Постанова

від 15.08.2019 по справі 1570/5515/12

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2019 року

Київ

справа №1570/5515/12

адміністративне провадження №К/9901/2571/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Компанія Скайлайн Телеком на постановуОдеського окружного адміністративного суду від 06.12.2012 (суддя: Тарасишина О.М.) та ухвалуОдеського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 (колегія у складі суддів: Милосердний М.М., Бітов А.І., Лук`янчук О.В.) у справі №1570/5515/2012 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Компанія Скайлайн Телеком доДержавної податкової служби в Одеській області, ДПІ у Приморському районі м. Одеси в Одеській області Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Скайлайн Телеком звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби в Одеській області, Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0001322200, 0001332200 від 07.07.2012.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з його контрагентом є хибними. Господарські операції з ним підтверджуються належним чином складеними первинними документами. Посилання на протокол допиту директора контрагента гр. ОСОБА_1 не може свідчити про податкові порушення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06.12.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ РІП .

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмових поясненнях від 19.11.2018 відповідач, посилаючись на правильність застосування при вирішенні даної справи норм матеріального та процесуального права, додав до них вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 12.10.2012 у справі №2610/18145/2012, яким директора ТОВ РІП ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 358 КК України.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів про необґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі наказу ДПС в Одеській області від 16.05.2012 № 646 про проведення невиїзної перевірки ТОВ "Компанія "Скайлайн Телеком", згідно з повідомленням від 16.05.2012 р. № 3/22-80, виданого ДПС в Одеській області, відповідно з п. 78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, з 21 травня 2012 року по 20 червня 2012 року ДПС в Одеській області проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ "Компанія "Скайлайн Телеком" з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "РІП", код за СДРПОУ 32163147 за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення ТОВ "Компанія "Скайлайн Телеком" вимог положень пп.14.1.27, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України та Порядку надання декларації з податку на прибуток підприємства, затверджений наказом ДПАУ від 29.03.03 № 143, а саме - завищено валові витрати на суму витрат, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку у 2011 році на суму 547468,52 грн., що привело до заниження податку на прибуток у розмірі 125917,75 грн., у тому числі: 2 квартал 2011 року в сумі 98026,28 грн., 3 квартал 2011 року в сумі 27891,47 грн. Також встановлено, що в порушення п.187.1 ст.187, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України завищено суму податкового кредиту та відповідно занижено чистої суми податкових зобов`язань у розмірі 109494 грн., у тому числі по періодам: квітень 2011 року в сумі 31160грн.; травень 2011 року в сумі 41230 грн.; червень 2011 року в сумі 24253 грн.; липень 2011 року в сумі 12850 грн.

Виявлені порушення відповідач пов`язує з тим, що по факту придбання послуг, на адресу ТОВ "Компанія "Скайлайн Телеком" було виписано податкові накладні, суми ПДВ по яких віднесено до податкового кредиту квітня, травня, червня, липня 2011 року. Суми податку на додану вартість по зазначеним накладним включені до Декларації з податку на додану вартість за квітень, травень, червень, липень 2011 року. Згідно бази даних АІС "Система співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів" ДПС України, підприємство ТОВ "РІП" знаходилось на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС. Директор ОСОБА_1 . На час проведення перевірки стан платника "11" припинено, але не знято з обліку. Банківські рахунки закрито, свідоцтво платника ПДВ № 100107770 від 31.03.2008 анульоване 08.08.2011 у зв`язку із внесенням запису до ЄДР про відсутність за підтвердження.

Згідно протоколу допиту свідка від 13.09.2011, складеного старшим оперуповноваженим ВВС ГУПМ ДПА України, майором податкової міліції Тельним М.В., на початку 2011 року ОСОБА_1 познайомився з особою на ім`я ОСОБА_2 , який запропонував допомогу з кредитом та для цього попросив його прийняти участь у реєстрації підприємства ТОВ "РІП". Після підписання пакету реєстраційних документів у нотаріуса та документів щодо відкриття рахунків в установах банку, ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 200 доларів США у якості кредиту, який зі слів останнього, не треба повертати. Також ОСОБА_1 пояснив, що фінансово-господарську діяльність ТОВ "РІП не здійснював, будь-яких товарів, робіт від нікого не отримував та нікому не надавав, корпоративних прав на підприємстві не набував.

