Рішення

від 14.08.2019 по справі 910/6950/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.08.2019Справа № 910/6950/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВАЛТЕКС

до Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОФІТОРГ-К

про стягнення 44 434,21 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ВАЛТЕКС (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОФІТОРГ-К (відповідач) про стягнення 44 434,21 грн. заборгованості на підставі видаткової накладної № 1085 від 01.06.2018, з яких: 42 442,78 грн. - основний борг, 530,24 грн. - 3% річних, 1 461,19 грн.- інфляційні втрати.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач згідно видаткової накладної № 1085 від 01.06.2018 на суму 47788,80 грн. здійснив поставку товару відповідачу, однак останній не повністю оплатив поставлений позивачем товар, у зв`язку з чим позивач обраховує заборгованість відповідача за вказаною видатковою накладною в сумі 42 442,78 грн. (основний борг), з вимогою про стягнення якої, а також сум 3% річних та інфляціних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю ВАЛТЕКС залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

11.06.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшов супровідий лист з документами на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 03.06.2019.

Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про усунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлений судом строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ВАЛТЕКС прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6950/19 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

27.06.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшов супровідий лист з документами на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 14.06.2019 про відкриття провадження у справі № 910/6950/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі.

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем ухвали Господарського суду міста Києва від 14.06.2019 у справі № 910/6950/19.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2019 про відкриття провадження у справі № 910/6950/19 було направлене відповідачу за адресою: 03039 , м. Київ, пров. Червоноармійський , буд. 14 , вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Втім, поштове відправлення з наведеною ухвалою суду та примірником повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції було повернуте органами зв`язку до Господарського суду міста Києва.

Враховуючи, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.06.2019 у справі № 910/6950/19 було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду позивачем, яка відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернуто підприємством зв`язку, суд дійшов висновку про те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, супровідні листи та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю ВАЛТЕКС (постачальник, позивач) на підставі видаткової накладної № 1085 від 01.06.2018 було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю ПРОФІТОРГ-К (покупець, відповідач) туфлі шкіряні (хром) Алекс (надалі - товар) в кількості 76 пар на загальну суму 47 788,80 грн. з ПДВ.

Позивач зазначає, що заборгованість відповідача за товар, поставлений згідно наведеної видаткової накладної № 1085 від 01.06.2018, з урахуванням взаємовідносин сторін щодо поставки товару за іншими видатковими накладними та здійснених відповідачем часткових розрахунків за поставлений товар, склала 42 442,78 грн. На підтвердження зазначеного позивачем долучено до матеріалів справи видаткові накладні № 975 № 976, № 977, № 978 та № 982 від 22.05.2018; виписками з банківського рахунку від 04.06.2018, від 27.06.2018, від 09.07.2018, від 11.07.2018, від 23.07.2018, від 25.07.2018, від 01.08.2018, від 10.10.2018, від 17.10.2018, від 30.10.2018 та від 05.12.2018; банківськими виписками від 21.05.2018 та від 22.05.2018, від 30.05.2018 та від 01.06.2018.

Враховуючи зазначене, 12.12.2018 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 2053/12 про виконання грошового зобов`язання, відповідно до якої вимагав сплати заборгованості в розмірі 42 442,78 грн. у семиденний строк з дня отримання цієї вимоги. Зазначена вимога була отримана відповідачем 03.01.2019, що підтверджується роздруківкою з сайту АТ Укрпошта .

11.01.2019 на електронну адресу позивача від відповідача надійшов гарантійний лист № 11/1 від 11.01.2019, відповідно до якого останній, аргументуючи неналежне виконання зобов`язання скрутним фінансовим становищем, гарантував здійснити сплату заборгованості в розмірі 42 442,78 грн. у строк до 31.03.2019.

Однак, як зазначає позивач у позовній заяві, станом на 20.05.2019 відповідач існуючу заборгованість не сплатив.

З огляду на викладене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення 44 434,21 грн. заборгованості на підставі видаткової накладної № 1085 від 01.06.2018, з яких: 42 442,78 грн. - основний борг, 530,24 грн. - 3% річних, 1 461,19 грн.- інфляційні втрати.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач належних і допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав та не надіслав.

Проаналізувавши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Вчинені позивачем та відповідачем дії, які полягали у виставленні позивачем відповідачу видаткової накладної № 1085 від 01.06.2018 на суму 47 788,80 грн., отриманні відповідачем товару та частковій оплаті відповідачем за отриманий товар за вказаною видатковою накладною суми у розмірі 5 346,02 грн., свідчать про вчинення сторонами правочину, який за своєю правовою природою є договором поставки, що в свою чергу, свідчить про наявність між сторонами цивільних прав і обов`язків відповідно до ст. 11 ЦК України.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

По матеріалам справи судом встановлено, що відповідно до видаткової накладної № 1085 від 01.06.2019 позивач здійснив поставку товару відповідачу на суму 47 788,80 грн., який мав бути оплачений відповідачем.

