Рішення

від 02.07.2007 по справі 25/322-05-11171

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" липня 2007 р.

Справа  № 25/322-05-11171

За позовом: ДПІ у Київському районі

м. Одеси

      до відповідачів: 1. СПД ОСОБА_1

                                  2. ТОВ „ДАН”

про визнання недійсним договір від 11.12.02р.,  стягнення з ТОВ „ДАН” на користь  СПД ОСОБА_1. 36015грн., стягнення з СПД ОСОБА_1.

в доход держави 36015грн.

Суддя  Малярчук І.А.

В  судових засіданнях приймали участь

представники:

Від позивача: Старинець Л.В.,

довіреність №316/9/1009 від 12.01.07о.

Від відповідача СПД ОСОБА_1: не

з'явився.

Від відповідача ТОВ „ДАН”: не з'явився.

В

судовому  засіданні   02.07.07 р. приймали участь представники:

Від позивача: Старинець Л.В.,

довіреність №316/9/1009 від 12.01.07о.

Від відповідача СПД ОСОБА_1: не

з'явився.

Від відповідача ТОВ „ДАН”: не

з'явився.

       Суть спору: про визнання недійсним

договір б/н від ІНФОРМАЦІЯ_1р., укладений 

між СПД ОСОБА_1. та  ТОВ „ДАН”;

       про стягнення з ТОВ „ДАН” на користь СПД

ОСОБА_1.  грошових коштів, отриманих за

договором б/н від ІНФОРМАЦІЯ_1р.  в

розмірі  36015 грн.;

      про стягнення з СПД ОСОБА_1.  в доход 

держави  вартість отриманого від

ТОВ „ДАН” згідно договору б/н від ІНФОРМАЦІЯ_1р.   товару в сумі  36015 грн.

Представник позивача на заявлених

позовних вимогах наполягає, надав суду уточнення  до позовної заяви  про визнання угоди недійсною  від НОМЕР_1, де уточнює позовні вимоги у

вищенаведеній остаточній редакції, пояснює обставини справи та наводить норми

законодавства, якими обґрунтовує 

заявлені  позовні вимоги.

Зокрема, позивач зазначає про те,

що чинний ЦК України не містить таких публічно-правових наслідків укладення

недійсної угоди, які були встановлені ст. 49 ЦК УРСР, та наслідком

укладення  угоди, яка порушує  публічний порядок за змістом ст.228 ЦК

України не є адміністративно-правова конфіскація. У зв'язку з цим позивач обґрунтовує

заявлені позовні вимоги з посиланням на положення ст.ст.207-208 ГК України, які

на його думку, містять норми, що за предметом регулювання та встановленими

наслідками збігаються зі ст. 49 ЦК УРСР, та повинні бути застосовані при

розгляді даного спору.

Крім того, позивач зазначає, що в

частині застосування публічно-правових наслідків визнання недійсною оспорюваної

угоди, з огляду на неможливість стягнення з СПД ОСОБА_1. гофроящиків, отриманих

від ТОВ „Дан” за договором б/н від ІНФОРМАЦІЯ_1р., відповідно до п.17 Постанови

Верховного суду України  від 28.04.1978

р. №3 з СПД ОСОБА_1. підлягає стягненню в доход держави  вартість отриманого товару в сумі 36015 грн.

Також, позивач обґрунтовує

підвідомчість даного спору господарським судам з посиланням на приписи ст.ст.

1, 12, 83 ГПК України, при цьому відмічає, що незалежно від того, що 01.09.04

р. набрав чинності КАС України, 

положення ст.162  якого не містять  повноваження суду щодо прийняття постанови у

разі задоволення позову про  визнання

недійсним повністю чи в певній частині договір, який суперечить чинному

законодавству, натомість  ст. 83 ГПК

України містить вищевказане  право

господарського суду  щодо прийняття

такого рішення.

Відповідач СПД  ОСОБА_1 у судові засідання не з'являвся,

відзив на позов та витребувані  судом

документи не надав.

Представник відповідача ТОВ „Дан” у

судові засідання не з'являвся, відзив на позов та витребувані  судом документи не надав.

Справа розглядається у

відповідності до ст. 75 ГПК України за наявними в ній документами.

       Ухвалою від 28.12.05 р. провадження по

справі №25/322-05-11171  було зупинено на

підставі ч.1 ст. 79 ГПК України у зв'язку із неможливістю розгляду даної справи

до розгляду Верховним судом України заяви про перегляд рішення Оболонського

районного суду              м. Києва від

27.02.03р. по справі № 2-1390/03 за позовом ДПІ у Оболонському районі            м. Києва  до ТОВ „ Дан” про визнання установчих

документів недійсними, яка безпосередньо пов'язана з даною справою.

