Постанова

від 06.06.2007 по справі 15/122-07-2825а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/122-07-2825А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         "06" червня 2007 р. Справа  № 15/122-07-2825А

  11 год. 50 хв.                                                                              м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого судді -                      Петрова В.С.

при секретарі -                               Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача –           Нестерук О.І., Боровікова К.Г.,

від відповідача –       Шеховцова О.І., Урум А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Російсько-української паливної компанії „Рута і К” (товариство з обмеженою відповідальністю) до Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області про визнання протиправними наказів, визнання неправомірними дій, визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та зобов'язання виконати певні дії, -

    ВСТАНОВИВ:  

Російсько-українська паливна компанія „Рута і К” (товариство з обмеженою відповідальністю) звернулась до господарського суду Одеської області з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області про:

-          визнання нечинними наказу Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області № 251 від 27.12.2006 року про проведення позапланової виїзної документальної перевірки Ренійської філії „Одеснафтопродукт –Рута” Російсько-української паливної компанії „Рута і К” (товариство з обмеженою відповідальністю) та наказу Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області № 22 від 17.01.2007 року про продовження термінів позапланової виїзної документальної перевірки Ренійської філії „Одеснафтопродукт –Рута” Російсько-української паливної компанії „Рута і К” (товариство з обмеженою відповідальністю);

-          визнання неправомірними дії посадових осіб Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки Ренійської філії „Одеснафтопродукт –Рута” Російсько-Української паливної компанії „Рута і К” (товариство з обмеженою відповідальністю) з питань дотримання податкового, валютного іншого законодавства;

-          визнання нечинним податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області від 08.02.2007 року № 0000652301/0 про донарахування податку на прибуток в сумі 3325,00 грн. і штрафних (фінансових) санкцій в сумі 19600,00 грн. та  № 0000662301/0 про донарахування податку на додану вартість в сумі 78092,00 грн. і штрафних фінансових санкцій в сумі 40714,00 грн.

-          зобов'язання відповідача відкликати першу податкову вимогу № 1/11 від 23.03.2007 року на суму податкового боргу Ренійської філії „Одеснафтопродукт –Рута” Російсько-Української паливної компанії „Рута і К” (товариство з обмеженою відповідальністю) за узгодженим податковим зобов'язанням 136629,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неправомірність проведення відповідачем позапланової виїзної документальної перевірки Ренійської філії позивача  „Одеснафтопродукт –Рута” у зв'язку з відсутністю законодавчо визначених підстав для проведення позапланової перевірки.  

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06 квітня 2007 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/122-07-2825А та призначено попереднє засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20 квітня 2007 р. у справі № 15/122-07-2825А закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в засіданні суду.

Під час розгляду справи в засіданні суду позивач уточнив позовні вимоги стосовно наказів Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області № 251 від 27.12.2006 року „Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки Ренійської філії „Одеснафтопродукт –Рута” та № 22 від 17.01.2007 року „Про продовження термінів позапланової виїзної документальної перевірки Ренійської філії „Одеснафтопродукт –Рута”, а саме: просив суд визнати вказані накази протиправними.  

Відповідач з позовними вимогами не згоден та вважає їх необґрунтованими і безпідставними з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов (а.с. 86-89) та у додатку до заперечень на позов (а.с. 108-111), та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України господарський суд Одеської області зазначає, що згідно п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

З 27 грудня 2006 року по 24 січня 2007 р. на підставі направлення № 000228/23 від 27.12.2006 р., виданого ДПІ у Ренійському районі Одеської області, відповідно до п. 3 ст. 111 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 р. та наказу ДПІ у Ренійському районі Одеської області від 27.12.0026 р. № 251 Цуркан Л.П. –старшим державним податковим інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи ДПІ у Ренійському районі, Вельчу Т.Г. –заступником начальника відділу контрольно-перевірочної роботи ДПІ у Ренійському районі, Івановим С.О. –головним державним податковим інспектором відділу оподаткування фізичних осіб ДПІ у Ренійському районі була проведена позапланова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Ренійською філією „Одеснафтопродукт-Рута” Російсько-Української паливної компанії „Рута і К” (товариство з обмеженою відповідальністю) вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 року по 30.06.2005 року та жовтень 2005 року. При цьому слід зазначити, що термін проведення перевірки продовжувався на підставі наказу ДПІ у Ренійському районі від 17.01.2007 р. № 22.

