Вирок

від 16.08.2019 по справі 440/1401/19

БУСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер №440/1401/19

Провадження №1-кп/440/164/2019

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2019

Буський районний суд Львівської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

за участі прокурора ОСОБА_3

за участі обвинуваченого ОСОБА_4

за участі потерпілої ОСОБА_5

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт та угоду про примирення у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018140170000420 від 05.12.2018 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Задвір`я, Буського району, Львівської області, зареєстрованого АДРЕСА_1 , проживаючого АДРЕСА_1 , громадянина України, не працюючий, розлучений, раніше не судимий, на утриманні неповнолітня дитина ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно виконавчого листа « 2-318 від 24.05.2007 року, виданого Золочівським районним судом Львівської області ОСОБА_4 зобов`язаний виплачувати аліменти на користь неповнолітньої дочки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14.03.2007 року і до повноліття дитини. Однак, ОСОБА_4 , в порушення вимог ст. 51 Конституції України, ст.ст. 150, 180 Сімейного Кодексу України, Закону України «Про охорону дитинства», які передбачають, що батьки повинні піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, являючись працездатним, будучи попередженим державним виконавцем про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів, достовірно знаючи про покладений на нього судовим рішенням обов`язок щодо сплати аліментів, в період з 01.01.2013 по 31.12.2013, з 01.01.2014 по 31.12.2014, з 01.01.2017 по 31.12.2017, та з01.01.2018 по 31.12.2018 не вживав дій, що спрямовані на погашення заборгованості, до центру зайнятості населення для постановки на облік з метою працевлаштування не звертався, не вчинив будь-яких дій для працевлаштування, жодної матеріальної допомоги своїй неповнолітній дитини у вказані періоди не надавав. В той же час змінив місце свого проживання без повідомлення про це державного виконавця та згідно ухвали Буського районного суду Львівської області від 27.01.2016 року був оголошений в розшук. В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_4 що виразилось у приховуванні доходу, зміні місця проживання без повідомлення державного виконавця, спрямованих на

невиконання рішення суду, які призвели до виникнення заборгованості із сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини, що становить 50167 гривень 23 копійки.

Розгляд справи по суті відбувся у підготовчому судовому засіданні зважаючи на вимоги ст. 314 КПК України, і заявлено клопотання обвинуваченого та потерпілою про затвердження угоди. Вказані обставини не порушують прав обвинуваченого та інших осіб, оскільки останній проти цього не заперечував.

31.07.2019 року між потерпілою ОСОБА_5 та підозрюваним ОСОБА_4 укладена угода про примирення відповідно до вимог ст. 468 КПК України.

В угоді про примирення сторони виклали формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ч.1 ст.164 КК України, які ніким не оспорюються, зазначили істотні для даного кримінального провадження обставини. Згідно угоди про примирення ОСОБА_4 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у зазначеному кримінальному правопорушенні та зобов`язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри в судовому провадженні.

В угоді про примирення сторони узгодили призначення обвинуваченому покарання за ч.1 ст.164 КК України у вигляді громадських робіт на строк 100 (сто) годин.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину в скоєнні кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, і передбачено ч.1 ст.164 КК України, у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів (аліментів), на утримання дитини, визнав повністю, щиро розкаявся. Угоду про примирення підтримав та просив її затвердити.

Потерпіла зазначену угоду підтримала та просила її затвердити.

Прокурор в судовому засіданні просив угоду про примирення затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання, оскільки при укладенні угоди між потерпілою та підозрюваним дотримані вимоги та правила КПК України та КК України.

Судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє свої права, передбачені п.1 ч.5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, визначені п.1 ч.1 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

В судовому засіданні суд переконався у тому, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Так, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 згідно ст.12 КК України відноситься до злочину невеликої тяжкості, оскільки санкція ч.1 ст.164 КК України передбачає покарання у виді громадських робіт, що дає можливість підписання даної угоди. Зміст угоди про примирення між потерпілою та підозрюваним відповідає вимогам ст. 471 КПК України.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України,не встановлено.

При перевірці угоди про примирення на відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України судом встановлено, що угода у повному обсязі відповідає вимогам вказаного законодавства, дії обвинуваченого ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ч.1 ст.164 КК України,як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, відсутні будь-які підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, обвинувачений спроможний виконати взяті на себе за угодою зобов`язання, узгоджене сторонами покарання відповідає загальним засадам призначення покарання та санкції ч.1 ст.164 КК України.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що укладена між потерпілою та обвинуваченим угода про примирення підлягає затвердженню.

Запобіжний захід під час досудового розслідування відносно обвинуваченого не обирався, підстави для його обрання на теперішній час також відсутні.

Речові докази вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 342-351,473-475 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про примирення від 31 липня 2019 року, підписану в кримінальному провадженні № 12018140170000420 від 05.12.2018 року , укладену між потерпілою ОСОБА_5 та підозрюваним ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 100 (сто) годин.

Речовий доказ: матеріали виконавчого провадження 5264254 від 07.11.2007 року на 161 аркуші повернути в розпорядження ВДВС Буського району.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Буський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п`ятою сьомою ст. 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди.

Потерпілим, його представником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання, не роз`яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених ч.6 чи ч.7 ст. 474 цього Кодексу,

Прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з ч.3 ст. 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Суддя ОСОБА_1