Рішення

від 06.07.2007 по справі 11/145-07-3914

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/145-07-3914

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" липня 2007 р.Справа  № 11/145-07-3914

За позовом: Державного підприємство “Іллічівський морський торговельний порт”.

До відповідача: Спільного підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Барвіл-Україна”.

про стягнення 4947,03 грн.

                                                                                                                  Суддя     Власова С.Г.

Представники:

від позивача: Остапов В.В. (за довіреністю);

від відповідача: Шевченко С.В.(за довіреністю);

В засіданні приймали участь:

від позивача: Остапов В.В. (за довіреністю);

від відповідача: не з'явився;

Суть спору: 18.05.2007 р. за вх. № 5250 Державне підприємство “Іллічівський морський торговельний порт” (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до СП ТОВ „Барвіл-Україна” з позовною заявою про стягнення заборгованості а по оплаті за надані послуги у розмірі 4947,03 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає, 14.06.2007 р. за вх. № 13547 надав письмові пояснення у справі.

Відповідач позовні вимоги визнав, про що зазначив у відзиві на позовну заяву від 02.07.2007 р. вх. № 14889.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників позивача, суд встановив наступне:

Позивач вказує, що 31.12.2003 p. між Державним Підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" та Українсько-норвежським спільним підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Барвіл-Україна" був укладений договір № 134 про надання послуг з обслуговування контейнерів відповідача.

Відповідно до абз. 2. п. 2 зазначеного Договору Порт надає складську площу для зберігання контейнерів відповідача. Пунктом 6.2 Договору встановлено тарифи на зберігання цих контейнерів.

Позивач зазначає, що відповідно до умов Договору надав Відповідачу послуги по зберіганню контейнера № INKU 2899812 в період з 19.10.2004 р. по 01.08.2005 р. Підставою для зберігання портом контейнера № INKU 2899812 в період з 19.10.2004 р. по 30.12.2004 р. був договір № 134 від 31.12.2003р з урахуванням доповнень до Договору. В подальшому підставою для виникнення у відповідача зобов'язання по оплаті послуг по зберіганню контейнера став договір № 134/256 укладений 30.12.2004 р.

Відповідно до п. 6. Договору № 134 від 31.12.2003 р. Відповідач здійснює оплату наданих послуг згідно виставлених портом рахунків.

Позивач зазначив, що ним було виставлено Відповідачу платіжну вимогу-доручення від 17.11.2005 р. на суму 25496,73 грн. за весь час зберігання контейнеру № INKU 2899812.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманих послуг за зберігання контейнеру № INKU 2899812 не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість по оплаті послуг по зберіганню контейнерів у сумі 25496,73 грн. за весь час їх зберігання.

Позивач вказує, що звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення заборгованості за надані послуги по зберіганню контейнерів Відповідача, згідно договору № 134/256 від 30.12.2004 р. Рішенням господарського суду Одеської області та Постановою Одеського апеляційного господарського суду по справі № 8/139-06-3244 було встановлено факт виконання портом зберігання контейнерів, встановлено обов'язок відповідача сплачувати це зберігання, а вимоги порту по стягненню заборгованості за зберігання контейнера з 30.12.2004 р. по 01.08.2005р. задоволено. В іншій частині вимоги порту розглянуті не були, оскільки розгляд судом спору відбувався лише на підставі вимог по договору № 134/256 від 30.12.2004 р.

Позивач зазначив, що відповідно до умов договору № 134 від 31.12.2003 р. у Відповідача існують зобов'язання по оплаті послуг по зберіганню контейнера з 19.10.2004 р. по 30.12.2004 р. в сумі 4947,03 грн. Ця вимога, яка виникла на підставі договору №134 від 31.12.2003 р. предметом судового розгляду не була. Судом, при розгляді справи № 8/139-06-3244, лише було встановлено, що ця послуга в цей період надавалась.

В наданих Позивачем за вх. № 13597 від 14.06.2007 р. поясненнях останній зазначає, що доказами зберігання контейнеру № INKU 2899812 в період з 19.10.2004 р. по 31.12.2004р. є коносамент № MSCUBS526461 який підтверджує, що контейнер (суднозахід-рейс п/п „Арабія MSC” 16.10.2004 р.) прибув в порт 16.10.2004 р. та зберігався на його території до 01.10.2005 р. (моменту передання контейнерного терміналу порту у спільну діяльність з ПП "Укртрансконтейнер"). В наступному контейнер у відповідності до протоколу №1107/50000/05 від 20.10.2005 р. про порушення митних правил (копія додається) був вилучений Державною митною службою.

Факт виконання портом зберігання контейнера № INKU 2899812 встановлений також в протоколі Державної митної служби № 1107/50000/05 від 20.10.2005р. про порушення митних правил.

Позивач вказує на те, що відповідно до п. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. За таких обставин відповідно до ст. 35 ГПК порт звільнений від доказування факту зберігання контейнера.

Відповідач позовні вимоги визнав, про що зазначив у відзиві на позовну заяву від 02.07.2007 р. вх. № 14889.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи  норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Ст. 193 Господарського Кодексу України, ст. 526 Цивільного Кодексу України  передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1,7 ст. 193).

          Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

31.12.2003 p. між сторонами був укладений договір № 134, відповідно до п.1. якого Відповідач прийняв на себе зобов'язання забезпечити ввіз/вивіз в Порт/з Порту різних безпечних і не вимагаючих особливих режимів зберігання вантажів в 20-ти і 40-футових контейнерах міжнародних стандартів.

Відповідно до абз. 2. п. 2 зазначеного Договору Порт надає складську площу для зберігання контейнерів відповідача.

Пунктом 6.2 Договору та Доповненням від 07.10.2004 р. до нього, встановлено тарифи на зберігання цих контейнерів.

Позивачем були надані Відповідачу послуги по зберіганню контейнера № INKU 2899812 в період з 19.10.2004 р. по 30.12.2004 р., про що також було зазначено у постанові Одеського апеляційного господарського суду від 13.03.2007 р. у справі 8/139-06-3244.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України звільняються від доказування факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Наданий Позивачем  розрахунок заборгованості Відповідача (а.с.15) суд вважає обґрунтованим.

Враховуючи викладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства “Іллічівський морський торговельний порт”  про стягнення з Спільного підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Барвіл-Україна” заборгованості за надані послуги в сумі 4947,03 грн. підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести на Відповідача, згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

                    Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Спільного підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Барвіл-Україна” (м. Одеса, Французький бульвар, 11-б, код 23215128, п/р 260080163578 у Укрексімбанку Одеси, МФО 328168) на користь Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” (68001, м. Іллічівськ, пл. Праці, 6, код 01125672, п/р 26009114761 у філії ВАТ „МТБ” в м. Іллічівськ) - 4947,03 грн., 102 грн. держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                           Власова С.Г.

Рішення підписано в порядку ст. 85 ГПК України 10.07.2007 р.