За результатами проведеної перевірки ДПІ у Ренійському районі Одеської області складено акт № 35/23-17-26210864 від 31.01.2007 р., на підставі якого 08.02.2007 р. ДПІ у  Ренійському районі Одеської області винесені податкові повідомлення-рішення:

-          № 0000652301/0 про визначення філії позивача суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3325,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій з цього податку в розмірі 19 600,00 грн. за порушення позивачем п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 6.1 ст. 6 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 р.;

-          № 0000662301/0 про визначення філії позивача суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 78092,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій з цього податку в розмірі 40 714,00 грн. за порушення позивачем п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Не погодившись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями від 08.02.2007 р., Російсько-Української паливної компанії „Рута і К” (товариство з обмеженою відповідальністю) оскаржило їх до ДПІ у Ренійському районі Одеської області. Так, рішеннями Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області про результати розгляду первинної скарги від 09.03.2007 р. № 2621/23 та № 2622/23 податкові повідомлення-рішення від 08.02.2007 р. № 0000652301/0 та № 0000662301/0 залишені без змін, а скаргу позивача –без задоволення. На підставі вказаних рішень відповідача про результати розгляду первинних скарг відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 09.03.2007 р.:

-  № 0000652301/1 про визначення філії позивача суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3325,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій з цього податку в розмірі 19 600,00 грн.;

-  № 0000662301/1 про визначення філії позивача суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 78092,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій з цього податку в розмірі 40 714,00 грн.

Також відповідачем було надіслано філії позивача першу податкову вимогу № 1/11 від 23.03.2007 року на суму податкового боргу Ренійської філії „Одеснафтопродукт-Рута” Російсько-Української паливної компанії „Рута і К” (товариство з обмеженою відповідальністю) за узгодженим податковим зобов'язанням 136629,00 грн.

Проте, на думку суду, зазначені вище податкові повідомлення-рішення від 08.02.2007 р. винесені за результатами перевірки, проведеної відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства, та прийняті в порушення вимог чинного законодавства, виходячи з наступного.

Повноваження податкового органу щодо проведення позапланових перевірок встановлені Законом України „Про державну податкову службу в Україні”, Законом України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, Указом Президента „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності”.

Так, згідно ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 4) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки; 5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства; 7) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків; 8) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу; 9) платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн.

Крім того, згідно „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. № 327, зареєстрованого Міністерством юстиції України 25.08.2005 р. за № 925/11205, позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї із обставин, визначених Законом України „Про державну податкову службу в Україні” та іншими законодавчими актами.

До того ж статтею 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, а в інших випадах –за рішенням суду.

Крім того, в ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” зазначено, що позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється  наказом.

Як вбачається з наказу № 251 від 27.12.2006 року керівника ДШ у Ренійському районі Одеської області, підставою для проведення відповідачем позапланової перевірки позивача визначено п. 3 ч. 6 ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”,  яким визначено підставою проведення позапланової документальної перевірки факт виявлення недостовірності даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту. Тобто, обов'язковими передумовами застосування п. 3 ч. 6 ст.11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” у випадку щодо позивача є:

- факт виявлення відповідачем недостовірності даних, викладених позивачем у поданій податковій декларації;

- надіслання податковим органом письмового запиту позивачу щодо вказаних недостовірних даних в поданій податковій декларації;

- ненадання протягом 10 робочих днів пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит податкового органу.

Однак, як з'ясовано судом, ДПІ у Ренійському районі Одеської області не повідомляла  позивача про виявлення недостовірних даних в податкових деклараціях, також не надсилався відповідачем на адресу позивача і запит щодо надання будь-яких пояснень, в тому числі стосовно зазначених недостовірних відомостей та їх документальних підтверджень.

