Рішення

від 31.07.2019 по справі 907/257/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а , тел.: (0312) 617451

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

іменем України

31.07.2019 м. Ужгород Справа № 907/257/19

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Петрова Ю.А.

розглянувши позовну заяву Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» , м. Ужгород до спільного виробничого комерційного підприємства «Промбудторг» , м. Ужгород за участю третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача, а саме Головне управління Держгеокадастру, м. Ужгород, Ужгородську міську раду, м.Ужгород та Баранинську сільську раду, с. Баранинці Ужгородського району про припинення права постійного користування земельної ділянки та скасування державного акту на право постійного користування землею

За участю представників:

Від позивача - не з`явився

Від відповідача - не з`явився

Від третіх осіб - не з`явились

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про скасування державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 25.12.2000 року площею 0,919 га, виданого Ужгородською міською радою, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №306; припинення права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер НОМЕР_2 , яка перебувала в користуванні СВКП «Промбудторг» (Код ЕДРПОУ 20446577) на підставі державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_3 ЗК НОМЕР_4 від 25.12.2000 року площею 0,919 га, виданого Ужгородською міською радою, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування земле1о за №306, посилаючись на порушення вимог ст.ст. 6, 11, 377 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230, 231, 283 Господарського кодексу України та ст.ст. 120, 125, Земельного кодексу.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 14.05.2019 відкрито загальне позовне провадження у розгляді справи №907/257/19 та призначено підготовче засідання на 10.06.2019.

Представник позивача просить заявлені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Разом з тим, просить залучити до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача, а саме Головне управління Держгеокадастру, м. Ужгород, Ужгородську міську раду, м.Ужгород та Баранинську сільську раду, с. Баранинці Ужгородського району.

Ухвалою суду від 10.06.2019 залучено до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача, а саме Головне управління Держгеокадастру, м. Ужгород, Ужгородську міську раду, м.Ужгород та Баранинську сільську раду, с. Баранинці Ужгородського району та відкладено підготовче засідання на 17.07.2019.

Ухвалою суду від 17.07.2019 підготовче провадження закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті на 31.07.2019.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обгрунтованість наявними у справі матеріалами. Стверджує про те, що перебування у постійному користуванні земельної ділянки, на якій розташований належний позивачу цілісний майновий комплекс (будівлі та споруди, об`єкти нерухомого майна), порушує право позивача на оформлення права користування відповідною земельною ділянкою, а відтак, порушує право позивача на мирне володіння майном.

Третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області у поданому суду письмовому поясненні щодо суті заявлених позовних вимог просить суд взяти до уваги те, що позивач з набуттям права власності на нерухоме майно е фактичним користувачем цієї земельної ділянки. Право користування спірними земельними ділянками перейшло до Позивача відповідно до статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України і факт переходу/набуття Позивачем права користування земельною ділянкою є безумовною підставою для оформлення за останнім відповідного права в установленому чинним законодавством порядку. Головне управління наголошує на тому, що оскільки чинне законодавство не передбачає ані внесення змін до акта постійного користування земельною ділянкою, ані скасування його в частині, скасування спірного акта не позбавляє позивача права оформити у встановленому законодавством порядку земельну ділянку, під належними йому на праві власності об`єктами нерухомості.

Отже, враховуючи, що з боку Відповідача не здійснюються дії, встановлені земельним, господарським, .цивільним та спеціальним законодавством в частині регламентації діяльності Відповідача з питань землекористування на користь Позивача, єдиною можливістю відновити порушене конституційне право на вільне користування своєю власністю є припинення права постійного користування Відповідача, вилучення такої земельної ділянки та надання їх новому власнику розташованого на них нерухомого майна.

Решта третіх осіб письмового пояснення по суті спору суду не подали, своїх повноважних представників у засідання суду не направили.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, на виклик суду жодного разу не з`явився, хоча підготовче провадження судом відкладалося. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали було надіслано на його офіційну юридичну адресу та отримано відповідачем, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч.ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачами відзиву ні у встановлений судом строк, ні потягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 31.07.2019 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ :

22 липня 2017 року АТ КОМІНВЕСТБАНК на підставі рішення Господарського суду Закарпатської області у справі №907/798/16 від 30.01.2017 року набув у власність нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 102 (сто два), а саме: ангар, літера Д та об`єкт незавершеного будівництва - склад-навіс літ. 33, 92% (дев`яносто два відсотки) готовності.

У підтвердження набуття права власності на відповідне нерухоме майно позивачем також подано суду Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 26.04.2019 №165058850, за відомостями якої власником об`єктів нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 (сто два) є ПАТ Комінвестбанк , правонаступником якого є АТ КОМІНВЕСТБАНК .

Згідно даних відомостей дане нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці, що перебуває у користуванні СВКП Промбудторг на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 25.12.2000 року площею 0,919 га, виданого СВКП Промбудторг , який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №306.

Даній земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер НОМЕР_2 цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Площа: 0,9041 га. В процесі виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в н3атурі (на місцевості) було уточнено площу земельної ділянки порівняно з тією, що зазначена в акті на постійне користування та змінено її адресу на АДРЕСА_1 район АДРЕСА_2 Баранинці, АДРЕСА_3 .

У процесі переходу права власності на нерухоме майно від відповідача до ПАТ КОМІНВЕСТБАНК , жодних обмежень щодо незмінності правового статусу власника (постійного землекористувача) земельної ділянки на якій знаходиться ця нерухомість, умовами договору про задоволення вимог іпотекодержателя не було передбачено.

