Рішення

від 15.08.2019 по справі 910/5948/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.08.2019Справа № 910/5948/19 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Променергобуд

до Акціонерне товариство Українська залізниця в особі філії Центр забезпечення виробництва Акціонерного товариства Українська залізниця

про стягнення 136823,16 грн

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Променергобуд" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 136823,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач виконав взяті на себе за договором № ЦЗВ-07-08218-01 від 10.10.2018 зобов`язання по оплаті товару з простроченням, в зв"язку з чим позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 72353,01 грн, 3% річних у розмірі 12058,83 грн, втрати від інфляції у розмірі 52411,32 грн.

Ухвалою суду від 14.05.2019 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

21.05.2019 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 14.05.2019 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 27.05.2019 відкрито провадження у справі № 910/5948/19, постановлено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 01030 5033358 6 отримав 28.05.2019 ухвалу суду від 27.05.2019 про відкриття провадження у справі № 910/5948/19.

11.06.2019 через канцелярію суду позивачем було подано детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

14.06.2019 через канцелярію суду відповідачем було подано відзив на позовну заяву. В якому останній заперечив позовні вимоги позивача повністю, оскільки, на думку відповідача: 1) відповідач сплатив передбачені договором грошові кошти з порушенням строку з огляду на те, що у філії Центр забезпечення виробництва Акціонерного товариства Українська залізниця не було грошових коштів для виконання свого зобов`язання за договором; 2) порушення зобов`язання з оплати поставленого товару не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин; 3) відповідач просить суд зменшити суму нарахованої позивачем неустойки, оскільки, відповідачу необхідно постійно підтримувати та ремонтувати рухомий склад, а також, відповідач наразі проводить закупівлю тепловозів General Electric. Відповідач зазначає, що дані обставини не потребують доказування, в силу статті 75 ГПК України, оскільки, вони є загальновідомими .

03.07.2019 через канцелярію суду відповідачем було подано заперечення на детальний опис робіт (послуг) наданих адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. На думку відповідача, вимоги щодо відшкодування судових витрат задоволенню не підлягають, з огляду на те, що : 1) детальний опис робіт ( послуг) наданих адвокатом мав міститися в позовній заяві, а не подаватися позивачем окремо; 2) позовну заяву підписано директором ТОВ БК Променергобуд , а не адвокатом, або його помічником; 3) договір про надання правничої допомоги № 23/04/2019-01 між позивачем та АО Когнітор було укладено 23.04.2019, а згідно виписки по рахунку позивача, яка міститься в детальному описі робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, грошові кошти за послуги з правничої допомоги були перераховані АО Когнітор 17.04.2019. А тому, дана виписка не є підтвердженням оплати позивачем послуг з правничої допомоги наданої АО Когнітор .

14.06.2019 через канцелярію суду позивачем було подано відповідь на відзив на позовну заяву. В якому позивач спростовує твердження відповідача стосовно того, що прострочення строку відповідачем з оплати поставленого товару не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, оскільки, за твердженням позивача, через порушення своїх зобов`язань відповідачем, позивач був вимушений змінити фінансовий план ТОВ БК Променергобуд та здійснити перерозподіл коштів.

16.07.2019 через канцелярію суду позивачем було подано пояснення на заперечення на детальний опис робіт ( послуг) адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. В даному поясненні позивач наголошує на тому, що попередній ( орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що понесені та можуть бути понесені позивачем, на відсутності якого наголошує відповідач, міститься в позовній заяві, а саме, в додатку до позовної заяви №18. Крім того, позивач наголошує на тому, що договором про надання правової (професійної правничої) допомоги, укладеним між ТОВ БК Променергобуд та АО Когнітор , не передбачено обов`язку саме представників АО Когнітор підписувати позовну заяву. Також, на думку позивача, лист №2304/01 від 23.04.2019, в якому містяться пояснення та виправлення щодо призначення платежу від 17.04.2019, є належним доказом перерахування винагороди ( гонорару) за надання правової (правничої професійної) допомоги АО Когнітор за договором №23/04/2019-01 від 23.04.2019.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

10.10.2018 між філією Центр забезпечення виробництва Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , що діє від імені та в інтересах Пуьлічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Променергобуд (постачальник) було укладено договір поставки № ЦЗВ - 07 - 08218 - 01.