У запереченнях на позов відповідач зазначає про безпідставність стверджень позивача щодо порушення відповідачем норм Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, при цьому відповідач посилається на лист ДПІ у Ренійському районі № 3303/23 від 05.10.2006 року, надісланий на адресу позивача, щодо надання терміну для відновлення втрачених документів, який є, на думку відповідача, за своєю суттю вимогою про надання документів для документального підтвердженим даних податкових декларацій.

Проте, такі посилання відповідача є необґрунтованими, оскільки вказаний вище лист відповідача № 3303/23 не є письмовим запитом в розумінні п. 3 ст.11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, оскільки лист не містить вимоги про надання позивачем пояснень та їх документальних підтверджень щодо виявлених недостовірних даних у податкових деклараціях, а є по своїй суті повідомленням, метою якого є доведення до відома платника податків строку, наданого йому для відновлення втрачених (затоплених) документів. Зокрема, в листі № 3303/23 від 05.10.2006 року відповідачем зазначено про факт ненадання позивачем документів за період з 01.01.2004 року по 30.06.2005 року у зв'язку з їх затопленням у липні 2005 року під час здійснення планової виїзної перевірки протягом 21.08.2006 року - 19.09.2006 року, а також про можливі наслідки ненадання таких документів у вигляді зменшення сум валових витрат підприємства за вказаний період, донарахування сум податку на прибуток та податку на додану вартість. Більш того, в резолютивній частині листа зазначається наступне: „Враховуючи вищевикладене та з метою проведення документальної перевірки відповідного періоду ведення господарської діяльності підприємства (з 01.01.2004 року по 30.06.2005 року) Вам надається тридцятиденний термін для відновлення документів, після чого перевірка буде здійснена”.

До того ж п. 3 ст.11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” передбачає надання платником податків відповіді (пояснення та їх документальні підтвердження) на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту. Листом же відповідача № 3303/23 від 05.10.2005 року встановлено 30-денний строк для відновлення втрачених документів.

Виходячи з вищевикладеного, суд не вбачає підстав, визначених п. 3 ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, для проведення відповідачем позапланової перевірки філії позивача. У зв'язку з цим суд вважає, що відповідачем був неправомірно виданий наказ № 251 від 27.12.2006 року „Про проведення позапланової документальної перевірки”. При цьому слід зазначити, що відповідачем у вказаному наказі не вказана дата початку та дата закінчення позапланової перевірки, як це передбачено п. 2 ст. 112 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”.

Відповідно до ст. 112 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Крім того, щодо зазначеного в акті перевіряємого періоду суд зазначає наступне.

На підставі направлення № 000103/23 від 21.08.2006 року, виданого ДШ у Ренійському районі Одеської області, та відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на 3-ій квартал 2006 року в період з 21.08.2006 року по 19.09.2006 року відповідачем була проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Ренійської філією позивача вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 01.07.2006 року, про що складено акт № 330/23-17-26210864 від 26.09.2006 року.

Таким чином, податковий період за жовтень 2005 року, щодо якого була здійснена позапланова виїзна перевірка відповідно до наказу № 251 від 27.12.2006 року, вже перевірявся в ході здійснення планової виїзної перевірки протягом 21.08.2006 року-19.09.2006 року.

Отже, перевірка дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства в ході позапланової виїзної перевірки, що мала місце з 27.12.2006 року по 24.01.2007 року, за жовтень 2005 року фактично є повторною перевіркою вказаного періоду.

Відповідно до пункту 4 Указу Президента України „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” вищестоящий контролюючий орган вправі прийняти рішення щодо повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного суб'єкта, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.

З цієї норми вбачається, що правом призначення повторної перевірки періоду за жовтень 2005 року користується лише вищестоящий орган, яким по відношенню до позивача є ДПА в Одеській області

Проте, рішення про проведення перевірки позивача за жовтень 2005 року ДПА в Одеській області не приймалось.

