Постанова

від 22.06.2007 по справі 15/150-07-3575а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/150-07-3575А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          "22" червня 2007 р. Справа  № 15/150-07-3575А

    17 год. 14 хв.                                                                               м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого судді -                     Петрова В.С.

При секретарі                                Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача –       Матвєєв С.Є.,

         від відповідача –   Єгоров О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ленморнііпроект-Україна” по проектуванню та керуванню проектами” до Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Ленморнііпроект-Україна” по проектуванню та керуванню проектами” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області № 0000272301/1/274 від 17.04.2007 р., посилаючись на відсутність підстав для виключення зі складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними ТОВ „Будівельний світ”, установчі документи якого визнано недійсними рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 19.12.2006 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27 квітня 2007 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/150-07-3575А та призначено попереднє засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16 травня 2007 р. у справі № 15/150-07-3575А закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в засіданні суду.

Відповідач з позовними вимогами не згоден з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву (а.с. 82-83), посилаючись при цьому на правомірність донарахування позивачу податку на додану вартість та штрафних санкцій на загальну суму 29 277,00 грн. у зв'язку з порушенням позивачем п.п. 7.4.5 п. 7.4  ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, та просить суд відмовити у задоволенні позову.

У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України господарський суд Одеської області зазначає, що згідно п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

На підставі направлення № 14 від 10.02.2007 р., виданого ДПІ у м. Южному, працівниками ДПІ у м. Южному була проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Товариство з обмеженою відповідальністю „Ленморнііпроект-Україна” по проектуванню та керуванню проектами” вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 10.08.2005 р. по 01.01.2007 р.

За результатами зазначеної перевірки ДПІ у м. Южному був складений акт № 107/17/23-1008/33625515 від 16.03.2007 р., на підставі якого 16.03.2007 р. ДПІ у м. Южному прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000272301/0/114 щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 19 518,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 9 759,00 грн., на загальну суму 29277,00 грн., за порушення позивачем, на думку відповідача, п.п. 7.4.5 п. 7.4  ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Не погодившись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, ТОВ „Ленморнііпроект-Україна” по проектуванню та керуванню проектами” звернулось до відповідача зі скаргою № 40 від 27.03.2007 р. Так, рішенням Державної податкової інспекції у м. Южному про результати розгляду первинної скарги від 10.04.2007 р. № 4767/10/23-1008 податкове повідомлення-рішення від 16.03.2007 р. № 0000272301/0/114 залишено без змін, а скаргу позивача –без задоволення. На підставі вказаного рішення про результати розгляду первинної скарги ДПІ у м. Южному винесено податкове повідомлення-рішення від 17.04.2007 р. № 0000272301/1/274 щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 19 518,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 9 759,00 грн.

Проте, на думку суду, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення від 17.04.2007 р. № 0000272301/1/274 прийнято Державною податковою інспекцією у м. Южному в порушення вимог чинного законодавства, виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки від 16.03.2007 р., перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість встановлено заниження податку на додану вартість у розмірі 19 518,00 грн., у т.ч.:

- у березні 2006 року на суму 2330,00 грн.,  

- у червні 2006 року на суму 12 813,00 грн.,

- у липні 2006 року на суму 4375,00 грн.

Так, як зазначено відповідачем в акті перевірки, в порушення п.п. 7.2.4 та п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” контрагентом ТОВ „Ленморнііпроект-Україна” по проектуванню та керуванню проектами” –ТОВ „Будівельний світ” були виписані податкові накладні на загальну суму ПДВ 19 518,73 грн., який не мав права виписування податкової накладної у зв'язку з анулюванням свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту видачі. При цьому відповідачем зазначено, що в порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” ТОВ „Ленморнііпроект-Україна” по проектуванню та керуванню проектами”  було віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 19 518,00 грн., в тому числі у періодах: у березні 2006 року на суму 2330,00 грн., у червні 2006 року на суму 12 813,00 грн., у липні 2006 року на суму 4375,00 грн.

Так, як з'ясовано судом, завищена, на думку відповідача, сума податкового кредиту позивача складається з сум податку на додану вартість, що були сплачені позивачем за ремонтні роботи та послуги, здійснені ТОВ „Будівельний світ” за договорами ремонтного підряду № 15/02 від 15.02.2006 р. та № 14-06-2006 від 14.06.2006 р.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вищевказаних договорів ремонтного підряду ТОВ „Ленморнііпроект-Україна” по проектуванню та керуванню проектами” та ТОВ „Будівельний світ” були підписані акти прийому виконаних робіт, а саме: за березень 2006 р. на суму 13 982,40 грн., за червень 2006 р. на суму 76 880,00 грн., за липень 2006 р. на суму 26 250,00 грн. У зв'язку з виконанням обумовлених договорами підрядних робіт ТОВ „Будівельний світ” були виставлені позивачу рахунки № 329 від 10.03.2006 р. на суму 13 982,40 грн., № 94 від 15.06.2006 р. на суму 76 880,00 грн., б/н від 11.07.2006 р. на суму 26 250,00 грн., які були оплачені позивачем, що підтверджується банківськими випискам по особовому рахунку позивача за 13.04.2006 р., за 15.06.2006 р., за 12.07.2007 р. При цьому у зв'язку з оплатою позивачем вартості виконаних робіт, що не оспорюється відповідачем, ТОВ „Будівельний світ” були виписані позивачу податкові накладні:

- № 3041 від 10.03.2006 р. на загальну суму 13 982,40 грн., в т.ч. ПДВ 2 330,40 грн.;

- № 642 від 15.06.2006 р. на загальну суму 76 880,00 грн., в т.ч. ПДВ 12 813,33 грн.;

- № 728 від 12.07.2006 р. на загальну суму 26 250,00 грн., в т.ч. ПДВ 4375,00 грн.

