Постанова

від 02.07.2007 по справі 14/195-07-4269а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/195-07-4269А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2007 р. Справа  № 14/195-07-4269А

Господарський суд Одеської області

у складі судді Горячук Н.О.

при секретарі судового засідання Прус А.М.

представник позивача в засідання суду не з”явився

представника  відповідача по дов. Старинець Л.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №404 господарського

суду Одеської області в м. Одесі адміністративну справу №14/195-07-4269А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Екотехніка”

до відповідача ДПІ у Київському районі м. Одеси

про скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

В засіданні суду була оголошена перерва по 02.07.2007р., згідно зі ст.150 КАС України.

          Суть спору: Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Київському районі м. Одеси від 27.10.2006р. №0000081532/0 на суму 47410,25 грн. та №0000091532/0 на суму 42145,30грн. і №0016601701/0 від 30.10.2006р. на суму 4633,11 грн. Відповідач позовні вимоги не визнає з підстав викладених у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін встановлено наступне:

          З 18.09.2006р. по 13.10.2006р. ДПІ у Київському районі м. Одеси була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ „Екотехніка” з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005р. по 30.06.2006р. За результатами перевірки було складено акт №2895/23-02/22461531/317 від 20.10.2006р., на підставі якого ДПІ у Київському районі м. Одеси були прийняті:

§          податкові повідомлення-рішення №0000081532/0 про донарахування податку на прибуток на загальну суму 47410,25 грн. та №0000091532/0 від 27.10.2006р. про донарахування податку на додану вартість на загальну суму 42145,30грн.;

§          податкове повідомлення-рішення №0016601701/0 від 30.10.2006р. про донарахування податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 4633,11грн.

1. Стосовно податкових повідомлень-рішень №0000081532/0 про донарахування податку на прибуток на загальну суму 47410,25 грн. та №0000091532/0 від 27.10.2006р. про донарахування податку на додану вартість на загальну суму 42145,30грн.;

1.1. Згідно акту перевірки (стор. 10) станом на 01.06.2006року рахувалася кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ „Петрус" в сумі 1471986,18 грн., а станом на 01.07.2006 року рахувалася кредиторська заборгованість в сумі 633433,89 грн. Заборгованість погашалася наступним чином:

§          300000,00 грн. - сплата з кредитного рахунку (п/д №291763 від 27.06.2006);

§          105526,90 грн. - згідно договору №1 відступлення права вимоги від 30.06.2006року;

§          475447,60 грн. - повернення товару (зворотні накладні на постачальника №14470 від 01.06.2006р. №14506 від 01.06.06р.,№ 14505 від 02.06.06р.)

Усього на суму 870947,50 грн.

Далі в акті вказується, що документів на списання кредиторської заборгованості в сумі 79440 грн. до перевірки не надано. На підставі цього відповідачем було здійснено висновок про безоплатно отримані позивачем товари від ТОВ „Петрус" та заниження позивачем валового доходу у сумі 79440 грн., чим порушено п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, а також позивачем порушено п.п.4.5.1 п.4.5 ст.4 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", підприємством не зменшено податковий кредит на суму податку на додану вартість з вартості безоплатно триманих товарів від ТОВ „Петрус", внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит у червні 2006року на суму 13240грн

Аналіз даних наведених в акті перевірки свідчить про помилковість висновків зроблених відповідачем.

По-перше, розрахунок погашення кредиторської заборгованості на основі даних наведених в акті перевірки спростовує висновок відповідача про списання позивачем кредиторської заборгованості в сумі 79440 грн.

Кредиторська заборгованість станом на 01.07.2006 року - 1471986,18 грн.,

          Погашення кредиторської заборгованості:

§          300000,00 грн. - сплата з кредитного рахунку (п/д №291763 від 27.06.2006);

§          105526,90 грн. - згідно договору №1 відступлення права вимоги від 30.06.2006року;

§          475447,60 грн. - повернення товару (зворотні накладні на постачальника №14470 від 01.06.2006р. №14506 від 01.06.06р.,№ 14505 від 02.06.06р.)

Усього на суму 870947,50 грн.

Таким чином, кредиторська заборгованість станом на 01.07.2007 року повинна бути у сумі 601011,68 грн. (1471986,18 грн. - 870947,50 грн. = 601011,68 грн.), а не 633433,89 грн. як вказано в акті перевірки.

