Рішення

від 24.07.2019 по справі 7/448

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.07.2019Справа № 7/448

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "Київенерго"

до Комунального підприємства житлового господарства Голосіївського району м. Києва

про стягнення 31 203, 43 грн.

Представники сторін:

від позивача: Кирищук В.П. - представник

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19.06.2009 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" з вимогами до Комунального підприємства житлового господарства Голосіївського району м. Києва про стягнення 118 207,12 грн., з яких 87 003,69 грн. основного боргу, 4 286,98 грн. 3% річних та 26 916,45 грн. інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 032-0767-3 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.01.2001, не у повному обсязі здійснив оплату за поставлену позивачем теплову енергію у період з травня 2006 року по квітень 2009 року, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 87 003,69 грн. Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4 286,98 грн. 3% річних та 26 916,45 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2009 (суддя ОСОБА_1.) порушено провадження у справі №7/448.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2009 зупинено провадження у справі №7/448 до вирішення Вищим адміністративним судом України справи №8/131.

Відповідно до ч. 9 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду у зв`язку з прийняттям рішення Вищою радою правосуддя від 05.03.2019 № 662/0/15-19 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді господарського суду міста Києва у відставку", у зв`язку з чим, на підставі розпорядження керівника апарату суду № 05-23/931 від 18.04.2019 справу №7/448 направлено на повторний автоматичний розподіл.

За наслідками проведення повторного автоматизованого розподілу справи №7/448, визначено суддю Баранова Д.О. для подальшого її розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2019 справу №7/448 прийнято до свого провадження суддею Барановим Д.О. та поновлено провадження у справі № 7/448.

Також вказаною ухвалою вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.05.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2019 підготовче засідання відкладено на 19.06.2019.

У підготовчому засіданні 19.06.2019 представник позивача надав пояснення по суті заяви про уточнення позовних вимоги, просив суд її прийняти до розгляду, змінити найменування позивача з Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київ" - 01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, на Акціонерне товариство "Київенерго" - 85612, Донецька обл., Мар`їнський район, м. Курахове, вул. Енергетиків, буд. 34 та закрити провадження в часині стягнення суми основного боргу в розмірі 87 003, 69 грн. у зв`язку з його погашенням.

Розглянувши заяву позивача та заслухавши пояснення представника, суд зазначає, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач змінив своє найменування та місцезнаходження з Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київ" - 01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5 на Акціонерне товариство "Київенерго" - 85612, Донецька обл., Мар`їнський район, м. Курахове, вул. Енергетиків, буд. 34.

Відповідно до п. 4, ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Разом з тим, п. 2 ч. 1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на викладене вище, розглянувши заяву позивача, суд зазначає, що остання подана з дотриманням вимог ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, а тому суд вважає за доцільне її задовольнити, змінити місцезнаходження на найменування позивача, а також закрити провадження в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 87 003,69 грн. у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Таким чином, ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 змінено найменування та місцезнаходження позивача з Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київ" - 01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5 на Акціонерне товариство "Київенерго" - 85612, Донецька обл., Мар`їнський район, м. Курахове, вул. Енергетиків, буд. 34. Закрито провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 87 003,69 грн. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 24.07.2019.

У судовому засіданні 24.07.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд про їх задоволення.

Представник відповідача у судова засідання не з`явився, причини неявки суд не повідомив, про місце, дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 24.07.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2001 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (постачальник) та Комунальним підприємством житлового господарства Голосіївського району м. Києва (споживач) був укладений договір № 032-0767-3 на постачання теплової енергії у гарячій воді за умовами якого постачальник зобов`язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого постачання, а споживач зобов`язується отримувати її та оплатити відповідно до умов викладених в цьому договорі.

Відповідно до п. 2.1. при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Розділом 2.2. договору передбачено, що енергопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3,4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання протягом року із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження зазначеними у додатку № 1.

Згідно з розділом 2.3. договору споживач зобов`язаний виконувати умови та порядок оплати в обсязі № 1 і в терміни, які передбачені у додатку № 2, відповідно до якого за теплову енергію, яка використовується населенням оплата повинна бути проведена не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, за теплову енергію яка використовується орендарями оплата повинна бути проведена не пізніше 25 числа поточного місяця..

Відповідно до п. 4.1. цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2001.

Згідно з п. 4.3. договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

В той час, як про це вказує позивач, свої зобов`язання за даним договором відповідач не виконав, внаслідок чого, за період з 01.05.2006 по 01.05.2009 в його виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.05.2009 становить 87 003, 69 грн., що підтверджується довідкою про розрахунок основного боргу.

Так, статтею 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Так, суд вказує, що позивачем було подано уточнення позовних вимог, в яких вказано, що станом на момент подання таких уточнень, основний борг у відповідача відсутній.

З огляду на що, ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 поміж іншого, було закрито провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 87 003,69 грн.

Таким чином, суд вказує, що наявність заборгованості на момент звернення до суду з даним позовом за використану теплову енергію станом на 01.05.2009 в розмірі 87 003,69 грн. (яка на час розгляду справи була погашена), а отже, й неналежне виконання відповідачем обумовлених договірних зобов`язань в даному випадку, не потребують додаткового доказування.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 4 286,98 грн. 3% річних та 26 916,45 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Що стосується інфляційних нарахувань, то суд зазначає наступне, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат в період їх нарахування з травня 2006 по травень 2009, та встановлено, що дані розрахунки є обґрунтованими та таким, що відповідають положенням договору та не суперечить нормам чинного законодавства, а тому, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 4 286,98 грн. та інфляційних втрат в розмірі 26 916,45 грн. підлягає задоволенню.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Київенерго" - задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства житлового господарства Голосіївського району м. Києва (03039, м. Київ, пр.-т 40-річчя Жовтня, будинок 17-Б; ідентифікаційний код: 03366575) на користь Акціонерного товариства "Київенерго" (85612, обл. Донецька, р-н Мар`їнський, м. Курахове, вул. Енергетиків, будинок 34; ідентифікаційний код: 00131305) 3% річних в розмірі 4 286 (чотири тисячі двісті вісімдесят шість) грн. 98 коп., інфляційних втрат в розмірі 26 916 (двадцять шість тисяч дев`ятсот шістнадцять) грн. 45 коп., судовий збір в розмірі 1 182 (одна тисяча сто вісімдесят два) грн. 07 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 15.08.2019

Суддя Д.О. Баранов