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить висновку про неправомірність проведення відповідачем Ренійської філії позивача та відповідно про безпідставність видачі відповідачем наказу № 251 від 27.12.2006 року „Про проведення позапланової перевірки” і наказу № 22 від 17.01.2007 року „Про продовження термінів позапланової документальної перевірки Ренійської філії „Одеснафтопродукт-Рута”.

Також суд звертає увагу на те, що оскільки перевірка філії позивача була проведена відповідачем з порушенням закону, то згідно ч. 3 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України всі докази, одержані в результаті проведеної перевірки, судом при вирішенні справи не можуть прийматися до уваги.

Щодо прийнятих відповідачем за наслідками проведеної позапланової перевірки податкових повідомлень-рішень від 08.02.2007 р. № 0000652301/0 про донарахування філії позивача податку на прибуток в розмірі 3325 грн. і штрафних (фінансових) санкцій з цього податку в розмірі 19 600,00 грн. та № 0000662301/0 про донарахування філії позивача податку на додану вартість в розмірі 78092,00 грн. і штрафних (фінансових) санкцій з цього податку в розмірі 40 714,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 3.1.1-3.1.6 акту позапланової перевірки від 31.01.2007 року підставою визначення відповідачем податкового зобов'язання по податку на додану вартість та податку на прибуток філії позивача є невідновлення філією позивача частини первинних документів, що підтверджують відповідно валові витрати підприємства та правомірність включення до складу податкового кредиту сум сплаченого ПДВ у зв'язку з придбанням товарів (послуг), оскільки внаслідок стихійного лиха (затоплення) такі документи були зіпсовані.

Згідно п.п. 4.3.1-п.п.4.3.2 п. 4.3 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ПІ від 21.12.2000 р., якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством. За непрямим методом податкове зобов'язання визначається за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) відповідно до закону. Якщо підставою для застосування непрямих методів є відсутність окремих документів обліку, такий метод може застосовуватися виключно для визначення об'єкта оподаткування або його елементів, пов'язаних із такими документами. Якщо платник податків подає інші документи обліку або інші підтвердження, достатні для визначення показників відсутніх документів обліку, непрямі методи не застосовуються.

Разом з тим, як з'ясовано судом, відповідачем при визначенні податкових зобов'язань філії позивача не застосовувались непрямі методи, натомість податкові зобов'язання по податку на прибуток в сумі 3325,00 грн. та по податку на додану вартість в сумі 78092,00 грн. були визначені ним на підставі частково наданих філією позивача документів та даних податкових декларацій.

Порядок нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість  регламентується відповідно п. 16.1.-16.2, п. 16.4 ст. 16 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та п.п. 7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Однак, відповідачем було здійснено коригування поданих відомостей декларацій з податку на прибуток та податку на додану вартість за відсутності документів, які визначені вказаними нормативно-правовими актами як підстави нарахування податкових зобов'язань.

Крім того, валовий доход та операції, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, передбачають здійснення певних операцій, що є базою оподаткування, відповідно до вимог п. 3.1 ст. 3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”  і п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість”. При цьому суд погоджується з доводами позивача про те, що за відсутністю доказів здійснених витрат платник податків втрачає право на визначення не тільки валових витрат, але і валового доходу та бюджетного відшкодування, до відновлення втрачених документів, тому підстави донарахування податкового зобов'язання без визначення його податковим органом методом, передбаченим законом, відсутні.

Також суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на незастосування під час позапланової документальної перевірки непрямих методів визначення сум податкових зобов'язань платника податків, оскільки згідно Методики визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 697 від 27.05.2002 року, застосування вказаних непрямих методів є правом, а не обов'язком органу державної податкової служби. Так, Постанова Кабінету Міністрів України № 697 від 27.05.2002 року, якою затверджено вказану вище Методику, втратила чинність згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 788 від 20.08.2005 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за № 33474/2005 року. У зв'язку з цим на момент проведення позапланової документальної перевірки в період з 27.12.2006 року по 24.01.2007 року постанова Кабінету Міністрів України № 697 від 27.05.2002 року не була чинною.