Згідно з п. 1.1, 1.2. договору, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі. Найменування продукції: лементи електричних схем (реле електромагнітне).

Відповідно до п. 4.1. - 4.5. договору, ціна визначається даним договором і приймається сторонами: в національній валюті України - гривні, на умовах СРТ ( перевезення оплачено до…) пункт призначення - відділ матеріальних ресурсів м. Фастів філії ЦЗВ ПАТ Укрзалізниця , Київська обл.., м. Фастів, вул.. Шевченко, 48. Постачання здійснюється за цінами, передбаченими у специфікації до даного договору, ціна продукції, узгоджена у специфікації до даного договору, включає: вартість продукції, тари, всі податки і збори, передбачені чинним законодавством, транспортні витрати постачальника згідно п. 5.1. Постачальник гарантує незмінність ціна на поставлену продукцію з моменту відвантаження її за місцем призначення до моменту відправлення коштів замовником на поточний рахунок постачальника. Загальна сума даного договору на момент його підписання складає - 2474600,00 грн., крім того ПДВ 20% - 494920,00 грн., що разом становить - 2969520,00 грн. Зміна ціни і вартості продукції здійснюється за взаємною згодою сторін в порядку, що узгоджується сторонами. Ціна на продукцію може бути змінена у зв`язку з внесенням змін до законодавства України в частині податків і зборів. Зміна ціни в зв`язку зі зміною законодавства України обов`язково оформлюється шляхом підписання додаткової угоди. Обсяги закупівлі та сума договору може бути змінена замовником у зв`язку зі зміною реального фінансування та планів замовника. Про зміну обсягів закупівлі замовник повідомляє постачальника шляхом направлення листа або шляхом укладання додаткової угоди до договору поставки.

Пунктами 5.1. - 5.4. договору передбачено, що постачальник здійснюється поставку продукції автомобільним або залізничним транспортом на умовах СРТ пункт призначення - відділ матеріальних ресурсів м. Фастів філії ЦЗВ ПАТ Укрзалізниця , Київська обл.., м. Фастів, вул.. Шевченко, 48. Вантажовідправником продукції може бути третя особа, зазначена постачальником. Поставка продукції проводиться партіями протягом терміну дії договору, тільки після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції. Відповідальність за достовірність інформації яка вказується у рознарядці, несе замовник. Рознарядка надається постачальнику в оригіналі шляхом направлення засобами поштового зв`язку цінного листа з описом вкладення та/або направлення сканкопії рознарядки електронним листом із застосуванням електронної пошти. Сторони погоджують, що рознарядка вважається отриманою постачальником з дня її відправлення замовником засобами поштового зв`язку та/або електронною поштою. Кожна партія продукції постачається протягом 30 календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці. Матеріальні витрати, що виникли при поверненні продукції, яка не була письмово заявлена покладаються на постачальника. Замовник не несе відповідальності за ненадання рознарядок, якщо це є наслідком зміні планів постачання та фінансування замовника. За необхідності рознарядка може бути відкоригована замовником, про що обов`язково повідомляється постачальнику. Датою поставки продукції вважається дата приймання цієї продукції замовником, що підтверджується належно оформленою видатковою накладною. Після готовності продукції до відвантаження, постачальник направляє замовнику факсом наступні документи: 1) рахунок - фактуру; 2) видаткову накладну; 3) документи, що підтверджують якість продукції, зазначені у п.2.2. договору.

Відповідно до п. 6.1. - 6.3. договору, оплата за кожну партію поставлено продукції по даному договору проводиться замовником протягом 10 банківських днів з дати оформлення та реєстрації податкової накладної, у відповідності до вимог чинного законодавства України та у відповідності з рахунком фактурою на поставлену парію продукції, обмовлену згідно п. 5.2., при наявності документів зазначених в п. 7.1. цього договору. Датою оплати вважається дата відправлення коштів замовником за банківськими реквізитами постачальника. Остаточні фінансові взаєморозрахунки стороні здійснюються після підписання акту звірки, який складається і підписується уповноваженими сторонами.

