Рішення

від 15.08.2019 по справі 460/1323/19

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 серпня 2019 року м. Рівне №460/1323/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вараської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Навчально-виховний комплекс "Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І ступеня" № 10 Вараської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Вараської міської ради (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не визначення території обслуговування шкільного підрозділу Навчально-виховного комплексу Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І ступеня № 10 Вараської міської ради у рішенні відповідача від 28.02.2019 №16 Про організацію обліку дітей дошкільного, шкільного віку та учнів у територіальній громаді Вараської міської ради ; зобов`язати відповідача внести до додатку відповідного рішення наступне: Навчально-виховний комплекс Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І ступеня №10 Вараської міської ради (шкільний підрозділ) - територія обслуговування: мікрорайон Вараш, будинки №№ 3,4, 5, 6, 7, 8, 10/а, 10/б, 11, 12, 45/б, 40, 42, 43, 44, 24/а, 24/б. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ухваленням відповідачем рішення від 28.02.2019 № 16 Про організацію обліку дітей дошкільного, шкільного віку та учнів у територіальній громаді Вараської міської ради , де відсутня територія обслуговування для шкільного підрозділу Навчально-виховного комплексу дошкільний навчальний заклад-загальноосвітня школа І ступеня №10 Вараської міської ради Рівненської області вбачається незаконна бездіяльність Виконавчого комітету Вараської міської ради. Просила позов задовольнити повністю.

Відповідачами до суду подано відзив на позовну заяву, у якому вони заперечили проти заявлених позовних вимог. Зокрема, вказали, що 28.02.2019 на засіданні Виконавчого комітету Вараської міської ради було прийнято нове рішення № 16 Про організацію обліку дітей дошкільного, шкільного віку та учнів у територіальній громаді Вараської міської ради , згідно якого закріпили за закладами дошкільної та загальної середньої освіти територію обслуговування. Що стосується Навчально-виховного комплексу дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І ступеня №10 Вараської міської ради Рівненської області, то за ним закріплена територія обслуговування тільки дошкільного підрозділу, так як така ж територія обслуговування закріплена за закладом загальної середньої освіти № 4, де здійснюється набір дітей в початкову школу. Ці два заклади знаходять один від одного на невеликій відстані, більше того, навіть мають спільний паркан. Заклад загальної середньої освіти № 4 розміщено в типовому приміщенні і повністю відповідає вимогам чинних нормативних документів, які стосуються закладів загальної середньої освіти. Крім того, на підставі заяви мами ОСОБА_1 (зі всіма документами), її дитина, ОСОБА_2 , був зарахований до першого класу (1-Г) Вараської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4 наказом директора від 03.06.2018 за № 27-у. Вважає, що оскаржуване рішення Виконавчого комітету Вараської міської ради прийняте з дотриманням вимог закону, у межах та у спосіб, визначений чинним законодавством, а позивачем не доведено, що таке рішення впливає на його права, свободи та інтереси, зокрема права на закріплення за Навчально-виховного комплексу дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І ступеня №10 Вараської міської ради Рівненської області території обслуговування шкільного підрозділу. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У поясненнях та запереченнях третя особа зазначає, що рішенням Виконавчого комітету Вараської міської ради від 28.02.2019 № 16 Про організацію обліку дітей дошкільного, шкільного віку та учнів у територіальній громаді Вараської міської ради було забезпечено реалізацію прав, свобод та інтересів всіх дітей дошкільного віку, учнів і їх батьків територіальної громади Вараської міської ради, а тому прийняте з дотриманням вимог закону.

У відповідях на відзив та на заперечення позивач повністю підтримала позицію, викладену в адміністративному позові, та вважає, що твердження відповідача та третьої особи викладені у їхніх заявах по суті є необґрунтованими.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач повністю підтримав позицію, викладену у відзиві.

Ухвалою суду від 11.06.2019 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. У вказаний судом строк позивач допущені недоліки усунув.

Ухвалою суду від 03.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження. Разом з тим, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Навчально-виховний комплекс Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І ступеня № 10 Вараської міської ради (далі - третя особа).

Ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати від 22.07.2019 підготовче судове засідання відкладено.

Ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати від 31.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.08.2019.

12.08.2019 судом постановлено ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, судом встановлено наступне.

22.08.2018 Виконавчим комітетом Вараської міської ради прийнято рішення за № 131 Про організацію обліку дітей шкільного віку та учнів у місті Вараші (а.с.29), згідно з пунктом 2 якого закріплено за закладами загальної середньої освіти територію обслуговування згідно з додатком.

Відповідно до вказаного додатку Територія обслуговування, закріплена за закладами загальної середньої освіти міста (а. с. 30), за Навчально-виховним комплексом дошкільний навчальний заклад-загальноосвітня школа І ступеня № 10 (далі - НВК №10) закріплена територія; мікрорайон Вараш, будинки №№ 3, 4, 5, 6, 7, 8, 10/а, 10/б, 11, 12, 45/а, 45/б, 40, 42, 43, 44, 24/a, 24/б.

28.02.2019, у зв`язку з приєднанням до територіальної громади міста Вараш територіальної громади села Заболоття, Виконавчим комітетом Вараської міської ради прийнято рішення за № 16 Про організацію обліку дітей дошкільного, шкільного віку та учнів у територіальній громаді Вараської міської ради (а.с.31), згідно з пунктом 2 якого закріплено за закладами загальної середньої освіти територію обслуговування згідно з додатком, а пунктом 5 визнано таким, що втратило чинність рішення Виконавчого комітету Вараської міської ради від 22.08.2018 № 131.

