Ухвала

від 15.08.2019 по справі 755/12818/19

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/12818/19

Провадження №: 1-кс/755/5867/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" серпня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019101040000118 від 12.08.2019 року, про арешт майна,

в с т а н о в и в:

Прокурор Київської місцевої прокуратури №4 звернувся до суду із клопотанням, у межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019101040000118 від 12.08.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, про арешт майна.

З тексту клопотання вбачається, що ОСОБА_4 був одноособовим засновником ТОВ «Інтер-Лекс-Компані» (код ЄДРПОУ 41581640).

Також зазначено, що невстановленими слідством особами, 29.07.2019 року підготовлено та подано до відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців Святошинського району в місті Києві державної адміністрації, а саме акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Інтер-Лекс-Компані», відповідно до якого ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі передає громадянину Таджикистану ОСОБА_5 частку у статному капіталі юридичної особи ТОВ «Інтер-Лекс-Компані».На вказаному акті прийому-передачі зазначено, що він завірений нотаріусом міста Прага. Крім цього, запис нотаріуса міста Прага, яким завірений акт прийму-передачі офіційно переведений на українську мову перекладачем та справжність підпису перекладача завірено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 .

Згідно показів потерпілого ОСОБА_4 , вказаний акт прийому-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Інтер-Лекс-Компані» від 15.07.2019 він не підписував, а також не підписував жодні документи щодо відчуження вказаного підприємства. Крім цього, потерпілий вказує на те, що більше 4 років взагалі не виїжджав за межі України, а тому запис нотаріуса міста Прага, що ОСОБА_4 у присутності нотаріуса власноручно підписав акт прийому-передачі не відповідає дійсності.

12.08.2019 року, постановою прокурора, грошові кошти ТОВ «Інтер-Лекс-Компані» (код ЄДРПОУ 41581640), відкритих в АТ «ПУМБ» /МФО 334851/ визнано речовим доказом.

Крім того, зазначено, що в ході досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на рахунок відкритий у банківській установі.

Прокурор у судове засідання не з`явився, клопотав про задоволення клопотання у його відсутність.

Відповідно до ст.172 КПК України, слідчий суддя прийшов до висновку, про необхідність розгляду клопотання без повідомлення власників майна, оскільки є необхідність забезпечення арешту майна, так як існують ризики відчуження майна до прийняття судом рішення.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч.1 ст.170КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно п.1 ч.2 ст.170КПК України арешт на майно накладається з метою збереження речових доказів.

Відповідно до ч.3 ст.170КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

При цьому, ч.10 ст.170 КПК України, зазначає, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів

Речовими доказами згідно ч.1 ст.98КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, на підставі вимог ч.5 ст.9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Також, у ст.1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).

На підставі викладеного, з урахуванням мотивів клопотання прокурора про арешт майна та доданих до клопотання документів, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що мав місце факт вчинення кримінального правопорушення та про необхідність накладення арешту на майно на підставі ч.2 ст.170 КПК України, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти органи досудового розслідування з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 110, 131, 170-175, 309 КПК України, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_3 , про арешт майна задовольнити.

Накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківському рахунку ТОВ «Інтер-Лекс-Компані» (код ЄДРПОУ 41581640) № НОМЕР_1 , відкритих в АТ «ПУМБ» /МФО 334851/, шляхом заборони користування, відчуження та розпорядження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з моменту її проголошення.

Слідчий суддя