Ухвала

від 15.08.2019 по справі 913/455/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

15 серпня 2019 року Справа № 913/455/19

Провадження №7/913/455/19

Суддя Господарського суду Луганської області Тацій О.В., розглянувши матеріали позовної заяви Департаменту комунальної власності, земельних та майнових відносин Луганської обласної державної адміністрації (93405, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр-т Центральний, 59, ідентифікаційний код 40194452)

до Комунального підприємства Луганська обласна Фармація (93406, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр-т Гвардійський, буд. 33, офіс 2, ідентифікаційний код 01975442)

про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права на нерухоме майно та визнання права власності за територіальними громадами сіл, селищ, міст Луганської області в особі Луганської обласної ради,

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності, земельних та майнових відносин Луганської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом до Комунального підприємства Луганська обласна Фармація про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права на нерухоме майно та визнання права власності за територіальними громадами сіл, селищ, міст Луганської області в особі Луганської обласної ради.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні контролю за державною реєстрацією правочинів щодо нерухомого майна, яке належить до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Луганської області позивачем встановлено, що власником нерухомого майна - нежилого приміщення, загальною площею 72,1 кв.м., основною площею - 46,9 кв.м., реєстраційний номер майна - 19854292, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , є Комунальне підприємство «Луганська обласна «Фармація» .

Також, вказано, що пунктом 5.2. статуту визначено, що нерухоме майно підприємства є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області, управління яким здійснюється Луганською обласною радою, і закріплюється за підприємством на праві господарського відання.

В той же час, позивачем зазначено, що враховуючи приписи норм ст. 60 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні та ст. 78 ГК України, майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство), тому власниками майна комунальних унітарних підприємств є відповідні територіальні громади сіл, селищ, міст та областей, а не самі комунальні унітарні підприємства, а функції управління цим майном покладаються на відповідні ради.

Таким чином, з огляду на викладене, позивач вважає, що спірне нерухоме майно є спільною комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області, управління яким здійснюється Луганською обласною радою.

При цьому, зі змісту доводів позивача вбачається, що, на його думку, державна реєстрація права власності на вказане майно за Комунальним підприємством «Луганська обласна «Фармація» суперечить його статуту та порушує вищевказані положення чинного законодавства.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Частиною 1 ст. 172 ГПК України передбачено, що позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п. п. 2, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України), так і аналогічних приписів ГПК України.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення у справі Салов проти України від 06.09.2005 року).

У Рішенні у справі Надточий проти України від 15.05.2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Абзацом 27 п. 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270 передбачено, що документом, який підтверджує надання послуг поштового зв`язку є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

За змістом п. 61 Правил надання поштового зв`язку, затверджених Постановою №270 від 05.03.2009 року Кабінету Міністрів України, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

За таких обставин, належним доказом надіслання копії позовної заяви з доданими до неї документами учасникам справи є опис вкладення відправленої поштової кореспонденції, засвідчений підписом працівника відділення поштового зв`язку та відбитком календарного штемпеля цього відділення, а також розрахунковий документ поштової установи.

В якості доказів надсилання відповідачу копії, поданої до суду, позовної заяви та доданих до неї документів позивачем надано розрахунковий документ поштової установи (фіскальний чек від 13.08.2019 року) та опис вкладення до цінного листа від 13.08.2019 року.

При цьому, опис вкладення до цінного листа не містить зазначення працівником поштового зв`язку номеру поштового відправлення

Тому, суд не може прийняти зазначений опис вкладення в цінний лист як беззаперечний доказ, виконання позивачем вимог п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України, у зв`язку з чим, вказані документи не можуть вважатись належними доказами надсилання відповідачу поданої до суду позовної заяви з доданими до неї документами.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК, України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

У позовній заяві позивач вказав ціну позову - 48 852,20 грн (вартість майна, право власності на яке визнається), однак, на підтвердження цього надає лише довідку від 09.08.2019 №01-30/120 за підписом в.о. генерального директора та головного бухгалтера КП Луганська обласна Фармація Північ , про залишкову вартість нерухомого майна станом на 01.08.2019.

Згідно ч. 2 ст. 163 ГПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням передплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи.

Відповідно до пп. 2.2.1 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» , суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки такий обов`язок покладається на позивача. На виняток з цього правила лише у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею; з цією метою суд вправі витребувати додаткові документи і матеріали як в учасників даного судового процесу, так і в інших підприємств та організацій, а в разі необхідності призначити відповідну судову експертизу (проведення експертної оцінки майна), у випадку ж відмови позивача від здійснення оплати такої експертизи - залишити позов без розгляду.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що позивачем не подано належних доказів дійсної вартості майна щодо якого заявлено позовні вимоги.

