Рішення

від 15.08.2019 по справі 910/6966/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.08.2019Справа № 910/6966/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лко Груп (03062, м. Київ, вул. Екскаваторна, буд. 35; ідентифікаційний код: 40762306) в особі філії Лко №1 Товариства з обмеженою відповідальністю Лко Груп

до Товариства з обмеженою відповідальністю Скан Торг (02090, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 19; ідентифікаційний код: 40060930)

про стягнення 65670,99 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29.05.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Лко Груп в особі філії Лко №1 Товариства з обмеженою відповідальністю Лко Груп з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Скан Торг про стягнення 65670,99 грн, з яких 58445,31 грн. основного боргу, 3114,68 грн пені, 2922,26 грн. штрафу, 261,96 грн. 3% річних та 926,78 грн. інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки продукції №958 від 21.06.2018 не здійснив оплату товару, поставленого позивачем у період з 19.02.2019 по 21.03.2019, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 58445,31 грн. Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3114,68 грн пені, 2922,26 грн. штрафу, 261,96 грн. 3% річних та 926,78 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 відкрито провадження у справі №910/6966/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

04.07.2019 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяв, в якому відповідач вказав на те, що ним було у повному обсязі оплачено товар, поставлений позивачем за спірними видатковими накладними. Крім того, відповідач зазначив, що позивачем не було дотримано досудового врегулювання спору.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Лко Груп (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Скан Торг (покупець) укладено Договір поставки продукції №958, відповідно до умов якого постачальник зобов`язаний поставляти продукцію покупцю згідно з замовленням покупця, а покупець зобов`язується своєчасно приймати продукцію, сплачувати її вартість на умовах даного договору та повертати зворотну тару в строк та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 6 ст. 1 Договору поставки продукції №958 від 21.06.2018 договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2019. Якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін письмово не повідомить про своє бажання розірвати цей договір або між сторонами не буде укладено нового договору, останній вважається кожен раз продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах.

Згідно з п. 1 ст. 3 Договору поставки продукції №958 від 21.06.2018 продукція відпускається постачальником за вільно відпускними цінами, які зазначаються у накладній.

