Рішення

від 11.07.2019 по справі 160/3658/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2019 року Справа № 160/3658/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя - Букіна Л.Є.,

за участю: секретаря судового засідання Носаль П.В.,

представника позивача - Руднєва І. В .,

представника відповідача - Панковська Е.П.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Турбогазтехнологія до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 22.04.2019 року надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Турбогазтехнологія (далі - Товариство) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2018 року № 0035651419.

В обґрунтування позову Товариство посилається на свою добросовісність як платника податку, оскільки ним сформовано податковий кредит, у періоді який перевірявся, на підставі відповідних документів бухгалтерського обліку. При цьому, усі учасники господарських операцій на момент укладання відповідних договорів, відповідали ознакам і поняттю юридичних осіб та виступали правоздатними учасниками господарського обороту, а самі правочини опосередковувалися реальним настанням правових наслідків та мали на меті отримання прибутку, у зв`язку з чим вважає, що здійснюючи оскаржене донарахування податковий орган діяв не на підставі та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 р. відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що оскаржене рішення прийнято ним у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки надані Товариством до перевірки документи та сукупність доказів свідчать про відсутність факту реального вчинення господарських операцій, а самі операції спрямовані виключно на подальшу мінімізацію податкових зобов`язань усіх учасників паперово-транзитного переміщення товару по ланцюгу постачання, у зв`язку з чим, у задоволенні позову просить відмовити.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із таких міркувань.

Судом встановлено, що Товариство є юридичною особа приватного права, зареєстрованого Виконавчим комітетом Криворізької міської ради, перебуває на податковому обліку в органах ДФС і є платником, зокрема: податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг). З установчих документів позивача вбачається, що останній здійснює діяльність пов`язану з неспеціалізованою оптовою торгівлею (код КВЕД 46.90 - основний).

На підставі відповідного повідомлення і наказу, посадовими особами відповідача у період з 19.11.2018 р. по 23.11.2018 р., проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ ІНСАЙД ГРУП ЛТД (код ЄДРПОУ 39847213) за період з 01.12.2015 р. по 31.12.2015 року, по взаємовідносинам із ТОВ ІНВЕСТ ІННОВАЦІЇ (код ЄДРПОУ 39960519) за період з 01.04.2016 р. по 30.04.2016 року та по взаємовідносинам із ТОВ СЕНТАВО КОМПАНІ (код ЄДРПОУ 40981338) за період з 01.03.2017 р. по 31.03.2017 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 30.11.2018 р.№ 69635/04-36-14-19/30499271, згідно висновків якого, перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого останнім занижено податок на додану вартість на загальну суму ПДВ 331869 грн.

Такі висновки контролюючий орган обумовлює у зв`язку з зібраної податкової інформацією стосовно контрагентів позивача - ТОВ ІНСАЙД ГРУП ЛТД , ТОВ ІНВЕСТ ІННОВАЦІЇ та ТОВ СЕНТАВО КОМПАНІ , з якими Товариство мало господарські взаємовідносини у періоді, який підлягав перевірці. Так, відповідач посилається на аналіз даних ЄРПН в розрізі номенклатурних позицій та встановлює, що вказані підприємства не здійснювали придбання реалізованого позивачу товару. Також посилається на кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017080000000089 від 15.02.2017 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.205-1 ч. 1 КК України, у ході досудового розслідування якого встановлено, що ТОВ СЕНТАВО КОМПАНІ створено для штучного формування схемного податкового кредиту з податку на додану вартість.

На підставі такого акту і встановлених порушень, відповідачем 20.12.2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0035651419, яким Товариству збільшено суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 498283,50 грн.

Підстави та порядок проведення перевірок позивачем не оскаржуються, останній фактично не згоден з висновками, викладеними в акті перевірки та прийнятим за наслідками перевірки податковим повідомленням-рішенням.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з того, що предметом спору у цій справі є фінансово-господарські взаємовідносини Товариства з контрагентами - постачальниками робіт (послуг) - ТОВ ІНСАЙД ГРУП ЛТД (код ЄДРПОУ 39847213) за період з 01.12.2015 р. по 31.12.2015 року, ТОВ ІНВЕСТ ІННОВАЦІЇ (код ЄДРПОУ 39960519) за період з 01.04.2016 р. по 30.04.2016 року та з ТОВ СЕНТАВО КОМПАНІ (код ЄДРПОУ 40981338) за період з 01.03.2017 р. по 31.03.2017 року, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит у відповідному звітному податковому періоді, висновки щодо яких викладені контролюючим органом в акті перевірки від 30.11.2018 р.№ 69635/04-36-14-19/30499271.

