Рішення від 16.08.2019 по справі 904/2605/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2019м. ДніпроСправа № 904/2605/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рім-Буд", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кас-Д", м. Дніпро

про стягнення збитків у сумі 45 655 грн. 50 коп.

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рім-Буд" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кас-Д" збитки у розмірі 45 655 грн. 50 коп., завдані позивачу невиконанням відповідачем встановленого Податковим кодексом України обов`язку щодо реєстрації податкової накладної про здійснення операції з постачання позивачу товару на суму 273 933 грн. 02 коп. за договором постачання від 20.09.2018 № 20/09-1, що позбавило останнього права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 45 655 грн. 50 коп.

Ухвалою господарського суду від 25.06.2019, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 08.07.2019, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач вимоги суду не виконав та не надав витребувані судом документи.

На адресу суду повернувся конверт з ухвалою від 08.07.2019, що направлялась на адресу відповідача, з відміткою відділення поштового зв`язку «Повернуто за закінченням встановленого строку зберігання» .

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Господарський суд зазначає, що ухвала суду від 08.07.2019 направлялась відповідачу за адресою, яка значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (витяг від 24.06.2019).

За визначенням п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України передбачені наслідки неявки в судове засідання учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, а також повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справи за відсутності такого учасника.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв"язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кас-Д" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рім-Буд" (покупець) укладений договір постачання № 20/09-1 (далі - договір).

Згідно з п. 1.1. договору постачальник зобов»язується передати у строк, визначений договором, а покупець - прийняти та оплатити кабельну продукцію (далі - товар), у відповідності із асортиментом (комплектністю), кількістю, якістю, а також за ціною, визначеними в додатку № 1 до договору (Специфікаціях), які є його невід`ємною частиною.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що якщо інше не визначено відповідною Специфікацією, постачальник зобов`язується здійснити поставку товару впродовж 5 (п`яти) робочих днів з моменту замовлення та передплати.

Датою поставки товару є дата отримання товару покупцем, яка відображена у видатковій накладній (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 3.6. договору документом, який підтверджує передачу товару від постачальника до покупця, є підписана з обох боків видаткова (товарна) накладна на товар, яка складається у 2-х примірниках: один - для постачальника, другий - для покупця.

За п. 5.3. договору покупець перераховує постачальнику передплату вартості товару протягом 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами договору та Специфікації.

Специфікацією № 1 від 01.10.2018 до договору сторони узгодили найменування товару, його кількість, ціну, загальну суму, умови оплати та умови поставки. Так, загальна сума складала 320 170 грн. 93 коп., умови оплати: сума першого платежу 273 933 грн. 02 коп.; доплата 20% - 46 237 грн. 92 коп.

Відповідач виставив позивачу рахунок на оплату № 220 від 01.10.2018 на суму 320 170 грн. 93 коп. (а.с. 10).

Факт оплати позивачем даного рахунку підтверджується платіжними дорученнями № 6735 від 03.10.2018 на суму 273 933 грн. 02 коп., у т.ч. ПДВ 45 655 грн. 50 коп., № 7242 від 26.10.2018 на суму 46 237 грн. 91 коп., у т.ч. ПДВ 7 706 грн. 32 коп. (а.с. 11).

На виконання умов договору відповідач поставив позивачу товар відповідно до видаткових накладних № 104 від 25.10.2018 на суму 231 189 грн. 61 коп., № 94 від 11.10.2018 на суму 88 981 грн. 32 коп. (а.с. 12).

Відповідач зареєстрував податкову накладну № 93 від 26.10.2018 на суму 46 237 грн. 91 коп. (а.с. 17).

При цьому, відповідачем не було зареєстровано податкову накладну на суму 273 933 грн. 02 коп., у т.ч. ПДВ 45 655 грн. 50 коп.

З метою досудового врегулювання спору, позивач надіслав відповідачу претензію за № 182 від 12.04.2019 про відшкодування завданих збитків у розмірі 45 655 грн. 50 коп. (а.с. 13-16).

Однак, оскільки відповідач відповіді на претензію не надав, завдані збитки позивачу не відшкодував, останній звернувся з позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно з п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з викладеного вище, згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Частиною 4 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За усталеною судовою практикою Верховного Суду господарське правопорушення складається з чотирьох елементів, а саме: протиправної поведінка боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника. За відсутності хоча б одного із цих елементів такий вид господарсько-правової відповідальності, як відшкодування збитків, до учасників господарських відносин не застосовується.

Як вже зазначалось вище, відповідач виставив позивачу рахунок на оплату № 220 від 01.10.2018 на суму 320 170 грн. 93 коп.

Факт оплати позивачем даного рахунку підтверджується платіжними дорученнями № 6735 від 03.10.2018 на суму 273 933 грн. 02 коп., у т.ч. ПДВ 45 655 грн. 50 коп., № 7242 від 26.10.2018 на суму 46 237 грн. 91 коп., у т.ч. ПДВ 7 706 грн. 32 коп.

Відповідач поставив позивачу товар відповідно до видаткових накладних № 104 від 25.10.2018 на суму 231 189 грн. 61 коп., № 94 від 11.10.2018 на суму 88 981 грн. 32 коп., а також зареєстрував податкову накладну № 93 від 26.10.2018 на суму 46 237 грн. 91 коп.

Однак, відповідач встановленого Податковим кодексом України обов`язку щодо реєстрації податкової накладної на суму 273 933 грн. 02 коп., у т.ч. ПДВ 45 655 грн. 50 коп., не виконав.

З наведених вище норм вбачається, що таке порушення відповідача позбавило позивача права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 45 655 грн. 50 коп., тобто позивач поніс збитки.

З огляду на вищевикладене, у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 908/76/18.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

16.04.2019 позивач надіслав відповідачу претензію за № 182 від 12.04.2019 про відшкодування завданих збитків у розмірі 45 655 грн. 50 коп. (а.с. 13-16), однак відповідач відповіді на претензію не надав, завдані збитки позивачу не відшкодував.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, у зв»язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кас-Д" (49000, м. Дніпро, ж/м Тополя-2, буд. 2, корп. 4, кв. 38, код ЄДРПОУ 41753329) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рім-Буд" (49000, м. Дніпро, пл. Десантників, 1, код ЄДРПОУ 35042112) 45 655 грн. 50 коп. (сорок п»ять тисяч шістсот п»ятдесят п»ять грн. 50 коп.) збитків, 1 921 грн. 00 коп. (одну тисячу дев"ятсот двадцять одну грн. 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 16.08.2019

Суддя І.А. Рудь