Постанова

від 15.08.2019 по справі 520/14642/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2862/19

Номер справи місцевого суду: 520/14642/18

Головуючий у першій інстанції Куриленко О.М.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гірняк Л.А.,

Цюри Т.В.,

за участю секретаря Ющак А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Фонтанський 16245 ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Фонтанський 16245 Каціон Ніни Петрівни про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

10 жовтня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - ОСББ) Фонтанський 16245 ОСОБА_1 , в якому просив ухвалити рішення, яким: визнати протиправною бездіяльність голови правління ОСББ Фонтанський 16245 ; зобов`язати голову правління ОСББ Фонтанський 16245 ОСОБА_1 надати відповідь на запит та нижченаведені документи: загальну кількість надходжень фінансових коштів (щомісячно) за період з моменту вступу на посаду; інформацію по видатковій частині із зазначенням виконаних робіт та щомісячними обов`язковими платежами (кошторису на роботи) за період з моменту вступу на посаду; суму боргу співвласників перед ОСББ Фонтанський 16245 за період з моменту вступу на посаду. Компенсувати позивачу суму сплаченого судового збору відповідно до задоволених позовних вимог.

В обґрунтування свого позову, позивач посилався на те, що він, ОСОБА_2 , є власником квартири АДРЕСА_1 . Зазначив, що наприкінці серпня 2018 року він та інші мешканці будинку звернулися до голови правління ОСББ Фонтанський 16245 ОСОБА_1 щодо надання розгорнутої інформації про доходи та витрати Об`єднання за весь період її керівництва.

Позивач стверджував, що до теперішнього часу відповідь на вищезазначене звернення не надійшло та ніяким чином не було повідомлено про результат його розгляду.

Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2018 року позовну заяву ОСОБА_2 задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність голови правління ОСББ Фонтанський 16245 ОСОБА_1 щодо ненадання ОСОБА_2 відповіді на інформаційний запит від 21.08.2018 року.

Зобов`язано голову правління ОСББ Фонтанський 16245 ОСОБА_1 надати відповідь на запит та нижченаведені документи: загальну кількість надходжень фінансових коштів (щомісячно) за період з моменту вступу на посаду; інформацію по видатковій частині із зазначенням виконаних робіт та щомісячними обов`язковими платежами (кошторису на роботи) за період з моменту вступу на посаду; суму боргу співвласників перед ОСББ Фонтанський 16245 за період з моменту вступу на посаду.

Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн.

В апеляційній скарзі голова правління ОСББ Фонтанський 16245 ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2018 року, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права (а.с.41-46).

Разом з тим, до суду апеляційної інстанції в зазначений день і час: 08.08.2019 року, на 16.00 год. учасники справи не з`явились, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового засідання, (а.с.66-68).

При цьому, колегія суддів враховує, що після відкриття провадження у справі пройшло більше 6 місяців, проте учасники справи в судові засідання суду апеляційної інстанції для дачі пояснень не з`явились, що свідчить про відсутність у них інтересу до наслідків розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

При цьому, колегія суддів зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

З цих підстав колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності її учасників, неявка яких до суду визнана судом неповажною.

Колегія суддів також виходить із того, що у своєму рішенні у справі Калашников проти Росії Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема складність справи, поведінка заявника та поведінки компетентних органів влади.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі Пономарьова проти України зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.ст. 268, 382 ЦПК України, в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з цим, та на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З цих підстав, датою складення цього судового рішення є 15.08.2019 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснень до неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що у відповідності до Свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом, посвідченого 26 жовтня 2010 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрченко І.П., позивач ОСОБА_2 є власником квартири під АДРЕСА_2 .

Як вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 07.08.2017 року, ОСОБА_1 є керівником ОСББ Фонтанський 16245 , що знаходиться за адресою м. Одеса, Фонтанська дорога буд. 16/2.

У відповідності до ст. 6 ЗУ Про особливості права власності у багатоквартирному будинку , а також ст. 14 ЗУ Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , позивач є співвласником багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 .

21 серпня 2018 року позивач звернувся до голови правління ОСББ Фонтанський 16245 ОСОБА_1 з інформаційним запитом, в якому просив надати розгорнуту інформацію про доходи та витрати об`єднання за весь період її керівництва, а саме: загальну кількість надходжень фінансових коштів (щомісячно); інформацію по видатковій частині із зазначенням виконаних робіт та щомісячними обов`язковими платежами; суму боргу співвласників перед ОСББ Фонтанський 16245 .

Вищевказаний інформаційний запит було отримано ОСОБА_1 - 23 серпня 2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу та штампом поштового зв`язку (а.с.7). Однак до теперішнього часу позивачу відповіді надано не було.

При цьому, суд виходив із того, що у відповідності до ст.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно ч. 2 ст. 32 Конституції України кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.

Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про звернення громадян громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

За змістом ст. 7 Закону України Про інформацію право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію. Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Також суд обгрунтовано посилався на статті 18, 19, 20 ЗУ Про звернення Громадян , згідно яких громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви. Органи державної влади місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення. При цьому звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. Загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного і обгрунтованого висновку про те, що позивач ОСОБА_2 належним чином звернувся з письмовим запитом до відповідачки, однак жодної письмової відповіді на своє письмове звернення до теперішнього часу не отримав. З цих підстав, суд дійшов правильного висновку, що відповідачкою порушено вимоги ЗУ Про звернення громадян щодо надання письмової відповіді позивачу в передбачений Законом строк, а тому суд дійшов обгрунтованого висновку про необхідність задоволення позовних вимог про визнання неправомірними дій щодо ненадання інформації, та зобов`язання відповідача надати запитувану інформацію.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що вона не отримувала від позивача ОСОБА_2 ніякого інформаційного запиту і про нього дізналась лише після його звернення до суду з позовом, спростовуються наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням, згідно якого відповідачці ОСОБА_1 було вручене поштове відправлення від позивача ОСОБА_2 , про що ним заявлено в позові і чим він обгрунтовує свої позовні вимоги (а.с.7).

Що стосується доводів заявника апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що позивач не надав суду правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_2 , то вони також спростовуються наявною в матеріалах справи ксерокопією фотокопії Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яким є вказана квартира, та власником якої є позивач ОСОБА_2 (а.с.25).

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ Гірвісаарі проти Фінляндії , п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Фонтанський 16245 ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Л.А. Гірняк

Т.В. Цюра