Постанова

від 15.08.2019 по справі 520/512/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2019 р.Справа № 520/512/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Чалого І.С. , Перцової Т.С. ,

за участю секретаря судового засідання: Ващук Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Диліжанс" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2019 року (суддя Заічко О.В.; м. Харків; повний текст рішення складено 27.03.2019) по справі № 520/512/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Диліжанс"

до Державної фіскальної служби України, Адміністрації Державної прикордонної служби України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Євро-Диліжанс (далі - позивач, ТОВ Євро-Диліжанс звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 1, ДФС України), Адміністрації Державної прикордонної служби України (відповідач-2, Адміністрація Держприкордонслужби України), в якому, з урахуванням уточнень, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність посадових осіб ДФС України, яка полягає у невідновленні дії дозволу на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі ТОВ "Євро-Диліжанс" з моменту виконання вимог зазначених в наказі Державної фіскальної служби України та Адміністрації Державної прикордонної служби України № 484/378АГ від 30.07.2018 року;

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України та Адміністрації Державної прикордонної служби України № 484/378АГ від 30.07.2018 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що посадовцями ДФС України в період з 06.08.2018 року по 30.08.2018 року було протиправно затримано відновлення дії дозволу на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі після виконання позивачем вимог, вказаних в наказі Державної фіскальної служби України та Адміністрації Державної прикордонної служби України № 484/378АГ від 30.07.2018 року, а самий по собі цей наказ, на думку позивача є незаконним, оскільки численними перевірками, які передували повідомленню Харківської митниці ДФС про факт недекларування товарів, за наслідками якої складено даний наказ, не було виявлено факту недекларування реалізованих магазином безмитної торгівлі товарів громадянам за період з 27.09.2013 року по 30.11.2014 р.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Диліжанс" (вул. Гвардійців Широнінців, буд. 33,м. Харків,61170, код ЄДРПОУ 32869911) до Державної фіскальної служби України (Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ39292197), Адміністрації Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, буд. 26, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ00034039) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 року .

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач, з посиланням на п. 1 ч. 2 ст. 412 Митного кодексу України, вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у спірних правовідносинах бездіяльності ДФС України, яка полягає у не відновленні дії дозволу з моменту виконання позивачем вимог спільного наказу ДФС України та Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2018 року № 484/378АГ. Зазначає, що відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували продаж товарів 09.08.2019, водночас спільний наказ вичерпав свою дію ще 06.08.2019, проте ДФС України не було видано наказ про відновлення дії дозволу. Також позивач вважає помилковим висновок суду першої інстанції в якості підстави для відмови у задоволенні позову щодо скасування спільного наказу ДФС України та Адміністрації Держприкордонслужби України від 30.07.2018 року № 484/378АГ те, що на час звернення до суду він вичерпав свою дію фактом його виконання, оскільки на переконання позивача вказаний наказ є протиправним з підстав, викладених у позовній заяві.

Заперечуючи проти доводів та вимог апеляційної скарги, відповідачами подано відзиви, в яких, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов`язковою, колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що спільним наказом ДФС України та Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2018 року № 484/378АГ було зупинено на 30 днів з 31.07.2018 року дію дозволу на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі, наданого позивачу, у зв`язку з невиконанням ним вимог ст.ст. 146,422 МК України, а саме: за нездійснення декларування відповідно до митного режиму реекспорту товарів, реалізованих у магазині безмитної торгівлі ( надалі - МБТ) громадянам у період з 27.09.2013 року по 30.11.2014 року ( а.с.49-50).

Підставою видання вказаного наказу слугувало подання Харківської митниці ДФС від 29.03.2018 року № 2084/00-1/20-70-18-01 та протокол спільної робочої групи ДФС України та АДПС України з розгляду документів щодо надання дозволів на відкриття та експлуатацію МБТ, а також, з прийняття рішень про можливість розміщення на території пунктів пропуску через державний кордон України підприємств, що здійснюють господарську або іншу діяльність, пов`язану з забезпеченням діяльності пунктів пропуску, і підприємств (установ) сфери обслуговування № 2 від 03.05.2018 року ( а.с.54-57).