Як вбачається з матеріалів справи, даний спір стосується земель комунальної власності, а саме: земельної ділянки, яка знаходиться в межах населеного пункту с. Баранинці Ужгородського району Закарпатської області, що підтверджується довідкою з Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 04.02.2016 № 234, в тому, що земельна ділянка СВКП "Промбудторг" для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, площею 0,9041 га, знаходиться за адресою АДРЕСА_3 .

Також позивачем подано докази про те, що спірна земельна ділянка у відповідності до норм статті 79-1 Земельного кодексу України є сформованою, відомості про сформовану земельну ділянку внесені до Державного земельного кадастру - кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 .

Позивач обґрунтовує необхідність захисту свого порушеного права, набутого за приписами статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, оскільки на спірній земельній ділянці розташоване майно Позивача, тому останній з моменту придбання нерухомого майна є фактичним користувачем цієї земельної ділянки, право користування спірною земельною ділянкою перейшло до Позивача відповідно до статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України і факт переходу/набуття Позивачем права користування земельною ділянкою є безумовною підставою для оформлення за останнім відповідного права в установленому чинним законодавством порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Предметом даного судового розгляду є вимога позивача про визнання скасування державного акта на право постійного користування землею та припинення права користування земельною ділянкою.

Статтею 16 ЦК, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Водночас як вбачається з матеріалів справи, наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу) позивач вбачає в неможливості реалізації визначених статтею 377 ЦК, статтею 120 ЗК правомочностей щодо оформлення земельної ділянки під належними йому об`єктами нерухомого майна

Згідно зі статтею 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Судами встановлено, що на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні Відповідача, знаходяться нежитлові будівлі, що належать Позивачу на праві власності. Окрім того, на спірній земельній ділянці відсутні інші об`єкти нерухомості, які були б належні позивачу чи іншим особам.

Чинним законодавством передбачений порядок припинення права користування земельною ділянкою (Глава 22 Земельного кодексу України).

Так статтею 141 Земельного кодексу України передбачені підстави припинення права користування земельною ділянкою, а саме а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Згідно з ч.2 ст.1 Земельного кодексу України право власності на землю гарантується.

Відповідно до ст.2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до приписів статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення договору купівлі - продажу нерухомого майна) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Статтею 377 Цивільного кодексу України також закріплено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому, при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України , особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідне нерухоме майно було набуто позивачем на праві власності на підставі рішення Господарського суду Закарпатської області у справі №907/798/16 від 30.01.2017. При цьому, наданою позивачем Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 26.04.2019 №165058850, вбачається, що відповідне право власності на нерухоме майно посвідчено за позивачем на підставі відповідного судового рішення 22.02.2017, номер запису про право власності 19404488 ті за відомостями якої власником об`єктів нерухомості за адресою: АДРЕСА_4 Ужгород АДРЕСА_5 (сто два) є ПАТ Комінвестбанк , правонаступником якого є АТ КОМІНВЕСТБАНК

Як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка площею 0,9041га, яка розташована у АДРЕСА_5 у відповідності до норм статті 79-1 Земельного кодексу України є сформованою, відомості про сформовану земельну ділянку внесені до Державного земельного кадастру - кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 .

Належність відповідачу спірної земельної ділянки на праві постійного користування підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 25.12.2000 року.

Відтак, з огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без "оформлення" припинення права будь-якими актами та документами. Тобто, до нового власника нерухомого майна переходить право на земельну ділянку, яке існувало на момент такого переходу у попереднього власника майна.

При цьому, набуття права користування землею регулюються приписами статті 124 Земельного кодексу України.

Згідно зі ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 141 Земельного кодексу України визначено підстави припинення права користування земельною ділянкою, якими є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

При цьому підставами примусового припинення прав на земельну ділянку, яке здійснюється у судовому порядку є: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров`ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі; в) конфіскації земельної ділянки; г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов`язаннях власника цієї земельної ділянки; д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом (ст. 143 Земельного кодексу України).

Так, позивач в якості фактичних підстав позову в частині припинення права власності посилається на набуття ним права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

При цьому, відповідач ухиляється від укладення відповідного договору щодо відчуження спірної земельної ділянки, що призводить до порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача в частині його права як власника нерухомого майна, володіти, користуватися та розпоряджатися нерухомим майном, земельною ділянкою під нерухомим майном та територією, необхідною для його обслуговування.

Разом з тим, суд вважає за необхідне відзначити, що за своєю суттю даний позов спрямований на захист права власності позивача, оскільки власник має право вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном шляхом подання негаторного позову.

Предметом доведення у даній категорії спорів є встановлення факту того, що дії (бездіяльність) відповідача об`єктивно порушують права власника і є протиправними. Таким чином, право власності, як абсолютне право, має захищатися при доведенні самого факту порушення.

Суд зазначає, що згідно зі статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати в частині відшкодування сплаченого судового збору належить покласти на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 191, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст.232, 233, 237, 238, 239, 240 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_5 ЗК НОМЕР_4 від 25.12.2000 року площею 0,919 га, виданий Ужгородською міською радою, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №306.

Припинити право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер НОМЕР_2 , яка перебувала в користуванні СВКП Промбудторг (Код ЄДРПОУ 20446577) на підставі державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_3 ЗК НОМЕР_4 від 25.12.2000 року площею 0,919 га, виданого Ужгородською міською радою, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування земле1о за №306.

Стягнути з спільного виробничого комерційного підприємства «Промбудторг» (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вул. Тельмана, будинок 102, А, код ЄДРПОУ 20446577) на користь Акціонерного товариства КОМІНВЕСТБАНК (88000, м. Ужгород, вул. Гойди, 10, код ЕДРПОУ 19355562), витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 842,00 грн. (Три тисячі вісімсот сорок дві гривні 00 копійок).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 15.08.2019.

Суддя О.Ф. Ремецькі