Рішення

від 08.08.2019 по справі 907/119/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а , тел.: (0312) 617451

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

іменем України

08.08.2019 м. Ужгород Справа № 907/119/19

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Петрової Ю.А.,

розглянувши позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-ПАЛ» , м. Свалява до товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕФ» , м. Свалява про усунення перешкод у користуванні майном

За участю представників:

від позивача - Темнохудова З.В. - адвокат (дов. б/н від 14.11.2018)

від відповідача - Сливка М.І., директор товариства (розпорядження №02/2003 від 24.12.2003); Петрецький С.І., адвокат (дов. б/н від 21.05.19)

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про усунення перешкод у користуванні нерухомим майно, посилаючись на порушення вимог ст.ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 47, 147 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 18.03.2019 позовну заяву було залишено без руху з підстав, наведених у ній.

01.04.2019 позивачем подано заяву про усунення недоліків та відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у розгляді справи №907/119/19 та призначено підготовче засідання на 06.05.2019.

У засіданні суду 06.05.2019 за згодою представників сторін у відповідності до вимог ст. 183 ГПК України було оголошено перерву на 22.05.2019.

Ухвалою суду від 22.05.2019 року було продовжено строк підготовчого провадження у справі та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 10 червня 2019 р.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 10.06.2019 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 18.07.2019.

Ухвалою суду від 18.07.2019 підготовче провадження закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті на 08.08.2019.

Представник позивача просить заявлені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у ній, посилаючись на їх обгрунтованість наявними у справі матеріалами. Стверджує, що у позивача на праві власності наявне майно, розташоване за адресою АДРЕСА_1 , за якою також розташований відповідач, а відтак, перебування останнього за такою адресою порушує права позивача на користування належним йому майном.

Представник відповідача заперечує по суті заявлених позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов, посилаючись на його обгрунтованість наявними у справі матеріалами. Просить суд взяти до уваги те, що за адресою АДРЕСА_1 розташоване належне відповідачу нерухоме майно, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно. Окрім того, відповідачем у визначеному законодавством порядку отримано у тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку від Свалявської міської ради для обслуговування належного йому майна. При цьому, подав суду відомості про те, що за даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 20.05.2019 №167272051 за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 знаходиться декілька власників відповідних об`єктів нерухомості, а не тільки відповідач та позивач.

Відтак, стверджує, що позивачем по справі не доводиться жодним документом, що відповідач по справі користується належними йому будівлями та трансформаторами, створює перешкоди у використанні таких об`єктів їх законним власником. Позивачем не доводиться наявність зазначеного майна фізично за адресою: АДРЕСА_1 , тобто жодних матеріалів поточної інвентаризації майна не додається у відповідності до вимог Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Держбуду України від 24.05.2001 N 127. При цьому, з проводу трансформаторів ТМ 315/6, 1979 року, РУ04сш та ТМ 630/10 кВ, розташованими за адресою: Закарпатська АДРЕСА_1 відсутня інформація енергопостачальної організації щодо їх функціонування та підключення до загальної електричної мережі.

При розгляді справи по суті судом було заслухано вступне слово, з`ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст.ст. 217, 218 ГПК України).

Позивач в судовому засіданні 08.08.2019 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача не визнав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 08.08.19 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ :

14 лютого 2008 року між Ліквідатором майна Орендно-розрахункове підприємство Буддеталь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено біржову угоду - Договір купівлі-продажу № 0-012- 8, за умовами якої Ліквідатор ОРП Буддеталь передав за плату у власність ОСОБА_2 трансформатор ТМ 315/6, 1979 р.в., РУ04сш, трансформатор ТМ 630/10 кВ (б/в).

22 липня 2008 року за рішенням виконавчого комітету Свалявської міської ради № 285 від 17 липня 2008 року було видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, у відповідності до якого зареєстровано власність Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКО- ПАЛ на нежитлові приміщення, шо знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: цех ЖБІ, РБУ, СС`С» , 1625,9 кв.м.; арматурний цех, У, 286,2 кв.м.; котельня, Ф, 270,5 кв.м.; склад металевий, Ц, 123,0 кв.м.; ЗТП, Ч, 123,0 кв.м.; циклон, III; вбиральня, Щ; огорожа, 1-2; їдальня, Д, 241,5 кв.м.; гаражі. Е, 445,8 кв.м.; майстерня, З, 336,8 кв.м.; склад-ангар, К, 436,8 кв.м.; пилорама, М, 418,0 кв.м.

Розташування за вказаною адресою: АДРЕСА_1 , вищезгаданих об`єктів, поміж інших, а також право власності ТОВ ЕКО-ПАЛ на вказані об`єкти, підтверджується даними Зведеного акту вартості будівель і споруд за адресою вул АДРЕСА_1 м АДРЕСА_1 та наявними у справі матеріалами.

Позивач стверджує, що починаючи з 2010-го року по цей час, ТОВ АЛЕФ здійснює неправомірне використання майна позивача та перешкоджає у користуванні об`єктами права власності належними ТОВ ЕКО-ПАЛ , зокрема наступним майном: цех ЖБІ, РБУ, СС`С» , 1625,9 кв.м.; ЗТП, трансформаторами ТМ315/6,1979р.в., РУ04сш та ТМ 630/10 кВ. У підтвердження права власності на відповіді трансформатори позивачем подано суду протокол проведення відкритих торгів №О 012 від 14.02.2008, Договір №201 від 31.12.2008 про приєднання до електричних мереж, укладений між ВАТ Енергопостачальна компанія Закарпаттяобленерго та ТОВ Еко-Пал , Технічні умови №201 на приєднання до електричних мереж електроустановок виробничої бази ТОВ Еко-Пал .

