Постанова

від 15.08.2019 по справі 300/717/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2019 рокуЛьвів№ 857/7390/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В. М.,

суддів Большакової О. О., Святецького В. В.,

з участю секретаря судового засідання Михальської М. Р.,

представників позивача Марчук М. І., Піцуряка М. В., Винник М. І., Гоцанюк І. І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Солотвинської районної лікарні на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року (рішення ухвалено у м. Івано-Франківську судом в складі головуючого судді Микитюк Р. В.) у справі № 300/717/19 за адміністративним позовом Солотвинської районної лікарні до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Богородчанська районна державна адміністрація, Богородчанська центральна районна лікарня Богородчанської районної ради, про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2019 року Солотвинська районна лікарня звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування рішення.

Позивач просив скасувати рішення відповідача № 0058325413 від 20.12.2018 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року, прийнятим за правилами спрощеного позовного провадження, позивачу в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржила Солотвинська районна лікарня, подавши на нього апеляційну скаргу.

Апелянт зазначає, що виплата заробітної плати працівникам Солотвинської районної лікарні та сплата обов`язкових платежів, в тому числі єдиного соціального внеску, проводились щомісячно в терміни поступлення медичної субвенції на казначейські рахунки. Зважаючи, що місячних призначень на 100% виплату зарплати та податків не вистачало, погашати борги за минулий період доводилось призначеннями наступного місяця.

Заборгованість по несвоєчасній сплаті ЄСВ виникла у зв`язку з тим, що в лікарні були відсутні кошторисні призначення на оплату праці.

Солотвинською районною лікарнею жодного разу не було допущено виплати заробітної плати працівникам без одночасного перерахування єдиного внеску. Кошти по єдиному внеску перераховувалися та виплачувалися, як це вимагає частина 8 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , під час кожної виплати заробітної плати, яка у зв`язку з відсутністю державного фінансування виплачувалась несвоєчасно.

Наявність грошових коштів та можливість сплати єдиного соціального внеску Солотвинською районною лікарнею не залежить від самої лікарні, активних дій чи бездіяльності її керівництва. Тому Солотвинська районна лікарня вважає, що притягнення її до відповідальності за відсутності вини у вчиненні податкового правопорушення є незаконним.

Відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовила протиправність застосування штрафних санкцій. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в постанові від 03.05.2018 у справі № 818/1070/17.

Апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовільнити.

На апеляційну скаргу Головне управління ДФС в Івано-Франківській області подало відзив, в якому просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вислухавши суддю-доповідача, представників позивача, які апеляційну скаргу підтримали, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення контролюючого органу № 0058325413 від 20.12.2018 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, штрафних санкцій в розмірі 88547,98 грн, пені в розмірі 7322,38 грн є законним, обґрунтованим та сформованим без порушень вимог чинного законодавства, а обставини щодо недостатнього фінансування Солотвинської районної лікарні, відсутності коштів, не є підставою для звільнення від своєчасної сплати податків, у тому числі єдиного соціального внеску.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції та, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, враховує таке.

У справі встановлено, що Солотвинською районною лікарнею отримано рішення ГУ ДФС в Івано-Франківській області № 0058325413 від 20.12.2018 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, згідно якого на Солотвинську районну лікарню був накладений штраф у розмірі 88547,98 грн та пеня в розмірі 7322,38 грн.

Позивачем на рішення ГУ ДФС в Івано-Франківській області № 0058325413 від 20.12.2018 подано скаргу до ДФС України від 02.01.2019 № 1.

13.02.2019 на адресу позивала надійшло рішення ДФС України про результати розгляду поданої скарги, згідно якого скарга позивача залишена без розгляду, оскільки подана з порушенням встановленого законом строку.

За вимогами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Згідно з частиною 1 статті 2 цього Закону його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються, зокрема, принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина 2 статті 2 Закону № 2464-VI).

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI).

Стаття 4 Закону № 2464-VI визначає перелік суб`єктів, які відносяться до платників єдиного внеску.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пунктом першим частини першої статі 7 Закону № 2464 встановлено, що єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

Абзацом 1 частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Стаття 25 Закону № 2464-VI регламентує заходи впливу та стягнення, частиною 1 якої передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI встановлено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Відповідно до частини 10 статті 25 Закону № 2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Згідно з частиною 11 статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем не заперечується факт несвоєчасної сплати єдиного соціального внеску. Вказане, зокрема, видно як з позовної заяви так і з апеляційної скарги.

Апелянт мотивує несплату (невчасну сплату) ЄСВ відсутністю коштів, однак частина 12 статті 9 Закону № 2464-VI встановлює, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Таким чином, дана норма закону встановлює обов`язок платника податку сплатити ЄСВ незалежно від того, чи належне його фінансування з державного бюджету.

Крім того, відповідно до частини 5 статті 7 цього ж Закону єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Апеляційним судом не встановлено обставин, які могли б свідчити про наявність підстав для відстрочення сплати єдиного внеску.

Щодо твердження апелянта про те, що відсутність його вини як необхідної складової податкового правопорушення обумовила протиправність застосування штрафних санкцій (позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 03.05.2018 у справі № 818/1070/17), слід зазначити, що в зазначеній справі було встановлено факт неналежного виконання органом ДФС вимог податкового законодавства стосовно своєчасної реєстрації податкових накладних, що виключає протиправність дій платника податку та неможливість притягнення його до відповідальності, однак в справі, яка розглядається, відсутні протиправні дії органу ДФС, а отже висновки, викладені Верховним Судом у справі № 818/1070/17, не можна застосувати до правовідносин у даній справі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову про скасування рішення № 0058325413 від 20.12.2018 є обґрунтованим.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Наведені вище доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Солотвинської районної лікарні залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року у справі № 300/717/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В. М. Багрій судді О. О. Большакова В. В. Святецький Повний текст постанови виготовлений 16.08.2019.