У вищевказаному поданні вказано, що позивачем - утримувачем МБТ не здійснено декларування відповідно до митного режиму реекспорту товарів, реалізованих у магазині безмитної торгівлі у період з 27.09.2013 року по 30.11.2014 року, чим порушено ст.ст. 146, 422 МК України, не дивлячись на те, що, позивач був проінформований про необхідність вчинення таких дій.

Позивачем на адресу відповідачів надано повідомлення від 08.08.2018 року № 149 про усунення 06.08.2018 року підстав, які слугували зупиненню дії дозволу (а.с.58-59).

09.08.2018 року Харківською митницею ДФС на адресу ДФС України надано листа № 5255/00-1/20-70-18-01 про розгляд питання про поновлення дії дозволу позивачеві, враховуючи усунення підстав, які слугували зупиненню дії дозволу, а саме: здійснення позивачем декларування товарів відповідно до митного режиму реекспорту в повному обсязі ( а.с.60-61).

ДФС України, враховуючи повідомлення позивача від 08.08.2018 року № 149 про усунення підстав, які слугували зупиненню дії дозволу, 14.08.2018 року звернулось до Харківської митниці ДФС з питання висвітлення відповідних обставин та останнім надано 14.08.2018 року лист, який дублює за своїм змістом лист № 5255/00-1/20-70-18-01, водночас із акцентуванням уваги того факту, що 09.08.2018 року, всупереч приписам ст. 423 МК України позивачем, дія дозволу якого зупинена, було здійснено продаж товарів в МБТ (а.с.62-64).

Листом від 07.09.2018 року ДФС України повідомлено позивача про відновлення дії дозволу 30.08.2018 року ( а.с.65).

Вважаючи, що у період з 06.08.2018 року по 30.08.2018 року ДФС України було протиправно затримано відновлення дії дозволу на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі після виконання позивачем вимог, вказаних в наказі Державної фіскальної служби України та Адміністрації Державної прикордонної служби України № 484/378АГ від 30.07.2018 року, чим завдано позивачеві збитки, а самий по собі цей наказ, є незаконним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржений позивачем наказ Державної фіскальної служби України та Адміністрації Державної прикордонної служби України № 484/378АГ від 30.07.2018 року на час звернення ТОВ "Євро-Диліжанс" до суду з даним позовом вичерпав свою дію фактом його виконання, а тому відсутні підстави для його скасування в судовому порядку.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності ДФС України щодо не відновлення дії дозволу у строк, встановлений п. 1 ч. 2 ст. 412 МК України, суд першої інстанції виходив з того, що Харківською митницею ДФС при підтвердженні усунення позивачем порушень, встановлено обставини продажу товару у період зупинення дозволу, а саме: 09.08.2018 року. За висновком суду, зазначені обставини виключали можливість поновлення дії дозволу позивачу раніше строку, на який його було зупинено.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 404 МК України, до видів діяльності, контроль за провадженням яких здійснюється органами доходів і зборів, належать, зокрема, відкриття та експлуатація магазину безмитної торгівлі.

На провадження видів діяльності, зазначених у статті 404 цього Кодексу, надаються дозволи. Підприємства, які отримали такі дозволи, включаються до відповідних реєстрів, які ведуться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до статті 415 цього Кодексу. Таким підприємствам видаються витяги із зазначених реєстрів ( ч.1 ст. 405 МК України).

Дозвіл на здійснення митної брокерської діяльності, відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі надається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, разом із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту державного кордону ( ч.1 ст. 406 МК України).