Відповідно до п. 10.6., п. 10.8. договору, в разі несвоєчасної оплати за поставлену продукцію, замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченої продукції за кожен день прострочення. Сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від взятих на себе зобов`язань.

Пунктом 13.7 передбачено, що термін дії даного договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.12.2018 р. Проте, в частині оплати - до повного виконання сторонами зобов`язань та в разі наявності потреби замовника, що підтверджено відповідним повідомленням та рознарядкою, направленими на адресу постачальника - до повного виконання.

Також до матеріалів справи додано специфікацію № 1 до договору поставки № ЦЗВ - 07 - 08218 - 01 від 10.10.2018. В даній специфікації визначено найменування продукції (реле електромагнітне нейтральне), що має бути поставлена за договором, її кількість, а також, вартість за одиницю без ПДВ та сума за одиницю без ПДВ. Загальна вартість продукції згідно специфікації становить 2969520,00 грн

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання із своєчасної оплати поставленої за договором №ЦЗВ - 07-08218-01 від 10.10.2018 продукції, в зв"язку з чим позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 72353,01 грн, 3% річних у розмірі 12058,83 грн, втрати від інфляції у розмірі 52411,32 грн.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір поставки №ЦЗВ - 07-08218 - 01 від 10.10.2018, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 689 ЦК України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 6.1., 6.2., 6.3. договору № ЦЗВ - 07 - 08218-01 від 10.10.2018, оплата за кожну партію поставленої продукції по даному договору проводиться замовником протягом 10 банківських днів з дати оформлення та реєстрації податкової накладної, у відповідності до вимог чинного законодавства України та у відповідності до вимог чинного законодавства України та у відповідності з рахунком - фактурою на поставлену партію продукцію. Датою оплати вважається дата відправлення коштів замовником за банківськими реквізитами постачальника. Остаточні фінансові взаєморозрахунки сторони здійснюються після підписання акту звірки, який складається і підписується уповноваженими сторонами.

Відповідно до п.5.3. договору, датою поставки продукції вважається дата приймання цієї продукції замовником, що підтверджується належно оформленою видатковою накладною.

В матеріалах справи міститься рознарядка: від 25.10.2018, відповідно до якої відповідач надає дозвіл на відвантаження продукції на загальну суму 2607474,00 грн.; від 07.11.2018, відповідно до якої відповідач надає дозвіл на відвантаження продукції на загальну суму 12000,00 грн; від 29.11.2018, відповідно до якої відповідач надає дозвіл на відвантаження продукції на загальну суму 350046,00 грн. ПДВ.

За видатковою накладною №66 від 02.11.2018 до договору №ЦЗВ - 07 - 08218- 01 від 10.10.2018, позивачем було поставлено, а відповідачем було прийнято продукції на загальну суму 2607474,00 грн. Видаткова накладна містить підписи уповноважених представників сторін.

За видатковою накладною №76 від 14.11.2018 до договору №ЦЗВ - 07 - 08218- 01 від 10.10.2018, позивачем було поставлено, а відповідачем було прийнято продукції на загальну суму 12000,00 грн. Видаткова накладна містить підписи уповноважених представників сторін.

За видатковою накладною №89 від 10.12.2018 до договору №ЦЗВ - 07 - 08218- 01 від 10.10.2018, позивачем було поставлено, а відповідачем було прийнято продукції на загальну суму 350046,00 грн. Видаткова накладна містить підписи уповноважених представників сторін.

Товар (реле електромагнітне нейтральне), згідно вищезазначених видаткових накладних був отриманий повноваженим представником відповідача на підставі довіреностей: № Ф-670 від 05.11.2018, № Ф-695 від 14.11.2018, № Ф-777 від 11.12.2018.