Дослідивши первинні документи, надані позивачем на підтвердження фінансово-господарських взаємовідносини з вказаними контрагентами за період, який перевірявся, суд зазначає, зокрема про таке.

З матеріалів справи вбачається, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ ІНСАЙД ГРУП ЛТД (код ЄДРПОУ 39847213) відбувались у рамках Договору поставки від 21.10.2015 року № 1021/0, відповідно до якого Товариство придбало ТМЦ на загальну суму 680155,2 грн., у т.ч. ПДВ 113359,20 грн.

Фактичне виконання умов договору підтверджується прибутковою накладною від 25.12.2015 року № 97, рахунками-фактурами та видатковими накладними

Транспортування товару здійснювалось за рахунок позивача, на підтвердження чого матеріали справи містять відповідні копії товарно - транспортних накладних.

Відповідно до відомостей Акту, розрахунки між суб`єктами господарювання здійснювались згідно платіжних доручень, угоди по заліку зустрічних однорідних вимог, а також в результаті здійснення операції відступлення права вимоги. Кредиторська заборгованість перед ТОВ ІНСАЙД ГРУП ЛТД - 97005,77 грн.

Щодо взаємовідносини між позивачем та ТОВ ІНВЕСТ ІННОВАЦІЇ (код ЄДРПОУ 39960519), то вони відбувались у рамках Договору від 19.04.2016 року № 0419/02, відповідно до якого Товариство придбало у ТОВ ІНВЕСТ ІННОВАЦІЇ ТМЦ на загальну суму 432912,00 грн., у т.ч. ПДВ 72152,00 грн.

Фактичне виконання умов договору підтверджується прибутковими накладними, рахунками-фактурами, видатковими накладними та накладними (а.с.87-92).

Транспортування товару здійснювалось за рахунок позивача, на підтвердження чого матеріали справи містять відповідну копію товарно - транспортної накладної (а.с.92).

Відповідно до відомостей Акту, розрахунки між суб`єктами господарювання проведено частково шляхом здійснення операції відступлення права вимоги. Кредиторська заборгованість перед ТОВ ІНВЕСТ ІННОВАЦІЇ - 281464,39 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між Товариством та ТОВ СЕНТАВО КОМПАНІ укладено договір поставки від 10.02.2017 року № 1002, відповідно до якого позивач зобов`язується прийняти товар (затвор, підйомник) та оплатити його на загальну суму 880068,00 грн., у т.ч. ПДВ 146678,00 грн.

Фактичне виконання умов договору підтверджується прибутковими накладними, рахунками-фактурами, видатковими накладними та накладними (а.с.114-117 зворотня).

Відповідно до відомостей Акту, розрахунки між суб`єктами господарювання здійснювались згідно платіжних доручень на загальну суму 123210. Кредиторська заборгованість перед ТОВ СЕНТАВО КОМПАНІ - 756858,00 грн.

Придбані ТМЦ використані Товариством у власній господарській діяльності шляхом подальшої реалізації товару на адресу контрагентів-покупців.

Тобто, позивачем документально підтверджено правомірність включення до сум податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість по вищевказаним господарськими операціями.

Надаючи оцінку наданим до суду первинним документам позивача, суд зазначає, що за зовнішніми реквізитами вони складені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Разом з цим, жоден із вищезазначених документів не був предметом дослідження податковим органом під час проведення перевірки, результати якої оформлені Актом від 30.11.2018 р.№ 69635/04-36-14-19/30499271, що у свою чергу свідчить про неповноту, формальність проведеної відповідачем перевірки та необґрунтованість його висновків про відсутність первинних документів, які б підтверджували здійснення позивачем спірної господарської діяльності.

При цьому, висновки акту перевірки про безпідставне включення ним до складу податкового кредиту сум ПДВ, які не підтверджені первинними документами зроблено контролюючим органом виключно на підставі кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017080000000089 від 15.02.2017 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.205-1 ч. 1 КК України, у ході досудового розслідування якого встановлено, що ТОВ СЕНТАВО КОМПАНІ створено для штучного формування схемного податкового кредиту з податку на додану вартість.

