Рішення

від 07.08.2019 по справі 910/6564/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.08.2019Справа № 910/6564/19

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління "Новобуд" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Укртрансбуд" простягнення 53 784 грн 76 коп. Представники сторін:не викликались,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

22.05.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління "Новобуд" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Укртрансбуд" про стягнення 53 784 грн 76 коп., в тому числі: 44 688 грн 00 коп. сума попередньої оплати, 5 968 грн 60 коп. пені та 3 128 грн 16 коп. штрафу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору поставки від 02.10.2018 № 6609 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо поставки в строк оплаченого товару, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 44 688 грн 00 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 5 968 грн 60 коп. пені та 3 128 грн 16 коп. штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 відкрито провадження у справі № 910/6564/19, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

19.06.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду.

31.05.2019 на адресу Господарського суду міста Києва повернулося поштове відправлення за № 0103050613643, яким на адресу відповідача: 02125, м. Київ, вулиця Сулеймана Стальського, будинок 14, офіс 3/6, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, було направлено ухвалу від 23.05.2019, із зазначенням причини повернення: неправильно зазначена адреса одержувача, дата довідки ф.20: 29.05.2019.

Відповідно до частин 2, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 вручена відповідачу 29.05.2019.

Станом на 07.08.2019 відповідачем вимог ухвали суду від 23.05.2019, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано.

Враховуючи викладене, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління "Новобуд" (покупець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація Укртрансбуд" (постачальник за договором) укладено договір поставки № 6609, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати покупцю у власність визначений цим договором товар, а покупець зобов`язується прийняти такий товар та сплатити на корить постачальника його вартість.

Відповідно до пункту 1.2. договору під терміном товар у п.п. 1.1. договору сторони розуміють будівельні матеріали (газоблок, блок керамічний, цегла керамічна та інші матеріали), визначений в підписаних сторонами видаткових накладних до даного договору, що є невід`ємними частинами цього договору.

Згідно з пунктом 1.5. договору, товар, визначений п. 1.2. цього договору, повинен поставлятися в наступний строк: з 02.10.2018 по 31.12.2018.

Пунктом 2.1. договору визначено, що кожна партія товару поставляється за домовленістю сторін на підставі замовлень покупця, які підписуються уповноваженими представниками двох сторін та містять інформацію щодо асортименту, кількості, строку поставки, місця поставки, сторони, яка здійснює транспортування товару, порядок розрахунку. Подання та узгодження замовлень здійснюється за допомогою: телефону, факсимільного зв`язку, електронної пошти (Інтернет), пошти та інших засобів зв`язку. Підтвердження виконання замовлення постачальником є підписання видаткової накладної покупцем при прийомі-передачі партії товару.

У відповідності до пункту 3.5. договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання видаткових накладних на кожну партію товару.

В пункті 4.2. договору зазначено, що покупець здійснює розрахунки за товар на підставі рахунку-фактури протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту поставки товару.

Пунктом 4.4. договору сторони дійшли згоди, що розрахунки між сторонами здійснюються в обумовленій сторонами формі, яка забезпечує передачу (сплату) грошових коштів для підрядника (уповноважених представників підрядник), підтвердженням чого є відповідний документ, форма якого залежить від способу здійснення розрахунків (платіжне доручення, квитанція, акт приймання передачі, розписка тощо) в такому порядку:

- авансовий платіж: протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту надання постачальником рахунку-фактури;

- остаточна оплата - згідно видаткових накладних чи актів взаєморозрахунків.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками двох сторін і діє до 31 грудня 2018 року. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на наступний і кожний наступний календарний рік. (п.п. 9.1. та 9.2. договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Частиною першою статті 670 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

У відповідності до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору поставки № 6609 від 02.10.2018, позивач здійснив попередню оплату за будівельні матеріали на загальну суму 44 688 грн 00 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 09.11.2018 № 2627.

