Ухвала

від 17.07.2019 по справі 757/22462/19-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/22462/19-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,

представника власника майна адвоката ОСОБА_3

прокурора ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за клопотанням представника власника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТ ДИМ КОМПАНИ» - адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту, накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.05.2018,-

В С Т А Н О В И В :

07.05.2019 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання представника власника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТ ДИМ КОМПАНИ» - адвоката ОСОБА_3 , яке передано слідчому судді ОСОБА_1 , про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва №757/21870/18-к від 08.05.2018.

В обґрунтування доводів клопотання зазначено, що арешт було накладено безпідставно, необґрунтовано, також посилається на те, що при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна, оскільки сторона обвинувачення не надала доказів, що майно, на яке накладено арешт, є предметом кримінального правопорушення, здобуте в результаті вчинення кримінального правопорушення. Окрім цього, вказує, що товариство є добросовісним набувачем майна, що підтверджується постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2019. Таким чином, зазначене в своїй сукупності свідчить про безпідставність накладення арешту та обумовлює необхідність його скасування.

В судовому засіданні адвокат клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання, зазначивши, що потреба в накладеному арешті не відпала. Окрім цього, надала суду копію ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26.02.2019, з якої вбачається, що по аналогічному клопотанню про скасування арешту, слідчим суддею було відмовлено в задоволенні вимог ТОВ «РЕНТ ДИМ КОМПАНИ».

Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників розгляду, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Судовим розглядом за наданими матеріали встановлено, що Управлінням з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42013000000000273 від 01.08.2013, зокрема за епізодом №5 за фактом відчуження шляхом приватизації майна комунальної власності міста Києва за заниженою вартістю, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України.

У рамках вказаного кримінального провадження, 08.05.2018 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва №757/21870/18-к накладено арешт на нерухоме майно нежитлову будівлю по вул. Петра Сагайдачного, 25, літ. «Д», загальною площею 381,3 кв.м., що належить на праві власностіТОВ «Рент Дим Компани» (код ЄДРПОУ 37723361) та передано останнім в іпотеку ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ,паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 24.01.2004 Червоногвардійським РВ Макіївського МУ УМВС України в Донецькій області).

Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність заявника права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Так, як вбачається з мотивувальної частини ухвали Печерського районного суду м. Києва від 08.05.2018 при накладенні арешту слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вказане майно, оскільки воно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98, ч. 2 ст. 167 КПК України, є предметом кримінального правопорушення, містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

При накладенні арешту на майно з метою збереження речових доказів, слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим ст. 98 КПКУ України

З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Зазначена правова підстава для накладення арешту на майно є самостійною правовою підставою та Закон не ставить в залежність можливість накладення арешту на таке майно з процесуальним статусом особи, у володінні якої воно перебуває. А отже, майно, яке має ознаки, визначені у ч. 2 ст. 167 КПК України, може підлягати арешту у кримінальному провадженні.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Аналізуючи доводи клопотання про скасування арешту на майно, слідчий суддя приходить до висновку, що означені доводи не вказують на необґрунтованість накладення арешту на майно та не доводять, що в подальшому в застосуванні арешту відпала потреба, оскільки за встановлених обставин вбачається, що підстави на які посилається заявник, що на його думку, свідчать про необхідність скасування вказаного арешту, є предметом перевірки органу досудового розслідування в рамках кримінального провадження №42013000000000273.

За вказаних обставин, під час судового розгляду даного клопотання за наданими матеріали, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право власності заявника обумовлене законними критеріями, тобто з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідності верховенства права. Також, слідчим суддею встановлено, що даний час забезпечується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав ТОВ «РЕНТ ДИМ КОМПАНИ» та відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін не доведено необґрунтованості накладення арешту на майно та не доведено відсутність потреби в продовженні дії такого заходу, а відтак слідчий суддя приходить до висновку, про наявність підстав для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності та вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 379, 392, 532 КПК України, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання представника власника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТ ДИМ КОМПАНИ» - адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту, накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.05.2018, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1