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 412 МК України, дозволи можуть бути анульовані або їх дія може зупинятися на строк до 30 днів органами, уповноваженими надавати ці дозволи. Дія дозволу зупиняється: 1) у разі невиконання підприємством вимог, встановлених цим Кодексом, актами Кабінету Міністрів України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, - в межах строку, встановленого частиною першою цієї статті, але не більше, ніж до моменту виконання цих вимог; 2) у разі закінчення строків дії договорів оренди територій, приміщень, резервуарів, холодильних чи морозильних камер, критих чи відкритих майданчиків, які використовуються при провадженні видів діяльності, зазначених у статті 404 цього Кодексу, якщо такі договори укладалися; 3) за заявою підприємства, якому надано дозвіл.

Згідно частин 4-6 зазначеної статті, про зупинення дії або анулювання дозволу органами, зазначеними у статті 406 цього Кодексу, видається наказ. Завірена копія наказу про зупинення дії або анулювання дозволу видається заявникові або надсилається йому рекомендованим листом протягом п`яти робочих днів з дати видання такого наказу. Оскарження наказу про зупинення дії чи про анулювання дозволу здійснюється у порядку, встановленому законом.

Безмитна торгівля - це митний режим, відповідно до якого товари, не призначені для вільного обігу на митній території України, знаходяться та реалізуються для вивезення за межі митної території України під митним контролем у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України, відкритих для міжнародного сполучення, та на повітряних, водних або залізничних транспортних засобах комерційного призначення, що виконують міжнародні рейси, з умовним звільненням від оподаткування митними платежами, установленими на імпорт та експорт таких товарів, та без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, а також без проведення заходів офіційного контролю. Безмитна торгівля - це митний режим, відповідно до якого товари, не призначені для вільного обігу на митній території України, знаходяться та реалізуються для вивезення за межі митної території України під митним контролем у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України, відкритих для міжнародного сполучення, та на повітряних, водних або залізничних транспортних засобах комерційного призначення, що виконують міжнародні рейси, з умовним звільненням від оподаткування митними платежами, установленими на імпорт та експорт таких товарів, та без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, а також без проведення заходів офіційного контролю (ст.140 МК України).

Поміщення товарів у митний режим безмитної торгівлі, а також зміна цього митного режиму здійснюється органом доходів і зборів, у зоні діяльності якого розташований відповідний магазин безмитної торгівлі (ч. 6 ст. 141 МК України).

Магазин безмитної торгівлі - це спеціалізований торговельний заклад, розташований у пункті пропуску через державний кордон України, відкритому для міжнародного сполучення, а також на повітряному або водному транспортному засобі комерційного призначення, що виконує міжнародні рейси, та призначений для реалізації товарів, поміщених у митний режим безмитної торгівлі ( ч. 1 ст. 420 МК України).

Статтею 422 МК України передбачено, що утримувач магазину безмитної торгівлі зобов`язаний: 1) своєчасно декларувати органу доходів і зборів, в зоні діяльності якого знаходиться магазин, товари, що надходять до магазину чи вибувають з магазину, у тому числі товарні нестачі, що виникли не внаслідок умисних дій утримувача магазину, та подавати всі документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення цих товарів; 2) виключити можливість надходження товарів до магазину та вживати всіх можливих заходів щодо запобігання вилученню товарів з магазину поза митним контролем, у тому числі виникненню товарних нестач; 3) дотримуватися положень цього Кодексу та інших законодавчих актів України щодо умов діяльності магазинів безмитної торгівлі; 4) вести облік товарів, що надходять до магазину безмитної торгівлі та реалізуються ним, і щоквартально подавати органу доходів і зборів, в зоні діяльності якого знаходиться магазин, звіт про рух товарів у магазині за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Митний режим безмитної торгівлі завершується шляхом реекспорту товарів, поміщених у цей митний режим, або поміщення їх у інший митний режим, що допускається цим Кодексом, а також у випадках, передбачених частиною четвертою цієї статті (ч. 1 ст. 146 МК України).

Частиною 1 ст. 423 МК України передбачено, що у разі зупинення дії дозволу на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі продаж (постачання) товарів цим магазином та розміщення у ньому нових партій товарів забороняються.