По-друге, відповідачем не враховано погашення позивачем кредиторської заборгованості перед ТОВ „Петрус" згідно договору №2 відступлення права вимоги від 30.06.2006року на загальну суму 87518,44 грн.

По-третє, відповідачем не надано доказів списання кредиторської заборгованості в сумі 79440 грн. та безоплатного отримання позивачем товарів від ТОВ „Петрус".

Враховуючи викладене, висновок відповідача про заниження позивачем валового доходу у сумі 79440 грн. і порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334/94-ВР та порушення п.п.4.5.1 п.4.5 ст.4 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" і завищення податкового кредиту у червні 2006року на суму 13240грн. є необґрунтованим.

1.2. В акті перевірки вказано, що на балансі позивача не рахуються принтери та інші друкуючі засоби відповідних марок, про що свідчать копії первинних документів наданих до акту та наведений перелік основних засобів у додатку №3 до акту перевірки. Крім того, до перевірки не надано договорів оренди основних засобів.

Відповідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. № 334/94-ВР „До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг)..."

З урахуванням вищенаведеного, відповідачем здійснено висновок про порушення позивачем п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п..8.2.1 п.п.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 12.1994р. № 334/94-ВР, до складу валових витрат включалися витрати на обслуговування та ремонт принтерів та інших друкуючих засобів, які не рахуються на балансі підприємства. Внаслідок вказаного порушення завищено валові витрати на суму 10445,25 грн.           Крім того, позивачем порушено п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", а саме до складу податкового кредиту у рядку 10.1 податкової декларації з ПДВ включені суми податку на додану вартість по витратам, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності, а саме по витратам на обслуговування та ремонт принтерів та інших друкуючих засобів, які не рахуються на балансі позивача.

Перелік основних засобів у додатку №3 до акту перевірки свідчить про інше. На балансі позивача з 2001-2003р.р. до 31.03.2006р. (перевіряємий період з 01.07.2005р. по 30.06.2006р.) були принтери та інші друкуючі засоби відповідних марок. Тобто твердження відповідача, що у позивача не було підстав для віднесення до складу валових витрат на обслуговування та ремонт принтерів та інших друкуючих засобів не обґрунтовано.

Відповідно висновок відповідача про порушення позивачем п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п..8.2.1 п.п.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 12.1994р. № 334/94-ВР та п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" також не обґрунтований та суперечить діючому законодавству.

1.3. В акті перевірки вказано, що ТОВ „Екотехніка" до складу податкового кредиту у рядку 10.1 податкової Декларації з ПДВ за періоди, що перевіряються віднесені суми ПДВ по податковим накладним попередніх звітних періодів (періодів, що перевірені попередньою плановою документальною перевіркою). Реєстр податкових накладних попередніх звітних періодів наведено у додатку 11 до акту перевірки на загальну суму податку на додану вартість 13918,5грн.

Відповідач вказує, що відповідно даних облікової справи ТОВ „Екотехніка" не подавало уточнюючі розрахунки податкового кредиту у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період 2004-2005 рік та не відображало податковий кредит по податковим накладним минулих податкових періодів у рядку 16 "коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди" податкової декларації з податку на додану вартість звітних періодів. Податковий кредит по податковим накладним попередніх податкових періодів не пов'язаний з валовими витратами та господарською діяльністю платника податку у перевіряємий період, тому податковий кредит, зазначений у наведених податкових накладних, не відповідає вимогам пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР. На підставі цього відповідач вважає, що позивачем завищено податковий кредит з ПДВ у перевіряємий період на суму 13918,5грн.

В той же час, відповідач не спростовує податкові накладні попередніх звітних періодів (додаток 11 до акту перевірки), які не були враховані при розрахунку податкового кредиту минулого періоду (до перевірки), і право позивача на такий кредит,  але вказує на недотримання порядку оформлення такого кредиту.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач обґрунтовано відніс суми податкового кредиту у перевіряємому періоді по податковим накладним не врахованим у попередній період і по яким не минув строк позовної давності.  

