Ухвала

від 14.08.2019 по справі 907/499/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"14" серпня 2019 р. м. Ужгород Справа № 907/499/18

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши подання приватного виконавця Виконавчого округу Закарпатської області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України у справі 907/499/18 у справі

за позовом Фізичної особи - підприємця Фери Михайла Васильовича, с. Ганичі Тячівського району Закарпатської області

до відповідача 1 Управління освіти Тячівської районної державної адміністрації, м. Тячів Закарпатської області

до відповідача 2 Фізичної особи - підприємця Дмитріва Андрія Васильовича, м. Бібрка Перемишлянського району Львівської області

про визнання недійсним та скасування рішення Уповноваженого органу Управління освіти Тячівської районної державної адміністрації, оформленого протоколом № 47 від 22.03.2018 року, а також визнання недійсним та скасування договору поставки № 181 від 06.04.2018 року, укладеного між Управлінням освіти Тячівської районної державної адміністрації, м. Тячів Закарпатської області та Фізичною особою - підприємцем Дмитрівом Андрієм Васильовичем, м. Бібрка Перемишлянського району Львівської області

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 14.01.2019 року у справі № 907/499/18 в задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Фери Михайла Васильовича відмовлено повністю.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 року № 907/499/18, якою було скасовано ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 20.08.2018 року № 907/499/18 про забезпечення позову та відмовлено в задоволенні заяви ФОП Фери М.В. про забезпечення позову у цій справі, судом апеляційної інстанції здійснено розподіл судових витрат, а саме: стягнуто з позивача на користь відповідача-2 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1762,00 грн. та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 2 040,00 грн.

В подальшому, додатковою постановою від 21.01.2019 року Західний апеляційний господарський суд ухвалив стягнути з позивача ще 11560,00 грн. витрат на професійну правову допомогу, за послуги, надані стороні відповідно до Акту приймання - передачі наданих послуг від 31.10.2018 року на суму 13 600,00 грн.

На виконання вказаних судових рішень Господарський суд Закарпатської області 05.02.2019 та 22.02.2019 у справі №907/466/17 видав відповідні накази.

На адресу суду 08.08.2019 року від приватного виконавця Виконавчого округу Закарпатської області Крегула І.І. надійшло Подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон (вих. № 01-29/1668 від 07.08.2019 року). Вказаним поданням приватний виконавець просить суд тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України боржника у виконавчому провадженні, яке перебуває у нього на виконанні: громадянина України Фера Михайла Васильовича ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 , до виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням Господарського суду Закарпатської області у справі № 907/499/18.

В обґрунтування своїх вимог виконавець покликається на те, що ним було вжито усіх передбачених чинним законодавством заходів для примусового його виконання (відкрито виконавче провадження, зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно, внесено відомості про обтяження до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, накладено арешт на кошти боржника, направлено запити з метою виявлення у боржника зареєстрованого майна ). Зауважив, що виконавцем неодноразово здійснювались виїзди за адресою проживання боржника. За наслідками таких виїздів було встановлено, що у боржника відсутнє рухоме майно, на яке може бути звернено стягнення. Крім того, ним було повідомлено боржника про обов`язок письмово повідомляти про повне чи часткове самостійне виконання рішення, виникнення обставин, що зумовлюють обов`язкове зупинення виконавчого провадження, встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну реєстрації), а також про зміну місця роботи. Однак, вжиті ним заходи виявилися безрезультатними; боржником не надано декларацію, будь-яких дій, спрямованих на виконання рішення суду здійснено не було, що суперечить вимогам частини п`ятої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" і свідчить про ухилення боржника від виконання покладених на нього зобов`язань за наведеним рішенням суду.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2019 справу (подання приватного виконавця) розподілено судді Пригарі Л.І.

Однак, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Пригари Л.І. у відпустці, за розпорядженням заступника керівника апарату Господарського суду Закарпатської області від 08.08.2019 № 02-02/145/19 було проведено повторний автоматизований розподіл цієї справи (подання). За наслідками такого розподілу, 12.08.2019 року подання передано на розгляд судді Андрейчук Л.В.

Розглянувши подання приватного виконавця Виконавчого округу Закарпатської області Крегула І.І. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина України - Фера Михайла Васильовича , до виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням Господарського суду Закарпатської області у справі № 907/499/18, суд доходить висновку, що таке не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права, обов`язковість виконання рішень, законність, диспозитивність, справедливість, неупередженість та об`єктивність.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 19 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виконавцю надано право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до п. 1 розділу ХІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за № 489/20802, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, що відповідно до Закону підлягає примусовому виконанню, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України вирішується судом за місцем виконання відповідного рішення, за поданням державного чи приватного виконавця.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.02.2013 року "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" однією з підстав для відмови у задоволенні подань, що складає основну частину розглянутих справ, є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.

З наведеного вище можна зробити висновок, що поняття "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" слід розуміти як будь -які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Поряд з цим, право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом, як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.

Законом України "Про виконавче провадження" передбачено право виконавця на привід боржника у разі його нез`явлення на виклик та право накладати штрафи, звертатись до відповідних органів з поданням про притягнення боржника до відповідальності, однак, неявка боржника на виклики приватного виконавця та ненадання відомостей про доходи не є підставою для застосування до боржника такого виключного заходу як обмеження виїзду за кордон.

Матеріали справи не містять доказів накладення приватним виконавцем штрафів на боржника, звернення до правоохоронних органів з відповідними поданнями, тощо. При цьому, поданими суду матеріалами виконавчого провадження підтверджено, що у боржника відсутні достатні кошти на рахунку, земельні ділянки, транспортні засоби, сільськогосподарська техніка тощо, за ним не зареєстровані.

За таких обставин суд дійшов висновку, що приватний виконавець не надав суду доказів, які б доводили необхідність застосування судом такого виключного заходу забезпечення виконання судового рішення, як обмеження фізичної особи (боржника) у праві виїзду за кордон.

Враховуючи наведене, підстави для задоволення подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника у суду наразі відсутні.

При вирішенні подання судом враховано наступне. Правовими нормами, що містяться у ч. ч. 1, 3, 4 ст. 313 Цивільного кодексу України обумовлено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Згідно з ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, унормовано, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь - яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Отже, виходячи з вищевикладеного, задоволення подання з наведених виконавцем підстав, може призвести до необґрунтованого обмеження права фізичної особи на свободу пересування, яке гарантоване Конституцією України.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України та виїзду в Україну", ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 234, 337 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні подання приватного виконавця Виконавчого округу Закарпатської області Крегула І.І. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина України - Фера Михайла ВасильовичаІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 15.08.2019 року та може бути оскаржена відповідно до ст. 255 Господарського процесуального кодексу України до Західного апеляційного господарського суду.

Суддя Л.В. Андрейчук