Разом з тим, у додатку до рішення від 28.02.2019 № 16 Територія обслуговування, закріплена за закладами загальної середньої освіти міста територія обслуговування НВК №10 визначена лише для дошкільного підрозділу (а. с. 32).

Вважаючи, що відсутність визначення території обслуговування для шкільного підрозділу НВК № 10 є бездіяльністю з боку Виконавчого комітету Вараської міської ради, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, визначає Закон України Про місцеве самоврядування в Україні .

Статтею 1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Виконавчі органи рад - органи, які відповідно доКонституції Українита цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Підпунктом 4 пункту "б" статті 32 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо організації обліку дітей дошкільного та шкільного віку.

Механізм обліку дітей дошкільного, шкільного віку та учнів, що ведеться з метою забезпечення здобуття ними дошкільної та загальної середньої освіти, визначений Порядком ведення обліку дітей дошкільного, шкільного віку та учнів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 № 684, згідно з п.4 якого, облік дітей дошкільного та шкільного віку ведеться в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці (району, міста, району у місті, селища, села).

При цьому, пунктом 2 частини 2 статті 66 Закону України Про освіту передбачено, що районні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад планують та забезпечують розвиток мережі закладів дошкільної, початкової та базової середньої освіти, позашкільної освіти

Зазначене також регламентовано частиною 2 статті 19 Закону України Про дошкільну освіту , згідно з якою, рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, районні державні адміністрації, органи місцевого самоврядування в системі дошкільної освіти в межах їх компетенції, зокрема, забезпечують реалізацію державної політики у сфері дошкільної освіти на відповідній території, у тому числі розвиток мережі закладів дошкільної освіти всіх форм власності відповідно до потреб населення, враховуючи інтереси дітей з особливими освітніми потребами, поліпшення матеріально-технічної бази та господарське обслуговування комунальних закладів дошкільної освіти.

Як вбачається з рішення Виконавчого комітету Вараської міської ради від 28.02.2019 № 16, яке стало підставою для звернення позивача до суду, таке прийняте з метою ведення обліку дітей дошкільного, шкільного віку та учнів, які проживають чи перебувають у межах територіальної громади Вараської міської ради, на підставі п.2 ч.2 ст.66 Закону України Про освіту , статті 18 Закону України Про дошкільну освіту , на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 № 684 (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018) Про затвердження Порядку ведення обліку дітей дошкільного, шкільного віку та учнів , рішення Вараської міської ради від 26.10.2018 № 1201 Про добровільне приєднання до територіальної громади міста обласного значення та керуючись пп.4 п. б ст.32 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Відтак, чинним законодавством України наділено Виконавчий комітет Вараської міської ради, як орган місцевого самоврядування на території м. Вараш, повноваженнями закріплювати за закладами дошкільної та загальної середньої освіти територію обслуговування.

Водночас, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на наступне.

Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди (ст.125 Конституції України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст.5 КАС України).

При цьому, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 КАС України).

У свою чергу, неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Порушенням суб`єктивного права особи, є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб`єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов`язаної особи. Так само протиправним є покладення на особу додаткового обов`язку, який не випливає зі змісту конкретних правовідносин за участі цієї особи.

Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Таким чином, здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Викладене також кореспондується з положеннями п.9 ч.5 ст.160 КАС України, згідно з яким, в позовній заяві зазначаються, у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивач.

Також, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, Конституційний Суд України в Рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Тому, вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тож, якщо особа вважає, що її суб`єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов`язок, така особа має право звернутися за судовим захистом.

В разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання щодо наявності порушення суб`єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього вирішити спір.

Тобто, право на судовий захист пов`язане виключно з порушенням суб`єктивного права позивача. Суд може захистити лише порушене право позивача, при цьому таке порушення повинно бути зумовлене рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи наведене, обов`язковою умовою захисту в адміністративному суді прав, свобод, інтересів фізичних осіб є одночасна наявність двох факторів: існування публічно-правових відносин між позивачем та відповідачем - суб`єктом владних повноважень; наявність факту порушень прав, свобод, інтересів позивача, вчинених або допущених відповідачем у таких правовідносинах.

У рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 наголошує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.10 п.9 мотивувальної частини).

Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин.Тобто для відновлення порушеного права у зв`язку із оспорюваним рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

При цьому, порушення вимог закону рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цим рішенням, дією чи бездіяльністю з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

В ході судового розгляду позивач не змогла надати чіткого пояснення, яке саме порушене суб`єктивне право намагається відновити позивач у даному публічно-правовому спорі та в чому саме полягає її порушене право чи законний інтерес.

Більше того, як вбачається з матеріалів справи, на підставі заяви позивача, її дитина, ОСОБА_2 , був зарахований до першого класу (1-Г) Вараської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4 наказом директора від 03.06.2018 за № 27-у (а.с.131-133).

Викладене свідчить про відсутність порушеного права у позивача.

Оскільки, під час судового розгляду, факт наявності у позивача порушеного права з боку суб`єкта владних повноважень не знайшов свого підтвердження, то між позивачами та відповідачем не виникало жодних публічних правовідносин.

При цьому, суд зауважує, що передумовою для можливості зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії (похідна вимога) повинна бути наявність факту порушення прав особи, тобто вчинення таким суб`єктом протиправних дій, бездіяльності чи прийняття протиправного рішення (основна вимога). Позаяк, у даному випадку факт порушення прав особи відсутній, то така позовна вимога задоволенню не належить.

Підсумовуючи вищевикладене в його сукупності, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Підстав для застосування положень ст.139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вараської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинення певних дій - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 15 серпня 2019 року.

Суддя Комшелюк Т.О.