У п. 3 ст. 3 Договору поставки продукції №958 від 21.06.2018 сторони погодили, що відвантаження продукції проводиться на підстав попередньої оплати після зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника . Відвантаження продукції без попередньої оплати проводиться тільки при наданні відстрочки платежу. При відвантаженні продукції без попередньої оплати покупець зобов`язується у термін 21 календарний день повністю оплатити всю отриману продукцію.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що за період з 19.02.2019 по 21.03.2019 позивач поставив відповідачу товар загальну суму 58445,31 грн., що підтверджується видатковою накладною ВН-Э4251 від 19.02.2019 на суму 1013,71 грн., видатковою накладною №ВН- Э4249 від 19.02.2019 на суму 1013,71 грн., видатковою накладною №ВН- Э4247 від 19.02.2019 на суму 1013,71 грн., видатковою накладною №ВН- Э4242 від 19.02.2019 на суму 465,79 грн., видатковою накладною №ВН- Э4241 від 19.02.2019 на суму 1126,46 грн., видатковою накладною №ВН- Э4240 від 19.02.2019 на суму 1126,46 грн., видатковою накладною №ВН- Э4236 від 19.02.2019 на суму 1013,71 грн., видатковою накладною №ВН- Э4235 від 19.02.2019 на суму 1126,46 грн., видатковою накладною №ВН- Э4234 від 19.02.2019 на суму 1159,30 грн., видатковою накладною №ВН- Э4233 від 19.02.2019 на суму 1013,71 грн., видатковою накладною №ВН- Э4246 від 19.02.2019 на суму 1013,71 грн., видатковою накладною №ВН- Э4220 від 19.02.2019 на суму 1013,71 грн., видатковою накладною №ВН- Э4215 від 19.02.2019 на суму 1126,46 грн., видатковою накладною №ВН- Э4211 від 19.02.2019 на суму 1126,46 грн., видатковою накладною №ВН- Э4209 від 19.02.2019 на суму 1159,30 грн., видатковою накладною №ВН- Э4208 від 19.02.2019 на суму 1126,46 грн., видатковою накладною №ВН- Э4207 від 19.02.2019 на суму 1013,714 грн., видатковою накладною №ВН- Э4199 від 19.02.2019 на суму 1311,41 грн., видатковою накладною №ВН- Э4195 від 19.02.2019 на суму 1330,08 грн., видатковою накладною №ВН- Э4187 від 19.02.2019 на суму 1217,33 грн., видатковою накладною №ВН- Э4184 від 19.02.2019 на суму 1330,08 грн., видатковою накладною №ВН- Э4181 від 19.02.2019 на суму 1217,33 грн., видатковою накладною №ВН- Э4175 від 19.02.2019 на суму 1424,16 грн., видатковою накладною №ВН- Э4170 від 19.02.2019 на суму 795,31 грн., видатковою накладною №ВН- Э4169 від 19.02.2019 на суму 1330,08 грн., видатковою накладною №ВН- Э4168 від 19.02.2019 на суму 1330,08 грн., видатковою накладною №ВН- Э4167 від 19.02.2019 на суму 1013,71 грн., видатковою накладною №ВН- Э4162 від 19.02.2019 на суму 1475,66 грн., видатковою накладною №ВН- Э4159 від 19.02.2019 на суму 929,65 грн., видатковою накладною №ВН- Э4155 від 19.02.2019 на суму 1424,16 грн., видатковою накладною №ВН- Э4153 від 19.02.2019 на суму 1330,08 грн, видатковою накладною №ВН- Э4151 від 19.02.2019 на суму 1330,08 грн., видатковою накладною №ВН- Э4146 від 19.02.2019 на суму 1217,33 грн., видатковою накладною №ВН- Э4617 від 21.02.2019 на суму 675,50 грн., видатковою накладною №ВН- Э4881 від 23.02.2019 на суму 372,98 грн., видатковою накладною №ВН- Э4789 від 23.02.2019 на суму 471,08 грн., видатковою накладною №ВН- Э4935 від 26.02.2019 на суму 795,31 грн, видатковою накладною №ВН- Э4934 від 26.02.2019 на суму 428,05 грн., видатковою накладною №ВН- Э5397 від 01.03.2019 на суму 394,49 грн., видатковою накладною №ВН- Э5396 від 01.03.2019 на суму 415,37 грн., видатковою накладною №ВН- Э5394 від 01.03.2019 на суму 871,87 грн., видатковою накладною №ВН- Э5393 від 01.03.2019 на суму 682,56 грн., видатковою накладною №ВН- Э5474 від 02.03.2019 на суму 386,76 грн., видатковою накладною №ВН- Э5587 від 05.03.2019 на суму 614,40 грн., видатковою накладною №ВН- Э5907 від 06.03.2019 на суму 341,71 грн., видатковою накладною №ВН- Э6267 від 12.03.2019 на суму 726,12 грн., видатковою накладною №ВН- Э6268 від 12.03.2019 на суму 1748,38 грн., видатковою накладною №ВН- Э6270 від 12.03.2019 на суму 417,65 грн., видатковою накладною №ВН- Э6271 від 12.03.2019 на суму 762,48 грн., видатковою накладною №ВН- Э6645 від 14.03.2019 на суму 511,72 грн., видатковою накладною №ВН- Э6646 від 14.03.2019 на суму 802,51 грн., видатковою накладною №ВН- Э6647 від 14.03.2019 на суму 573,17 грн., видатковою накладною №ВН- Э6654 від 14.03.2019 на суму 567,60 грн., видатковою накладною №ВН- Э6758 від 15.03.2019 на суму 855,29 грн., видатковою накладною №ВН- Э6757 від 15.03.2019 на суму 507,62 грн., видатковою накладною №ВН- Э6871 від 16.03.2019 на суму 445,27 грн., видатковою накладною №ВН- Э6873 від 16.03.2019 на суму 442,27 грн, видатковою накладною №ВН- Э7219 від 20.03.2019 на суму 1028,05 грн., видатковою накладною №ВН- Э7218 від 20.03.2019 на суму 444,66 грн., видатковою накладною №ВН- Э7225 від 20.03.2019 на суму 509,70 грн., видатковою накладною №ВН-7223 від 20.03.2019 на суму 422,10 грн., видатковою накладною №ВН- Э7221 від 20.03.2019 на суму 810,49 грн., видатковою накладною №ВН- Э7220 від 20.03.2019 на суму 1576,94 грн, видатковою накладною №ВН- Э7328 від 21.03.2019 на суму 864,50 грн., видатковою накладною №ВН- Э7329 від 21.03.2019 на суму 319,36 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками і штампами юридичних осіб позивача і відповідача (належним чином засвідчені копії долучені позивачем до позовної заяви).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

У п. 3 ст. 3 Договору поставки продукції №958 від 21.06.2018 сторони погодили, що відвантаження продукції проводиться на підстав попередньої оплати після зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника . Відвантаження продукції без попередньої оплати проводиться тільки при наданні відстрочки платежу. При відвантаженні продукції без попередньої оплати покупець зобов`язується у термін 21 календарний день повністю оплатити всю отриману продукцію.

Таким чином, відповідач повинен був у будь-якому випадку оплатити товар, поставлений позивачем за вказаними видатковими накладними, у термін 21 календарний день від дати поставки товару (дати відповідної видаткової накладної), а саме: - за товар, поставлений позивачем 19.02.2019, відповідач повинен був провести оплату у строк до 12.03.2019 включено; за товар, поставлений 21.02.2019, - у строк до 14.03.2019 включно; за товар, поставлений 23.02.2019 - у строк до 18.03.2019 включно, за товар, поставлений 26.02.2019, - у строк до 19.03.2019 включно, за товар, поставлений 01.03.2019, - у строк до 22.03.2019 включно; за товар, поставлений 02.03.2019, - у строк до 25.03.2019 включно; за товар, поставлений 05.03.2019, - у строк до 26.03.2019 включно; за товар, поставлений 06.03.2019, - у строк до 27.03.2019; за товар, поставлений 12.03.2019, - у строк до 02.04.2019 включно; за товар, поставлений 14.03.2019, - у строк до 04.04.2019 включно; за товар, поставлений 15.03.2019, - у строк до 05.04.2019 включно; за товар, поставлений 16.03.2019, - у строк до 08.04.2019 включно; за товар, поставлений 20.03.2019, - у строк до 10.04.2019 включно; за товар, поставлений 21.03.2019, - у строк до 11.04.2019 включно.