Статтю 472 МК України унормовано, що недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості цих товарів, транспортних засобів з конфіскацією зазначених товарів, транспортних засобів.

Форми, порядок подання та розгляду заяв, порядок надання, зупинення дії, анулювання дозволів на провадження видів діяльності, зазначених у статті 404 цього Кодексу, а також правила провадження зазначених видів діяльності та порядок контролю за їх провадженням затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Вимоги до територій, приміщень, резервуарів, холодильних чи морозильних камер, критих чи відкритих майданчиків, які можуть використовуватися при провадженні видів діяльності, зазначених у статті 404 цього Кодексу, встановлюються цим Кодексом та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ст. 407 МК України).

Наказом Міністерства фінансів України від 08.06.2012 року № 692 (зареєстровано в Мінюсті 27 червня 2012 р. за № 1080/21392) на виконання ст. 407 МК України та з метою забезпечення відкриття та експлуатації магазинів безмитної торгівлі, затверджено Порядок подання та розгляду заяв, надання, зупинення дії, анулювання дозволів на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі (надалі - Порядок).

Пунктами 12-14 Порядку визначено, що дозвіл може бути переоформлений, анульований або його дія може зупинятись на строк до 30 днів органами, уповноваженими надавати ці дозволи. Переоформлення дозволу, зупинення дії дозволу та анулювання дозволу здійснюються відповідно до статей 412 та 413 Митного кодексу України. Про зупинення дії або анулювання дозволу органами, зазначеними у пункті 7 цього Порядку, видається наказ.

Такими органами, в силу п.7 Порядку є Державна фіскальна служба України та Адміністрація Держприкордонслужби України.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для скасування наказу Державної фіскальної служби України та Адміністрації Державної прикордонної служби України № 484/378АГ від 30.07.2018 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, що стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС).

Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 визначено, що ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Ненормативні правові акти є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені після їх виконання. Обов`язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення.

Судом встановлено та визнається сторонами у справі, що спірний наказ № 484/378АГ від 30.07.2018 року вичерпав свою дію 06.08.2018 фактом його виконання ТОВ "Євро-Диліжанс" шляхом здійснення декларування товарів відповідно до митного режиму реекспорту, дію дозволу позивачеві було відновлено 30.08.2018 року.

Таким чином, на час звернення позивача до суду та розгляду справи спірний наказ вичерпав свою дію і права та інтереси позивача жодним чином не порушує, а отже підстави для його скасування та дослідження правомірності цього наказу по суті у суду відсутні.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ "Євро-Диліжанс" в частині скасування наказу Державної фіскальної служби України та Адміністрації Державної прикордонної служби України № 484/378АГ від 30.07.2018 року.

Водночас, колегія суддів вважає помилковим висновком суду першої інстанції про відсутність у спірних правовідносинах протиправної бездіяльності ДФС України щодо не відновлення ТОВ "Євро-Диліжанс" дії дозволу у строк, встановлений п. 1 ч. 2 ст. 412 МК України, після виконання позивачем вимог наказу № 484/378АГ від 30.07.2018 року, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 412 МК України, дія дозволу зупиняється у разі невиконання підприємством вимог, встановлених цим Кодексом, актами Кабінету Міністрів України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, - в межах строку, встановленого частиною першою цієї статті, але не більше, ніж до моменту виконання цих вимог.

Як встановлено судом та визнається сторонами у справі, підставою для видання наказу про зупинення дії дозволу на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі слугувало те, що позивачем - утримувачем МБТ, не здійснено декларування відповідно до митного режиму реекспорту товарів, реалізованих у магазині безмитної торгівлі у період з 27.09.2013 року по 30.11.2014 року, чим порушено ст.ст. 146,422 МК України.

