Ухвала

від 03.07.2019 по справі 760/18489/19

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження №1-кс/760/9839/19

Справа №760/18489/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2019 року слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , розглянувши в м. Києві клопотання слідчого СВ Солом`янського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №9 ОСОБА_4 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12019100090000207 від 09.01.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

До Солом`янського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого СВ Солом`янського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №9 ОСОБА_4 про накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:69:051:0060, власником якої є територіальна громада м. Києва в особі Київської міської ради (код ЄДРПОУ 22883141), а також на будівлю на ній, а саме: будівля корпусу №12, цеху №17 (літ. Б), що за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, 4, власником якої є TOB «ЛЮКС СІСТЕМ» (код ЄДРПОУ 38925604) із забороною її використання та відчуження.

Дане клопотання обґрунтоване тим, що слідчим відділом Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві проводиться досудове розслідування за матеріалами кримінального провадження, яке зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12019100090000207 від 09.01.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановленими особами, самовільно, всупереч установленому законодавством порядку здійснюють використання земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:69:051:0060.

Так до Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві надійшло депутатське звернення про самовільне знесення існуючої будівлі за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, 4 (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:69:051:0060) та здійснення будівельних робіт без отримання дозвільних документів.

В ході досудового розслідування встановлено, що земельна ділянка 8000000000:69:051:0060 входить до санітарно-захисної зони та її цільовим призначенням є розміщення та експлуатація основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств.

Поряд з цим встановлено, що земельна ділянка 8000000000:69:051:0060 відповідно до ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» №5245-VI вид. 06.09.2012 року належить до комунальних земель та обліковується за територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради.

В ході виїзду за адресою земельної ділянки 8000000000:69:051:0060, а саме м. Київ, вул. Гарматна,4 встановлено, що земельна ділянка огороджена, на ній ведеться будівництво будівлі невстановленого призначення (на час огляду будівництво 2-го поверху), наявна будівельна техніка та працюють робітники. Паспорт об`єкта будівництва відсутній.

Також під час виїзду засновнику TOB «ТРК Інжиніринг» (код ЄДРПОУ 38757831) ОСОБА_5 вручено запит про надання інформації та копій документів, проте відповіді на нього останнім не надано.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено, по земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:69:051:0060 на праві власності належить територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради ( код ЄДРПОУ 22883141).

В ході огляду відповідно до ухвали Солом`янського районного суду м. Києва встановлено, що на об`єкті ведеться будівництво, на час огляду збудовано 3-х поверховий каркас будівлі, працює будівельна техніка, проектна документація «Р» та документи щодо відведення чи оренди земельної ділянки на об`єкт відсутня.

В ході досудового розслідування 24.06.2019 постановою слідчого земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:69:051:0060 визнана речовим доказом у кримінальному провадженні №12019100090000207.

Слідчий в клопотанні посилається на те, що відповідно ч. 9 ст. 100 КПК України, питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набранням рішенням законної сили.

Також слідчий зазначає, що одне з основних завдань яке покладається на органи досудового розслідування згідно вказаної статті це вжиття необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

На підставі вищевикладеного, з метою належного зберігання речових доказів та уникнення ризиків щодо їх втрати, зміни, знищення чи перетворення зазначених об`єктів нерухомості які є предметом даного злочину, а також в подальшому можуть стати об`єктами спеціальної конфіскації, слідчий просив клопотання задовольнити.

Слідчий в судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав викладених в клопотанні.

Заслухавши слідчого, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного висновку.

З матеріалів клопотання вбачається, що слідчим відділом Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві проводиться досудове розслідування за матеріалами кримінального провадження, яке зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12019100090000207 від 09.01.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 2ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

За положеннями ч. 2 ст. 173 КПК Українипри вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя, суд, повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення та достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 3ст. 170 КПК Україниу випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів клопотання, слідчий у даному кримінальному провадженні не навів достатніх підстав вважати, що майно відповідає критеріям, визначеним уст. 98 КПК України.

Долучена до клопотання слідчого постанова про визнання предметів в якості речових доказів від 24 червня 2019 року є формальною, оскільки за своїм змістом не містить даних на підтвердження того, що майно відповідає критеріям ч. 1ст. 98 КПК України. У ній не вказано, з яких мотивів слідчийвиходив при вирішенні питання про визнання земельної ділянкиречовим доказом.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено, що будівля корпусу №12, цеху №17 (літ. Б) по вул. Гарматній, 4 у м. Києві на праві власності належить ТОВ «ЛЮКС СІСТЕМ» на підставі договору купівлі-продажу, 01/01/2018, серія та номер:74, виданий 17.01.2018 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 .

Згідно ч.ч.1,2ст.120Земельного кодексуУкраїни,уразі набуттяправа власностіна жилийбудинок,будівлю абоспоруду,що перебуваютьу власності,користуванні іншоїособи,припиняється правовласності,право користуванняземельною ділянкою,на якійрозташовані ціоб`єкти.До особи,яка набулаправо власностіна жилийбудинок,будівлю абоспоруду,розміщені наземельній ділянці,що перебуваєу власностііншої особи,переходить правовласності наземельну ділянкуабо їїчастину,на якійвони розміщені,без зміниїї цільовогопризначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Наказом від17.07.2018р.№617Департаменту містобудуваннята архітектуривиконавчого органуКиївської міськоїради (Київськоїміської державноїадміністрації)затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва - реконструкцію будівлі корпусу №12, цеху №17 (літ. Б) по вул. Гарматній, 4 у Солом`янському району м. Києва під будівлю адміністративного-побутового призначення.

Так, згідно доданого до клопотання про накладення арешту витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, відомості до якого внесені 09.01.2019 р. про кримінальне правопорушення, передбаченест.356 КК України, відповідно до яких вбачається, що до Солом`янського УП ГУ НП у місті Києві надійшло повідомлення, про те, що за адресою: м. київ, вул. Гарматна, 4, без відповідних дозвільних документів, самоправно, всупереч установленому порядку здійснюються будівельні роботи.

Відповідно до об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченогост.356 КК України, згідно якої самоправство це - самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діямибула заподіяна значна шкода інтересамгромадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.

Отже, з об`єктивної сторони злочин характеризуєтьсясукупністю таких ознак:

1) самовільним, всупереч установленому законом порядку, вчиненням будь-яких дій;

2) оспорюваністю правомірності цих дій з боку іншихгромадянином або юридичних осіб;

3) заподіянням такими діями значної шкоди правоохоронюваним інтересам;

4)причинним зв`язком між діями винної особита значною шкодою.

Як слідує з клопотання та доданих до нього документів, досудове розслідування здійснюється лише на підставі внесення до ЄРДР даних про одну із ознак об`єктивної сторонист.356 КК України.

Органом досудового розслідування жодним чином не доведено, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, має важливе доказове значення для доведення будь якої з наведених вище обов`язкових ознак даного злочину,було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

З огляду на викладене, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання про накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:69:051:0060, а також на будівлю на ній, корпус №12, цеху №17 (літ. Б), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, 4, власником якої є TOB «ЛЮКС СІСТЕМ» (код ЄДРПОУ 38925604).

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 98, 131, 132, 170, 172, 173, 372 КПК України,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання слідчого СВ Солом`янського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №9 ОСОБА_4 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12019100090000207 від 09.01.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1