Судом встановлено, що відповідачем не було у встановлені строки оплачено товар, поставлений позивачем за вказаними видатковими накладними, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 58445,31 грн.

Водночас, судом встановлено, що після звернення позивача з даним позовом до суду та після відкриття провадження у даній справі, відповідачем були сплачені на рахунок позивача грошові кошти у загальному розмірі 59907,63 грн., що підтверджується платіжним дорученням №501 від 13.06.2019 на суму 21450,84 грн. (призначення платежу - оплата за отриманий товар згідно з накладними від 21.02.2019 - 21.03.2019) та платіжним дорученням №500 від 12.06.2019 на суму 38456,79 грн. (призначення платежу - оплата за отриманий товар згідно з накладними від 19.02.2019).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Враховуючи, що предмет спору (сума основного боргу) припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду та відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 58445,31 грн.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, про те, що позивачем не було дотримано досудового врегулювання спору судом не приймаються, так як метою звернення особи до суду у порядку будь-якої юрисдикції є захист її порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Визначення предмета і підстав позову належить виключно позивачеві.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року у справі № 9-зп щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України, частини першої статті 55 Конституції України слід розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, що відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене (пункт 2 цього рішення Конституційного Суду України).

Тобто, Конституція України гарантує кожному право на судовий розгляд спору за виключенням випадків, у яких законом прямо встановлено обов`язковий порядок досудового врегулювання. Такий порядок поширюється і на захист прав юридичних осіб.

У даному випадку відсутній закон, який би зобов`язував позивачів пройти етап досудового врегулювання спору за вказаними вимогами.

Тобто відсутній закон, що встановлює обмеження на доступ до суду.

Також, у зв`язку з простроченням виконанням відповідачем зобов`язання з оплати товару, поставленого за спірними видатковими накладними, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 3114,68 грн. (відповідно до розрахунку, викладеного позивачем у позовній заяві).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 1 ст. 5 Договору поставки продукції №958 від 21.06.2018 у випадку прострочення терміну розрахунків за відвантажену продукцію покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від вартості неоплаченої продукції за кожен календарний день прострочення платежу та штраф у розмірі 5% від вартості несвоєчасно оплаченої продукції.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його обгрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Лко Груп в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Скан Торг пені у розмірі 3114,68 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 2922,26 грн, нарахований на підставі п. 1 ст. 5 Договору поставки продукції №958 від 21.06.2018.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Як вбачається з п. 1 ст. 5 Договору поставки продукції №958 від 21.06.2018 у випадку прострочення терміну розрахунків за відвантажену продукцію покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 5% від вартості несвоєчасно оплаченої продукції.

Перевіривши розрахунок штрафу, викладений позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Лко Груп в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Скан Торг штрафу у розмірі 2922,26 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 261,96 грн. (відповідно до розрахунку, викладеного у позовній заяві).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Лко Груп в частні стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Скан Торг 3% річних у розмірі 261,96 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 926,78 грн (відповідно до розрахунку, викладеного у позовній заяві).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу , що існувала наостанній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць , поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, у зв`язку з чим здійснив власний розрахунок, відповідно до якого обгрунтованим розміром інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача, є 441,09 грн.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Лко Груп в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Скан Торг інфляційних втрат у розмірі 926,78 грн. підлягають частковому задоволенню у розмірі 441,09 грн.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, який не сплатив своєчасно грошові кошти за товар, поставлений позивачем, судовий збір в частині позовних вимог, щодо яких суд дійшов висновку закрити провадження у справі покладається на відповідача.

В іншій частині судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України) з огляду на часткове задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, ч.ч. 1, 9 ст. 129, ст. 231, ст.ст. 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Скан Торг суми основного боргу у розмірі 58445,31 грн.

2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Лко Груп задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Скан Торг (02090, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 19; ідентифікаційний код: 40060930) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Лко Груп (03062, м. Київ, вул. Екскаваторна, буд. 35; ідентифікаційний код: 40762306) в особі філії Лко №1 Товариства з обмеженою відповідальністю Лко Груп пеню у розмірі 3114 (три тисячі сто чотирнадцять) грн 68 коп., штраф у розмірі 2922 (дві тисячі дев`ятсот двадцять дві) грн 26 коп, 3% річних у розмірі 261 (двісті шістдесят одна) грн 96 коп, інфляційні втрати у розмірі 441 (чотириста сорок одна) грн 09 коп. та судовий збір у розмірі 1906 (одна тисяча дев`ятсот шість) грн 79 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 15.08.2019

Суддя Д.О. Баранов