При цьому, з наданих суду доказів вбачається, що система будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 розташована на площі в 5,7 га та належить ряду суб`єктів господарювання, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.05.2019 року.

Також з матеріалів справи вбачається, що ТОВ „АЛЕФ" проводить господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_2 55 на земельній ділянці площею 1,7216 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що перебуває в користуванні товариств на підставі договору оренди земельної ділянки від 16.01.2006 року укладеного з Свалявською міською радою та зареєстрованого в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за номером запису від 23.01.2006 року з змінами та доповненнями щодо продовження строку оренди до 2020 року.

У власності відповідача перебуває розташований на зазначеній земельні ділянці об`єкт незавершеного будівництва виробничої будівлі, позначеної на плані літерою „А" площею 1296,00 грн. переданий як внесок у статутний капітал підприємств учасником - ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НАДІЯ" код ЄДРПОУ 20465528, 89300, Закарпатська обл., Свалявський район, місто Свалява, ВУЛИЦЯ РОБІТНИЧА, будинок № 1 "А".

Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11.02.2012 року, реєстраційний номер майна 34392123, підтвердженням чому є Інформаційна довідка в Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №1672722087 від 20.05.2019 року.

Об`єкт незавершеного будівництва виробничої будівлі, позначеної на плані літерою „А" площею 1296,00 грн. знаходиться на завершальній стадії реконструкції: було реконструйовано будівлю під завод лущеного шпона та фанери, а саме: прибудовано котельню, побудовано басейни для пропарки деревини, пожежні резервуари, підстанція для подачі води в котельню, побудована нова вбиральня, побудовано вуличні басейни для мокрого зберігання деревини, побудовано нижній склад, естакаду розгрузки та загрузки деревини.

Жодних інших об`єктів нерухомого майна на земельній ділянці, що перебуває у користуванні ТОВ „АЛЕФ" площею 1,7216 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , немає, у тому числі таких, що належали б позивачу по справі, немає.

Відповідачем подано суду докази про те, що у власності ТОВ „Алеф" перебуває трансформатор марки ТМ-МВ 6310\10-8491 завод. №805101 потужністю 630 кВт, придбаний 30.05.2006 року згідно Договору №9 купівлі-продажу трансформатора від ТОВ „Квадротех", що приєднаний до існуючої реконструйованої електромережі, що наочно відображено в Додатку № 11 до Договору на постачання електричної енергії №р06/11-0659 від 11.05.2006 року. Трансформатор підключено до ЗТП-33 (ТОВ „Квадротех").

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Статтею 41 Конституції України визначено, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Суд зазначає, що право власності - це передбачене й гарантоване законом право власника здійснювати володіння, користування та розпоряджання щодо належного йому майна на свій розсуд, якщо інше не передбачено законом. Тобто особам (фізичним або юридичним) заборонено порушувати таке право і створювати перешкоди в його здійсненні.

Згідно з статтею 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до частини 1 статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи (частина 1 статті 325 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 386 Цивільного кодексу України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

В силу положень статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Суд зазначає, що право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном шляхом подачі до суду негаторного позову.

Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець , у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Предмет негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення виробничих приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення громадян з неправомірно займаних жилих приміщень власника, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника).

Усунення перешкод власнику в користуванні своїм майном, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу, фактично передбачає покладення на відповідача обов`язку припинити дію, яка порушує право, та можливе лише щодо триваючого правопорушення. Якщо ж на момент подання негаторного позову вчинення перешкод у користуванні майном припинилося, то підстав для його задоволення немає.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди, чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод (наприклад, шляхом знесення неправомірно збудованих споруд, про припинення ремонтних робіт в сусідній квартирі, виселення громадян із належних йому на праві власності приміщень тощо).

Так, звертаючись з даним позовом до суду, позивач у позовній заяві вказав на те, що за місцезнаходженням належного йому нерухомого майна також знаходять об`єкти нерухомості, належні відповідачу, що порушує право позивача на користування та розпорядження належним йому майном.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що позивачем не доведено фактів того, що він якимось чином порушує права позивача на володіння, користування та розпорядження належним йому майном; відповідач є власником майна, яке знаходиться та земельній ділянці, власником якої Свалявська міська рада; у позивача відсутні правові підстави знаходитись на території нерухомого майна, власником якого є відповідач або має право розміщувати на такій території будь-яке належне йому майно.

Натомість, позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту порушення належних йому прав чи охоронюваних законом інтересів відповідачем.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (аналогічна норма права закріплена статтею 20 Господарського кодексу України).

За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Згідно із частинами 1 та 4 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, Заява 28924/04) констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 у справі № 1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права , треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Судовому захисту підлягає лише законний інтерес, тобто легітимне прагнення особи до того, що не заборонено законом, враховуючи в сукупності як юридичну, так і фактичну (соціальну) можливість в межах сфери правового регулювання отримати у користування конкретне матеріальне або нематеріальне благо.

Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені судом обставини справи, беручи до уваги заявлені позивачем підстави та предмет позову, суд дійшов висновку, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження своїх порушених прав та законних інтересів.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у позові товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-ПАЛ» , м. Свалява до товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕФ» , м. Свалява про усунення перешкод у користуванні майном.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача у зв`язку з відмовою у позові.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 191, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст.232, 233, 237, 238, 239, 240 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 15.08.2019.

Суддя О.Ф. Ремецькі