Таким чином, суд доходить висновку про неправомірність донарахування відповідачем філії позивача податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість  згідно податкових повідомлень-рішень від 08.02.2007 року № 0000652301/0 та № 0000662301/0, тому вказані повідомлення-рішення винесені з порушенням вимог чинного законодавства.

До того ж необґрунтованими є посилання відповідача на виявлене в ході перевірки порушення філією позивача абз.17 п. 9.8. ст. 9 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Як зазначено відповідачем в акті перевірки 31.01.2007 року, в порушення абз.17 п. 9.8. ст. 9 Закону України „Про податок на додану вартість” у зв'язку з анулюванням свідоцтва платника ПДВ підприємством в декларації за жовтень 2005 року не був визнаний умовний продаж основних засобів, які були оприбутковані ним в червні 2005 року за податковими накладними № 17/1 віл 30.06.2005 року (будівля АЗС вартістю 104332,75 грн., в т.ч. ПДВ 17388,72 грн.), № 1 від 30.06.2005 року (будівля АЗС № 3 вартістю 243443,13 грн., в т.ч. ПДВ 40573,86 грн.), що призвело до заниження суми ПДВ на 57962,65 грн.

Проте, вказаний висновок відповідача, на думку суду, є  необґрунтованим, виходячи з наступного.

Так, згідно абз.17 п.9.8. ст. 9 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Як з'ясовано судом, свідоцтво платника ПДВ Ренійської філії позивача було анульовано Ренійською МДПІ згідно акту про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 5/16 від 18.10.2005 року з посиланням в ньому на виконання Порядку проведення інвентаризації платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 372 від 30.08.2005 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.09.2005 року за № 1039/11319.

У преамбулі до вказаного наказу ДПА України № 372 зазначено, що наказ видано на виконання пункту 13 Перехідних положень Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” № 2505-ІV від 25.03.2005 року.

Абз.2 п. 13 Перехідних положень Закону України № 2505-ІV встановлено, що особи, які не підпадають під визначення платників податку згідно зі статтею 2 Закону України „Про податок на додану вартість” та були зареєстровані платниками цього податку до набрання чинності цим Законом, мають право разом із декларацією за останній податковий період повідомити податковий орган про відмову від такої реєстрації.

На підставі наведеної норми Закону № 2505-ІV Ренійською МДПІ було анульовано свідоцтво Ренійської філії позивача про реєстрацію платника ПДВ у зв'язку з невідповідністю правового статусу філії поняттю платника податку, передбаченого п. 1.2. ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Відповідно до п. 5 ст. 8 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996-ХІV від 16.07.1999 року з наступними змінами та доповненнями, виділені на окремий баланс філії, відділення та інші відокремлені підрозділи зобов'язані вести бухгалтерський облік з наступним включенням їх показників до фінансової звітності головного підприємства. У зв'язку з цим після анулювання зазначеного вище свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ позивач перейшов на сплату консолідованого податку на додану вартість.

При цьому слід зазначити, що Ренійській філії „Одеснафтопродукт-Рута” позивачем було делеговано ведення податкового обліку з податку на додану вартість відповідно до абз.2 п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 (з наступними змінами та доповненнями), яким встановлено: якщо не зареєстровані платниками податку на додану вартість філії та інші структурні підрозділи платника податку самостійно здійснюють поставку товарів (послуг) та проводять розрахунки з постачальниками/споживачами, то зареєстрований платник податку, до складу якого входять такі філії, може делегувати філії або структурному підрозділу право виписки податкових накладних. Для цього платник податку повинен кожній філії та структурному підрозділу присвоїти окремий код (номер, шифр), про що письмово довести до відома державного податкового органу за місцем його реєстрації як платника податку на додану вартість. Зазначене підтверджується наказом Російсько-Української паливної компанії „Рута і К” (ТОВ) № 31 від 23.11.2005 року „Про делегування повноважень платника ПДВ Ренійській філії ТОВ „Одеснафтопродукт-Рута” та відповідним листом-повідомленням № 29 від 23.11.2005 року, направленим позивачем на адресу Ренійської МДПІ та отриманим Ренійською МДПІ, що підтверджується відміткою про вручення.

