Ухвала

від 13.08.2019 по справі 465/3930/19

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/3930/19

1-кс/465/1514/19

У Х В А Л А

про арешт майна

13.08.2019 року слідчий суддя Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , розглянувши клопотання слідчого СВ Франківського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 про накладення арешту на майно,-

встановив:

Слідчий СВ Франківського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з погодженим прокурором Львівської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_5 клопотанням про накладення арешту на земельну ділянку, площею 1,2922 га (кадастровий номер: 4610137500:05:001:038, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 472760246101), яка розташована по АДРЕСА_1 та заборону на термін накладення арешту будь-яким фізичним та юридичним особам до скасування у встановленому законом порядку ухвали про накладення арешту реалізацію та відчуження вищевказаного об`єкту.

Клопотання мотивує тим, що прокурором Львівської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_3 , під час моніторингу інформації в мережі «Інтернет» виявлено публікацію на веб-порталі «Наші гроші. Львів`від 03.07.2019 під назвою «Фірма Козловського будує квартал багатоповерхівок на поцупленій у міста землі». Як вбачається із вказаної публікації, під час аукціону, проведеного у 2014 році, який був організований Фондом держмайна України, фірма «ВМпроект» за 1,38 млн. придбала низку промислових приміщень, зокрема «фінський будинок», площею 58, 6 кв.м., став-накопичувач, дамбу, які були розташовані на земельній ділянці, площею 1,29 га по АДРЕСА_1 . При цьому наявні підстави вважати, що вказані об`єкти прав належали на праві власності ВАТ «Львівський дослідний нафтомаслозавод», окрім земельної ділянки, на якій вони розташовані, оскільки така перебувала лише у праві постійного користування заводу. В подальшому, між директором ТзОВ «ВМпроект`та Чорнієм І.Б. укладено договір іпотеки і передано в заставу придбане на аукціоні майно і земельну ділянку. За наслідками порушення умов вказаного договору, ТзОВ «ВМпроект» в погашення свого боргу передало у власність ОСОБА_6 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 24.09.2014, посвідченого приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу ОСОБА_7 низку об`єктів нерухомого майна, зокрема, земельну ділянку, площею 1,2922 га (кадастровий номер: 4610137500:05:001:0038, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 472760246101), яка розташована по АДРЕСА_1 . В подальшому державним реєстратором 08.1012014 проведено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_6 на вказану земельну ділянку на підставі вказаного договору. Вищевказане свідчить про те, що приватний нотаріус Львівського нотаріального округу ОСОБА_7 під час посвідчення договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 24.09.2014 не перевірила наявності у ТзОВ «ВМпроект» права розпоряджатися земельною ділянкою, яка не перебувала у його власності, внаслідок чого на останню неправомірно набуто право приватної власності ОСОБА_6 .

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав з мотивів наведених у ньому. На уточнюючі запитання додатково пояснив, що станом на день розгляду клопотання жодній особі не повідомлено про підозру, потерпілий не залучений, протягом останніх півтори місяці прокуратурою вживаються заходи, щодо повідомлення територіальної громади м.Львова про наявність такого кримінального провадження, однак, із заявою про визнання потерпілим ніхто не звертався, відтак потерпілим у даному кримінальному провадженні на даний час ніхто не визнаний. Спірна земельна ділянка з 2016 року знаходиться у власності добросовісного набувача, будь-яких доказів, що власник має намір чи вчиняє дії по відчуженню такої надати не може. Пояснив, що службове розслідування щодо законності дій нотаріуса не проведено і не призначено, а санкція ч. 1 ст.367 КК України не передбачає конфіскації майна. З приводу невнесення відомостей до ЄРДР щодо директора «ВМ проект» та ОСОБА_6 пояснив, що їхні дії, на його думку, можливо підпадають під ознаки кримінального правопорушення, пов`язаного з підробкою документів, але на даний момент досудовим розслідуванням не встановлено чи сторони добросовісно помилялись чи діяли умисно, тому, відомості щодо вказаних осіб до ЄРДР поки не вносились. Окрім того, пояснив, що на даний час ним вживаються заходи для звернення з цивільним позовом і дане клопотання є своєрідним забезпеченням позову в цивільній справі.

