Постанова

від 14.08.2019 по справі 640/6899/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6899/19 Суддя першої інстанції: Шейко Т.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Сорочка Є.О.

Федотова І.В.

при секретарі Білоус А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом Підприємства Барекс ЛТД до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ :

Підприємство Барекс ЛТД (далі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач), в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA100070/2019/000036/2 від 11 квітня 2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100070/2019/00173 від 11 квітня 2019 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю. Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що позивач для митного оформлення імпортованого товару надано митниці документи, які підтверджують митну вартість товару за ціною контракту, а тому визначення митної вартості товарів з застосуванням резервного методу відповідачем було протиправним в зв`язку з чим рішення про коригування митної вартості товарів та формування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправним та підлягає скасуванню .

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач - Київська міська митниця ДФС, звернулося з апеляційною скаргою, у якій в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, мотивуючи тим, що позивачем не було надано відомостей щодо числових значень складової митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Підприємством Барекс ЛТД (Покупець) та AZUVI INTERNATIONAL LLP (Індія) (Продавець) 06 червня 2018 року укладено Контракт №1-06/06178.

Згідно умов вказаного Контракту продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та сплатити товари, у відповідності з Інвойсами до цього контракту на кожну окрему поставку.

В п. 4.1 Контракту сторони визначили, що поставка товару здійснюється на умовах Франко борт (Free On Board, FOB) місце призначення порт Мундро.

Також сторони в контракті передбачили, що оплата за товар здійснюється покупцем на банківський рахунок продавця, на підставі виставленого Інвойса.

Умови оплати кожної окремої партії товару зазначаються в інвойсах, які є невід`ємною частиною вказаного Контракту.

На виконання умов Контракту продавцем виписаний Інвойс №Е 85/2018-19 від 22 лютого 2019 року, згідно якого покупець повинен сплатити 100% вартості товару, що складає 5526,14 доларів США, після завантаження судна. Платіжним дорученням в іноземній валюті №213 від 18 березня 2019 року позивачем сплачено продавцю 100% вартості товару, зазначеної у інвойсі, а саме 5526,14 доларів США.

З метою ввезення на територію України товару згідно Інвойса №Е 85/2018-19 від 22 лютого 2019 року та його митного оформлення, 11 квітня 2019 року позивачем подана вантажно-митна декларація №UA100070/2019/234762 та документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме:

- Інвойс №Е 85/2018-19 від 22 лютого 2019 року;

- пакувальний лист №Е 85/2018-19 від 22 лютого 2019 року;

- коносамент (Bill of Landing) EID0242885 від 10 березня 2019 року;

- сертифікат походження № 008437 від 21 лютого 2019 року;

- довідка про вартість морського фрахту та транспортування від 10 грудня 2018 року з перекладом від 19 грудня 2018 року;

- лист про нестрахування вантажу №1-19/1218 від 19 грудня 2018 року;

- платіжне доручення в іноземній валюті №213 від 18 березня 2019 року;

- накладна №40483703 від 08 квітня 2019 року;

- договір надання транспортно-експедиторських послуг №1-01/0317 від 01 березня 2017 року;

- додаток №104 від 26 лютого 2019 року до договору №1-01/0317 від 01 березня 2017 року;

- контракт №1-10/0717 від 10 липня 2017 року;

- експортна декларація країни відправника №2249020 від 22 лютого 2019 року;

- прайс-лист виробника від 22 січня 2019 року;

- експертний висновок Київської торгово-промислової палати №Ц-296 від 03 квітня 2019 року.

На підставі поданих документів позивачем заявлену митну вартість імпортного товару визначено за першим (основним) методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту), про що зазначено в графі 43 ВМД №UA100070/2019/234762 та графі 6 декларації митної вартості №UA100070/2019/234762.

Згідно електронного повідомлення інспектором Могилою В.В. 11 квітня 2019 року о 13:32:05 прийнята та зареєстрована митна декларація №UA100070/2019/234762. О 13:44:25 тим же інспектором прийнято рішення провести митний огляд товарів, який закінчився о 15 год. 23 хв. 11 квітня 2019 року.

Інспектором Могилою В.В. 11 квітня 2019 року засобами електронного зв`язку (електронною поштою) на адресу декларанта був надісланий запит про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, оскільки під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за митною декларацією від 11 квітня 2019 року № UA100070/2019/234762 встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

На виконання вимог органу доходів і зборів позивачем 11 квітня 2019 року, засобами електронного зв`язку (електронною поштою) надіслані письмові пояснення та наступні додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості:

- видаткова накладна №845 від 12 лютого 2019 року та податкова накладна до неї №836 від 12 лютого 2019 року;

- видаткова накладна №6188 від 15 лютого 2019 року та податкова накладна до неї №6111 від 14 лютого 2019 року;

- копію каталогу продукції AZUVI INTERNATIONAL LLР.