Позивачем до матеріалів справи було додано податкову накладну №70 від 02.11.2018, відповідно до якої визначено загальну сума коштів, що підлягають сплати, з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 2607474,00 грн. Податкова накладна містить печатку позивача та підпис його уповноваженого представника. Відповідно до доданої квитанції документ прийнято та доставлено до центрального рівня державної податкової служби України 28.11.2018 та прийнято.

Позивачем до матеріалів справи було додано податкову накладну №77 від 14.11.2018, відповідно до якої визначено загальну сума коштів, що підлягають сплати, з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 12000,00 грн. Податкова накладна містить печатку позивача та підпис його уповноваженого представника. Відповідно до доданої квитанції документ прийнято та доставлено до центрального рівня державної податкової служби України 15.11.2018 та прийнято.

Позивачем до матеріалів справи було додано податкову накладну №91 від 10.12.2018, відповідно до якої визначено загальну сума коштів, що підлягають сплати, з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 350046,00 грн. Податкова накладна містить печатку позивача та підпис його уповноваженого представника. Відповідно до доданої квитанції документ прийнято та доставлено до центрального рівня державної податкової служби України 18.12.2018 та прийнято.

Відповідно до п.6.1. договору № ЦЗВ - 07 - 08218-01 від 10.10.2018 оплата за кожну партію поставленої продукції по даному договору проводиться замовником протягом 10 банківських днів з дати оформлення та реєстрації податкової накладної.

Таким чином, відповідач мав оплатити поставлену продукцію за видатковою накладною №89 від 10.10.2018 (податкова накладна №91 від 10.12.2018) до 04.01.2019 включно (податкову накладну прийнято та доставлено до центрального рівня державної податкової служби України 18.12.2018); за видатковою накладною №76 від 14.11.2018 (податкова накладна №77 від 14.11.2018) до 29.11.2018 включно ( податкову накладну прийнято та доставлено до центрального рівня державної податкової служби 15.11.2018); за видатковою накладною №66 від 10.10.2018 (податкова накладна №70 від 02.11.2018) до 12.12.2018 включно ( податкову накладну прийнято та доставлено до центрального рівня державної податкової служби 28.11.2018).

Відповідно до платіжного доручення №940 від 31.01.2019 відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 2607474,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення №240 від 19.12.2018 відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 12000,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення №1272 від 18.02.2019 відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 350046,00 грн.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Отже, відповідач є таким, що прострочив свої зобов`язання з оплати поставленої за договором № ЦЗВ - 07 - 08218-01 від 10.10.2018 продукції.

Таким чином, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору відповідач не здійснив оплату за поставлену відповідачем продукцію в строк, передбачений договором, тобто, не виконав свої зобов`язання належним чином.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов`язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. (ст.549 ЦК України).

Згідно ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 10.6 договору № ЦЗВ - 07 - 08218-01 від 10.10.2018, в разі несвоєчасної оплати за поставлену продукцію, замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченої продукції за кожен день прострочення.

Позивачем за період прострочення оплати відповідачем поставленої продукції з 04.01.2019 по 18.02.2019 (за видатковою накладною №89; податкова накладна №91) на суму заборгованості 350046,00 грн. було розраховано 3% річних за весь час прострочення у розмірі 1323,46 грн., 5268,19 грн. інфляційних втрат та 7940,77 грн. пені.

Відповідно до платіжного доручення №1272 від 18.02.2019 відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 350046,00 грн. ( за продукцію поставлену відповідно до видаткової накладної №89)

Позивачем, за період прострочення оплати відповідачем поставленої продукції, в період з 13.12.2018 по 31.01.2019 ( за видатковою накладною №66 ; податкова накладна №70) на суму заборгованості 2607474,00 грн. було розраховано 3% річних у розмірі 10715,65 грн., інфляційні втрати у розмірі 47143,13 грн. та пеню у розмірі 64293,88 грн.

Відповідно до платіжного доручення №940 від 31.01.2019 відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 2607474,00 грн. ( за продукцію поставлену відповідно до видаткової накладної №66).

