Рішення

від 12.08.2019 по справі 922/2049/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2049/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовомЗаступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1, м. Миколаїв в інтересах держави в особі Департаменту житлово- комунального господарства Миколаївської міської ради, м. Миколаїв до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спік МК", м. Харків про стягнення 31 305,55 грн. за участю представників сторін:

прокурора - Клейн Л.В. (посвідчення №051089 від 02.10.2018

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Харківської області надійшла позовна заява заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1, подана в інтересах держави в особі Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради про стягнення з ТОВ "Спік МК" 31 305,55 грн. штрафних санкцій за прострочення виконання робіт згідно договору, укладеному між Департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради та ТОВ "Спік МК" № 1331 від 11.09.2017.

Також, прокурор просить покласти витрати по сплаті судового збору на відповідача, стягнувши їх на користь прокуратури Миколаївської області та повідомити про день і час розгляду справи прокуратуру Харківської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2019, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.07.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Представник прокуратури в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Проте ухвала суду, яка направлялася на адресу відповідача, повернута без вручення адресатові з позначкою поштового відділення "адресат відсутній".

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 03.07.2019 року, місцезнаходження відповідача - м. Харків, вул. Валентинівська, 29, оф. 2, та саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 12.08.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

11.09.2017 між Департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю Спік МК укладено договір № 1331, предметом якого є виконання робіт з капітального ремонту покрівлі житловою будинку по пр. Центральному, 22-А, в м. Миколаєві.

Вартість робіт, згідно з пунктом 2.1 договору, складає 1 384 141,2 грн.

Пунктами 5,2, 5.3 договору строк виконання робіт та строк дії договору визначені до 31.12.2017.

13.12.2017 додатковою угодою № 2, сторонами внесено зміни до договору, якими по продовжено строк його дії до 31.12.2018, а строк виконання робіт до 30.06.2018.

Також, додатковою угодою № 2, передбачено, що сума договору складає:

- на 2017 рік - 630 614,40 грн.;

- на 2018 рік - 753 526,8 грн.;

03.04.2018, додатковою угодою № 3, передбачено, що сума договору складає:

- на 2017 рік - 630 614,40 грн.;

- на 2018 рік - 753526,8 грн.;

Як зазначає прокурор в своїй позовній заяві та, що не було оспорено відповідачем, роботи до 30.06.2018 останнім не виконано.

З матеріалів справи вбачається, що у 2017 році відповідачем виконано роботи на суму 630 614,4 грн., а у 2018 році роботи на суму 360 750 грн. виконано до 03.09.2018, та на суму 392 776,8 грн. до 15.10.2018.

Таким чином відповідачем допущено прострочення на період з 01.07.2018 по 02.09.2018 (64 дні) на суму 753 526,8 грн. та на період з 03.09.2018 по 15.10.2018 (43 дні) на суму 392 776,8 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 265, ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З огляду на положення ст.ст. 11, 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, яке виникає на підставі договору, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 ст. 846 ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до ч. 2 ст. 883 ЦК України, за невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як передбачено ст. 230 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, зобов`язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Відповідно до пункту 7.3 договору, за порушення сторонами строків виконання зобов`язань за цим Договором, винна сторона сплачує іншій стороні неустойку у розмірі не нижче облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст.1 Закону).

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.З Закону).

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Отже, за наявності встановленого факту несвоєчасного виконання відповідачем робіт за договором №1331 від 11.09.2017, суд зазначає, що наданий прокурором розрахунок штрафних санкцій, які є пенею, відповідає вимогам діючого законодавства, є правомірним, а тому, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в щодо стягнення 31 305,55 грн.

Щодо наявності підстав представництва інтересів держави прокурором, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. З ст. 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, визначальним при вирішенні наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави .

У даній справі наявність інтересу держави полягає у порушеннях у сфері бюджетних правовідносин.

Бюджетна система України, відповідно до положень ст. 7 Бюджетного кодексу України, ґрунтується на принципах повноти та ефективності, що передбачає включення до бюджету всіх надходжень за рахунок забезпечення учасниками бюджетного процесу досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки.

Також, пункт 39 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України передбачає, що штрафні санкції внаслідок невиконання укладених розпорядником бюджетних коштів договорів з суб`єктами господарювання на придбання товарів, робіт і послуг за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів належать до доходів загального фонду бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, міст Києва та Севастополя, районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад.

З контексту викладеного вище рішення Конституційного суду України, враховуючи положення національного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням публічного інтересу. Держава зацікавлена у отриманні визначених чинним законодавством грошових коштів, шляхом зарахування їх до бюджету. Надходження коштів від застосованих штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язання являє публічний інтерес, оскільки від повноти та своєчасності їх зарахування до бюджету залежить ефективність і результативність виконання останнього, можливість запровадження і реалізації програм розвитку та функціонування об`єктів дорожнього сервісу, що, в свою чергу, надає державі можливість виконувати гарантовані Конституцією України зобов`язання перед її народом.

Департамент ЖКГ Миколаївської міської ради не здійснює належним чином захист інтересів держави, самостійно з позовом до суду про стягнення штрафних санкцій не звернувся, направивши відповідне клопотання до органів прокуратури.

На запит прокуратури Департаментом не вжито заходів до стягнення у судовому порядку штрафних санкцій, а повідомлено (лист від 03.04.2019) про відсутність коштів та наміру на звернення до суду, що свідчить про бездіяльність вказаного органу та в свою чергу відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру та ст. 131-1 Конституції України відноситься до виключних випадків , які передбачають повноваження прокурора на здійснення представництва інтересів держави в суді.

Крім того, незважаючи на те, що строк позовної давності для стягнення штрафних санкцій становить лише 1 рік, позивачем з 30.06.2018 заходів до стягнення штрафних санкцій не вжито.

Претензія відповідачу скерована лише після надходження запиту місцевої прокуратури і на адресу за якою відповідач не зареєстрований.

Невжиття позивачем заходів до стягнення штрафних санкцій має наслідком ненадходження коштів до місцевого бюджету, який є складовою бюджетної системи України, що в сою чергу унеможливлює використання коштів для цілей та потреб держави у сфері житлово-комунального господарства України.

Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Інших судових витрат заявлено не було.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, 185, ст. ст. 236-239, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спік МК" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спік МК" (вул. Валентинівська 29, оф. 2, м. Харків, 61146, код 41161234) на користь Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради (54030, м. Миколаїв, вул. Адмірала Макарова, 7, код 03365707, р/р НОМЕР_1 , ГУДКСУ у Миколаївській області, МФО 826013) штрафні санкції у сумі 31 305,55 грн.

Судові витрати покласти на відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Спік МК".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спік МК" (вул. Валентинівська 29, оф. 2, м. Харків, 61146, код 41161234) на користь прокуратури Миколаївської області (р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) 1 921,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Прокуратура, якою подано позов - Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 (54001, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 73, код 02910048).

Прокуратура, що здійснювала представництво інтересів в суді - Прокуратура Харківської області (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код 02910108).

Позивач - Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради (54030, м. Миколаїв, вул. Адмірала Макарова, 7, код 03365707).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Спік МК" (вул. Валентинівська 29, оф. 2, м. Харків, 61146, код 41161234).

Повне рішення складено "14" серпня 2019 р.

Суддя С.А. Прохоров