За наслідками опрацювання додаткових документів, на виконання вимог частини 3 статті 54 Митного кодексу України Київською міською митницею ДФС було відмовлено позивачу у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11 квітня 2019 року №UA100070/2019/00173.

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів від 11 квітня 2019 року № UA100070/2019/000036/2 та зазначено наступні обставини прийняття даного рішення:

- Товари задекларовано на умовах FOB-Mundra. Згідно коносаменту №EID0242885 від 10 березня 2019 року морським агентом перевізника AZUVI INTERNATIONAL LLР. Декларантом для підтвердження витрат на транспортування вантажу наданий договір експедирування від 01 березня 2017 року №1-01/0317 та додаток №104 до цього договору, згідно якого експедитором виступає підприємство Bareks dis Ticaret A.S. (Туреччина) та клієнтом підприємство Барекс ЛТД . Відповідачем зазначено, що обидва підприємства є пов`язаними особами. Також, підприємство Bareks dis Ticaret A.S. не визначено агентом перевізника AZUVI INTERNATIONAL LLР, що забезпечує перевезення вантажів згідно коносаменту. Крім того, тарифи на перевезення вантажів, що застосовуються про перевезенні з Іспанії до України вантажів 20-футовими контейнерами вище ніж задекларовані декларантом.

Зокрема, відповідно до рішення №UA100070/2019/000036/2 митна вартість товару визначена із застосуванням шостого резервного методу відповідно до вимог статті 64 Митного кодексу України, що призвело до завищення розміру митних платежів на загальну суму 63869,54 грн.

Надаючи оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч. 2 ст. 52 МК України).

Відповідно до ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій цієї статті.

При цьому, ч. 3 ст. 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом із тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (ч. 3 ст. 54 МК України).

Відповідно до ч. 6 ст . 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2 - 4 ст . 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, підставою для його прийняття став висновок митного органу про те, що у наданих декларантом до митного оформлення документах наявні розбіжності, а також не містяться всі відомості щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, а саме товари задекларовано на умовах FOB-Mundra. Згідно коносаменту №EID0242885 від 10 березня 2019 року морським агентом перевізника AZUVI INTERNATIONAL LLР. Декларантом для підтвердження витрат на транспортування вантажу наданий договір експедирування від 01 березня 2017 року №1-01/0317 та додаток №104 до цього договору, згідно якого експедитором виступає підприємство Bareks dis Ticaret A.S. (Туреччина) та клієнтом підприємство Барекс ЛТД . Відповідачем зазначено, що обидва підприємства є пов`язаними особами. Також, підприємство Bareks dis Ticaret A.S. не визначено агентом перевізника AZUVI INTERNATIONAL LLР, що забезпечує перевезення вантажів згідно коносаменту. Крім того, тарифи на перевезення вантажів, що застосовуються про перевезенні з Іспанії до України вантажів 20-футовими контейнерами вище ніж задекларовані декларантом .

Надаючи оцінку вищенаведеним доводам відповідача, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд першої інстанції вірно встановив, що позивач подав до Митниці для митного оформлення імпортованого товару всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Натомість відповідач, обмежившись лише загальним висновком про те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, не зазначив у рішеннях про коригування митної вартості товарів, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, в чому полягає невідповідність даних або які розбіжності, наявні в поданих декларантом документах, а також які відомості можуть підтвердити запитувані документи, що не дає підстав вважати такі рішення обґрунтованими та мотивованими у контексті ч. 2 ст. 55 МК України .

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, яка підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що суть недоліків в оформленні документів ними було розкрито лише у своїх запереченнях проти позову.

Водночас вимоги ч.ч. 3 - 4 ст. 53 та ч. 2 ст . 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Так, митним органом було встановлено, що товари задекларовано на умовах FOB-MADURO. Згідно коносаменту №EID0242885 морським агентом перевізника AZUVI INTERNATIONAL LLP India. Декларантом для підтвердження витрат на транспортування вантажу наданий договір експедирування від 01 березня 2017 року №1-01/0317 та додаток №104 до цього договору, згідно якого експедитором виступає підприємство Bareks dis Ticaret A.S. (Туреччина) та клієнтом підприємство Барекс ЛТД . Відповідачем зазначено, що обидва підприємства є пов`язаними особами. Також, підприємство Bareks dis Ticaret A.S. не визначено агентом перевізника AZUVI INTERNATIONAL LLP India, що забезпечує перевезення вантажів згідно коносаменту. Крім того, тарифи на перевезення вантажів, що застосовуються про перевезенні з Іспанії до України вантажів 20-футовими контейнерами вище ніж задекларовані декларантом.

Позивачем в підтвердження витрат на транспортування вантажу наданий договір експедирування від 01 березня 2017 року 31-01/0317 та додаток №104 до даного договору, згідно яким експедитором виступає підприємство Bareks dis Ticaret A.S. та клієнтом Підприємство Барекс ЛТД .