Позивачем, за період прострочення оплати відповідачем поставленої продукції, в період з 30.11.2018 по 19.12.2018 ( за видатковою накладною №76; податкова накладна №77) на суму заборгованості 12000,00 грн. було розраховано 3% річних у розмірі 19,73 грн., 00,00 грн. інфляційних втрат та пеню у розмірі 118,36 грн.

Відповідно до платіжного доручення №240 від 19.12.2018 відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 12000,00 грн. ( за продукцію поставлену відповідно до видаткової накладної №76).

Суд вважає неправильним розрахунок позивача розмірів пені. Виходячи з визначених позивачем періодів прострочення та сум вбачається, що позивачем при нарахуванні їх розмірів, за конкретні періоди прострочення, в періоди прострочення враховані дати фактичної оплати поставленої позивачем продукції, що призвело до збільшення періодів на один день, відповідно до збільшення розмірів пені на суму вартості одного дня прострочення. Крім того, суд вказує, що з урахуванням святкових та не робочих днів вартість товару, поставленого за видатковою накладною на суму 350046,00 грн. мала бути здійснена до 04.01.2019 включно, тобто прострочення мало місце з 05.01.2019.

Відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною 1 статті 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Відповідно до частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відтак, пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення платежу.

Із системного аналізу наведених приписів чинного законодавства вбачається, що день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.

Отже, за видатковою накладною №76 ( податкова накладна №77) період нарахування штрафних санкцій мав бути визначений з 30.11.2018 по 18.12.2018.

За видатковою накладною №66 (податкова накладна №70) період нарахування штрафних санкцій мав бути визначений з 13.12.2018 по 30.01.2019.

За видатковою накладною №89 (податкова накладна №91) період нарахування штрафних санкцій мав бути визначений з 05.01.2019 по 17.02.2019.

Згідно перерахунку суду сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 70715,96 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд відзначає, що періоди нарахування 3% річних є аналогічними до періодів, визначених судом для розрахунку пені з вищевказаних підстав.

Згідно перерахунку суду сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 11785,99 грн.

Щодо стягнення втрат від інфляції.

Щодо втрат від інфляції, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України , не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Зазначене помилково не враховано позивачем при здійсненні розрахунку, як і те, що для нарахування інфляційних втрат необхідно, щоб прострочення виконання зобов`язання у місяці, в якому діє відповідний індекс інфляції, мало місце.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 № 904/7401/16.

Таким чином, встановивши, що термін прострочення відповідача виконання зобов`язання з оплати отриманого товару за кожен період по деяким накладним, окремо становить менше одного місяця, суд здійснив перерахунок втрат від інфляції, в зв`язку з чим обґрунтованою є сума у розмірі 27824,97 грн, яка підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на загальну суму 110326,92 грн.

14.06.2019 через канцелярію суду відповідачем було подано відзив на позовну заяву. В своєму відзиві, відповідач просить суд зменшити суму нарахованої позивачем неустойки, оскільки, відповідачу необхідно постійно підтримувати та ремонтувати рухомий склад, а також, відповідач наразі проводить закупівлю тепловозів General Electric. Відповідач зазначає, що дані обставини не потребують доказування, в силу статті 75 ГПК України, оскільки, вони є загальновідомими.

Згідно до п. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

В даному випадку суд враховує, що сума пені нарахована згідно умов укладеного між сторонами договору і з огляду на вартість поставленої продукції у загальному розмірі 2969520,00 грн, пеня у розмірі 70715,96 грн не є "значно" чи "надмірно" великою.

Згідно ст. 219 ГК України за невиконання або неналежне виконання господарських зобов`язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами. Засновники суб`єкта господарювання не відповідають за зобов`язаннями цього суб`єкта, крім випадків, передбачених законом або установчими документами про створення даного суб`єкта. Якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов`язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності. Сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Відповідач не довів наявність обставин, передбачених ст. 219 ГК України для зменшення розміру його відповідальності.

Крім того, відповідачем не доведено, що позивач не зазнав збитків, в зв`язку з простроченням оплати, натомість позивач зазначив, що збитки з його боку були понесені.

Беручи до уваги викладене, враховуючи недоведеність відповідачем поважності причин неналежного виконання договірних зобов`язань, суд не вбачає підстав для зменшення штрафних санкцій.

Також суд наголошує, що відповідно до ст. 218 ГК України Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами , зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів .

Вказаною нормою спростовуються доводи відповідача про відсутність у нього коштів для своєчасної оплати, як на підставу для зменшення штрафних санкцій.

Крім того, в чинній редакції Господарського процесуального кодексу України у суду відсутні повноваження на зменшення розміру суми неустойки за клопотанням відповідача.

Щодо вимог позивача покласти на відповідачу суму витрат на правову допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Відповідно до ч.1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ч.ч. 4, 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотриманням вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

03.07.2019 через канцелярію суду відповідачем було подано заперечення на детальний опис робіт (послуг) наданих адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. На думку відповідача, вимоги щодо відшкодування судових витрат задоволенню не підлягають, з огляду на те, що: 1) детальний опис робіт ( послуг) наданих адвокатом мав міститися в позовній заяві, а не подаватися позивачем окремо; 2) позовну заяву підписано директором ТОВ БК Променергобуд , а не адвокатом, або його помічником; 3) договір про надання правничої допомоги № 23/04/2019-01 між позивачем та АО Когнітор було укладено 23.04.2019, а згідно виписки по рахунку позивача, яка міститься в детальному описі робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, грошові кошти за послуги з правничої допомоги були перераховані АО Когнітор 17.04.2019. А тому, дана виписка не є підтвердженням оплати позивачем послуг з правничої допомоги наданої АО Когнітор .

Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Променергобуд (клієнт) та Адвокатським об`єднанням Когнітор (виконавець) було укладено договір №23/04/2019-01 про надання правової (професійної правничої) допомоги, згідно якого виконавець бере на себе зобов`язання з надання клієнту правової допомоги (професійної правничої допомоги у вигляді адвокатських послуг). Під послугами у межах цього договору розуміється: правовий аналіз обставин спірних правовідносин; визначення необхідності збирання певних доказів клієнтом та їх збирання безпосередньо самим виконавцем; визначення судової перспективи з формуванням правової лінії захисту і наступним складанням проектів заяв по суті спору та/або інших, в тому числі процесуальних документів рамках вирішення господарського спору між клієнтом та АТ Українська залізниця в особі регіональної філії Центр забезпечення виробництва , що виник із порушення договору поставки № ЦЗВ - 07 - 08218-01 від 10.10.2018 року в частині стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційної складової заборгованості. Відповідно до п.4.2 договору клієнт зобов`язаний до 03.06.2019 року здійснити оплату в розмірі, передбаченому пп.4.3.1. договору. Пунктом 4.3.1 договору визначено, що Пунктом 10.1. передбачено, що цей договір вступає в дію з моменту його підписання і діє до остаточного вирішення по суті спору, що становить предмет послуг за цим договором.

Відповідно до акту №23/04/2019-01/001 приймання - передання наданих юридичних ( адвокатських) послуг від 04.06.2019 до договору №23/04/2019-01 від 23.04.2019 вартість послуг з правничої допомоги становить згідно п. 4.3.1. договору 20000,00 грн., сторони одна до одної жодних претензій не мають.

Відповідно до виписки по рахунку № НОМЕР_1 , позивач 17.04.2019 перерахував на рахунок АО Когнітор грошові кошти у розмірі 40000,00 грн. Призначення платежу: оплата за надання правової допомоги зг. Дог. №910/3269/19 від 05.04.2019 без ПДВ.

Відповідно до ч.3 ст. 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Проте, договором №23/04/2019-01 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 23.04.2019 такі обставини не передбачені.