При опрацюванні відхилень між сумами податкових зобов`язань та податкового кредиту по ПДВ ТОВ "Компанія "Скайлайн Телеком" та його контрагентів було встановлено розбіжності за 2011 рік в сумі 109493,70 грн., встановлених програмним продуктом "Система автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів рівні ДПА України".

За результатами проведених фахівцями ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС опрацювання відхилень сум податкових зобов`язань з ПДВ по операціях з поставки на митній території України, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків підприємства ТОВ "РІП" за квітень, травень, червень 2011 року, податкові зобов`язання по ПДВ відвантажених робіт ТОВ "Компанія "Скайлайн Телеком" складають "0" (акти перевірки від 08.08.2011 № 1803/2303/32163147 та від 07.09.2011 № 1984/6303/32163147).

На підставі акта перевірки відповідачем винесені оскаржені податкові повідомлення-рішення від 07.07.2012:

- № 0001322200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму 112707,00 грн. (у тому числі 109493,00 грн. за основним платежем та 3214,00 грн. за штрафними санкціями);

- 0001332200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 125917,00 грн..

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем укладені угоди з ТОВ "РІП", яке знаходиться у м. Києві, на виконання робіт з підключення до мереж передачі даних абонентів у м. Одесі; на обслуговування абонентських підключень до оптичної мережі передачі даних у м. Одесі та м. Іллічівську; на проведення технічної експертизи та налаштування оптоволоконної мережі передачі даних; на технічне обслуговування та аварійне відновлення оптичної мережі; на виконання робіт з тестування оптичної мережі на середньому рівні виміру втрат; на технічне обслуговування та аварійне відновлення оптичних волокон.

При цьому, згідно коду КВЕД діяльність ТОВ "РІП" не пов`язана з монтажем та обслуговування системи зв`язку.

На підтвердження виконання господарських операцій позивач надав податкові накладні, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також докази сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Суди оцінюючи правильність врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаних у контрагента робіт/послуг та враховуючи доводи податкового органу про наявність ознак фіктивності в діяльності ТОВ РІП , а також про те, що податкові накладні були виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, правомірно здійснили ретельне дослідження первинних документів, складених на реалізацію спірних договорів, та дійшли обґрунтованого висновку про недостатність доказів підтверджуючих їх фактичне придбання у спірного контрагента, що зумовило неможливість зробити висновок про те, що відбувся дійсний рух активів між учасниками досліджуваних операцій.

Цілком об`єктивно суди першої та апеляційної інстанцій звернули увагу на необхідність надання суду доказів на підтвердження товарності отриманих послуг, зокрема висновків проведеної ТОВ "РІП" технічної експертизи та налаштування оптоволоконної мережі передачі даних; отриманих розробок заходів, що полегшують процес відновлення оптоволоконної мережі після збою; результатів тестування ТОВ "РІП" оптичної мережі на середньому рівні виміру втрат тощо.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Приписами пункту 135.2 статті 135 та пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що як доходи, так і витрати, визначаються на підставі первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Разом з цим, відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та складу витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. Якщо ж певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Водночас звертається увага, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання на суму понесених витрат, що підлягають перерахуванню до бюджету.

І хоча площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків дійсно відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 статті 77 КАС України). Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 статті 77 КАС України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Зважаючи на викладене, розглядаючи спір про правомірність формування платником податку податкового кредиту та складу витрат, суди повинні надати належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмету доказування, в їх сукупному зв`язку один з одним, з`ясувати характер та зміст спірних операцій між позивачем та його контрагентом, дослідити договори укладені з останнім, а також усі укладені на його реалізацію первинні документи, пов`язані з їх виконанням та які належить складати залежно від певного виду господарської операції, і лише на підставі цього робити вмотивовані висновки про достовірність чи не достовірність даних, вказаних в первинних документах, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, а також про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, про наявність зв`язку між фактом придбання товарів/робіт/послуг з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання їх у господарській діяльності.

В тому числі з обов`язковим врахуванням того, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За вищевказаних обставин, суд касаційної інстанції вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій, які встановивши безтоварність операцій між позивачем та його контрагентом, не знайшли підстав вважати правомірним формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та складу витрат.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для відмови у задоволенні позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Скайлайн Телеком залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.12.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва ,

С.С. Пасічник

Судді Верховного Суду