Позивачем на адресу відповідачів надано повідомлення від 08.08.2018 року № 149 про усунення 06.08.2018 року підстав, які слугували зупиненню дії дозволу, а саме: здійснення позивачем у період з 01.08.2018 по 06.08.2018 декларування товарів відповідно до митного режиму реекспорту в повному обсязі, проте, дію дозволу було відновлено 30.08.2018 року. Факт усунення позивачем порушень станом на 06.08.2018 у повному обсязі відповідачами не заперечується.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що дозвіл на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі повинен був бути поновлений ДФС України з моменту виконання позивачем вимог наказу № 484/378АГ від 30.07.2018 року шляхом декларування товарів відповідно до митного режиму реекспорту, а тому відновляючи дію цього дозволу лише 30.08.2018 року, ДФС України допустило протиправну бездіяльність.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав, які виключали можливість поновлення дозволу внаслідок встановлення Харківською митницею ДФС при підтвердженні усунення позивачем порушень, обставин продажу товару у період зупинення дозволу, а саме: 09.08.2018 року, оскільки вказана обставина жодним чином не впливає на спірні правовідносини та наявність обов`язку органу ДФС відновити дію дозволу після виконання позивачем вимог наказу № 484/378АГ від 30.07.2018 року. При цьому, відновлення дії дозволу не є перешкодою у проведенні інвентаризації за наявності для цього підстав.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Євро-Диліжанс" в частині визнання протиправною бездіяльності ДФС України, яка полягає у не відновленні дії дозволу на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі ТОВ "Євро-Диліжанс" з моменту виконання вимог зазначених в наказі Державної фіскальної служби України та Адміністрації Державної прикордонної служби України № 484/378АГ від 30.07.2018 року, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Інші доводи учасників справи на висновки колегії суддів не впливають.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року)

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін залишити; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Згідно п. п. 1, 3, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ТОВ "Євро-Диліжанс" щодо визнання протиправною бездіяльності Державної фіскальної служби України, яка полягає у невідновленні дії дозволу на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі ТОВ "Євро-Диліджанс" з моменту виконання вимог зазначених в наказі Державної фіскальної служби України та Адміністрації Державної прикордонної служби України № 484/378АГ від 30.07.2018. підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині постанови про задоволення зазначених позовних вимог.

В іншій частині рішення доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як свідчать матеріали справи, при подання адміністративного позову позивачем було сплачено судовий збір за 2 вимоги немайнового характеру у розмірі 3842,00 грн. (т. 1 а.с. 72) та 5763,00 грн. за подання апеляційної скарги (т. 2 а.с. 76).

Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог ТОВ "Євро-Диліджанс" в частині вимог до ДФС України, колегія суддів дійшла висновку, що з ДФС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 4802,50 грн.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Диліжанс" задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2019 року по справі № 520/512/19 скасувати в частині відмови в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Диліжанс" щодо визнання протиправною бездіяльності Державної фіскальної служби України, яка полягає у невідновленні дії дозволу на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі ТОВ "Євро-Диліджанс" з моменту виконання вимог зазначених в наказі Державної фіскальної служби України та Адміністрації Державної прикордонної служби України № 484/378АГ від 30.07.2018. .

Прийняти постанову, якою зазначені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Диліжанс" - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України, яка полягає у невідновленні дії дозволу на відкриття та експлуатацію магазину безмитної торгівлі ТОВ "Євро-Диліджанс" з моменту виконання вимог зазначених в наказі Державної фіскальної служби України та Адміністрації Державної прикордонної служби України № 484/378АГ від 30.07.2018.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2019 по справі № 520/512/19 - залишити без змін.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Диліжанс" (ідентифікаційний код юридичної особи: 32869911, місцезнаходження: 61170, м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, буд. 33) з Державної фіскальної служби України (ідентифікаційний код юридичної особи: 39292197, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, будинок 8) за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 4802 (чотири тисячі вісімсот дві) грн. 50 коп..

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді (підпис) (підпис) І.С. Чалий Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 16.08.2019 року