Проте суд не приймає вказані посилання до уваги та з цього приводу зазначає, що згідно з ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку суду в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, стосовно часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

У даному випадку, обставини, встановлені у рамках досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017080000000089 від 15.02.2017 року, не стосуються спірних правовідносин щодо господарської діяльності Товариства та ТОВ СЕНТАВО КОМПАНІ , а отже, не мають преюдиційного значення для цієї справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 809/1139/17.

До того ж, Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 року у справі №815/6470/16 зазначив, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили.

Аналогічна правова позиція викладена і в інших Постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №808/2459/1 та від 26 червня 2018 року у справі №826/24815/15.

Стосовно аналізу даних ЄРПН у розрізі номенклатурних позицій суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні досліджуватись відносини безпосередньо між учасниками господарської операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку

Крім того, у відповідності до ст. 71 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Отже, податковий орган, проводячи перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства, не мав передбачених законом підстав формувати свої висновки про відсутність реального вчинення господарських операцій з вищевказаним контрагентом на підставі лише даних податкового обліку вищезазначених контрагентів та обставин, встановлених у досудовому розслідуванні, які не стосуються вчинених між даними суб`єктами господарювання фінансово-господарських операцій.

При цьому, жодних інших обставин для невизнання первинних документів Товариства та неврахування господарських відносин позивача з його контрагентами за спірний період при визначенні об`єкту оподаткування, у акті перевірки не наведено, аналізу господарської діяльності між позивачем та його контрагентом у цьому періоді не проведено, оцінки наданим позивачем первинним документам з точки зору відповідності їх вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні не надано, у зв`язку з чим, суд вважає такі висновки податкового органу необґрунтованими.

За наведених вище обставин у їх сукупності, суд не приймає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 30.11.2018 р.№ 69635/04-36-14-19/30499271, щодо встановлених у ньому обставин, які свідчать про відсутність здійснення спірної господарської діяльності між зазначеним суб`єктом господарювання та позивачем.

Суд також зазначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Вимоги до первинних документів містяться у ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , зокрема, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, підтвердженням факту виконання договору поставки товару (робі) є первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, які складені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Крім того, чинне податкове законодавство не ставить право платника податку на включення сум сплаченого податку до складу податкового кредиту в залежність від господарських, технічних та виробничих можливостей своїх постачальників.

Платник податків (покупець товару, робіт, послуг) не має обов`язку та права здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, і в подальшому не повинен зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності за можливе допущення порушення законодавства іншими юридичними особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - це діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарську діяльність визначено як діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У відповідності до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Абзацом а п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, правомірність формування платником податку податкового кредиту визначається фактичним проведенням операцій платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.

Враховуючи, що позивач у перевіряємому періоді формував свій податковий кредит на підставі первинних документів та податкових накладних, які відповідають встановленим для них вимогам в межах проведених господарських операцій, у суду відсутні підстави вважати, що його податкова звітність з податку на додану вартість складалася без відповідного підтвердження первинними документами.

Крім того, суд виходить з того, що на час здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстрованими в установленому законом порядку, відповідали ознакам і поняттю юридичних осіб та виступали правоздатними учасниками господарського обороту.

Окрім цього, суд зазначає, що платник податку (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту та валових витрат не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентом чи його постачальниками вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, виконання податкових зобов`язань тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит. У разі коли постачальник чи його контрагенти допустили порушення вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них. При цьому, судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема: при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

Також, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Контролюючим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень

За викладених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства шляхом визнання протиправним та скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення відповідача.

Згідно зі статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати у розмірі 7474,27 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Турбогазтехнологія - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0035651419 від 20.12.2018 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий дім Турбогазтехнологія збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 498283,50 грн.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Турбогазтехнологія (код ЄДРПОУ 30499271, адреса: 50000, м. Кривий Ріг, вул.Свято-Миколаївська, 11, прим. 1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7474,27 грн. (сім тисяч чотириста сімдесят чотири гривні, 27 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, адреса: 49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 19 липня 2019 року.

Суддя Л.Є. Букіна