У пункті 1.5. договору зазначено, що товар, визначений п. 1.2. цього договору, повинен поставлятися в наступний строк: з 02.10.2018 по 31.12.2018.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з поставки товару, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виник обов`язок з повернення попередньої оплати у розмірі 44 688 грн 00 коп., що також не було спростовано відповідачем, оскільки відповідачем не надано доказів поставки позивачу товару на загальну суму 44 688 грн 00 коп.

28.01.2019 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою про повернення попередньої оплати та сплату штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором. Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з поставки товару та повернення попередньої оплати на загальну суму 44 688 грн 00 коп., вимоги позивача про стягнення 44 688 грн 00 коп. з відповідача підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 5 968 грн 60 коп. пені за період прострочення з 01.01.2019 по 10.05.2019 та 3 128 грн 16 коп. штрафу за період прострочення з 11.01.2019 по 10.05.2019.

Згідно з частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до частини 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 1 статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

У відповідності до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 6.3. договору за порушення строків поставки товару, передбачених цим договором та специфікаціями до нього, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на день розрахунку від вартості не поставленого товару за кожний день прострочення виконання зобов`язання до повного виконання такого зобов`язання, а за прострочення строків поставки понад 10 (десять) календарних днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості товару.

У названому пункті договору сторони погодили нарахування пені від вартості непоставленого товару.

Пунктом 4.1. договору визначено, що ціна товару визначається у національній валюті України та становить собою вартість партій поставленого товару, що визначена у всіх видаткових накладних до цього договору.

Відповідно до пункту 2.1. договору кожна партія товару поставляється за домовленістю сторін на підставі замовлень покупця, які підписуються уповноваженими представниками двох сторін та містять інформацію щодо асортименту, кількості, строку поставки, місця поставки, сторони, які здійснює транспортування товару, порядок розрахунку. Подання та узгодження замовлень здійснюється за допомогою: телефону, факсимільного зв`язку, електронної пошти (Інтернет), пошти та інших засобів зв`язку.

Як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження замовлень покупця або видаткові накладні, з яких можна було б встановити вартість непоставленої партії товару та розрахувати пеню та штраф.

Позивач нараховував штрафні санкції на суму попередньої оплати (авансу), що, на думку суду, є необґрунтованим, оскільки умови договору передбачають нарахування штрафних санкцій на суму непоставленого товару.

До того ж, як свідчить зміст укладеного між сторонами договору, в ньому відсутні умови (пункти) про відповідальність постачальника за несвоєчасне повернення попередньої оплати, зокрема, сплату пені та штрафу, їх розмірів тощо.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача пені та штрафу за порушення строків поставки товару, у зв`язку з чим вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 5 968 грн 60 коп. пені за період прострочення з 01.01.2019 по 10.05.2019 та 3 128 грн 16 коп. штрафу за період прострочення з 11.01.2019 по 10.05.2019, визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Укртрансбуд" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн 00 коп. та витрат, пов`язаних з явкою позивача (представника позивача) до суду у розмірі 2 000 грн 00 коп.

У відповідності до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутній договір про надання правової допомоги адвокатом, укладений з позивачем. До того ж, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління "Новобуд" підписано директором - В. М. Костреюком.

Суд наголошує, що витрати на професійну правничу допомогу відшкодовуються тільки за умови надання правової допомоги адвокатом.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління "Новобуд" не подано доказів надання правової допомоги у даній справі адвокатом, суд відмовляє позивачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст.ст. 237- 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Укртрансбуд" (02125, м. Київ, вулиця Сулеймана Стальського, будинок 14, офіс 3/6, ідентифікаційний код 41163163) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління "Новобуд" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Квітнева, будинок 48, офіс 22, ідентифікаційний код 39270351) суму попередньої оплати у розмірі 44 688 (сорок чотири тисячі шістсот вісімдесят вісім) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 670 (шістсот сімдесят) грн 32 коп.

3. В іншій частині позову щодо вимог про стягнення штрафу у розмірі 3 128 грн 16 коп. та пені в розмірі 5 968 грн 60 коп. відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Б.Плотницька