Відповідно до пункту 1.1 договору від 01 березня 2017 року 31-01/0317 експедитор зобов`язується організувати транспортування, перевалку, стафірування, расстафірування та інші транспортно-експедиторські послуги експортно-імпортних та транзитних навалювальних, генеральних та штучних вантажів у відповідності до зовнішньоекономічних торгових контрактів клієнта при перевезенні автомобільним, залізничним, морським транспортом, а також в стандартних 20-ти та 40-ка футових контейнерах за маршрутами, вказаними клієнтом, а клієнт зобов`язується сплатити за наданні експедиторам послуги на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з пунктом 2.1.1. договору від 01 березня 2017 року 31-01/0317 відповідно до предмету даного договору експедитор зобов`язується організувати перевезення вантажів і/або інші, пов`язані з цим послуги щодо вантажу за умовами, що вказані в цьому договорі, додатках до нього, коносаментах и CMR.

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди №104 від 26 лютого 2019 року до договору від 01 березня 2017 року 31-01/0317 експедитор бере на себе зобов`язання надати клієнту комплекс транспортно-експедиторських послуг, а саме:

- кількість та тип транспорту: Контейнер - 1х20'DV;

- вантаж - керамічна плитка;

- пакування - картонні коробки на піддоні;

- вага вантажу брутто - до 27 мт/20'DV;

- маршрут - FIFO порт Мундра, Індія- порт Одеса, Україна.

Пунктом 2 додаткової угоди №104 від 26 лютого 2019 року до договору від 01 березня 2017 року 31-01/0317, визначено що вартість послуг становить 500 (п`ятсот) доларів США за один 20'DV контейнер. Загальна сума послуг 500 (п`ятсот) доларів США.

Згідно з пунктом 2.3.4 договору від 01 березня 2017 року 31-01/0317 експедитор має право залучати третіх осіб до виконання своїх обов`язків за даним договором.

Митним законодавством не визначено вид доказів, яким повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому, як вірно встановлено судом першої інстанції, довідка про транспортні витрати є допустимим доказом підтвердження розміру витрат на перевезення товарів.

Виконання умов договору обома сторонами, а також відсутність зауважень один до одного з боку сторін, свідчить про досягнення між ними взаємної згоди щодо істотних умов такого договору, а також про досягнення взаємної згоди про те, що поставка товару здійснюється згідно додаткової угоди.

Слід зазначити, що сторони самостійно вправі визначати форму, зміст договору та комерційних документів. Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності та на принцип свободи договору, митним органам заборонено втручатися у діяльність сторін зовнішньоекономічного договору шляхом неврахування наданих до митного оформлення відомостей у якості специфікацій з причин наявності чи відсутності у них певних відомостей та реквізитів чи неналежної їх форми складення.

А тому, посилання відповідача у рішенні, що згідно коносаменту №EID0242885 від 10 березня 2019 року морським агентом перевізника є AZUVI IINTERNATIONAL LLP не може слугувати належним та допустимим доказом в спростування здійснення Bareks dis Ticaret A.S. послуг відповідно до умов договору від 01 березня 2017 року 31-01/0317, оскільки AZUVI IINTERNATIONAL LLP є вантажовідправником, а перевізником CMA CGM Societe Anonyme au Capital .

Посилання в оскаржуваному рішенні на пов`язаність експедитора та позивача та його вплив на вартість транспортно-експедиторських послуг є припущенням відповідача, оскільки не наведено ні джерела такої інформації, ні форми пов`язаності, ні способу впливу позивача на експедитора або навпаки.

Умови поставки FOB згідно правил Інкотермс 2010 не передбачають обов`язкового страхування. Умови контракту від 06 червня 2018 року № 1-06/06178 також не передбачають обов`язок сторін здійснити страхування товару, тому страхові документи не могли бути надані митниці через відсутність факту їх існування.

В той же час, відповідач в оскаржуваному рішення вказує на невідповідність тарифам на перевезення вантажів, що застосовуються при перевезенні з Іспанії до України вантажів 20-фунтовими контейнерами, хоча товар, який позивачем придбано та який ввозиться на митну територію України поставляється з Індії, а не з Іспанії, як вказує відповідач.

В зв`язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність обґрунтованого сумніву у Митниці що необхідності витребування вказаної інформації.

Таким чином, посилання відповідача на ряд недоліків, які на його думку є підставою для коригування митної вартості, однак не були вказані у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів, не заслуговують на увагу.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначається докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Однак, в порушення наведених норм МК України, оскаржуване рішення не містить: обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.

Відповідачем не зазначено митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТ ЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.

Аналіз вищезазначених норм законодавства свідчить про обов`язок митниці зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

А тому, вищевказане свідчить про порушення відповідачем ч. 2 ст. 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Натомість, доказами, що містяться в матеріалах справи підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі.

Проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243 , 250 , 312 , 315 , 316 , 321 , 322 , 325 , 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Літвіна

Судді Є.О. Сорочко

І.В. Федотов

Повний текст постанови виготовлено 15 серпня 2019 року.