бюджетних асигнувань Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в сумі 8500 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕМЕТРА-ВЕЛЕС" (вул. Широка, буд. 1А, с. Ісківці, Лохвицький район, Полтавська область, 37251, код ЄДРПОУ 39626671) до Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області (вул. Європейська, 155, м. Полтава, 36008, код ЄДРПОУ 38019510) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області від 09 липня 2019 року № 138344 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області (вул. Європейська, 155, м. Полтава, 36008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕМЕТРА-ВЕЛЕС" (вул. Широка, буд. 1А, с. Ісківці, Лохвицький район, Полтавська область, 37251) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 921 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня), витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 500 грн. (вісім тисяч п`ятсот гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення .

Повне рішення складено 15 серпня 2019 року.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва