Постанова

від 16.06.2007 по справі 15/141-07-3357а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

         "16" червня 2007 р.

Справа  № 15/141-07-3357А

11 год. 22 хв.                                                                                   

м. Одеса

Господарський

суд Одеської області у складі:

головуючого

судді                        Петрова В.С.

При

секретарі                                 Стойковій М.Д.

За

участю представників:

від

позивача -                             

ОСОБА_2.;

від

відповідача -                         

Гайдайчук В.В.;

розглянувши у відкритому судовому

засіданні матеріали справи за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1до

Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської

області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1звернувся

до господарського суду Одеської області з адміністративним позовом про

скасування податкових повідомлень-рішень Білгород-Дністровської об'єднаної

державної податкової інспекції Одеської області відІНФОРМАЦІЯ_1 р.

-          № НОМЕР_1щодо визначення суми

податкового зобов'язання з прибуткового податку в розмірі 1151,96 грн. та

2303,92 грн.; 

-          № НОМЕР_2в частині застосування

штрафних санкцій в розмірі 1700,00 грн. по збору за спеціальне використання

водних ресурсів.

В обґрунтування позовних вимог

позивач посилається на неправомірність визначення відповідачем позивачу

прибуткового податку у зв'язку з тим, що позивачем не використовувалась наймана

праця ОСОБА_3. та ОСОБА_4., як зазначено відповідачем в акті перевірки.

Також позивач вказує на

неправомірність визначення позивачу штрафних санкцій на суму 1700 грн. по збору

за спеціальне використання водних ресурсів за наступних підстав.

За даними перевірки відповідача

встановлено, що підприємець розрахунки по збору за спеціальне використання водних

ресурсів не здавав до ОДПІ, крім того, згідно розрахунків Сергієвського

комунального підприємства у 4 кварталі 2005 року позивач використав води у

кількості 7 куб.м. Проте, позивач зазначає, що у 3 кварталі 2005 року, а саме:

10 серпня 2005 року Сергієвським ВУЖКГ СПД ОСОБА_1. було виписано рахунок на

використання води у кількості 7 куб. м. Однак, угода від НОМЕР_3на

водопостачання між Сергіївським ВУЖКГ та позивачем була укладена лише на рік і

надалі не пролонгована у зв'язку з переходом права власності до іншої особи -

ОСОБА_5. за договором купівлі-продажу. Відтак, на думку позивача, неподання

розрахунку треба вважати за 3 і 4 квартал 2005 року, у зв'язку з чим

нарахування штрафних санкцій має бути здійснено за два квартали 2005 року, а

сума штрафних санкцій має складати 340 грн. (2х170 грн.) та 0,85 коп. основного

платежу. Таким чином, позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення

відповідача № НОМЕР_2в частині нарахованих штрафних санкцій в розмірі 1700 грн.

(2040,85 грн.-340 грн. -0,85 грн.).

Ухвалою господарського суду

Одеської області від 20 квітня 2007 р. відкрито провадження в адміністративній

справі № 15/141-07-3357А та призначено попереднє засідання.

Ухвалою господарського суду

Одеської області від 17 травня 2007 р. у справі № 15/141-07-3357А закінчено

підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в засіданні

суду.

Відповідач з позовними вимогами не

згоден, вважає їх безпідставними та незаконними з підстав, викладених у відзиві

на адміністративний позов (а.с. 32-34), посилаючись на правомірність прийняття

оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень, та просить суд відмовити

у задоволенні позовних вимог.

У зв'язку з набранням 01 вересня

2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України господарський

суд Одеської області зазначає, що згідно п. 6 розділу VII Прикінцевих положень

Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного

адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам

відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року,

вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу

адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників

сторін та свідка, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах

справи, господарський суд встановив наступне.

Фізична особа -підприємець

ОСОБА_1зареєстрований Виконкомом Білгород-Дністровської міської ради Одеської

області 23 вересня 1994 року, про що зроблено запис про включення відомостей

про фізичну особу-підприємця до ЄДР за № НОМЕР_4.

У період з 26.10.2006 року по

01.11.2006 року на підставі направлення № НОМЕР_6р. головним державним

податковим ревізором-інспектором 1 рангу відділу оподаткування фізичних осіб

Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської

області відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок

суб'єктів підприємницької діяльності -фізичних осіб на 4 квартал 2006 р.  була проведена планова документальна

перевірка суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1(іден.

код НОМЕР_7) з питань правильності дотримання вимог податкового законодавства

за період з 01.07.2003 р. по 30.06.2006 р.

За результатами вказаної перевірки

Білгород-Дністровською об'єднаною державною податковою інспекцією Одеської

області складено акт від НОМЕР_5, на підставі якого Білгород-Дністровською ОДПІ

Одеської області прийняті податкові повідомлення-рішення відІНФОРМАЦІЯ_1 р.:

-          № НОМЕР_1щодо визначення позивачу

суми податкового зобов'язання з прибуткового податку з сум заробітків,

одержаних громадянами за виконання трудових обов'язків, в розмірі 1151,96 грн.

та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2303,92 грн. за порушення ст. 1, 2,

п. 7.3, ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. № 13-92 „Про

прибутковий податок з громадян”, п. 2.1 ст. 2, п.п. 3.1.1 ст. 3, п.п. 4.2.1 ст.

4, п.п. 8.1.1 ст. 8, п. 7.1 ст. 7, п. 17.1 ст. 17, п. 22.3, п. 22.6 ст. 22

Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”;

-          № НОМЕР_2щодо визначення позивачу

суми податкового зобов'язання по збору за спеціальне використання водних

ресурсів в розмірі 0,85 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2040,00

грн. за порушення п. 2.1 ст. 2, п. 7.1, п. 7.2 п. 7, п.п. 9.1 п. 9 Інструкції

„Про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних

ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного

транспорту” від 19.10.1999 р. № 711/4004.

Проте, на думку суду, вищевказані

податкові повідомлення-рішення відІНФОРМАЦІЯ_1 р.  прийняті відповідачем частково з порушенням

вимог чинного законодавства, виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки від

06.11.2006 р. та як зазначає відповідач у відзиві на позов, згідно пояснень

позивача у барі „Атлантика” періодах з січня 2004 року по червень 2006 року

включно використовувалась наймана праця ОСОБА_3. Так, в порушення п. 2.1 ст. 2,

п.п. 3.1.1 ст. 3, п.п. 4.2.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 8.1.1 ст. 8, п. 7.1 ст. 7, п.

17.1 ст. 17, п. 22.3 ст. 22 Закону України від 22.05.2003 р. № 889/ІV „Про

податок з доходів фізичних осіб” податок з суми наданого доходу ОСОБА_3. в

розмірі 1077,96 грн. не утриманий, до бюджету не перерахований. При

цьому відповідач у відзив на позов вказує, що заробітна плата нараховувалась в

розмірі мінімального рівня, встановленого діючим законодавством, а саме:

мінімальний рівень зарплати в січні - серпні 2004 року склав 205 грн. в місяць,

у вересні-грудні 2004 року -237 грн. в місяць, січні-березні 2005 року -262

грн. в місяць, квітні-червні 2005 року -290 грн. в місяць, липні-серпні 2005

року -310 грн. в місяць, вересні-грудні 2005 року -332 грн. в місяць,

січні-червні 2006 року 350 грн. в місяць.

Крім того, в акті перевірки

відповідачем зазначено, що у барі „Маяк" у період з 10.07.2003 р. по

16.09.2003 р. використовувалась наймана праця ОСОБА_4. Заробітна плата

нараховувалась в розмірі мінімального рівня, встановленого діючим

законодавством, а саме: мінімальний рівень зарплати в липні-вересні 2003 року

склав 185 грн. в місяць. При цьому відповідач посилається на те, що серед

документів, наданих для перевірки, відсутні документи, які б свідчили, що дохід

був отриманий за місцем основної роботи (трудові угоди належним чином не

оформлені). До 01.01.2004 року оподаткування доходів громадян прибутковим

податком регулювалося Декретом Кабінету Міністрів України „Про прибутковий

податок з громадян” від 26.12.1992 р. № 13-92 (зі змінами та доповненнями),

починаючи з 01.01.2004 року -Законом України № 889-ІV від 22.05.2003 р. „Про

податок з доходів фізичних осіб” (зі змінами та доповненнями). В порушення ст.

1, ст. 2, п. 7.3 ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. №

13-92 прибутковий податок з сум наданого доходу ОСОБА_4 в розмірі 74 грн.

не нарахований, до бюджету не перехований.

Так, за даними перевірки

відповідачем був нарахований позивачу податок з доходів фізичних осіб в сумі

1151,96 грн., у т.ч. по рокам:

-   за 2003 рік -74 грн. ( 185 грн. х 20% х

2міс.);

-   за 2004 рік -336,44 грн. (205 грн. х 13% х 8

міс. + 237 грн. х 13% х 4 міс.);

-   за 2005 рік -468, 52 грн. (262 грн. х 13% х

3 міс. + 290 грн. х 13% х 3 міс. + 310 грн. х 13% х 2 міс. + 332 грн. х 13% х 4

міс.);

-   за 1 півріччя 2006 року -273 грн. (350 грн.

х 13% х 6 міс.).

Разом з тим, як з'ясовано судом,

між позивачем та гр. ОСОБА_3. і ОСОБА_4. трудових угод не укладалось. Згідно

довідки Білгород-Дністровського міськрайонного центру зайнятості № НОМЕР_13р.

позивачем зареєстровані трудові договори, укладені з ОСОБА_6та ОСОБА_7;

трудовий договір з ОСОБА_6. розірвано 24.10.2006 р., станом на 21.03.2007 р.

діє один трудовий договір з ОСОБА_7.

Посилання відповідача в акті

перевірки від 06.11.2006 р. на те, що в актах № НОМЕР_8р. та № НОМЕР_9перевірок

позивача щодо контролю та здійснення розрахункових операцій у сфері готівкового

та безготівкового обігу вказано, що ці перевірки були здійснені у присутності

бармена ОСОБА_8., судом до уваги не приймаються, оскільки факт здійснення

перевірок в присутності ОСОБА_8. не є доказом використання позивачем найманої

праці ОСОБА_3.

Відповідно до п. 17.1 ст. 17 Закону

України „Про податок з доходів фізичних осіб” особою, відповідальною за

нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у

вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі

доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи).         Отже, враховуючи те, що відповідач не

надав доказів використання позивачем найманої праці ОСОБА_3. і ОСОБА_4. (в т.ч.

укладення трудового договору відповідно до Кодексу законів про працю України) та

доказів виплати позивачем вказаним особам заробітної плати, суд вважає, що

позивачем безпідставно визначено позивачу суму податкового зобов'язання з

прибуткового податку з сум заробітків, одержаних громадянами за виконання

трудових обов'язків, в розмірі 1151,96 грн. У зв'язку з цим відповідно відсутні

підстави для застосування до позивача штрафних санкцій згідно п.п 17.1.9 п.

17.1 ст. 17 Закону України  „Про порядок

погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами”, яким передбачено, що у разі коли платник податків здійснює

продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без

попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо

відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою

передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків

сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку,

збору (обов'язкового платежу).

Щодо визнання відповідачем суми

податкового зобов'язання та штрафних санкцій по збору за спеціальне

використання водних ресурсів згідно податкового повідомлення-рішення №

НОМЕР_2суд зазначає наступне.

Як зазначено відповідачем в акті

перевірки від 06.11.2006 р., в ході перевірки було з'ясовано, що підприємець

ОСОБА_1. у перевіряємому періоді здійснював підприємницьку діяльність,

пов'язану з експлуатацією барів „Атлантика”, „Космос”, „Маяк”, „Б-52” та кафе у

с. АДРЕСА_1; у цей період позивач перебував на загальній системі оподаткування.

Так, перевіркою встановлено, що позивачем за періоди з 01.07.2003 р. по

30.06.2006 р. до податкової інспекції не подавались розрахунки збору за

спеціальне використання водних ресурсів, у зв'язку з чим позивачу були

нараховані штрафні санкції в розмірі 1870 грн. (11х 170 грн.) відповідно до

п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань

платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Крім того, в акті перевірки від

06.11.2006 р. відповідач вказує, що згідно рахунків Сергіївського комунального

підприємства у 4-му кварталі 2005 року позивач використав води у кількості 7

куб.м. При цьому відповідач зазначає, що згідно Постанови Кабінету Міністрів

України від 14.07.2005 р. № 575 „Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів

України” ставка збору за спеціальне використання водних ресурсів становить

17,64 коп. за 1 куб. води, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від

18.05.1999 р. № 836 ставка збору за спеціальне використання водних ресурсів

становила 0,882 грн. з урахуванням індексації: 0,0882х 1,111x0,241= 0,1216 грн.

У зв'язку з цим відповідачем було нараховано позивачу суму збору за спеціальне

використання водних ресурсів за четвертий квартал 2005 року, що підлягає сплаті

та становить 0,85 грн. (7 куб.м х 0,1216 грн.). Також відповідачем були

нараховані позивачу штрафні санкції в розмірі 170 грн. відповідно до п.п.

17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань

платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

При цьому слід зазначити, що

позивачем не оспорюється нарахована відповідачем сума основного платежу по

збору за спеціальне використання водних ресурсів в розмірі 0,85 грн.  Крім того, як вбачається з матеріалів справи,

10 серпня 2005 року Комунальним підприємством „Управління комунального

господарства смт. АДРЕСА_3” був виписаний позивачу рахунок на використання води

у кількості 7 куб. м.

Так, згідно п. 2.1 ст.2 Інструкції

про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних

ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного

транспорту, затвердженої наказом Міністерства фінансів України, Державної

податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства

охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 01

жовтня 1999 р. №НОМЕР_11, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від

19.10.1999 р. за № 711/4004, платниками збору за спеціальне використання водних

ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного

транспорту с підприємства, установи та організації незалежно від форми

власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також

громадяни -суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують водні

ресурси. Відповідно до п. 4.1 зазначеної вище Інструкції об'єктом обчислення

збору за спеціальне використання водних ресурсів є фактичний обсяг води, який

використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах

водопостачання.

Відтак, суд вважає, що відповідачем

правомірно застосовані до позивача штрафні санкції в розмірі 170 грн.

відповідно п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення

зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими

фондами”, згідно положень якого у разі коли контролюючий орган самостійно

донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами,

викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього

Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти

відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за

кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору

(обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така

недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким

платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не

більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від

кількості податкових періодів, що минули.    

Щодо застосованих відповідачем до

позивача штрафних санкцій в розмірі 1870,00 грн. відповідно до п.п. 17.1.1 п.

17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків

перед бюджетами та державними цільовими фондами” слід зазначити наступне.

Як з'ясовано судом, позивачу

надавались послуги з водопостачання та водовідведення  в барі „Атлантика” (Білгород-Дністровський

район, смт. АДРЕСА_2, 1 „а”) згідно договорів від 20.06.2005 р. № 62 та № 62/5,

укладених між позивачем та Комунальним підприємством „Управління комунального

господарства смт. АДРЕСА_3”. В інших барах, а саме: „Маяк”, „Космос”

водопостачання відсутнє, про що позивачем надано довідку № НОМЕР_10р. До того ж

договір від НОМЕР_3на водопостачання було укладено позивачем з Сергіївським

ВУКГ лише на рік і надалі дію договору не пролонговано, оскільки право

власності на будівлю бару „Атлантика” (Білгород-Дністровський район, смт.

АДРЕСА_2, 1 „а”) перейшло до ОСОБА_5на підставі договору купівлі-продажу, який

був визнаний дійсним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду

Одеської області від ІНФОРМАЦІЯ_2р. у справі НОМЕР_12р. У зв'язку з цим суд

вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що розрахунки по збору за

спеціальне використання водних ресурсів мали бути подані позивачем за 3 та 4

квартал 2005 року.

Так, згідно п. 7.1, п. 7.2, п. 9.1

вищевказаної  Інструкції про порядок

обчислення і справляння збору НОМЕР_11платники збору за спеціальне використання

водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики

складають розрахунок накопичувальним підсумком з початку року за встановленою

формою, базовий податковий (звітний) період для збору за спеціальне

використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб

гідроенергетики і водного транспорту дорівнює календарному кварталу.

Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків і

повноту та своєчасність сплати збору за спеціальне використання водних ресурсів

та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту

несуть платники відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п.п. 17.1.1 п. 17.1

ст. 17 17.1.1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників

податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків, що

не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф

у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке

неподання або її затримку.

Відтак, з урахуванням викладеного

до позивача мають бути засновані штрафні санкції в розмірі 340 грн. (170 грн. х

2) за неподання позивачем розрахунків по збору за спецвикористання водних

ресурсів у 3 та 4 кварталі 2005 року. При цьому суд вважає безпідставним

застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій в розмірі 1530 грн.,

оскільки доводи відповідача про необхідність подання позивачем розрахунку по

збору за спецвикористання водних ресурсів за 4 квартал 2003 року, за 4 квартали

2004 року, за 1-2 квартал 2005 року та за 1-2 квартал 2006 року, на думку суду,

є необґрунтованими. До того ж доказів того, що позивач був водокористувачем та

отримував послуги водопостачання у вказаних періодах у відповідності з

Інструкцією про порядок обчислення і справляння збору №НОМЕР_11, відповідачем

не надано.

Стаття 19 Конституції встановлює,

що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи

зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України.

Частиною  3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства

України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності

суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті

(вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені

Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою

це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що

мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо

(неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед

законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з

дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для

прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це

рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу

адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті

обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71

Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в

адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності

суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого

рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він

заперечує проти адміністративного позову. 

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу

адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві

є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює  наявність або відсутність обставин, що

обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші

обставини,  що мають значення для

правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень

сторін, третіх осіб та їхніх 

представників, показань свідків, письмових  і речових 

доказів,  висновків експертів.

Згідно ст. 86 Кодексу

адміністративного судочинства України суд оцінює  докази, 

які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх

безпосередньому,  всебічному, повному та об'єктивному

дослідженні.

Відтак, виходячи з вищевикладеного,

на думку суду, відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду повну

правомірність прийнятих ним оскаржуваних позивачем податкових

повідомлень-рішень відІНФОРМАЦІЯ_1 р. № НОМЕР_1та № НОМЕР_2.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу

адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є

захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних

осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної

влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб,

інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі

законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу

адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується

принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи

місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише

на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та

законами України, а згідно ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування

або визнання нечинним рішення відповідача -суб'єкта владних повноважень

повністю чи окремих його положень, а також заявляти інші вимоги на захист прав,

свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного

судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може

прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних

повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування

або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання

цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;

2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача

утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5)

тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання

громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове

видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання

наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних

повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і

захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері

публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних

повноважень.   

Враховуючи усе вищезазначене та

оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає,

що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1обґрунтовані частково та

відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають

частковому задоволенню.

Керуючись п.

6 Перехідних положень, ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства

України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1до

Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської

області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

2.          Скасувати податкове

повідомлення-рішення Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової

інспекції Одеської області відІНФОРМАЦІЯ_1 р. № НОМЕР_1.

3.          Скасувати податкове

повідомлення-рішення Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової

інспекції Одеської області відІНФОРМАЦІЯ_1 р. № НОМЕР_2, яким визначено суму

податкового зобов'язання по збору за спеціальне використання водних ресурсів в

розмірі 0,85 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2040,00 грн., в

частині застосованих штрафних санкцій в розмірі 1530 грн., в решті частині

вказане податкове повідомлення-рішення залишити без змін.  

Постанову

суду може бути оскаржено в порядку ст. 186 КАС України.

Постанова

суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний

текст постанови складено 13.07.2007 р.

                 Суддя