Враховуючи вищевикладене, ДПІ у Київському районі м. Одеси неправомірно винесла податкові повідомлення-рішення №0000081532/0 про донарахування податку на прибуток на загальну суму 47410,25 грн. та №0000091532/0 від 27.10.2006 року про донарахування податку на додану вартість на загальну суму 42145,30 грн. і вони підлягають скасуванню.

2. Стосовно податкового повідомлення-рішення №0016601701/0 від 30.10.2006р. про донарахування податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 4633,11грн.

2.1. При перевірці банківських документів, авансових звітів та оборотно-сальдових відомостей по рахункам №36.1 та №37.2 встановлено факт неутримання сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі - 1544,37 грн., а саме:

При перевірці банківських документів встановлено факт сплати за рахунок коштів підприємства адміністративних штрафів за працівників підприємства:

§          Воронова А.М. у розмірі 255 грн. (п/д від 05.07.2005р.);

§          Білоокая Л.В. у розмірі 136 грн. (п/д від 01.09.2005 р.);

§          Просвирина П.Е. у розмірі 102 грн. (п/д від 29.11.2005р.);

§          Просвирина П.Е. у розмірі 306 грн. (п/д від 30.05.2006 р.).

Згідно ст.27 Кодексом України про адміністративні правопорушення штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках та розмірі, установленим цим Кодексом та іншими законами України. Відповідно до п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889 від 22.05.2003р. (далі - Закон №889) до складу місячного оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо.

Сума адміністративного штрафу, накладеного за правопорушення згідно з чинним законодавством на посадову особу та сплаченого за таку посадову особу підприємством, включається до складу місячного оподатковуваного доходу цієї посадової особи та повинна оподатковуватися податком з доходів фізичних осіб за ставкою, встановленою п.7.1 ст.7 Закону №889 з урахуванням п.22.3 ст.22 цього Закону.

Таким чином, позивачем порушено п.2.1. ст.2, п.3.4 ст.3, п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1, п.п.8.1.2. п.8.1 ст.8, ст.17, п.22.3 ст.22 Закону №899 в наслідок чого донараховано податку з доходів фізичних осіб у розмірі 119,38 грн.

Позивач не погоджується з цим, посилаючись на те, що між позивачем та його робітниками укладено договори позики, згідно якими позивач сплачує за робітників адміністративний штраф, робітник зобов'язується повернути суму сплаченого штрафу до 01.07.2007р. Судом це заперечення до уваги не прийнято, бо позивач не надав вказані договори позики і не надав доказів повернення робітниками сум сплачених за них  штрафів до 01.07.2007р.

2.2. В акті перевірки вказано, що при перевірці банківських документів встановлено факт взаєморозрахунків з приватним нотаріусом Самариною О.С. на суму - 952,0 грн. (п/д №406 від 20.10.2005 р.) за надані послуги.

Пунктом 1.9 ст.1 Закону №899 визначено, що незалежна професійна діяльність-це діяльність, що полягає в участі фізичних осіб у науковій, так само як діяльності лікарів, адвокатів, приватних нотаріусів, аудиторів та інших, іншою подібною діяльністю, за умови , якщо такі особи не є найманими працівниками чи суб'єктами підприємницької діяльності.

Враховуючи наведене, особа, в тому числі підприємство, що виплачує доходи приватному нотаріусу у вигляді плати за вчинення нотаріальних дій та плати за додаткові послуги правового характеру, є податковим агентом щодо таких доходів та несе згідно п.п.16.3.5 п.16.3 ст.16 Закону №899 відповідальність за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до відповідного місцевого бюджету податку з таких доходів за ставкою податку, визначеною у п.7.1 ст.7 та п.22.3 ст.22 Закону №899. У зв'язку з тим, що приватний нотаріус Самаріна О.С. не є працівником підприємства та не є суб'єктами підприємницької діяльності, та згідно п.п.16.3.2 п.16.3 ст.16 Закону №899 дана сплата підлягає оподаткуванню за місцезнаходженням податкового агенту.

Таким чином, позивачем порушено п.1.3 ст.1, п.1.9 ст.1, п..п.3.1.3 п.3.1 ст.3, п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.п.16.3.5 п.16.3 ст.16, п.п."а" п.17.2 ст.17, ст.19, п.22.3 ст.22 Закону №899 в наслідок чого донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 142,25 грн.