Суд приймає до уваги лист №2304/01 від 23.04.2019 надісланий ТОВ БК Променергобуд до АО Когнітор , в якому директор ТОВ БК Променергобуд повідомляє АО Когнітор , що в платіжному дорученні №582 від 17.04.2019 на суму 40000,00 грн. було допущено помилку у призначенні платежу. У даному листі директор ТОВ БК Променергобуд просить вірним вважати наступне : 1) 20000,00 грн. 00 коп. Оплата за надання правової зг. Договору №.23/04/2019-01 р. зг. пп. 4.3.1., без ПДВ . 2) 20000,00 грн. 00 коп. Оплата за надання правової зг. Договору №.23/04/2019-01 р. зг. пп. 4.3.1., без ПДВ .

Суд зазначає, що оплата за послуги надані АО Когнітор , позивачем була фактично виконана 17.04.2019 відповідно до виписки по рахунку № НОМЕР_1 , договір №23/04/2019-01 було укладено 23.04.2019, акт №23/04/2019-01/001 приймання - передання наданих юридичних ( адвокатських) послуг було підписано АО Когнітор та ТОВ БК Променергобуд 04.06.2019.

Зважаючи на викладене вище суд не приймає до уваги виписку по рахунку № НОМЕР_1 від 17.04.2019, як належний доказ підтвердження оплати ТОВ БК Променергобуд наданих АО Когнітор за договором №23/04/2019-01 від 23.04.2019 послуг з правничої допомоги і що вказані витрати понесені позивачем в зв`язку з наданням правової допомоги по спору в рамках справи № 910/5948/19..

Крім того, суд зазначає, що до матеріалів справи, вказане у листі №2304/01 від 23.04.2019, платіжне доручення №582 від 17.04.2019 не було додано позивачем.

За приписами ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов підлягає задоволенню, а у разі наявності заперечень відповідача щодо співрозмірності заявленої суми компенсації також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 20.11.2018 р. по справі №910/23210/17.

Отже, договір про надання правової ( професійної правничої) допомоги №23/04/2019 - 01 між АО Когнітор та ТОВ БК Променергобуд було укладено 23.04.2019, акт приймання - передання наданих юридичних ( адвокатських ) послуг № 23/04/2019-01/001 до договору №23/04/2019 - 01 було підписано сторонами 04.06.2019. Зважаючи на те, що згідно банківської виписки по рахунку № НОМЕР_2 грошові кошти позивачем було перераховано на рахунок АО Когнітор 17.04.2019 ( з урахуванням пояснень у листі №2304/01 від 23.04.2019), а також на те, що у договорі укладеного між сторонами відсутні пункти, які б містили погодження сторін про розповсюдження умов договору на правовідносини, що мали місце до його укладення, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів понесення витрат на правову допомогу в рамках даної справи.

Отже, подані 03.07.2019 відповідачем заперечення на детальний опис робіт (послуг) наданих адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, визнаються обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню в частині відмови в задоволенні клопотання ТОВ БК Променергобуд про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже вимоги позивача визнаються судом частково обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню на загальну суму 110326,92 грн.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

На підставі ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Акціонерного товариства "Укрзалізниця" (місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Променергобуд " (місцезнаходження: 03056, м. Київ, вул.. Вадима Гетьмана, будинок 27, код ЄДРПОУ 41549481) 27824 (двадцять сім вісімсот двадцять чотири) грн. 97 коп. втрат від інфляції, 11785 (одинадцять тисяч сімсот вісімдесят п`ять) грн. 99 коп. 3% річних, 70715 (сімдесят тисяч сімсот п`ятнадцять) грн. 96 коп. пені, 1654 (одна тисяча шістсот п`ятдесят чотири) грн. 91 коп. судового збору.

3. В частині стягнення з Акціонерного товариства "Укрзалізниця" (місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компаня Променергобуд " (місцезнаходження: 03056, м. Київ, вул.. Вадима Гетьмана, будинок 27, код ЄДРПОУ 41549481) пені у розмірі 1637,05 грн., 3% річних у розмірі 272,84 грн., втрат від інфляції у розмірі 24586,35 грн - відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Усатенко І.В.