Постанова

від 15.08.2019 по справі 384/649/17

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2019 року м. Кропивницький

справа № 384/649/17

провадження № 22-ц/4809/1218/19

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач)., Кіселика С.А., Черненко В.В.,

за участю секретаря судового засідання Деменко О.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 на рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 22 листопада 2017 року у складі судді Галицького В.В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, у якому просив визнати протиправною відмову відповідача у поновленні договору оренди землі від 23 квітня 2007 року, укладеного між Вільшанською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та ОСОБА_1 та визнати поновленим вказаний договір.

В обґрунтування позову зазначав, що між ним та Вільшанською районною державною адміністрацією Кіровоградської області 23.04.2007 строком на десять років укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,8939 га, яка знаходиться на території Добрівської сільської ради Вільшанського району Кірово-градської області. Договір зареєстрований 14.09.2007 у Вільшанському РВ КРФ ДП Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 10.

Позивач протягом дії договору свої зобов`язання виконував належним чином, орендна плата ним сплачувалась своєчасно та у повному обсязі.

До закінчення строку дії договору позивач звернувся до відповідача з листом-повідомленням про намір поновити дію договору відповідно до частини другої статті 33 Закону України Про оренду землі та направив проект додаткової угоди про поновлення договору. Просив надіслати йому відповідні письмові пропозиції з метою завчасного узгодження всіх істотних умов договору. Вказаний лист відповідач отримав 14 липня 2017 року.

Заперечення на запропоновані позивачем умови додаткової угоди відповідачем не надавалися, тому він продовжив користуватися спірною земельною ділянкою та сплачувати орендну плату після закінчення строку дії договору вважаючи, що він є поновленим.

20 вересня 2017 року на адресу позивача надійшов лист ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області про відмову у поновленні договору оренди землі від 14 вересня 2007 року. Вважає вказану відмову безпідставною, тому керуючись ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 22 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що переважне право позивача на укладення нового договору оренди не було порушено, оскільки договір оренди вказаної земельної ділянки не укладався із будь ким. Суду не надано доказів протилежного. Відповідач скористався своїм дискреційним повноваженням та прийняв рішення про відмову в поновлені договору оренди з позивачем. Таким чином, відповідач у відповідності до ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , виразив своє волевиявлення, яке полягає у відмові у поновленні договору оренди землі, а тому в задоволенні позовних вимог суд відмовив.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі позивач просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги представник позивача ОСОБА_2 зазначив, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення неповно з`ясував обставини, що мають істотне значення для справи, неправильно застосував норми матеріального і процесуального права.

Посилається на те, що судом не було враховано, що позивач, як орендар повідомив відповідача про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, як передбачено пунктом 7 договору та приписами ч. ч. 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі . Матеріально-правовою підставою позову обрано частину 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , яка передбачає автоматичне поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, оскільки позивач продовжує використовувати спірну земельну ділянку та сплачувати за неї орендну плату. Дані обставини ніким не спростовані. Суд не врахував, що на підставі частини 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі пролонгація відбувається автоматично, а позивач звертаючись до суду з вимогою про визнання договору поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, що передбачені договором, фактично просив вирішити питання щодо юридичного оформлення правовідносин оренди з відповідачем, які в силу закону вже виникли.

Вважає, що зі сторони відповідача було наявне зволікання у вирішенні питання щодо поновлення договору оренди у встановленому порядку та строки. Також зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінки й тому, що доданий до листа-повідомлення акт приймання-передачі земельної ділянки є незаповненим.

Короткий зміст рішення судів апеляційної та касаційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 23.01.2018 апеляційну скаргу Боруша Андрія Олександровича, який представляє інтереси ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 22.11.2017 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, у березні 2018 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 22 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 23 січня 2018 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Верховного Суду від 29 травня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 23 січня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд дійшов висновку, що орендарем було дотримано процедуру і строки звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі, а орендодавцем не виконано установленого частиною п`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі обов`язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення, поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.

Відповідно до ч.1 ст.417 ЦПК України, вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

Від ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Розгляд справи провести без участі представника ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Представник ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області в судове засідання не з?явився, хоча і був повідомленим належним чином про час і місце розгляду справи.

Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд першої інстанції встановив такі обставини

23 квітня 2007 року між ОСОБА_1 та Вільшанською райдержадміністрацією строком на 10 років укладено договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за кадастровим номером НОМЕР_1 , загальною площею 2,8939 га, що знаходиться на території Добрівської сільської ради Вільшанського району (а.с. 11-13).

Відповідно до положень статей 18, 20 Закону України Про оренду землі (у редакції чинній на момент укладення Договору) договір оренди землі підлягає державній реєстрації і набирає чинності після його державної реєстрації.

Зазначений договір оренди земельної ділянки 14.09.2007 за № 10 був зареєстрований у Вільшанському РВ КРФ ДП Центр ДЗК , а тому термін дії вказаного договору закінчився через десять років, тобто 14.09.2017.

Перед закінчення строку дії договору оренди, а саме 11.07.2017 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з повідомленням про продовження договору оренди земельної ділянки, яке відповідач отримав 14.07.2017, а також надав додаткову угоду до вказаного договору оренди земельної ділянки. (а.с. 22-23).

Відповідач 20.09.2017, тобто після закінчення вказаного договору оренди землі, надіслав позивачу лист-повідомлення, яким повідомив про прийняте рішення щодо заперечення в поновлені договору оренди землі та направив акт приймання-передачі земельної ділянки для підписання. (а.с. 24-25).

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судом встановлено, що 23 квітня 2007 року між ОСОБА_1 та Вільшанською районною державною адміністрацією Кіровоградської області укладено договір оренди земельної ділянки строком на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2, 8939 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що знаходиться на території Добрівської сільської ради Вільшанського району.

Договір був зареєстрований у Вільшанському РВ КРФ ДП Центр ДЗК 14 вересня 2007 року, та в цей день набрав чинності відповідно до статті 18 Закону України Про оренду землі (у редакції, що діяла на момент укладення договору).

Строк дії договору закінчився 14 вересня 2017 року.

Відповідно до частини першої та другої статті 33 Закону України Про оренду землі по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди на новий строку (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

11 липня 2017 року позивач скористався передбаченим статтею 33 Закону України Про оренду землі переважним правом на поновлення договору оренди землі та звернувся до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області із повідомленням про продовження договору оренди земельної ділянки та проектом додаткової угоди до договору оренди.

Частиною п`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендодавець після отримання листа-повідомлення орендаря зобов`язаний у місячний термін: 1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону; 2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору; 3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності); 4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

При цьому заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області лист-повідомлення із запереченням щодо поновлення дії договору оренди та акт приймання-передачі земельної ділянки направило позивачу 20 вересня 2017 року, тобто з порушенням місячного терміну для повідомлення орендареві про прийняте рішення, що, у свою чергу, дало позивачу підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі .

Зазначена відмова у поновленні договору оренди землі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області не вмотивована.

Таким чином, оскільки орендарем було дотримано процедуру і строки звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі орендодавцем не виконано установленого частиною п`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі обов`язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що ОСОБА_1 виконав умови законодавства щодо процедури поновлення орендних відносин, дотримавшись регламентованих ст. 33 Закону України Про оренду землі строків для звернення з листом-повідомлення про поновлення правочину.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірний договір оренди землі відповідно до Закону України Про оренду землі підлягає поновленню на той самий строк та на тих умовах, які були ним передбачені.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

У зв`язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права рішення суду на підставі ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

В порядку розподілу судових витрат, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений судовий збір за подання позову та апеляційної скарги в розмірі 2688 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 22 листопада 2017 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, викладену у листі-повідомленні від 20.09.2017 у поновленні договору оренди землі від 23 квітня 2007 року, укладеного між Вільшанською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та ОСОБА_1 .

Визнати поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди земельної ділянки площею 2,8939 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована на території Добрівської сільської ради Вільшанського району Кіровоградської області, укладений 23 квітня 2007 року між Вільшанською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та ОСОБА_1 , Договір зареєстрований 14.09.2007 у Вільшанському РВ КРФ ДП Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 10 .

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 2688 грн компенсації судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 16 серпня 2019 року.

Головуючий суддя А.М. Головань

Судді С.А. Кіселик

В.В. Черненко