2.3. При перевірці оборотно-сальдових відомостей, а саме по рахунку №36.1 "Розрахунки з вітчизняними покупцями” встановлено, що станом на 31.12.2005р. значилась дебіторська заборгованість по платникам податку по якої минув строк позовної давності (понад 3 років), а саме:

§          по гр. Китик -  1156,83 грн.;

§          по гр. Панчешникову - 1381,49 грн.

Станом на 01.01.2006 р. дана заборгованість з цих платників списана.

Відповідно п.п.4.2.11 п.4.2 ст.4 Закону №889 доходи, які включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу це "сума заборгованості платника податку, за якою минув строк позовної давності...".

Сума даної заборгованості включається до складу місячного оподатковуваного доходу цих платників податку та повинна оподатковуватися податком з доходів фізичних осіб за ставкою, установленою п.7.1 ст.7 Закону №889 з урахуванням п. 22.3 ст.22 цього Закону (до кінця 2006 р.-13%).

Таким чином, позивачем порушено п.1.2 ст.1, п.п.3.1.3 п.3.1 ст.3, п.п.4.2.11 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.п.16.3.5 п.16.3 ст.16, п.п."а" п.17.2 ст.17, ст.19, п.22.3 ст.22 Закону №899 у наслідок чого донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 379,29 грн.

          2.4. В акті перевірки вказано, що при перевірці контрагентів (покупців) встановлено, що безпідставно списана дебіторська заборгованість у сумі 18879,22 грн., із них 5795,71 грн. по 35 покупцям - контрагентам фізичним особам за рахунок кредиторської заборгованості інших покупців (юридичних осіб).

Відповідно п.п."д" п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону №889 доходи, які включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу - це суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства".

Сума безпідставно анульованого боргу 35 покупцям - фізичним особам включається до складу місячного оподатковуваного доходу цих платників податку та повинна оподатковуватися податком з доходів фізичних осіб за ставкою, установленою п.7.1 ст.7 Закону №889 з урахуванням п. 22.3 ст.22 цього Закону (до кінця 2006 р.-13%).

Таким чином, позивачем порушено п.1.2 ст.1, п..п.3.1.3 п.3.1 ст.3, п.п. "д" п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, ст..14, п.п.16.3.5 п.16.3 ст.16, п.п."а" п.17.2 ст.17, ст.19, п.22.3 ст.22 Закону №899 у наслідок чого донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 866,01 грн.

Посилання позивача на те, що списану дебіторську заборгованість слід розглядати, як подарунок і вона має оподатковуватися згідно ст.14 в порядку Закону №899 судом до уваги не прийнято, бо позивач не надав доказів, що списана дебіторська заборгованість є подарунком.

2.5. В акті перевірки вказано, що при перевірці банківських документів встановлено факт взаєморозрахунку з фізичною особою, яка не знаходиться з підприємством у трудових відносинах, а саме гр. Даниленко Т.В. у розмірі - 72 грн.(п/д № 107 від 21.03.2006р.) та у розмірі - 216 грн. (п/д № 179 від 12.05.2006р.). Інформація про реєстрацію, як фізична особа - підприємець та сплату нею податку з доходів фізичних осіб на час перевірки у позивача відсутня, тому підстав для неутримання податку з доходів фізичних осіб у позивача не має.

Позивачем порушено п. п. 3.1.3 п.3.1. ст.3, п.п.4.2.1 п.4.2. ст.4, п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.9.12 ст.9, п.16.1 ст. 16, п. п. "а" п. 17.2 ст. 17, п.. 22.3 ст.22 Закону №889 у наслідок чого донараховано податку з доходів фізичних осіб у розмірі -37,44 грн.

2.6. Таким чином, ДПІ у Київському район .м Одеси правомірно винесла податкове повідомлення-рішення №0016601701/0 від 30.10.2006 року про донарахування податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 4633,11 грн.

Враховуючи викладене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст. 94, п.3 ст.160, ст.ст.161-163 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси від 27.10.2006р. №0000081532/0 на суму 47410,25 грн. та №0000091532/0 на суму 42145,30грн.

В решті позовних вимог відмовити

Сторонам надано право ст.185 КАС України подати апеляційну заяву на постанову господарського суду Одеської області.

Згідно п.1 ст.254 КАС України постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого п.3 ст.186 КАС України.

Суддя