Рішення

від 15.08.2019 по справі 420/1394/19

НОВОПСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 15.08.2019

ЄУ № 420/1394/19

Провадження №2-о/420/342/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2019 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі головуючого судді Проньки В.В.

за участю секретаря судового засідання Сіренко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в смт. Новопсков цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересована особа - Луганський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області,

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до Новопсковського районного суду Луганської області із заявою, в якій просить встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця радгоспу Хрустальний Краснолуцької міської ради Луганської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Софіївський, м. Хрустальний Луганської області, причина смерті - хронічна серцева недостатність, кардіосклероз атеросклеротичний.

В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Софіївський, м. Хрустальний Луганської області помер її батько ОСОБА_2 . Оскільки установи, які відносяться до сфери управління державних органів, на території м. Хрустальний (Красний Луч) відсутні, отримати документ встановленої форми про смерть можливості немає. Тому при зверненні до Луганського міського відділу ДРАЦС для реєстрації смерті ОСОБА_2 заявник отримала відмову в реєстрації смерті батька. Встановлення даного факту має для неї юридичне значення, так як вона зможе отримати свідоцтво про смерть українського зразка.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 14 серпня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку окремого провадження.

Заявник в судове засідання не з`явилась, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином, в своїй заяві просить справу розглядати без її участі.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, рішення просить прийняти на розсуд суду.

Враховуючи клопотання осіб, які беруть участь у справі, суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що заяву необхідно задовольнити з огляду на наступне.

Відповідно до п. 8 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану підставою для проведення державної реєстрації смерті є документ встановленої форми про смерть, виданий закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Отже, вказаний закон не містить спеціальної норми щодо порядку державної реєстрації факту смерті на тимчасово не підконтрольній Україні території, що при таких обставинах унеможливлює державну реєстрацію смерті певної особи в позасудовому порядку.

Відповідно до відмови Луганського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 12.08.2019 за вих. №2158/18.19-31 заявнику відмовлено в державній реєстрації смерті ОСОБА_2 за наданим заявником документом на підтвердження смерті останнього, оскільки наданий документ - свідоцтво про смерть (лікарське свідоцтво про смерть) видане на території, де органи державної влади України не здійснюють свої повноваження, не відповідає встановленій формі документів відповідно до чинного законодавства України та не є підставою для проведення державної реєстрації смерті.

Відповідно до паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 18 лютого 2000 року Краснолуцьким МВ УМВС України в Луганській області, заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 .

Згідно паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 07 жовтня 1997 року Краснолуцьким МВ УМВС України в Луганській області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець радгоспу Хрустальний Краснолуцької міської ради Луганськоїобласті, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ( АДРЕСА_2 .

Як вбачається з матеріалів справи, заявник ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується наступними доказами: свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 04 березня 1970 року Софіївською селищною радою Краснолуцького міського ЗАГС, свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , виданим 21 листопада 1987 року Софіївською селищною радою Краснолуцької міської ради Ворошиловградської області.

Згідно лікарського свідоцтва про смерть №25 від 11.03.2019, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Софіївський м. Хрустальний (Красний Луч) Луганської області, причина смерті - хронічна серцева недостатність, кардіосклероз атеросклеротичний.

Заявник надала свідоцтво про смерть, видане 12.03.2019 установою, розташованою на тимчасово неконтрольованій українською владою території. Згідно вказаного свідоцтва про смерть, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Софіївський м. Хрустальний (Красний Луч) Луганської області.

Оцінюючи лікарське свідоцтво про смерть, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки : документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів .

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі Лоізіду проти Туреччини ( Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45 ) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах Кіпр проти Туреччини ( Cyprus v. Turkey, 10.05.2001 ) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії ( Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016 ) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать ( Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96 ). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі Мозер проти Республіки Молдови та Росії наголосив, що першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою) ( Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142 ). При цьому, за логікою Міжнародного суду ООН і ЄСПЛ, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи ( Намібійські винятки ), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

З огляду на викладене, суд вважає, що доводи заявника є законними, обґрунтованими і підтверджені наявними у справі доказами, а тому вимоги заявника про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , підлягають задоволенню.

Згідно ч. 4. ст. 317, ст. 430 ЦПК України ухвалене судом рішення у справі про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст. ст. 4, 12-13, 81, 141, 258, 263-265, 268, 293-294, 315-319, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересована особа - Луганський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, задовольнити повністю.

Встановити, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець радгоспу Хрустальний Краснолуцької міської ради Луганської області, який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Софіївський м.Хрустальний Луганської області, Україна, причина смерті - хронічна серцева недостатність, кардіосклероз атеросклеротичний.

Заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 18 лютого 2000 року Краснолуцьким МВ УМВС України в Луганській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Заінтересована особа - Луганський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, який розташований за адресою: вул. Федоренко, 10, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, код ЄДРПОУ 41159356.

Допустити рішення до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подано до Луганського апеляційного суду через Новопсковський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Суддя: В.В. Пронька