Наведена видаткова накладна, яка містить підпис уповноваженої особи відповідача та скріплена печаткою відповідача, приймається судом у якості належного доказу у справі, що підтверджує факт поставки позивачем товару на суму 47 788,80 грн. та прийняття цього товару відповідачем без зауважень по кількості та якості.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи підтверджується, а рівно не заперечувалось відповідачем, що останній не здійснив повну оплату за поставлений позивачем товар згідно видаткової накладної № 1085 від 01.06.2019.

Станом на час розгляду справи відповідач не надав та не надіслав суду заперечень, з яких вбачалось б, що відповідач взяті на себе зобов`язання згідно видаткової накладної № 1085 від 01.06.2018 виконав в повному обсязі.

Водночас судом враховано, що матеріали справи містять гарантійний лист № 11/1 від 11.01.2019, відповідно до якого відповідач гарантував здійснити оплату за поставлений товар згідно видаткової накладної № 1085 від 01.06.2018 в сумі заборгованості 42 442,78 грн., що свідчить про визнання відповідачем заборгованості у наведеній сумі.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач здійснив лише часткову оплату в сумі 5 346,02 грн. за товар, поставлений позивачем згідно видаткової накладної № 1085 від 01.06.2018, у зв`язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за спірний товар становить 42 442,78 грн. (47 788,80 грн. - 5 346,02 грн. = 42 442,78 грн.).

Судом встановлено, що 12.12.2018 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 2053/12 про виконання грошового зобов`язання, відповідно до якої вимагав сплати заборгованості в розмірі 42 442,78 грн. у семиденний строк з дня отримання цієї вимоги. Зазначена вимога була отримана відповідачем 03.01.2019, що підтверджується роздруківкою з сайту АТ Укрпошта .

З урахуванням положень ч. 2 ст. 530 ЦК України та направленої позивачем відповідачу вимоги № 2053/12 про виконання грошового зобов`язання, відповідач був зобов`язаний сплатити заборгованість в розмірі 42 442,78 грн. у семиденний строк з дня отримання вимоги № 2053/12 від 12.12.2018 про виконання грошового зобов`язання (саме такий строк встановлено позивачем відповідачу), тобто у строк до 10.01.2019 включно. Відповідно, прострочення відповідачем зобов`язання з оплати за товар згідно видаткової накладної № 1085 від 01.06.2018 виникло з 11.01.2019.

З огляду на наведені правові норми та зважаючи на встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 42 442,78 грн. заборгованості за поставлений товар згідно видаткової накладної № 1085 від 01.06.2018.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 42 442,78 грн. (основний борг) заборгованості за поставлений товар згідно видаткової накладної № 1085 від 01.06.2018 підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 461,19 грн. інфляційних нарахувань та 530,24 грн. 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов`язання з 20.12.2018 по 20.05.2019.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений , помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів та статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що прострочення відповідачем зобов`язання з оплати за товар згідно видаткової накладної № 1085 від 01.06.2018 виникло з 11.01.2019 .

Дослідивши розрахунок сум інфляційних втрат та 3% річних, поданий позивачем 11.06.2019 через відділ діловодства суду разом із супровідним листом, судом встановлено, що позивачем невірно визначено початок періоду нарахування інфляційних втрат та 3% річних з 20.12.2018, оскільки вірною датою виникнення прострочення з оплати спірної заборгованості, а відповідно, і датою початку періоду нарахування інфляційних втрат та 3% річних, є 11.01.2019.

Таким чином, враховуючи встановлення факту неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати за поставлений позивачем товар, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку сум 3% річних та інфляційних втрат (з урахуванням постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18), суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1 461,19 грн. інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню в розмірі 1 330,78 грн. Вимога позивача про стягнення 530,24 грн. 3% річних також підлягає частковому задоволенню в розмірі 453,50 грн.

З огляду на зазначене, до стягнення з відповідача підлягають суми: 42 442,78 грн. основного боргу 1 330,78 грн. інфляційних нарахувань та 453,50 грн. 3% річних.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 1 921,00 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 1 912,04 грн. покладається на відповідача, а в розмірі 8,96 грн. - на позивача.

Керуючись ст.ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОФІТОРГ-К (03039, м. Київ, пров. Червоноармійський, буд. 14; ідентифікаційний код 39619863) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВАЛТЕКС (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 2; ідентифікаційний код 32393877) 42 442,78 грн. (сорок дві тисячі чотириста сорок дві гривні 78 коп.) основного боргу, 1 330,78 грн. (одну тисячу триста тридцять гривень 78 коп.) інфляційних втрат, 453,50 грн. (чотириста п`ятдесят три гривні 50 коп.) 3% річних та 1 912,04 грн. (одну тисячу дев`ятсот дванадцять гривень 04 коп.) судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 14.08.2019.

Суддя Гумега О.В.