Просить клопотання задовольнити.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши пояснення прокурора, приходжу до наступного.

Частинами 1,2,10,11 ст.170 КПК України встановлено, щоарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Метою арешту майна єзбереження речових доказів,забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Як вбачається з матеріалів клопотання, а саме відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно,земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_8 .

Статтею 41 Конституції України закріплено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У відповідностідо ст.1Протоколу №1до Конвенціїпро захистправ людиниі основоположнихсвобод,кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст.18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора (ч.3 ст.132 КПК України).

На день розгляду клопотання, у кримінальному провадженні№42019141080000060 від 06.07.2019 року за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.367 КК України, у межах якого подано клопотання про арешт майна, жодній особі не повідомлено про підозру у вчиненні злочину, жодну особу не визнано потерпілим і жодна особа не зверталась з такою заявою. Спірна земельна ділянка з 2016 року знаходиться у власності добросовісного набувача ОСОБА_8 , будь-яких доказів, що остання має намір чи вчиняє дії по відчуженню земельної ділянки прокурором не надано. Службове розслідування щодо законності дій нотаріуса не проведено і більш того навіть не призначено. Санкція ч. 1 ст. 367 КК України не передбачає конфіскації майна. Суперечливими є також пояснення прокурора щодо наявності в діях директора «ВМ проект» та ОСОБА_6 ознак кримінального правопорушення, оскільки в клопотанні прокурором зазначено, що «ТзОВ «ВМпроект» не мало права розпорядження земельною ділянкою, яка не перебувала у його власності, внаслідок чого на останню неправомірно набуто право приватної власності ОСОБА_6 », разом з тим в судовому засіданні прокурор пояснив, що на даний момент досудовим розслідуванням не встановлено чи сторони добросовісно помилялись чи діяли умисно, тому, відомості щодо директора ТзОВ «ВМпроект» та ОСОБА_6 до ЄРДР поки не вносились. Яким шляхом досудовим розслідуванням це може встановлюватись, якщо таке не розпочате щодо вказаних осіб є не зрозумілим.

Судом не беруться до уваги, як підставу накладення арешту те, що прокурором на даний час вживаються заходи для звернення з цивільним позовом щодо витребування майна із чужого незаконного володіння і дане клопотання є своєрідним забезпеченням позову в цивільній справі, оскільки нормами ЦПК України передбачена можливість звернення з заявою про забезпечення позову в цивільному процесі і накладення арешту на майно. Однак, протягом півтори місяці з моменту коли розпочато досудове розслідування у даному кримінальному провадженні цивільний позов не подано.

Як встановлено, ОСОБА_8 не має статусу підозрюваної у вказаному кримінальному провадженні, не є особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями приватного нотаріуса ОСОБА_7 .

Відтак, на даний час відсутній сумнів в законності набуття саме ОСОБА_8 права власності наземельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

Більше того, прокуроромне підтверджено жодними належними та допустимими доказами наявність ризиків,коли незастосування арешту майна може призвести до його зникнення, втрати або пошкодження, а також настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, а тому числі і відчуження майна. В обґрунтування клопотання не подано жодного доказу, що власник має намір чи вчиняє дії по відчуженню майна чи будь-які інші дії які, що в подальшому можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Відтак, слідчим, прокурором не доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, а відтак застосування заходів забезпечення кримінального провадження є недопустимим (ч.3 ст.132 КПК України).

Цивільного позову у вказаному кримінальному провадженні не подано.

Таким чином, приходжу до висновку про необґрунтованість поданого клопотання .

Керуючись ст. ст.117,170-173,309,395 КПК України,-

ухвалив:

у задоволенні клопотання слідчого СВ Франківського ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_4 про накладення арешту відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду протягом 5 діб з дня її винесення.

Слідчий суддя Франківського

районного суду м. Львова ОСОБА_1