А тому, для правильного вирішення питання щодо ціни позову (дійсної вартості майна) та розміру судового збору, який підлягає сплаті за заявленими вимогами, позивачу необхідно подати суду належні докази дійсної вартості нерухомого майна - нежилого приміщення, загальною площею 72,1 кв.м., основною площею - 46,9 кв.м., реєстраційний номер майна - 19854292, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , станом на день звернення з даним позовом до суду, а саме: висновок (або інший документ) про експертну оцінку вказаного нежилового приміщення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з п. 2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Так, до позовної заяви у якості доказів сплати судового збору за дві вимоги немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру (визнання права власності на нерухоме майно) позивачем надано платіжне доручення №127 від 08.08.2019 року на суму 1 921,00 грн. та платіжне дорученням №40 від 10.04.2019 року на суму 3 842,00 грн., що разом складає 5 763,00 грн.

Разом з тим, частиною 1 ст. 6 ЗУ Про судовий збір передбачено, що судовий збір перераховується в безготівковій або готівковій формі.

Відповідно до п. 3.1. Інструкції Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті , затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22, платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до вказаної Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до вказаної Інструкції. Платіжне доручення оформляється платником згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Ураховуючи вищенаведене, суд зазначає, що документом про сплату судового збору є оригінал квитанції установи банку або відділення поштового зв`язку, які прийняли платіж, платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.

Крім того, частинами 1 та 2 ст. 9 ЗУ Про судовий збір передбачено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Однак, в якості доказу сплати судового збору до позовної заяви додано платіжні доручення, які не містять всіх необхідних реквізитів, а саме: підпису уповноваженої посадової особи установи банку або відділення поштового зв`язку, які прийняли платіж, та печатки установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.

Натомість, платіжні доручення містять відбиток печатки Департаменту комунальної власності, земельних та майнових відносин Луганської обласної державної адміністрації.

Також, господарський суд, перевіривши зарахування до спеціального фонду державного бюджету сплаченого позивачем судового збору у розмірі 3 842,00 грн. за платіжним дорученням №40 від 10.04.2019 року встановив, що в комп`ютерній програмі Діловодства спеціалізованого суду відомості щодо підтвердження зарахування Державною казначейською службою України сплаченого за вказаним платіжним дорученням судового збору у розмірі 3 842,00 грн. відсутні.

У зв`язку з цим, надані платіжні доручення не можуть вважатись належними доказами сплати судового збору у встановленому законом порядку, оскільки жодним чином не відповідають вимогам, які висуваються до їх змісту.

При цьому, у суду відсутня інша технічна можливість перевірити зарахування судового збору сплаченого позивачем за платіжним дорученням №40 від 10.04.2019 року на суму 3 842,00 грн. відсутня, що у свою чергу позбавляє суд можливості самостійно перевірити правильність сплати позивачем судового збору при поданні позовної заяви.

А тому, з метою встановлення факту належної сплати позивачем судового збору за подання вказаною позовної заяви, господарський суд, зважаючи на встановлений п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, обов`язок сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом, вважає доцільним та необхідним запропонувати позивачу надати суду документ (зокрема, довідку, виписку), яким би підтверджувалося зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України.

Разом з тим, з наданих позивачем документів на підтвердження сплати судового збору вбачається, що за заявленою вимогою майнового характеру (визнання права власності на нерухоме майно) позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн., - однак, суд, з огляду на те, що позивачем не подано доказів дійсної вартості майна, що унеможливлює визначення розміру судового збору, який підлягає сплаті, не може прийняти зазначені платіжні доручення як належні докази сплати судового збору і з цієї підстави.

При цьому, враховуючи зазначене, суд звертає увагу позивача на те, що у разі зміни ціни позову (дійсної вартості майна) йому слід визначитися з розміром судового збору, який підлягає сплаті за подання до суду позову з відповідною вимогою майнового характеру, за необхідності здійснити його доплату та надати суду докази його сплати за належними реквізитами у встановленому законодавством розмірі.

За таких обставин, оскільки позивачем не дотримано вимог, встановлених ст.ст. 162, 164 ГПК України, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху та надати позивачу строк для усунення допущених недоліків позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 163, 164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Залишити без руху позовну заяву Департаменту комунальної власності, земельних та майнових відносин Луганської обласної державної адміністрації.

2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом 5 (п`ять) днів з дня вручення даної ухвали.

3. Встановити Департаменту комунальної власності, земельних та майнових відносин Луганської обласної державної адміністрації спосіб усунення недоліків шляхом:

- подання опису вкладення відправленої поштової кореспонденції від 13.08.2019 року, з зазначеним на ньому працівником поштового зв`язку номеру поштового відправлення;

- подання висновку (або іншого документу) про експертну оцінку нежилового приміщення, щодо якого заявлено позовну вимогу про визнання права власності, з якого б вбачалася його дійсна вартість станом на день звернення з позовом до суду;

- подання оригіналів документів які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

4. Запропонувати позивачу надати суду документ (зокрема, довідку, виписку), яким би підтверджувався факт зарахування судового збору у розмірі 3 842,00 грн. за платіжним дорученням №40 від 10.04.2019 року до спеціального фонду державного бюджету України.

5. Роз`яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із такою заявою.

6. Згідно ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Тацій