         Господарським судом Одеської області

надсилались запити від 08.11.07 р. та від 21.02.07 р. до ДПІ у Київському

районі м. Одеси  та Оболонського

районного суду                 м. Києва з

проханням повідомити  про результати

розгляду Верховним судом України заяви про перегляд рішення Оболонського

районного суду м. Києва від 27.02.03р. по справі № 2-1390/03.

       Ухвалою від 21.05.07 р. провадження у

справі № 25/322-05-11171   було поновлено

у зв'язку із усуненням обставин, які зумовили зупинення провадження у даній

справі, а саме з огляду на надходження на адресу господарського суду Одеської

області листа з Оболонського районного суду м. Києва з доданою до нього копією

ухвали Верховного суду України  від

13.11.06 р.  про відмову у прийнятті  скарги ТОВ „Навчально- координаційний  центр „Бізнес-Лінк” про перегляд з

винятковими  обставинами рішення

Оболонського районного суду        м.

Києва від 27.02.03 р., яке покладено в основу заявлених позовних вимог

позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника

позивача,  суд встановив наступне:

ІНФОРМАЦІЯ_1р. між СПД ОСОБА_1.

та  ТОВ „ДАН” був укладений договір,

відповідно до п.1.1 якого ТОВ „ДАН” (Продавець) 

зобов'язується поставити, а                                    

СПД ОСОБА_1 (Покупець) прийняти та оплатити  у відповідності з  умовами дійсного Договору гофроящик (товар).

Відповідно до п.п.2.1, 4.1, 5.1,

6.1  Договору Продавець поставляє товар

згідно заявки Покупця, в кількості  20760

штук гофроящиків в строки, обумовлені сторонами. Поставка товару здійснюється

Продавцем. Загальна сума за даним Договором складає 36015 грн. Покупець сплачує

товар  по безготівковому та готівковому

розрахунку.

На виконання умов Договору ТОВ

„ДАН” здійснив поставку гофрокартона за накладною НОМЕР_2від ІНФОРМАЦІЯ_1р. на

загальну суму  17 800 грн., у т.ч. ПДВ в

сумі 2966,67 грн., у зв'язку з чим виписав податкову накладну НОМЕР_2від

ІНФОРМАЦІЯ_1р.  та рахунок НОМЕР_3р. на

оплату СПД ОСОБА_1. вартості отриманого товару.

СПД ОСОБА_1 здійснив оплату

поставленого ТОВ „ДАН”  товару за

Договором від ІНФОРМАЦІЯ_1р. згідно рахунку 

НОМЕР_3р. в обсязі, передбаченому умовами договору від ІНФОРМАЦІЯ_1р.,

про що свідчать платіжні доручення № НОМЕР_4р. на суму 11200 грн. та НОМЕР_5р.

на суму 24815 грн.

      Як вбачається з наявної в матеріалах

справи довідки Головного управління статистики у місті Києві від 04.10.05 р.

№13-6997 ТОВ „Дан” було зареєстровано 

рішенням Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації від

29.01.02 р. за № НОМЕР_6.

       Рішенням Оболонського районного суду м.

Києва від 27.02.03 р. у справі №2-1390 було визнано  недійсними установчі документи ТОВ “Дан” з

моменту передачі права власності на підприємство, а саме з ІНФОРМАЦІЯ_3р. та

свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, видане ТОВ „Дан” з дати  видачі, а саме з  ІНФОРМАЦІЯ_2р.

Дане рішення було вмотивовано тим,

що Оболонським районним судом м. Києва встановлено те, що підприємство за

місцем  своєї реєстрації не знаходиться,

звітність про діяльність не подається, засновники підприємстваОСОБА_2. та ОСОБА_3,

вийшли із складу  засновників  шляхом складення заяви у нотаріуса, а також

те, що ОСОБА_2. отримавши в жовтні 2002 р. від невстановленої особи винагороду

у розмірі 150 доларів США передав їй установчі документи товариства, печатку та

свідоцтво платника податку.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст.35 ГПК

України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є

обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають

значення для вирішення спору. Факти, які відповідно до закону вважаються

встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути

спростовано в загальному порядку.

Таким чином, на момент укладення

оспорюваної угоди від ІНФОРМАЦІЯ_1р. з                               СПД ОСОБА_1.

щодо  поставки гофрокоробів, засновниками

ТОВ „Дан” вже були вчинені дії по передачі невизначеній особі за винагороду

прав власності на підприємство.

Вищезазначені обставини свідчать

про наявність умислу ТОВ „Дан” в укладанні завідомо суперечної інтересам

держави і суспільства угоди, яка призвела до настання відповідних наслідків, а

саме недоотримання державою грошових коштів у вигляді суми податку на додану

вартість, податку на прибуток підприємства, тобто дана  угода спрямована на приховування

підприємством від оподаткування доходів.

        Згідно 

ч.3 п.11 Роз'яснення ВАСУ „Про деякі 

питання практики  вирішення

спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” №02-5/111 від 12.03.1999 р.

наявність умислу у сторін  (сторони)

угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або

повинні були усвідомлювати протиправність угоди, яка укладалася, і суперечність

її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали

настання протиправних наслідків.

  Між тим, для

правильного вирішення даного спору важливе значення має встановлення умислу

кожної із сторін оспорюваної угоди, від чого залежить застосування визначених

законом наслідків визнання  угоди

недійсною, як такої, що суперечить інтересам держави та суспільства.

        З метою встановлення умислу сторін при

укладенні оспорюваної угоди, судом було 

досліджено обставини справи, з огляду на які суд дійшов висновку, що в

оспорюваній угоді  умисел був наявний

лише у однієї сторони, а саме ТОВ „Дан”, який судом вмотивований вище. Між тим,

суд не вбачає умислу СПД  ОСОБА_1.,

оскільки будь-яких доказів в підтвердження цього при укладенні оспорюваної

угоди,  матеріали справи не містять.

        Зокрема, за результатами

проведеної  ДПІ у Київському районі м.

Одеси  перевірки дотримання вимог законодавства

про оподаткування приватного підприємця ОСОБА_1.  за період з 01.01.2000р. по 30.06.03 р.

податковим органом було складено акт від НОМЕР_7, яким не встановлено порушень

вимог законодавства про оподаткування, в частині сплати СПД  ОСОБА_1. податку на додану вартість за

оспорюваною угодою.

       З врахуванням вищенаведеного, суд

вважає, що укладений  між СПД  ОСОБА_1. та ТОВ „Дан” договір б/н від

ІНФОРМАЦІЯ_1р. підлягає  судом визнанню

недійсним  на підставі  ст.49 ЦК УРСР, так як він був укладений та

виконаний в період дії ЦК УРСР. При цьому, слід зазначити, що чинний Цивільний

кодекс України не містить норми,  яка би

визначала такі ж підстави визнання недійсною угоди та встановлювала такі ж

наслідки визнання недійсною угоди, що й ст.49 ЦК УРСР.

     Між тим, положення ст.208 ГК

України за предметом  регулювання  та встановленими наслідками співпадають  з положеннями ст.49 ЦК УРСР, яка і підлягає

застосуванню  при розгляді даного спору,

з врахуванням приписів п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

       Наведений висновок судом зроблено ще й з

врахуванням судової практики, зокрема практики встановленої  Вищим адміністративним судом України в Ухвалі

від 11.05.06 р. по справі №2-259/06, в якій зазначено, що з 01.01.04 р.

публічно-правові санкції визнання недійсною угоди, укладеної з метою, що

суперечить інтересам держави та суспільства, а саме: стягнення в доход держави

одержаного однією чи обома сторонами за угодою -із сфери цивільно-правового

регулювання перенесені у сферу господарсько-правового регулювання.

       Звідси, суд вважає, що за даних обставин

справи,  поряд із застосуванням ст.49 ЦК

УРСР також підлягають застосуванню положення ст. ст. 207, 208 ГК України, на

які позивач посилається як на матеріально-правову підставу заявлених ним

позовних вимог щодо визнання недійсним договору б/н від ІНФОРМАЦІЯ_1р. та

стягнення з  ТОВ

„Дан” на користь СПД ОСОБА_1. 

вартості  поставлених гофрокоробів

в розмірі  36015 грн. та стягнення з СПД

ОСОБА_1. вартості поставлених гофрокоробів в розмірі поставлених гофрокоробів в

розмірі  36015 грн. на користь держави.

        Статтею 49 ЦК УРСР передбачено, що якщо

угода укладена з метою,  завідомо  суперечною 

інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при  наявності 

умислу  у обох сторін - в разі

виконання угоди обома  сторонами  - 

в  доход держави стягується все

одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої

сторони стягується в доход  держави

все  одержане  нею 

і  все  належне 

з  неї  першій 

стороні    на відшкодування

одержаного. При наявності ж умислу лише у 

однієї  з сторін все одержане нею

за угодою повинно  бути  повернуто 

другій стороні, а одержане останньою 

або  належне  їй 

на  відшкодування виконаного

стягується в доход держави.

Відповідно до ч.1 ст. 207 ГК

України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено

з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено

учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської

компетенції (спеціальної правосуб'єктності ), може бути на вимогу однієї із

сторін, або відповідного  органу

державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

       Частиною 1 ст. 208 ГК України

передбачено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним, як таке, що

вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за

наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами

-в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням,

а у  разі виконання  зобов'язання 

однією стороною з другої сторони 

стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї

першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у

однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а

одержане останньою або належне їй на відшкодування  виконаного 

стягується за рішенням суду в доход держави.

        Господарським судом Одеської області

розглядається дана справа в порядку, визначеному ГПК України, з огляду на те,

що даний спір не є публічно-правовим, оскільки стосується правомірності угоди

від ІНФОРМАЦІЯ_1р., тобто господарських правовідносин між двома суб'єктами

господарювання.

        Відповідно до ст.32 ГПК України

доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд

у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на

яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають

значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено,

що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на

підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за

своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і

об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,

керуючись законом (ст.43 ГПК України).

       Враховуючи вищенаведене, суд вважає

обґрунтованими та доведеними заявлені позивачем позовні вимоги про визнання

недійсним договору б/н, укладеного 

ІНФОРМАЦІЯ_1р. між СПД ОСОБА_1. 

та ТОВ „Дан” ,  стягнення з ТОВ

„Дан” на користь СПД ОСОБА_1.  

вартість  товару в сумі 36015

грн., поставленого за  договором б/н від

ІНФОРМАЦІЯ_1р.,  стягнення  з СПД ОСОБА_1. на користь держави  вартість отриманого товару в сумі 36015  грн. за 

договором б/н від ІНФОРМАЦІЯ_1р., 

що є підставою для  їх

задоволення.

На відповідачів, згідно ст.ст. 44,

49 ГПК України покладаються 

відшкодуванню судові витрати, а саме на ТОВ „Дан” покладаються витрати

по сплаті державного мита в сумі      

42,5 грн. та  59 грн. витрат на

оплату  інформаційно-технічного

забезпечення судового процесу та  на  СПД ОСОБА_1.  

покладаються витрати по сплаті державного мита в розмірі     42,5 грн. 

та 59 грн. витрат на оплату 

інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст.44, 49,  ст.ст. 82- 85 ГПК  України, суд, -

                 ВИРІШИВ:

1.          Задовольнити позов повністю.

2.          Визнати недійсним договір  б/н від ІНФОРМАЦІЯ_1., укладений між                           СПД ОСОБА_1.  та ТОВ „Дан”.

3.          Стягнути з ТОВ „Дан” (04205, м. Київ,

вул. Маршала Тимошенка, 29-А, кв.229, код ЄДРПОУ 31810799) на користь СПД

ОСОБА_1.  ( АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_8)

36015 ( тридцять шість тисяч п'ятнадцять) грн. вартості поставленого товару

4.          Стягнути з СПД ОСОБА_1.  (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_8) :

- до державного бюджету України (п/р № 31112115500005 Банк: ГУДКУ в

Одеській області, МФО 828011 отримувач ГУДКУ в Одеській області, код 23213460

код  платежу 24060300) 36015 ( тридцять

шість тисяч п'ятнадцять) грн. вартості поставленого товару ;

- до державного бюджету 

України  витрати по сплаті

державного мита в сумі 42 (сорок дві) 

грн. 50 коп.  рахунок №

31114095700008, одержувач: Головне Управління Державного казначейства у

Одеській області, ЄДРПОУ 23213460, банк одержувача: Головне Управління

Державного казначейства України в Одеській області, МФО 828011 ;

- на користь державного бюджету 

рахунок №31217259700008, Банк одержувач -ГУДКУ в Одеській області, МФО

-828011, одержувач -ГУДКУ в Одеській області, код ЕДРПОУ -23213460, код

бюджетної класифікації 22050000 ( символ звітності 259)  59 (п'ятдесят дев'ять) грн. витрат на оплату  інформаційно-технічного забезпечення судового

процесу.

5.          Стягнути з ТОВ „Дан” (04205, м. Київ,

вул. Маршала Тимошенка, 29-А, кв.229, код ЄДРПОУ 31810799):

- до державного бюджету 

України  витрати по сплаті

державного мита в сумі 42 (сорок дві) 

грн. 50 коп.  рахунок №

31114095700008, одержувач: Головне Управління Державного казначейства у

Одеській області, ЄДРПОУ 23213460, банк одержувача: Головне Управління

Державного казначейства України в Одеській області, МФО 828011;

  - на користь державного бюджету  рахунок №31217259700008, Банк одержувач

-ГУДКУ в Одеській області, МФО -828011, одержувач -ГУДКУ в Одеській області,

код ЕДРПОУ -23213460, код бюджетної класифікації 22050000 ( символ звітності

259)  59 (п'ятдесят дев'ять) грн. витрат

на оплату  інформаційно-технічного

забезпечення судового процесу.

        Накази видати згідно зі ст. 116 ГПК

України.

        Рішення господарського суду набирає

законної  сили згідно зі ст. 85 ГПК

України, після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. 

Суддя