Враховуючи викладене, відповідач необґрунтовано посилається на необхідність здійснення Ренійською філією позивача умовного продажу товарних залишків або основних фондів, оскільки останні використовуються для здійснення оподатковуваних операцій у господарській діяльності головного підприємства, тобто позивача, який є платником консолідованого податку на додану вартість. Отже, на думку суду, у ДПІ у Ренійському районі відсутні правові підстави для донарахування філії позивача ПДВ на суму 57962,65 грн. та штрафної (фінансової) санкції на суму 28981,32 грн. у складі сум донарахованого ПДВ та штрафної (фінансової) санкції за податковим повідомленням-рішенням № 0000662301/0 від 08.02.2007 року.

До того ж, виходячи зі змісту вказаного вище акту про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 5/16 від 18.10.2005 року, в графі „Подія, яка є підставою для анулювання свідоцтва” якого зазначено: „Платник (Ренійська філія позивача) не є окремою юридичною особою згідно п.1.2. ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, тому на філію позивача не розповсюджуються вимоги Закону № 168/97-ВР та філія не може бути окремим платником податку на додану вартість, і відповідно філія не повинна здійснювати умовний продаж основних фондів та відповідно збільшувати суму податкових зобов'язань на 57962,65 грн.

Щодо застосованих відповідачем штрафних (фінансових) санкцій до позивача відповідно до п.п 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” суд зазначає наступне.

Підпунктом 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Однак, виходячи з визначених відповідачем сум податкових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 3325 грн. та з податку на додану вартість в розмірі 78092 грн., суд вважає обґрунтованими посилання позивача щодо нарахування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій більше 50% донарахованої суми податкового зобов'язання, а саме: по податку на прибуток штрафна (фінансова) санкція визначена у сумі 19600,00 грн. (становить 589,47 % від суми донарахованого податку); по податку на додану вартість штрафна (фінансова) санкція визначена у сумі 40714,00 грн. (становить 52,14 % від суми донарахованого податку).

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною  3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює  наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини,  що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх  представників, показань свідків, письмових  і речових  доказів,  висновків експертів.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює  докази,  які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому,  всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відтак, виходячи з вищевикладеного, на думку суду, відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду правомірність прийнятих ним правомірність здійснення позапланової перевірки філії позивача та правомірність оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень від 08.02.2007 р. № 0000652301/0 та № 0000662301/0.   

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, а також заявляти інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.    

Враховуючи усе вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги Російсько-української паливної компанії „Рута і К” (товариство з обмеженою відповідальністю) цілком обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов Російсько-української паливної компанії „Рута і К” (товариство з обмеженою відповідальністю) до Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області про визнання протиправними наказів, визнання неправомірними дій, визнання  нечинними податкових повідомлень-рішень та зобов'язання виконати певні дії задовольнити.

2.          Визнати протиправними накази Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області № 251 від 27.12.2006 року „Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки Ренійської філії „Одеснафтопродукт –Рута” Російсько-української паливної компанії „Рута і К” (товариство з обмеженою відповідальністю) та № 22 від 17.01.2007 року „Про продовження термінів позапланової виїзної документальної перевірки Ренійської філії „Одеснафтопродукт –Рута” Російсько-української паливної компанії „Рута і К” (товариство з обмеженою відповідальністю).

3.          Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки Ренійської філії „Одеснафтопродукт –Рута” Російсько-Української паливної компанії „Рута і К” (товариство з обмеженою відповідальністю).

4.          Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області № 0000652301/0 від 08.02.2007 року та  № 0000662301/0 від 08.02.2007 року.

5.          Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Ренійському районі Одеської області (68800, Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 88-А) відкликати першу податкову вимогу № 1/11 від 23.03.2007 року.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 09.07.2007 р.

                        Суддя