Як встановлено судом, суми ПДВ за вищевказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту: у березні 2006 року - 2330,00 грн., у червні 2006 року - 12 813,00 грн., у липні 2006 року - 4375,00 грн.

Так, підставою для заниження відповідачем суми податкового кредиту позивача за вищезазначеними податковими накладними, виписаними ТОВ „Будівельний світ”, відповідачем визначено той факт, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси у справі № 2-6959/06 від 19.12.2006 р. було визнано недійсним свідоцтво  про реєстрацію ТОВ „Будівельний світ” в якості платника податку на додану вартість з моменту його видачі –з 07.10.2005 року. До того ж слід зазначити, що вказаним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси у справі № 2-6959/06 визнано недійсним і статут ТОВ „Будівельний світ” (код ЄДРПОУ 33722448) з моменту його реєстрації виконавчим комітетом Одеської міської ради –з 12.09.2005 р.

Разом з тим, суд не погоджується з позицією відповідача щодо позивач не мав права включати до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними позивачу ТОВ „Будівельний світ”, у зв'язку з анулюванням свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ „Будівельний світ” з моменту видачі, виходячи з наступного

Згідно п. 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом..

Згідно п.п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-          або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У даному випадку датами виникнення у позивача права на податковий кредит по ПДВ є дати виписування ТОВ „Будівельний світ” позивачу податкових накладних у відповідні періоди.  

Так, відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” (в редакції, що діяла на момент виписування ТОВ „Будівельний світ” позивачу податкових накладних) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).  

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку на додану вартість права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Однак, включені позивачем до складу податкового кредиту оспорювані суми податку на додану вартість підтверджені наявними в матеріалах справи податковими накладними, які були видані ТОВ „Будівельний світ” позивачу з дотриманням вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Крім того, помилковим є висновок відповідача про непідтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на визнання недійсними рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 19.12.2006 року установчих документів ТОВ „Будівельний світ” та свідоцтва про реєстрацію ТОВ „Будівельний світ” в якості платника податку на додану вартість вже після виконання останнім робіт, передбачених умовами укладених з позивачем договорів ремонтного підряду, а також після видачі ТОВ „Будівельний світ” позивачу податкових накладних у зв'язку з оплатою позивачем вартості виконаних робіт.

Разом з тим слід зазначити, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

При цьому судом не приймаються до уваги встановлені вказаним вище рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 19.12.2006 року у справі № 2-6959/06 факти, зокрема: що Волянський В.А., являючись підставною особою, фінансово-господарську діяльність не здійснював, ніяких фінансово-бухгалтерських документів не підписував, ніяких угод від імені підприємства не укладав, податкові декларації не подавав і не мав на це наміру, у зв'язку з чим районний суд дійшов висновку, що підписана документація з реквізитами ТОВ „Будівельний світ” від імені директора Волянського В.А, наділеного виключно правом на складання та підписання документів, є недійсною з моменту їх вчинення. Адже, предметом доказування по справі № 2-6959/06 була правомірність реєстрації установчих документів ТОВ „Будівельний світ”, а не правомірність укладених з позивачем договорів.   

Також відповідачем не спростовано доводи позивача про те, що на момент виписування позивачу податкових накладних та на момент виконання ТОВ „Будівельний світ” підрядних робіт за укладеними з позивачем договорами, за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованість віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, ТОВ „Будівельний світ” знаходилось в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.  

Згідно ст. 33 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Доказів щодо внесення запису до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення ТОВ „Будівельний світ” відповідач суду не надав, у зв'язку з цим зазначене ТОВ не є такою юридичною особою, що припинилась.

До того ж, відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.  Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.  

За таких обставин, покупець (послуг, робіт) не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про продавців, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої недостовірності.  

Крім того, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку –особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість”).

Відтак, сума податку на додану вартість, що включена до ціни робіт (послуг), є податковим зобов'язанням продавця робіт (послуг), і саме продавець робіт (послуг) несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця. Ухилення однією із сторін від сплати податків після виконання угод відповідно до діючого законодавства України не є підставою для виключення зі складу податкового кредиту позивача сплаченої ним суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням робіт (послуг), а тягне за собою адміністративну та кримінальну відповідальність посадових осіб ТОВ „Будівельний світ” (Волянський В.А.).

Таким чином, ТОВ „Ленморнііпроект-Україна” по проектуванню та керуванню проектами” мало всі законні підстави для віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, які підтверджуються податковими накладними, що були виписані ТОВ „Будівельний світ”.

У зв'язку з викладеним, суд вважає, що висновки відповідача про порушення позивачем  п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” є безпідставними.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною  3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює  наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини,  що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх  представників, показань свідків, письмових  і речових  доказів,  висновків експертів.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює  докази,  які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому,  всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відтак, виходячи з вищевикладеного, на думку суду, відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду правомірність прийнятого ним оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення № 0000272301/1/274 від 17.04.2007 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, а також заявляти інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.    

Враховуючи усе вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Ленморнііпроект-Україна” по проектуванню та керуванню проектами” цілком обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Ленморнііпроект-Україна” по проектуванню та керуванню проектами” до Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

2.          Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області № 0000272301/1/274 від 17 квітня 2007 р. скасувати.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 06.07.2007 р.

                   Суддя